79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"21" березня 2017 р. Справа № 5/35/5022-751/2012
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Юрченка Я.О.
суддів Зварич О.В.
Хабіб М.І.,
за участю секретаря судового засідання Оштук Н.В.
та представників:
стягувача: Луцик М.Б. - представник (довіреність № 228/16 від 12.04.2016);
боржника: не з'явився;
органу виконання судових рішень: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", вих. № 140-5-5-00/11-897 від 12.12.2016
на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 05.12.2016 (суддя Стадник М.С.) про повернення скарги на дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби без розгляду
у справі № 5/35/5022-751/2012
стягувач: Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Тернопільської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Тернопіль
боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Альпо", м. Тернопіль
У листопаді 2016 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з скаргою на неправомірні дії старшого державного виконавця ВПВР ДВС ГУЮ в Тернопільській області щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 30.05.2014. До скарги стягувачем долучено клопотання про поновлення строку на оскарження постанови державного виконавця. Вказане клопотання мотивовано тим, що банк вже звертався до суду з скаргою на дії ДВС, однак така була залишена без розгляду з огляду на відсутність клопотання про поновлення процесуального строку на її подання. Скаржник просить звернути увагу на те, що наслідком пропуску строку є також ненадсилання органом виконання судових рішень оскаржуваної постанови на юридичну адресу банку.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 05.12.2016 в задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Львівської обласної дирекції про відновлення пропущеного строку на оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження від 30.05.2014 ВП №38375990 відмовлено.
Скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" №140-5-5-00/11-828 від 22.11.2016 на постанову про закінчення виконавчого провадження від 30.05.2014 ВП №38375990 залишено без розгляду.
Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що стягувач, як сторона виконавчого провадження, має цілодобовий доступ до даних Реєстру виконавчих проваджень, а тому твердження скаржника, що йому не було відомо про прийняту постанову, оскільки така не направлялася на юридичну адресу банку, при цьому не зазначає такої юридичної адреси, так як позов подавався в особі Тернопільського відділення, а скарга подана в особі Львівської обласної дирекції, та що саме дана обставина унеможливила своєчасне подання стягувачем скарги, є голослівним.
Крім того, судом вказано, що стягувачем не заперечується факт обізнаності банком про розгляд скарги щодо зняття арешту з рахунку ТОВ"Альпо", у зв'язку з закінченням виконавчого провадження згідно з постановою від 30.05.2014 ВП №38375990, яка задоволена ухвалою господарського суду від 06.08.2014 у даній справі.
Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" не погодилось з ухвалою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти постанову про направлення скарги на дії ДВС для розгляду по суті в суд першої інстанції.
В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що ч. 3 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачає право скаржника оскаржити дії державного виконавця саме після отримання постанови; користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень - право стягувача, а не обов'язок. Надалі, стягувач зазначає ті ж підстави, викладені в скарзі. При цьому стягувач не заперечує обізнаності про прийняту постанову представниками банку при розгляді скарги на дії ДВС - 06.08.2014.
Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 10.03.2017 боржнику поновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження, розгляд справи призначено на 21.03.2017.
В судове засідання з'явився представник стягувача та підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 05.12.2016 та прийняти постанову про направлення скарги на дії ДВС для розгляду по суті в суд першої інстанції.
Боржник та орган виконання судових рішень явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, хоча про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Розглянувши матеріали апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення стягувача та боржника, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 10.03.2017 у справі № 5/35/5022-751/2012 - залишити без змін, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 03.10.2012 у справі №5/35/5022-751/2012 присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 010/42-0-1/87/11 від 25.10.2011 в розмірі 9 041 334, 55 грн, в тому числі: 9 011 021, 85 грн - сума неповернутого кредиту та 30 312, 70 грн - пеня за порушення термінів сплати згідно з графіком кредиту в період з 15.05.2012 по 29.08.2012, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: будівлю магазину меблів з ремонтною майстернею, загальною площею 2 981, 1 кв. м., що знаходиться за адресою: Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 18 та належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Альпо" вул. Текстильна, 18, м. Тернопіль (код ЄДРПОУ 32549973), шляхом його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціню реалізації 9 836 605 грн. 00 коп., а також 64 380, 00 грн в повернення витрат по сплаті судового збору.
На виконання рішення місцевого господарського суду 16.10.2012 видані судові накази про його примусове виконання.
30 травня 2014 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Тернопільській області Крамаром Ріхардом Ярославовичем винесено постанову ВП № 38375990 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільській області № 5/35/5022-751/2012 від 16.10.2012.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 01.07.2016, яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.08.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2016, скаргу №140-5-5-00/11-530 від 22.06.2016 ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Львівської обласної дирекції на дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області Крамара Р.Я. в частині винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 30.05.2014, залишено без розгляду з підстав неподання заявником клопотання про поновлення строку для оскарження дій ДВС.
Отже, стягувач повторно звернувся з скаргою на дії органу виконання судових рішень та долучив до нього клопотання про поновлення процесуальних строків.
Відповідно до частини першої статті 1212 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Встановлений десятиденний строк для подання скарги є процесуальним, і відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання.
При застосуванні ч. 1 ст. 53 ГПК України у кожному випадку, з урахуванням конкретних обставин пропуску процесуального строку оцінюються доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, при цьому ГПК не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Тобто, клопотання про відновлення строку має бути підтверджене належними доказами у справі відповідно до вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України та оцінюватись відповідно до норм ст. 43 ГПК України (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20.09.2008 № 6/253).
У вирішенні питання про відновлення пропущеного строку подання скарги на бездіяльність органу Державної виконавчої служби у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення, поданої більш як через десять днів після закінчення визначеного законом строку здійснення виконавчого провадження, господарський суд має, як правило, виходити з неможливості такого відновлення. Наведене ґрунтується на тому, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження та не отримав у визначений законом строк задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він з матеріалами виконавчого провадження (правова позиція викладена Вищим господарським судом України у п. 9.7 постанови Пленуму "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012).
Згідно з ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження які державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Так, ч. 2 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ст. 4 Закону "Про виконавче провадження" з метою забезпечення електронного документообігу в органах державної виконавчої служби, ведення обліку виконавчих проваджень, контролю за дотриманням державними виконавцями вимог законодавства під час здійснення виконавчих дій, надання оперативного доступу сторонам виконавчого провадження до його матеріалів Міністерство юстиції України забезпечує функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень. Порядок ведення такого реєстру, умови доступу до нього та отримання інформації встановлюються Міністерством юстиції України у Положенні про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень.
Відповідно до п.5.2 Положення право доступу до виконавчого провадження шляхом пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування всіх документів та відомостей виконавчого провадження мають сторони виконавчого провадження, у якому вони беруть участь. З метою забезпечення доступу до інформації Єдиного реєстру сторонам виконавчого провадження у постанові про відкриття виконавчого провадження роз'яснюється таке право, указуються адреса відповідного веб-сайту в мережі інтернет, а також ідентифікатор для доступу до інформації про виконавче провадження та порядок його використання.
Тобто, законодавець встановив порядок доступу до матеріалів виконавчого провадження його сторонам враховуючи, що не усі матеріали виконавчого провадження направляються рекомендованою кореспонденцією, тим самим надав можливість бути обізнаним сторонам щодо здійснених виконавцем виконавчих дій та надання скарг у разі непогодження з такими діями.
Проти факту отримання стягувачем постанови про відкриття виконавчого провадження з зазначеним ідентифікатором доступу, такий не заперечує.
16 квітня 2014 року стягувачем скеровано органу виконання судових рішень заяву про закінчення виконавчого провадження (т. 1 а.с. 266-267), оскільки боржник перебуває в стані припинення - ліквідації.
Надалі, державний виконавець відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Тернопільській області, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 49, ст. 50, ч. 3 ст. 67 Закону України "Про виконавче провадження", 30.05.2014 виніс постанову ВП №38375990 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 16.10.2012 по справі №5/35/5022-751/2012.
Матеріали справи містять копію супровідного листа органу виконання судових рішень від 30.05.2014, з якого вбачається, що копія постанови направлялась Тернопільській обласній дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» (м. Тернопіль, вул. Кардинала Й. Сліпого, 8). Також на листі міститься відмітка про отримання 02.06.2014 копії постанови. В судовому засіданні представник пояснив, що вказаний підпис належить директору боржника.
Водночас супровідний лист також містить печатку АТ «Райффайзен Банк Аваль» департамент проблемних кредитів Управління проблемних кредитів Львівської обласної дирекції відділ стягнення (м. Хмельницький) вх. № 5343 від 17.06.2016.
В судовому засіданні представник стягувача вказував, що копію постанови про закінчення виконавчого провадження такий отримав саме 17.06.2016 після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.
Однак такі твердження стягувача є необґрунтованими, оскільки таким не подано для дослідження заяви про ознайомлення.
Також, слід зазначити, що стягувач зазначає лише про відсутність доказів надсилання копії оскаржуваної постанови на юридичну адресу банку, в той час, жодних доказів, які б спростовували отримання Тернопільською обласною дирекцією банку, в особі якої і укладався кредитний договір та договір іпотеки, не надає.
Більше того, Вищий господарський суд у своїй постанові від 09.11.2016 погодився, що посилання скаржника у скарзі на те, що про оскаржувану постанову він дізнався лише 17.06.2016 є безпідставними, оскільки як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, про постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження ВП № 38375990 від 30.05.2014 скаржнику було відомо ще під час розгляду скарг ТОВ "Альпо" на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Тернопільській області, в яких ТОВ "Альпо" просило зобов'язати ВДВС зняти арешт з майна ТОВ "Альпо" у зв'язку із тим, що 30.05.2014 державним виконавцем винесено постанову ВП № 38375990, якою закінчено виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільській області № 5/35/5022-751/2012 від 16.10.2012. Під час розгляду Господарським судом Тернопільської області даних скарг був присутній представник ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", що вбачається із протоколів судового засідання від 06.08.2014 (т. 2 а. с. 35, 39).
Отже колегія суддів погоджується з доводами місцевого господарського суду, що присутність представника банку при розгляді скарги боржника на дії ДВС, за результатами якої судом винесено ухвалу, яка містить посилання на постанову державного виконавця від 30.05.2014 про закінчення виконавчого провадження, спливу більше двох років з моменту винесення постанови, можливість цілодобового доступу до Реєстру виконавчих проваджень, з урахуванням того, що саме ним подавалась заява про його закінчення, свідчить про відсутність поважних, тобто об'єктивно непереборних та таких, що не залежали від волі стягувача причин, за наявності яких суду надається право на поновлення пропущеного процесуального строку на подання скарги на дії органів виконавчої служби.
Відповідно до вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судовий збір за перегляд в апеляційному порядку ухвали покласти на скаржника.
Керуючись ст. ст. 43, 101, 103, 105, 106, 121-2 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,
1. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 05.12.2016 у справі № 5/35/5022-751/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Справу повернути до місцевого господарського суду.
Повна постанова складена 24.03.2017.
Головуючий суддя Юрченко Я.О.
Суддя Зварич О.В.
Суддя Хабіб М.І.