"21" березня 2017 р. Справа № 922/4551/16
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О.
при секретарі Курченко В.А.
за участю представників:
позивача - Церковна О.Ю., дов. №юр/3 від 29.12.2016
відповідача - Сумцова Н.В., довіреність №10010 від 23.12.2016
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків, м. Харків (вх.№549 Х/2-8)
на рішення господарського суду Харківської області від 01.02.2017 у справі № 922/4551/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмут-Енергія", м. Бахмут Донецької області
до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків, м. Харків
про стягнення 76821,06 грн.,-
У грудні 2016 року позивач - ТОВ "Бахмут-Енергія" звернувся з позовом до господарського суду Харківської області про стягнення з відповідача - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків заборгованості за теплову енергію за період жовтень - грудень 2014 року в розмірі 76821,06 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №264 від 31.10.2014 щодо повної та своєчасної оплати поставленої теплової енергії.
Рішенням господарського суду Харківської області від 01.02.2017 у справі № 922/4551/16 (суддя Погорелова О.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмут-Енергія" суму боргу за теплову енергію за період жовтень 2014, листопад 2014, грудень 2014 у розмірі 76821,06 грн. та судовий збір у розмірі 1378,00 грн.
Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 01.02.2017 у справі № 922/4551/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Судові витрати просив покласти на позивача.
Зокрема, обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги заявник зазначає, що надані позивачем до матеріалів справи акт №127 від 21.10.2014 року про підключення опалення, підписаний з боку відповідача ОСОБА_3 Акт про відключення опалення, підписаний ОСОБА_4, проте вказані особи не є працівниками КЕВ м. Харків, що, на думку заявника, свідчить про те, що підключення та відключення опалення відбувалось без уповноважених представників відповідача. Крім того, зазначає, що відповідно до п. 4.2. договору, оплата здійснюється після отримання від позивача рахунку-фактури, в той же час, наявні в матеріалах справи витяги з журналу реєстрації вхідних документів свідчать, що відповідач рахунків на оплату не отримував, а рахунки № 1271114 від 05.11.2014, №1271214 від 03.12.2014 та №1270115 від 06.01.2015 отримані головним спеціалістом ОСОБА_3, а не представником відповідача. Вказані обставини відповідач вважав такими, що свідчать про відсутність доказів, які підтверджують виконання позивачем умов договору №264 від 31.10.2014 року.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.02.2017 апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 21.03.2017.
17.03.2017 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №2918) в якому позивач проти доводів, викладених в апеляційній скарзі заперечує, вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та всебічним дослідженням обставин справи, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
20.03.2017 відповідач через відділ документального забезпечення суду звернувся з клопотанням (вх. №2987) про долучення до матеріалів справи копії договору про закупівлю теплової енергії №264 від 31.10.2014 року. Надані документи долучено до матеріалів справи.
Також, 21.03.2017 представник позивача звернувся до суду з клопотанням про долучення до матеріалів справи оригіналу фіскального чеку від 10.06.2015 та оригіналу рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №8450200443440 від 10.06.2015, які долучено до матеріалів справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи, 31.10.2014 між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харків (надалі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Артемівськ-Енергія» (надалі - Учасник) було укладено договір про закупівлю теплової енергії за державні кошти №264 (надалі - Договір), відповідно до умов п. 1.1., п. 1.2. якого, виробник зобов'язався у 2014 році надати споживачу послуги з постачання теплової енергії (далі - теплова енергія) в опалювальний період, для опалення приміщень за додатком № 1 у відповідності з умовами договору, а споживач зобов'язався своєчасно проводити оплату за використану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором.
У зв'язку з набранням чинності Постанови Верховної Ради України "Про перейменування окремих населених пунктів та районів" № 3854 від 04.02.2016 та Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" № 317-VIII від 09.04.2015, 18.02.2016 учасниками ТОВ "Артемівськ-Енергія" було прийнято рішення про зміну найменування на ТОВ "Бахмут-Енергія".
Звертаючись до господарського суду позивач зазначав, що свої зобов'язання за договором ним виконані в повному обсязі , що підтверджував наданим до суду рахунками на оплату та актами приймання-передачі теплової енергії.
Разом з тим, відповідач, в порушення умов договору, акти приймання-передачі теплової енергії не підписав та позивачу не повернув, оплати за отриману у жовтні-грудні 2014 року теплову енергію за виставленими позивачем рахунками не здійснив.
Вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену у жовтні, листопаді, грудні 2014 теплову енергію згідно договору №264 від 31.10.2014 року.
Вирішуючи даний господарський спір, місцевий господарський суд виходив з обставин, за якими встановив, що позивач у спірний період здійснив поставку теплової енергії відповідачу в повному обсязі на підставі чого відповідачу були направлені рахунки №№ 1271114 від 05.11.2014, 1271214 від 03.12.2014, 1270115 від 06.01.2015 та акти приймання - передачі теплової енергії від 05.11.2014, від 03.12.2014, від 06. 01.2015 на суму 76821,00 грн., які відповідачем не підписані та не повернуті позивачу. З урахуванням встановленого, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача основані на договорі та відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим, задовольнив позовні вимоги.
Повторно переглядаючи справу, здійснивши оцінку обставинам справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права до даних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 627 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Згідно ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).
Так, правовідносини, що склалися між сторонами у даному спорі врегульовані договором на постачання теплової енергії за державні кошти №264 від 31.10.2014, за умовами якого сторони дійшли згоди про надання позивачем у 2014 році відповідачу послуги з постачання теплової енергії в опалювальний період, для опалення приміщень за додатком № 1 у відповідності з умовами договору.
Відповідач зобов'язався своєчасно проводити оплату за використану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором. (п. 1.1., п. 1.2. договору)
Додатком №1 до договору визначено, що об'єктом замовника є приміщення військкомату по вул. Артема, 23, котельня вул. Артема, 15-а, опалювальна площа 1871 м2, код об'єкту 1010010.
Найменування предмета закупівлі Лот №2: згідно ДК 016-2010 код 35.30.1 Пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води (постачання теплової енергії).
Кількість послуг в обсязі до 80,1843395 Гкал.
Тариф на теплову енергію на момент підписання договору (з ПДВ ):
- теплова енергія за Гкал. 1184,77 грн. з ПДВ., в т. ч. ПДВ 197,46 грн.
- гаряча вода за Гкал. 1184,77 грн. з ПДВ, в т. ч. ПДВ 197,46 грн.
Відповідно до розділу 2 договору, учасник повинен поставити замовнику теплову енергію, якість якої відповідає умовам, зазначеним в КТМ 204 України 244-94.
Ціна договору без ПДВ складає 79166,67 грн., ПДВ складає - 15833,33 грн. загальна сума складає 95000,00 грн. (п. 3.1 договору).
Ціна договору може бути зменшена за згодою сторін (п. 3.2 договору).
Згідно п.п. 5.1 договору, термін поставки теплової енергії: протягом 2014 року.
Згідно п. 5.2. договору, місце поставки теплової енергії: Україна, Донецька область, м. Артемівськ, вул. Артема, 23.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України, встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами ч. 6 та ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Так, у відповідності до п. 4.1.- 4.3. договору, сторони дійшли згоди, що розрахунки проводяться шляхом: оплати у безготівковій формі у національній грошовій одиниці замовником за спожиту теплову енергію після пред'явлення учасником рахунків-фактур на оплату послуг, які відправляються замовнику поштою або вручаються під розпис або згідно актів здачі-приймання виконаних робіт (послуг).
Оплата здійснюється після отримання від учасника рахунка-фактури, згідно ст. 46, 48, 49 БКУ, на розрахунковий рахунок учасника. Платежі вносяться не пізніше 25 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Оплата за надані послуги відбувається за тарифами, діючими на день отримання послуг з постачання теплової енергії. В разі затвердження змін по тарифам уповноваженим на те органом нарахування сплати по новим тарифам здійснюється з дати вступу їх в законну силу, з послідуючим письмовим повідомленням замовника
За умовами п. 5.3. договору, факт отримання теплової енергії підтверджується актом приймання-передачі теплової енергії, який підписується уповноваженими представниками сторін в строк до 15 числа місяця, наступного за звітним. В разі коли сторона не підписала в зазначений термін акт приймання-передачі теплової енергії, і не надала мотивовану відмову, акт приймання-передачі теплової енергії вважається узгоджений та прийнятий сторонами.
На підтвердження факту належного виконання умов договору №264 від 31.10.2014 позивачем до матеріалів справи надано акт №127 від 21.10.2014 про підключення опалення об'єкта - приміщення воєнкомату, розташованого за адресою вул.. Артема, 23, а також акт дог. №127 від 15.04.2015 року про відключення вказаного об'єкту від опалення. (а.с. 18-19).
Факт надання послуг на об'єкті відповідача за укладеним договором №264 від 31.10.2014 року підтверджується складеними позивачем актами прийому-передачі теплової енергії від 05.11.2014, від 03.12.2014, від 06. 01.2015, що містяться в матеріалах справи. (а.с. 20-22 зворотній арк.)
Також, на виконання п. 4.1. укладеного договору, позивачем було виставлено споживачу платіжні документи - рахунки: № 1271114 від 05.11.2014 на суму 9611,46 грн., №1271214 від 03.12.2014 на суму 29545,02 грн., №1270115 від 06.01.2015 на суму 41901,64 грн. для оплати наданих у жовтні, листопаді, грудні 2014 року послуг з постачання теплової енергії. Вказані рахунки містять підпис та дату їх отримання з боку відповідача головним спеціалістом ОСОБА_3
У відповідності до п. 4.1.- 4.3. договору, розрахунки проводяться шляхом: оплати у безготівковій формі у національній грошовій одиниці замовником за спожиту теплову енергію після пред'явлення учасником (позивачем) рахунків-фактур на оплату послуг, які відправляються замовнику поштою або вручаються під розпис або згідно актів здачі-приймання виконаних робіт (послуг).
Позивач зазначав, що на виконання умов п. 4.1.-4.3. договору, листом №05/672 від 09.06.2015 на адресу відповідача були направлені рахунки на оплату №1271114 від 05.11.2014, №1271214 від 03.12.2014, №1270115 від 06.01.2015 наданих у жовтні-грудні 2014 року послуг та акти прийому-передачі теплової енергії від 05.11.2014, від 03.12.2014 та від 06. 01.2015.
В апеляційній скарзі відповідач зазначав, що пунктом 6.1.11 договору сторони визначили, що для постійного зв'язку з Учасником і узгодження всіх питань, пов'язаних з виконанням умов цього договору, Замовник офіційно призначає свого представника, відповідального за безпечну експлуатацію теплоспоживаючого устаткування і теплових мереж, за утримання їх в справному стані. В примірнику договору, наданому позивачем до суду, зазначено відповідальну особу відповідача - ОСОБА_3, яка, за твердженням відповідача, відповідальною особою не призначалась, що підтверджував наданою до суду апеляційної інстанції копією договору по закупівлю теплової енергії від 31.10.2014, в п. 6.1.11 якого відповідальна особа не зазначена. До того ж, рахунки на оплату теплової енергії також отримані головним спеціалістом ОСОБА_3, а не представником відповідача.
В той же час, за поясненнями, наданими в судовому засіданні 21.03.2017 представником відповідача, будь-якого іншого представника, відповідального за безпечну експлуатацію теплоспоживаючого устаткування і теплових мереж, відповідачем не призначалось.
Також, в апеляційній скарзі відповідач зауважував на тому, що рахунки на оплату на адресу КЕВ не направлялись, лист позивача №05/672 від 09.06.2015 на адресу відповідача не надходив. При цьому, скаржник не заперечує, що на адресу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків надійшов рекомендований лист в якому знаходились акти прийому -передачі теплової енергії від 05.11.2014, від 03.12.2014, від 06. 01.2015, які не були ним підписані.
Разом з тим, на підтвердження направлення відповідачу актів прийому - передачі теплової енергії від 05.11.2014, від 03.12.2014, від 06. 01.2015 та рахунків на оплату наданих у жовтні, листопаді, грудні 2014 року послуг з постачання теплової енергії № 1271114 від 05.11.2014 на суму 9611,46 грн., №1271214 від 03.12.2014 на суму 29545,02 грн., №1270115 від 06.01.2015 на суму 41901,64 грн., позивачем до суду апеляційної інстанції надано оригінал фіскального чеку від 10.06.2015 №8450200443440 та повідомлення №8450200443440 про направлення 10.06.2015 року рекомендованого поштового відправлення на адресу відповідача, а саме: 61024. м. Харків, вул. Пушкінська, 61, начальнику КЕВ, отримання якого відповідачем підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на вказаному рекомендованому відправленні.
Таким чином, факт направлення відповідачу актів прийому-передачі теплової енергії від 05.11.2014, від 03.12.2014, від 06. 01.2015 та рахунків № 1271114 від 05.11.2014, №1271214 від 03.12.2014, №1270115 від 06.01.2015 підтверджується матеріалами справи та відповідачем належним чином не спростований.
За умовами п. 4.1. договору, розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться після пред'явлення учасником (позивачем) рахунків-фактур на оплату послуг, які відправляються замовнику поштою або вручаються під розпис або згідно актів здачі-приймання виконаних робіт (послуг).
При цьому, у п. 5.3. договору сторони узгодили, що факт отримання теплової енергії підтверджується актом приймання-передачі теплової енергії, який підписується уповноваженими представниками сторін в строк до 15 числа місяця, наступного за звітним. В разі коли сторона не підписала в зазначений термін акт приймання-передачі теплової енергії, і не надала мотивовану відмову, акт приймання-передачі теплової енергії вважається узгоджений та прийнятий сторонами.
В судовому засіданні представник відповідача також зазначив, що акти прийому - передачі теплової енергії направлені позивачем з порушенням строку, встановленого у п. 5.3. договору, а тому не були підписані відповідачем.
Водночас, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що акт прийому - передачі за своєю суттю лише фіксує факт остаточного обсягу поставленої теплової енергії за минулий місяць, а тому, час направлення актів прийому-передачі не впливає на виникнення у відповідача зобов'язання з оплати теплової енергії за спірний період. Вмотивованої відмови від підписання актів прийому-передачі, як то передбачено п. 5.3. договору, відповідачем позивачу не надавалось.
Таким чином, враховуючи, що факт направлення позивачем та отримання відповідачем актів прийому-передачі теплової енергії від 05.11.2014, від 03.12.2014, від 06. 01.2015 підтверджується належними доказами, мотивованої відмови від їх підписання відповідачем не надано, акти приймання-передачі теплової енергії від 05.11.2014, від 03.12.2014, від 06. 01.2015 є такими, що узгоджені та прийняті сторонами та підтверджують факт отримання відповідачем теплової енергії за договором №264 від 31.10.2014 у жовтні-грудні 2014 року.
Враховуючи встановлені по справі обставини, беручи до уваги, що факт надання позивачем послуг за період жовтень - грудень 2014 на суму 76821,00 грн. за поставлену теплову енергію за договором №264 від 31.10.2014 року підтверджується наявними матеріалами справи, відповідачем належними доказами не спростований, доказів здійснення розрахунків за отримані послуги з теплопостачання за вказаний період відповідачем не надано, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 76821,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
В силу вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів зазначає, що відповідач ані під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності викладених заперечень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Харківської області від 01.02.2017 у справі № 922/4551/16.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків, м. Харків залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 01.02.2017 у справі № 922/4551/16 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Тарасова І. В.
Суддя Білоусова Я.О.
Суддя Крестьянінов О.О.