вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"21" березня 2017 р. Справа № 911/123/17
Суддя А.С. Грєхов, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд"
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Паперова"
про стягнення заборгованості у розмірі 100 695,03 грн
за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Паперова"
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд"
про стягнення заборгованості у розмірі 110 607,87 грн
за участю представників сторін:
від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом):
Тараненко Г.Ю. - довіреністю №307 від 10.01.2017;
від відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) :
Виноградова Н.В. - наказ №17 від 10.12.2014;
Соковікова Ю.М. - довіреність б/н від 28.02.2017;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Паперова" (надалі - відповідач) про стягнення 100 695,03 грн заборгованості, з яких: 72 609,49 грн заборгованості по сплаті лізингових платежів, 11 565,02 грн пені, 1 314,86 грн 3% річних, 4 314,24 грн інфляційних втрат, 10 891,42 грн штрафу з покладенням на відповідача відшкодування судового збору
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором фінансового лізингу № 1355/06/13-В від 10.06.2013.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.01.2017 року порушено провадження у справі № 911/123/17 та витребувано документальні докази у справі.
У судовому засіданні 24.01.2017 господарським судом прийнята зустрічна позовна заява для спільного розгляду з первісним позовом, про що винесена відповідна ухвала. Також уповноваженим представником відповідача за первісним позовом подано заперечення на первісний позов.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.02.2017 року розгляд справи відкладено на 28.02.2017 року.
22.02.2017 через канцелярію Господарського суду Київської області представником позивача за первісним позовом подано відзив на зустрічну позовну заяву.
У судовому засіданні 28.02.2017 оголошено перерву до 21.03.2017 року.
21.03.2017 у судовому засіданні продовжено розгляд справи. Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) просив господарський суд первісний позов задовольнити, проти задоволення зустрічного позову заперечував. Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) просив господарський суд відмовити в задоволенні первісного позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, зустрічний позов задовольнити.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, господарський суд -
10.06.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" (надалі - лізингодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Індагро груп" (надалі - первісний лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу транспортного засобу № 1355/06/13-В від 10.06.2013 (надалі - Договір).
23.10.2015 року між лізингодавцем, первісним лізингоодержувачем і товариством з обмеженою відповідальністю "Паперова" (надалі - лізингоодержувач) було укладено договір про переведення прав та обов'язків, згідно якого первісний лізингоодержувач переводить на лізингоодержувача свої зобов'язання (в тому числі щодо сплати лізингових та інших платежів) за Договором, а лізингоодержувач приймає на себе зазначені зобов'язання первісного лізингоодержувача за Договором.
Відповідно до ч.1 статті 292 ГК України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Згідно ч.1 статті 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу), лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Згідно п.1.1 статті 1 Додатку № 3 до Договору - "Загальні умови договору фінансового лізингу" (надалі Додаток №3), лізингодавець набуває у власність і передає на умовах фінансового лізингу в платне володіння і користування з правом викупу майно (надалі - Предмет лізингу), найменування і характеристики якого вказані в Специфікації (надалі - Додаток №2), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти його, оплачувати лізингові платежі, зазначені в Графіку внесення лізингових платежів (надалі - Додаток №1), а також інші платежі відповідно до Договору.
Відповідно до Договору предметом лізингу є автомобіль MAN TGM 18.240, 2012 року випуску, державний номер НОМЕР_1, загальна вартість включаючи ПДВ - 866 794,00 грн.
Термін користування Лізингоодержувачем Предметом лізингу (строк) зазначений у п.5 Договору (48 місяців з моменту підписання сторонами Акту прийому - передачі) і починається з дати підписання сторонами Акта прийому-передачі Предмета лізингу, але в будь-якому разі не може бути менше одного року (п. 1.2 Додатку №3).
31.03.2015 року між сторонами договору підписано відповідний акт прийому-передачі предмета лізингу, відповідно до умов якого позивач передав,а відповідач прийняв предмет лізингу, специфікації якого зазначені у Додатку №2 до Договору.
Пунктом 1.3 Додатку №3 до Договору передбачено, що лізингоодержувач самостійно на свій ризик обирає предмет лізингу та продавця (постачальника), найменування якого зазначається у відповідному договорі (далі - продавець). Відповідальність за ризики, пов'язані з вибором продавця, вартістю предмета лізингу, невиконанням або неналежним виконанням продавцем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу/поставки/комісії предмета лізингу, невідповідністю предмета лізингу цілям його використання, несе лізингоодержувач.
Відповідно до п. 2.1 Додатку №3, всі платежі лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати в національній валюті України (гривні) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця. Лізингоодержувач зобов'язаний оплачувати лізингові платежі незалежно від виставлення та отримання рахунків Лізингодавця. Лізингові платежі включають: платежі в погашення (компенсацію) вартості Предмета лізингу і винагороду (комісію) Лізингодавця за наданий в лізинг Предмет Лізингу.
23.10.2015 року між сторонами укладено додаткову угоду № 3 до договору фінансового лізингу №1355-01/06/13-В від 10.06 2013 року, в якій додаток №1 до договору (графік внесення лізингових платежів) викладено в новій редакції.
27.04.2016 сторони уклали додаткову угоду №4 від 27.04.2016, затвердивши нову редакцію графіку платежів.
Додатковою угодою №5 від 29.04.2016 сторони прийшли згоди, що Додаткова угода №4 від 27.04.2016 втрачає чинність, а Додаток №1 до Договору діє у редакції Додаткової угоди №3 від 23.10.2015.
Згідно Додатку 1 до Договору, 29.04.2016 відповідач мав сплатити черговий лізинговий платіж у розмірі 17 265,59 грн, який складається з платежу, що відшкодовує вартість Предмета лізингу та винагороди лізингодавця (Графа 4 і Графа 6 відповідного Додатку).
Пунктом 2.6. визначено, що у разі вказівки в п. 8.5. Договору на застосування при визначенні розміру лізингового платежу коригування курсу валют, Сторони погоджуються, що лізингові платежі, які підлягають виплаті згідно з даним Договором, розраховуються з використанням середньозваженого курсу української гривні до долара США на міжбанківському ринку за формулою: Т= Т0 * Кт/ К0, де Т - поточний лізинговий платіж, який підлягає оплаті в гривнях; Т0 - поточний лізинговий платіж, зазначений в Графі 6 Графіка платежів; К0 - офіційний курс української гривні до долара США на дату укладення Договору; Кт - середньозважений курс української гривні до долара США на міжбанківському ринку, збільшений на 1 (один) відсоток (за офіційними данними НБУ на дату, що передує дню сплати лізингового платежу). При цьому, якщо Кт, збільшений на 1(один) відсоток, буде менше, ніж К0, перерахунок не проводиться.
За розрахункам позивача відповідно до п. 2.6. Договору сума лізингового платежу з урахуванням коригування курсу валют за квітень 2016 року склала 37 683,60 грн.
28.04.2016 позивачем на адресу відповідача направлено повідомлення про відмову (розірвання) від договору фінансового лізингу №2413-УПК від 28.04.2016 року, в якому позивач вимагав протягом 7 днів, з моменту направлення даного повідомлення, повернути предмет лізингу, а також надати документи та приналежності, отримані відповідно до акту приймання-передачі. (дані обставини відповідачем за первісним позовом не заперечені).
Відповідно до п.п. 3, 4 ч.1 статті 10 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингодавець має право: відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.
Згідно п. 11.2. Додатку №3, лізингодавець має право достроково в односторонньому порядку розірвати Договір та вилучити Предмет лізингу у випадках: лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або повністю) і/або інший платіж, передбачений Договором, та прострочення оплати становить більше 30 (тридцяти) днів з дня настання строку платежу, встановлений Графіком платежів або Загальними умовами.
Датою розірвання Договору є дата фактичної передачі Предмета лізингу Лізингооодержувачем Лізингодавцю (дата повернення) або дата вилучення Предмета лізингу. Передача/вилучення Предмета лізингу оформлюється підписанням Сторонами акта повернення Предмета лізингу або підписанням уповноваженими особами лізингодавця акта вилучення Предмета лізингу. (п. 11.6. Додатку №3 до Договору).
В матеріалах справи наявний акт повернення (вилучення) майна з фінансового лізингу за Договором, у зв'язку з відмовою (розірванням) за ініціативою лізингодавця від 29.04.2016, відповідно до якого підтверджено факт вилучення та повернення з фінансового лізингу майна, яке є власністю ТОВ "Український лізинговий фонд" та є предметом лізингу за Договором.
Статтею 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингодавець має право стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку та вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.
Датою здійснення лізингового платежу вважається дата фактичного надходження коштів на банківський рахунок Лізингодавця. Якщо в період між датою лізингового платежу, згідно з Графіком платежів, і датою надходження суми лізингового платежу числове значення курсу, застосовано згідно п. 2.6. Додатку №3 збільшився більш ніж на 1 відсоток, Лізингодавець має право вимагати пропорційної доплати такої суми. Доплачена сума враховується як комісія Лізингодавця (п. 2.7. Додатку №3).
Згідно з п. 11.8. Договору, вилучення Предмета лізингу, припинення (відмова від Договору) не звільняє лізингоодержувача від сплати всіх нарахованих та несплачених платежів згідно з Договором. Сторони досягли згоди, що у разі односторонньої відмови лізингодавця від Договору (розірвання договору) Лізингоодержувач зобов'язаний протягом терміну, зазначеного в повідомленні про відмову від Договору (його розірвання), сплатити лізингодавцю всі нараховані та несплачені лізингові платежі згідно з Графіком платежів; витрати, понесені лізингодавцем у зв'язку з виконанням Договору, а також передбачені Договором або чинним законодавством України штрафні санкції. З моменту прийняття рішення про відмову від Договору (його розірвання) і направлення відповідного повідомлення лізингоодержувачу, право лізингоодержувача на придбання у власність предмета лізингу припиняється.
Згідно з ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Господарським судом встановлено, що відповідачем за первісним позовом сплачено платежі, що відшкодовують предмет лізингу та винагороду (комісію) лізингодавця, що підтверджується платіжними дорученями від 29.04.2016 № 309 та № 308 на суму 13 315,86 грн та 41 633,33 грн відповідно.
З урахуванням вищезазначених норм, умов Договору, Додаткової угоди до нього та факту сплати відповідачем суми боргу 29.04.2016, суд вважає, що факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом в сумі 31 286,07 грн (лізинговий платіж за квітень) належним чином не доведений та не підтверджений, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за квітень 2016 року визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Також позивач просить стягнути 41 323,42 грн основного боргу по лізинговим платежам за травень 2016.
Господарським судом встановлено, що 06.05.2016 на адресу позивача надійшов лист відповідача №06/05/16_4, у якому останній просив надати можливість викупу предмета лізингу.
Розглянувши звернення відповідача, позивач у своєму листі №20938 від 10.05.2016 вирішив задовольнити прохання лізингоодержувача, призупинив розірвання договору та встановив наступний порядок викупу предмета лізингу: 300 000 грн до 11.05.2016, 488 245,20 грн до 30.05.2016.
Надавши додаткові пояснення у справі, позивач звертає увагу на той факт, що відповідач не сплатив належні кошти щодо викупу предмета лізингу, у зв'язку з чим Договір остаточно був розірваний 31.05.2016 шляхом підписання акту повернення (вилучення) майна з фінансового лізингу від 31.05.2016 та складанням податкової накладної №58 від 31.05.2016 на суму невідшкодованої вартості предмета лізингу.
Розглянувши вимогу позивача про стягнення заборгованості у розмірі 41 323,42 грн, суд прийшов до висновку про відмову в задоволені даної позовної вимоги, оскільки Договір був розірваний на підставі акту про вилучення предмета лізингу 29.04.2016, позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження повернення вилученого майна відповідачу та враховуючи, що відповідач не користувався об'єктом лізингу у період з 01.05.2016 по 30.05.2016, вищезазначена вимога щодо стягнення заборгованості за травень 2016 року у розмірі 41 323, 42 грн є безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач також просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 11 565,02 грн та штраф в розмірі 10 891,42 грн.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
П.П. 7.1.1., 7.1.2. та 7.1.7. Додатку №3 встановлюють, що за несвоєчасну оплату лізингових платежів та інших платежів, передбачених Договором, лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення; у разі несвоєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених Договором, лізингоодержувач оплачує штраф в залежності від терміну заборгованості: при затримці платежу від 2 до 10 днів - у розмірі 5% відсотків від простроченої заборгованості, від 11 до 20 днів - 10% від суми простроченої заборгованості, понад 20 днів - 15% від суми простроченої заборгованості; у разі прострочення прийняття предмету лізингу від лізингодавця на термін понад 10 робочих днів і ненадання повідомлення про неможливість прийняти Предмет лізингу, а також у разі безпідставної відмови від прийняття в лізинг Предмета лізингу - штраф у сумі, що дорівнює сумі авансових платежів.
Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи той факт, що відповідачем 29.04.2016 сплачено черговий лізинговий платіж за квітень 2016 року, а також те, що 29.04.2016 договір між сторонами розірваний, предмет лізингу вилучений у відповідача за первісним позовом суд вважає, що вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом 11 565,02 грн пені, 1 314,86 грн 3% річних, 4 314,24 грн інфляційних втрат, 10 891,42 грн штрафу нарахованих на заборгованість відповідача за квітень та травень 2016, є необґрунтованими та належним чином не доведеними.
Розглянувши зустрічну позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Паперова" про стягнення зайво сплачених лізингових платежів у розмірі 110 607,87 грн, господарський суд вважає, що даний зустрічний позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Статтею 806 Цивільного кодексу України визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування замовлене лізингоодежувачем майно (предмет лізингу), найменування, марка. модель, комплектація. рік випуску. ціна постачальника, строк лізингу, лізингові платежі та інші суттєві умови користування якого зазначаються у відповідному договорі фінансового лізингу, що є невідомою частиною договору, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов цього генерального договору та відповідно договору, а в кінці строку дії договору має право придбати предмет лізингу у власність за викупною вартістю, визначеною у відповідному Договорі (п. 1.1. Додатку №3)
Згідно п. 11.2. Додатку №3, лізингодавець має право достроково в односторонньому порядку розірвати Договір та вилучити Предмет лізингу у випадках: лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або повністю) і/або інший платіж, передбачений Договором, та прострочення оплати становить більше 30 (тридцяти) днів з дня настання строку платежу, встановлений Графіком платежів або Загальними умовами.
Датою розірвання Договору є дата фактичної передачі Предмета лізингу Лізингооодержувачем Лізингодавцю (дата повернення) або дата вилучення Предмета лізингу. Передача/вилучення Предмета лізингу оформлюється підписанням Сторонами акта повернення Предмета лізингу або підписанням уповноваженими особами лізингодавця акта вилучення Предмета лізингу (п. 11.6. Додатку №3).
Відповідно до частин другої і третьої статті 653 ЦК України, в разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Зі змісту цих норм випливає, що домовленість сторін про розірвання договору не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання договору, в тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) грошових зобов'язань.
Згідно з п. 11.8. Договору, вилучення Предмета лізингу, припинення (відмова від Договору) не звільняє лізингоодержувача від сплати всіх нарахованих та несплачених платежів згідно з Договором. Сторони досягли згоди, що у разі односторонньої відмови лізингодавця від Договору (розірвання договору) Лізингоодержувач зобов'язаний протягом терміну, зазначеного в повідомленні про відмову від Договору (його розірвання), сплатити лізингодавцю всі нараховані та несплачені лізингові платежі згідно з Графіком платежів; витрати, понесені лізингодавцем у зв'язку з виконанням Договору, а також передбачені Договором або чинним законодавством України штрафні санкції. З моменту прийняття рішення про відмову від Договору (його розірвання) і направлення відповідного повідомлення лізингоодержувачу, право лізингоодержувача на придбання у власність предмета лізингу припиняється.
У разі вилучення предмету лізингу, розірвання відповідного договору з причин, зазначених у генеральному договорі та/або законодавстві України, всі раніше сплачені лізингоодержувачем лізингові платежі поверненню не підлягають, оскільки є платою за володіння і користування предметом лізингу за відповідним договором.
Пунктом 8.4 Договору встановлено, що право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача лише за умови відсутності заборгованості за лізинговими платежами (в т.ч. неоплаченої викупної вартості предмета лізингу), неоплачених витрат лізингодавця, а також неоплачених штрафних санкцій та невідшкодованих підтверджених збитків лізингодавця за відповідним договором або за будь-якими іншими договорами, які були або будуть укладені між лізингодавцем та лізингоодержувачем, що підтверджується актом звіряння розрахунків, підписаних сторонами.
Оскільки договір було розірвано через порушення позивачем за зустрічним позовом своїх зобов'язань, у лізингодавця (відповідача за зустрічним позовом) не виникло зобов'язання передати предмет лізингу у власність лізингоодержувача.
Відповідно до ч. 2 статті 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.4 статті 653 ЦК України).
У відповідності з правилами статей 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином враховуючи вищезазначене та беручи до уваги п.п. 8.4, 11.8, 11.9 Додатку №3, вимога позивача за зустрічним позовом щодо повернення сплачених коштів за договором фінансового лізингу в розмірі 110 607,87 грн. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання первісного позову покладаються судом на позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом), а за подання зустрічного позову - на позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом).
Керуючись статтями 1, 4, 4-2, 4-3, 22, 33-35, 43, 49,82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
Відмовити у задоволені первісного позову.
Відмовити у задоволені зустрічного позову.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.
Повне рішення складено - 27.03.2017.
Суддя А.С. Грєхов