79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"22" березня 2017 р. Справа № 907/262/16
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого - судді Скрипчук О.С.
суддів Давид Л.Л.
Матущака О.І.
при секретарі судового засідання Лагутіні В.Б.
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «АПК Унікор» б/н від 05.07.2016 року
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.06.2016 року
у справі № 907/262/16
за позовом: Приватного підприємства «АПК Унікор», м. Виноградів
до відповідача-1: UNIMATIK KFT, Ніредьхаза, Угорщина
до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «СНК-груп», м.Ужгород
про визнання недійсним договору поруки.
за участю представників:
від позивача: Лапка І.С. - довіреність б/н від 23.01.2017 року
від відповідача-1: не з'явився
від відповідача-2: не з'явився
Приватне підприємство «АПК Унікор» звернулось до Господарського суду Закарпатської області із позовом до UNIMATIK KFT, Ніредьхаза Угорощина та ТзОВ «СНК-груп», м. Ужгород про визнання недійсним договору поруки від 20.08.2012 року.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 30.06.2016 року у справі № 907/262/16 (суддя Кривка В.) в позові Приватного підприємства «АПК Унікор» відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням Приватне підприємство «АПК Унікор» подало апеляційну скаргу б/н від 05.07.2016 року, в якій просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.06.2016 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми процесуального права. А саме скаржник стверджує, що судом не встановлено, що ОСОБА_3 мав повноваження підписувати спірний договір.
Відповідачем 1 було подано до суду відзив на апеляційну скаргу б/н і дати (вх.№ 01-04/6248/16 від 30.08.2016 року), в якому просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.06.2016 року залишити без змін.
Позивачем було подано до суду клопотання про призначення у справі судово-комплексної експертизи для ідентифікації виконавця підпису на спірному договорі поруки (дійсності підпису директора UNIMATIK KFT ОСОБА_4) та дійсності нанесеного на цьому договорі відтиску печатки (штампу) UNIMATIK KFT. Дане клопотання відхилене, оскільки судова колегія не вбачає підстав для призначення у даній праві судової експертизи.
Відповідачі явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, незважаючи на те, що про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення учасників процесу, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.08.2011р. року між UNIMATIK KFT, Ніредьхаза, Угорщина (продавець) та Приватним підприємством «АПК Унікор» (покупець) було укладено контракт №2011/08/03. Згідно умов якого продавець зобов'язався продати обладнання та виконати монтажні роботи за місцем експлуатації товару, а покупець - прийняти та оплатити товар та роботи.
Пізніше 20.08.2012 року, як стверджує позивач, з метою забезпечення виконання Приватним підприємством «АПК Унікор» зобов'язань за контрактом №2011/08/03 від 10.08.2011р., між UNIMATIK KFT, Ніредьхаза, Угорщина (кредитор) та ТзОВ «СНК-груп» (поручитель) було укладено договір поруки (надалі договір поруки). Згідно умов якого, відповідач 2 поручився солідарно відповідати перед відповідачем 1 за виконання всіх зобов'язань ПП «АПК Унікор», що виникнуть з контракту № 2011/08/03 від 10.08.2011 року та додатків до нього.
Як видно із копії договору поруки, такий було підписано від імені кредитора директором UNIMATIK KFT ОСОБА_4, від імені поручителя - директором ТОВ «СНК-груп» ОСОБА_3
Позивач (ПП «АПК Унікор») звертаючись до суду першої інстанції просив визнати недійсним договір поруки від 20.08.2012 року, укладений між UNIMATIK KFT та ТзОВ «СНК-груп». При цьому, позивач зазначає, що спірний договір є фіктивним, оскільки сторони при укладенні останнього не мали на меті досягнення цілей його.
Також позивач стверджує, що укладення оспорюваного договору поруки суперечить положенням п. 10.6. Контракту №2011/08/03 від 10.08.2011 року, в якому позивач та відповідач -1 передбачали, що сторони не вправі передавати свої зобов'язання по даному контракту третім особам без згоди іншої сторони.
В матеріалах справи міститься копія спірного договору. Судом апеляційної інстанції витребовувався від відповідача 1 оригінал договору поруки для огляду. Однак, оригінал договору поруки для огляду суду апеляційної інстанції не був наданий.
Судом встановлено, що UNIMATIK KFT (відповідач 1) зверталось до поручителя (відповідач 2) з письмовою претензією-вимогою від 22.10.2012 року щодо погашення заборгованості за контрактом відповідно до договору поруки. Проте така претензія була залишена без відповіді.
Пізніше, UNIMATIK KFT звернулось до Господарського суду Закарпатської області із позовом до Приватного підприємства «АПК Унікор» та ТзОВ «СНК-груп», м. Ужгород, Україна про солідарне стягнення 165 334 євро, що еквівалентно 3 779 063,54 грн. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 20.10.2015 року по справі №907/606/15 позовні вимоги UNIMATIK KFT було задоволено частково та стягнуто з ПП «АПК Унікор» на користь UNIMATIK KFT, суму заборгованості в розмірі 165 334 Євро, що еквівалентно 3 779 063 грн., а також суму 73 080 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору. В задоволенні позовних вимог до ТзОВ «СНК-груп» відмовлено повністю. Постановою Львівського апеляційного господарського суду у справі № 907/606/15 від 21 січня 2016 року рішення господарського суду Закарпатської області від 20.10.2015 року у справі №907/606/15 було скасовано, провадження у справі припинено. Постановою Вищого господарського суду від 27 квітня 2016 року - касаційну скаргу UNIMATIK KFT задоволено частково, постанову Львівського апеляційного господарського суду по справі №907/606/15 від 21 січня 2016 року скасовано і справу направлено на розгляд до Львівського апеляційного господарського суду.
При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.
Судом встановлено, предметом даного спору є вимога позивача визнати недійсним договір поруки від 20.08.2012 року укладений між UNIMATIK KFT та Товариством з обмеженою відповідальністю «СНК-груп», як іншої (третьої) заінтересованої особи.
Так, ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною першою статті 15 ЦК передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною першою статті 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Приписами ст. ст. 215, 216 Цивільного кодексу України передбачено, що вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином (Лист Верховного Суду від 01.04.2014 року "Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України").
Отже, на позивача, як особу, яка не є стороною правочину, покладається обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, а також факту порушення вчиненням такого правочину його прав та законних інтересів.
Відповідно до ст. ст. 553, 554 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Договір поруки за змістом приписів ст.ст. 553, 554 ЦК України укладається між кредитором і поручителем. Боржник стороною договору поруки не виступає, а є учасником (стороною) в зобов'язанні, забезпеченому порукою.
За таких обставин, договір поруки є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем, порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя. Безпосередньо на права та обов'язки боржника цей вид забезпечення виконання зобов'язання не впливає, оскільки зобов'язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються, не змінюються.
Разом з тим, законодавством України не передбачено і не випливає зі змісту правовідносин поруки обов'язку кредитора або поручителя за договором поруки отримувати згоду боржника на укладення такого договору
З огляду на відсутність передбаченого законом обов'язку укладати договір поруки за згодою боржника, відсутність згоди боржника на укладення договору поруки не порушує умови дійсності договору поруки і не є підставою недійсності зазначеного правочину.
Твердження позивача, що укладення оспорюваного договору поруки суперечить положенням п. 10.6. Контракту №2011/08/03 від 10.08.2011 року, в якому позивач та відповідач -1 передбачали, що сторони не вправі передавати свої зобов'язання по даному контракту третім особам без згоди іншої сторони, судом оцінюється критично. Адже, зазначена умова договору не стосується спірних правовідносини.
Щодо тверджень позивача про те, що спірний договір є фіктивним, оскільки сторони при укладенні останнього не мали на меті досягнення його цілей, також судом оцінюються критично, з огляду на наступне.
Стаття 234 ЦК України передбачає, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються ним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Отже, фіктивний правочин існує лише на папері. Його основне завдання полягає в тому, щоб створити уявлення в оточуючих суб'єктів про наявність правового зв'язку між сторонами такого правочину.
У даному випадку судом встановлено, що кредитором за договором поруки вживались заходи з реалізації умов даного договору, про що свідчать долучені до матеріалів справи: як пред'явлена вимога кредитора до поручителя, так і звернення кредитора до суду про стягнення заборгованості солідарно до Приватного підприємства «АПК Унікор» як до боржника за основним зобов'язанням, так і до ТОВ «СНК-груп» (поручителя) за договором поруки, що позивачем не заперечується.
Отже, однією зі сторін було вчинено фактичні дії, спрямовані на виконання укладеного спірного правочину. Це свідчить про наявність волі сторін на виконання спірного договору, яка співпадає з їх волевиявленням. Тобто, учасники правочину дійсно мали намір створити правові наслідки на момент його вчинення. У зв'язку з чим такий договір не може розцінюватися як фіктивний у розумінні ст. 234 ЦК України.
Враховуючи встановлені судом обставини та приймаючи до уваги, що позивачем в силу норм ст. 33 ГПК України не доведено, що договір поруки порушує його права як у момент його укладення, так і на момент звернення до суду, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про відмову у задоволенні в позові ПП «АПК Унікор» до UNIMATIK KFT, Ніредьхаза Угорощина та ТзОВ «СНК-груп» про визнання недійсним договору поруки від 20.08.2012 року.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.06.2016 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський суд
1.Рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.06.2016 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Справу направити в Господарський суд Закарпатської області.
Головуючий - суддя Скрипчук О.С.
суддя Давид Л.Л.
суддя Матущак О.І.