ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
15.03.2017Справа №910/1185/17
Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В.В.
За участю секретаря судового засідання Коваленко О.М.
Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовомПриватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"
доПублічного акціонерного товариства «Українська залізниця»
простягнення 8619,89 грн.
за участю представників сторін:
від позивача:не з'явився;
від відповідача:Чаруковський Р.В. (довіреність №Ц/3-04/294/16 від 25.10.2016р.)
Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (надалі - ПрАТ «ММК ім. Ілліча», позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі - ПАТ «Укрзалізниця», відповідач) про стягнення збитків у розмірі 8619,89 грн.
У обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору поставки № Упр14/28/162 від 30.12.2013 р., на адресу позивача були відправлені, зокрема, вагони №55709158, №59678094, №57601353 з вантажем - вугілля кам'яне (антрацит), вантажовідправником якого є ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит". Проте, на станції Волноваха Донецької залізниці була виявлена недостача вантажу у вагонах №59678094 та №57601353, внаслідок чого позивачу були спричені збитки, які відповідач, як перевізник за договором № 1970/ДФ/10017 від 25.12.2015 р., зобов'язаний відшкодувати.
Ухвалою від 25.01.2017р. за вказаним позовом господарським судом міста Києва порушено провадження у справі № 910/1185/17 та розгляд справи призначено на 08.02.2017р.
08.02.2017р. господарським судом винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 22.02.2017р., у зв'язку із неявкою сторін до судового засідання.
13.02.2017р. представником позивача подано до суду клопотання про приєднання до матеріалів справи витребуваних документів та розгляд справи за відсутності представника.
У судовому засіданні 22.02.2017р., враховуючи усне клопотання представника відповідача, розгляд справи відкладено на 15.03.2017р.
13.03.2017р. представником позивача повторно подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника.
13.03.2017р. представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивачем на підтвердження понесених ним збитків не надано належним чином засвідчених документів щодо дійсної вартості втраченого вантажу. З указаних підстав просив відмовити у задоволенні позову.
Представник позивача до судового засідання не з'явився, представник відповідача у судовому засіданні, позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.
Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України від відповідача до Господарського суду міста Києва не надходило.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 910/1185/17.
Розглянувши матеріали справи Господарський суд міста Києва
30.12.2013р. між Публічним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (надалі - покупець), правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" та ТОВ "ДТЕК Трейдінг" (надалі - постачальник) було укладено договір поставки №Упр14/28/162, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію в кількості, зазначеній у відповідних специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору та на умовах, передбачених цим договором (п.п. 1.1., 2.1. договору).
Згідно з п. 3.1. договору поставка товару здійснюється залізничним транспортом на умовах Інкотермс у редакції 2010 р., відповідно до специфікації до договору та підтверджується залізничними накладними.
25.12.2015р. між Публічним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (надалі - вантажовласник), правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" та Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» (надалі - виконавець), було укладено договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги №1970/ДФ/10017, предметом якого є надання виконавцем вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги.
Згідно з п.п. 2.1., 2.2. договору перевезення сторони погодили, що вантажовласник зобов'язується пред'являти виконавцю у визначені терміни місячні плани перевезень, заявку на подачу вагонів (контейнерів) та здійснювати навантаження (вивантаження) вантажів, що відправляються, або прибувають на його адресу, а виконавець зобов'язується приймати до перевезення та видавати вантажі вантажовласника та надавати йому додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатку до цього договору.
У відповідності до п. 7.1. договору виконавець надає вантажовласнику послуги на станціях Регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця".
Договір перевезення укладено строком до 31.12.2016 р. (п. 7.4. договору).
Рахунком №1408 від 03.10.2016р. ПрАТ «ДТЕК Ровенькиантрацит» (постачальник) та ТОВ "ДТЕК Трейдінг" (платник) погодили поставку товару - вугілля кам'яне (антрацит) та його загальну суму - 489237,84 грн.
03.10.2016р. ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит", як вантажовідправник, за накладною №51418879 від 03.10.2016р. та досильною накладною №51527091 від 08.10.2016р. відправив на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці вагони з вантажем вугілля кам'яного (антрациту) на адресу ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", у тому числі вагони №55709158, №59678094, №57601353.
Судом встановлено, що на станції Волноваха Донецької залізниці у вагонах №59678094 та №57601353 було виявлено недостачу вантажу у кількості 2900 кг. та 2200 кг, про що комісією у складі начальника станції, представників вантажного двору та приймоздавальника складено комерційні акти №AQ654584/69/788 від 10.10.2016р. та № AQ654583/68/787 відповідно.
За таких обставин позивач зазначає, що ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" понесло збитки у вигляді недоотримання вантажу у загальній сумі 8619,89 грн., які просить стягнути з ПАТ "Українська залізниця".
Згідно частини 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
У відповідності до ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Згідно з ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Згідно зі ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 105 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 (далі - Статут), встановлено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Відповідно до ст. 52 Статуту на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі:
прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій;
прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Привалами;
прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах);
прибуття вантажу, який був завантажений залізницею;
видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею;
прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах передбачених Правилами.
Частиною 1 ст. 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з правилами іншому підприємству.
При цьому відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Поряд із відшкодуванням збитків у разі втрати вантажу залізниця відшкодовує стягнуту за цей вантаж провізну плату, якщо вона не включається у вартість втраченого вантажу (ст. 114 Статуту).
Згідно зі ст. 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" при відправленні вантажу у залізничній накладній №51418879 від 02.10.2016р. зазначило, що загальна маса вантажу (вугілля кам'яного (антрацит)) у вагоні №59678094 складає 70000 кг. та у вагоні №57601353 складає 70000 кг.
Але, як вже було встановлено, на станції Волноваха Донецької залізниці:
- у вагоні №59678094 виявлена недостача вантажу у кількості 2900 кг., що підтверджується комерційним актом №AQ654584/69/788 від 10.10.2016р.;
- у вагоні №57601353 виявлена недостача вантажу у кількості 2200 кг., що підтверджується комерційним актом №AQ654583/68/787 від 10.10.2016р.
Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно із ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.
Відсутність хоча б одного із вищезазнеачених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.
Як вбачається із матеріалів справи:
- комерційний акт №AQ654584/69/788 від 10.10.2016р. засвідчує втрату вантажу у кількості 2900 кг. у вагоні №59678094;
- комерційний акт №AQ654583/68/787 від 10.10.2016р. засвідчує втрату вантажу у кількості 2200 кг. у вагоні №57601353.
При цьому будь-які заперечення щодо форми, порядку складання, змісту вказаних комерційних актів та посадових осіб, які його підписали, а також факту опротестування їх з боку сторін відсутні.
Отже, судом встановлено, що невиконання відповідачем визначених законодавством зобов'язань в частині збереження перевезеного вантажу, вказаного у залізничній накладній №51418879 від 02.10.2016р., призвело до втрати частини вантажу, внаслідок чого позивачу завдані збитки у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу, що є складом порушення господарського зобов'язання.
Вирішуючи питання про розмір спричиненої шкоди, завданої відповідачем, суд врахував наступне.
Згідно з пунктом 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р., вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить для вантажу, мінеральному паливу (антрацит) - 1% маси, зазначеної в перевізних документах.
Таким чином, сума норми природної втрати та граничного розходження від маси вантажу:
- у вагоні №59678094 складає 700 кг. (70000 кг. х 1%), а кількість фактичної недостачі становить 2200 кг. (2900 кг. (недостача зазначена у комерційному акті №AQ654584/69/788 від 10.10.2016р.) - 700 кг. (сума норми природної втрати));
- у вагоні №57601353 складає 700 кг. (70000 кг. х 1%), а кількість фактичної недостачі становить 1500 кг. (2200 кг. (недостача зазначена у комерційному акті №AQ654583/68/787 від 10.10.2016р.) - 700 кг. (сума норми природної втрати)).
Також суд зазначає, що вартість 1 тонни вантажу у вагонах №59678094 та №57601353 відповідно до рахунку вантажовідправника - ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" №1408 від 03.10.2016р. становить 2329,70 грн. (489237,84 грн. (загальна вартість вантажу) : 210,00 тонн (загальна кількість вантажу)).
Отже, сума втраченого вантажу:
- у вагоні №59678094 становить 5125,34 грн. (2,2 т. (кількість фактичної недостачі вантажу) х 2329,70 грн. (вартість 1 тонни вантажу));
- у вагоні №57601353 становить 3494,55 грн. (1,5 т. (кількість фактичної недостачі вантажу) х 2329,70 грн. (вартість 1 тонни вантажу)).
При цьому, суд не приймає до уваги заперечення відповідача проти позову з посиланням на відсутність належних документів на підтвердження розміру дійсної вартості втраченого вантажу, оскільки такі доводи спростовуються наявними у справі доказами.
Так, до матеріалів справи позивач додав оригінали комерційних актів №AQ654584/69/788 від 10.10.2016р. та №AQ654583/68/787 від 10.10.2016р., залізничних накладних №51418879 від 02.10.2016р. та №51527091 від 08.10.2016р., належним чином засвідчені копію договору №Упр14/28/162 від 30.12.2013р. та виданого вантажовідправником рахунку №1408 від 03.10.2016р., які визнаються судом належними та достатніми доказами на підтвердження вартості втраченого вантажу у вагонах №59678094 та №57601353.
Відповідно до п. 2.7 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Статут не передбачає обов'язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу.
Враховуюче вищенаведене та беручи до уваги, що залізницею вчинено порушення господарського зобов'язання, що виявилось у незбереженні вантажу, прийнятого до перевезення, при цьому недостача поставленого вантажу сталася з вини відповідача, що завдало позивачу збитків на суму 8619,89 грн., розмір яких визначено відповідно до вимог законодавства та які, на момент прийняття рішення, відповідачем не відшкодовані, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код - 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченка, буд. 1, ідентифікаційний код - 00191129) збитки у розмірі 8619 (вісім тисяч шістсот дев'ятнадцять) грн. 89 коп. та судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.
3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено - 20.03.2017 року.
Суддя В.В. Князьков