ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
21.03.2017Справа №910/1513/17
За позовомПриватного акціонерного товариства «Cтрахова компанія «Інгосстрах»
доПриватного акціонерного товариства «Київський страховий дім»
провідшкодування шкоди в сумі 7 585,16 грн.
СуддяБорисенко І.І.
Представники:
від позивача - Діденко І.В., представник за довіреністю;
від відповідача - Савенко О.І., представник за довіреністю.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 7 585,16 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Цивільного кодексу України та Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу матеріальну шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив з тих підстав, що відповідно до приписів п. 2.1 ст. 2, п. 35.1 ст. 35, п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності» власників наземних транспортних засобів» обов'язковою вимогою для отримання страхового відшкодування в порядку регресу є саме звернення до страховика цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів з заявою (регресною вимогою, претензією), а не подача одразу позовної заяви до відповідного суду, відтак обов'язок відповідача щодо виплати страхового відшкодування в розмірі 7 585,16 грн. не настав. Також, відповідач вказав, що в порушення п. 33.1.2 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності» позивач не повідомляв відповідача про огляд транспортного засобу.
З огляду на наведене відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
25.09.2015 по вул. Борщагівській в місті Києві була скоєна ДТП, а саме відбулося зіткнення автомобіля «Опель Віваро», д.р.н. НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_4 та автомобіля «Тойота» д.р.н. НОМЕР_2.
Причиною ДТП стало те, що водій ОСОБА_4, керуючи «Опель Віваро», д.р.н. НОМЕР_1 під час перестроювання з середньої смуги руху на правий ряд, не впевнився, що це буде безпечним, не пропустив автомобіль марки «Тайота» д.н.з. НОМЕР_2, який рухався по суміжній смузі, внаслідок чого допустив з ним зіткнення, чим порушив вимоги п. 13.1 ПДР України. Дані обставини підтверджуються розгорнутою довідкою №75106308 про дорожньо-транспортну пригоду та постановою Солом'янського районного м. Києва (справа №3/5861/15, 760/19122/15-п), копії яких містяться у матеріалах справи.
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Тойота» д.р.н. НОМЕР_2 (Застрахований автомобіль), який був застрахований позивачем на підставі Договору добровільного страхування від 19.02.2016 №28-2802-16-00021.
На підставі вищевказаного, за умовами Договору добровільного страхування від 18.12.2014 №IN88IAS129406, страхового акту №И-1072 від 27.10.2015 позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 8 585,16 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №1 від 27.10.2015.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відтак, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.
Як вбачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно водієм автомобіля «Опель Віваро», д.р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_4 під час експлуатації вказаного автомобіля, і його вину у вчиненні ДТП та скоєнні правопорушення за ст. 124 КУпАП України встановлено постановою Солом'янського районного м. Києва (справа №3/5861/15, 760/19122/15-п).
? (25.09.2015) - - ? «Опель Віваро», д.р.н. НОМЕР_1, , () /3666692 ' - . () , ? ? становить 50 000,00 грн., франшиза - 1 000,00 грн., строк дії полісу з 13.05.2015 до 12.05.2016.
Отже, відповідач є особою на яку полісом №АЕ/3666692 покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля «Опель Віваро», д.р.н. НОМЕР_1, на час спірної ДТП.
На підтвердження розміру витрат необхідних для відновлювального ремонту автомобіля «Тайота» д.р.н. НОМЕР_2 позивачем надано суду Звіт про визначення вартості матеріального збитку №97-2015 складений 01.10.2015, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників (Сврз) автомобіля «Тайота» д.р.н. НОМЕР_2 у результаті його пошкодження при ДТП складає 14 151,36 грн., при коефіцієнті фізичного зносу (0,5584).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Суд не погоджується з запереченнями відповідача, викладеними в відзиві, з наступних підстав.
Закон №1961-IV регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Системний аналіз положень цього Закону дає підстави для висновку, що у момент укладення договору обов'язкового страхування страховик приймає на себе зобов'язання відповідати перед невизначеним і невідомим заздалегідь колом осіб за майнову шкоду, завдану цим особам страхувальником відповідальності, тобто приймає на себе фінансові ризики виплати відшкодування завданої страхувальником іншій особі майнової шкоди.
Згідно зі ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого.
Особою, відповідальною за завдані збитки, може бути як безпосередній заподіювач шкоди, так і страхова компанія, відповідальна за останнього.
Саме наведеними нормами матеріального права регулюються правовідносини між сторонами у справі, яка розглядається: позивач виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором майнового страхування, отримав від останнього право вимоги до страхової компанії відповідача, яка застрахувала відповідальність перед третіми особами винного у заподіянні шкоди водія.
Згідно з підпунктом 1.1 статті 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України «Про страхування» (підпункт 1.2 статті 1 зазначеного Закону).
Разом із тим за правилами п. 35.1 ст. 35 Закону №1961-IV для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику заяву про страхове відшкодування.
Наведена норма матеріального права регулює порядок страхового відшкодування у правовідносинах між потерпілим (або особою, яка має право на отримання відшкодування) і страховиком, які відбуваються до заміни кредитора.
Ураховуючи викладене, до нового кредитора - Позивача - обов'язок подачі заяви не перейшов і не міг перейти, оскільки для останнього відповідач у справі не є страховиком у розумінні наведеної норми, а є особою, відповідальною за завдані збитки в порядку ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування».
Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
З огляду на викладене позивач у справі, що розглядається, отримав право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм Позивач може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.
Вищенаведена позиція висвітлена в постанові Верховного Суду України від 04.11.2014р. №3-165гс14 щодо неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права - п. 35.1 ст. 35 Закону №1961-IV у справі про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 1 липня 2014 року в справі №910/17223/13 за позовом ПАТ «СК «УСГ» до приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (далі - ПАТ «УОСК») про відшкодування шкоди.
Відповідно до ст. 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Отже, висновок Верховного Суду України у справі від 04.11.2014р. №3-165гс14 є обов'язковим для суду.
Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону N 1961-IV, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування.
Таким чином після виплати страхового відшкодування на користь потерпілої особи у позивача виникло право вимоги до відповідача в розмірі 8 585,16 грн.
Відповідно до частини 18 статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.
Згідно з п. 2 полісу №АЕ/3666692 франшиза, тобто сума, на яку зменшується страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 1000,00 грн.
Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу №АЕ/3666692 та положення статей 12, 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статті 27 Закону України "Про страхування", статей 993 ЦК України, відповідач повинен був відшкодувати позивачу у встановлений законом строк шкоду в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (50 000,00 грн.), у межах суми, що перейшла до позивача (8 585,16 грн.), та за мінусом франшизи за полісом №АЕ/3666692 в сумі 1 000,00 грн., тобто відповідач повинен відшкодувати позивачу 7 585,16грн.
Отже, позов підлягає задоволенню судом повністю в заявленій сумі 7 585,16 грн.
Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 37-41, ідентифікаційний код 25201716) на користь Приватного акціонерного товариства «Cтрахова компанія «Інгосстрах» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 32, ідентифікаційний код 33248430) 7 585 (сім тисяч п'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 16 коп. страхового відшкодування, а також 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. судового збору.
Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 27.03.2017
Суддя І.І. Борисенко