61022, м. Харків, пр. Науки, 5, телефон 096-068-16-02
23.03.2017р. Справа №905/181/16
Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В., за скаргою Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк», в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» Куреного О.В., м.Київ, №586 від 27.01.2017р. на дії органу державної виконавчої служби в процесі виконання рішення господарського суду Донецької області від 10.03.2016р. у справі №905/181/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк», м.Київ,
до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Передплатна агенція «Самміт», м.Донецьк,
про стягнення 15334,06 грн.,-
за участю представників сторін:
від позивача (заявника): Савенко В.В. - за довіреністю;
від відповідача (боржника): не з'явився;
від Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області: не з'явився, -
Позивач, Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк", м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Передплатна агенція "Самміт", м.Донецьк, про стягнення 15334,06 грн., у тому числі 8398,11 грн. заборгованості по передплаті періодичних видань, 647,46 грн. 3% річних, 6288,49грн. інфляційних витрат.
Рішенням від 10.03.2016р. господарського суду Донецької області задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Передплатна агенція "Самміт", м.Донецьк, про стягнення 15334,06 грн., у тому числі 8398,11 грн. заборгованості по передплаті періодичних видань, 647,46 грн. 3% річних, 6288,49грн. інфляційних витрат., задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 8398,11 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 667,07 грн.; в решті вимог відмовлено.
На виконання означеного судового акту господарським судом Донецької області видано відповідний наказ від 28.03.2016р.
31.01.2017р. на адресу господарського суду Донецької області надійшла скарга Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" Куреного О.В., м.Київ, №586 від 27.01.2017р. на дії органу державної виконавчої служби, у якій заявник просить визнати неправомірними дії/бездіяльності державного виконавця Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області при винесенні постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві від 12.12.2016р. (ВП №51002430); визнати недійсною та скасувати винесену державним виконавцем Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві від 12.12.2016р. (ВП №51002430); зобов'язати Краматорський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області здійснити всі виконавчі дії, які передбачені Законом України "Про виконавче провадження", для примусового виконання наказу №905/181/16 від 28.03.2016р., виданого господарським судом Донецької області, в рамках виконавчого провадження №51002430 щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Передплатна агенція "Самміт" на користь Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" 8 398,11 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 667,07 грн.
02.02.2017р. ухвалою господарського суду Донецької області означена скарга прийнята до розгляду та призначено судове засідання.
Обґрунтуванням наведеного, за висновками заявника, є неправомірне винесення оскаржуваної постанови, з огляду на те, що виконання судових рішень є обов'язковим та державний виконавець повинен провести усі можливі дії з встановлення майна та коштів боржника, на яких може бути звернено стягнення, що не було здійснено державним виконавцем.
Нормативним підґрунтям визначено ст.ст.1, 2, 3, 10, 11, 18, 19, 28, 37, 53, 54, 74, 76 Закону України «Про виконавче провадження», ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст.ст.8, 13, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст.ст.51, 121-2 Господарського процесуального кодексу України.
До матеріалів скарги додано у копіях: наказ господарського суду Донецької області від 28.03.2016р. у справі №905/181/16, заява №2843 від 15.04.2016р. про примусове виконання рішення, супровідний лист Калінінського районного відділу державної виконавчої служби у м.Донецьк №205 від 29.04.2016р. разом із постановою про відкриття виконавчого провадження від 29.04.2016р. ВП №51002430, скарга на бездіяльність начальника відділу державної виконавчої служби №5811 від 09.08.2016р., лист Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області №14.13-5128/21664 від 31.08.2016р., листи управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій №2-15-461 від 06.09.2016р. на №5811 від 09.08.2016р., №2-4-1616 від 16.09.2016р. на №24387-0-33-16/20.4 від 23.08.2016р., супровідний лист Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області №14.1317/32041 від 27.12.2016р. разом із постановою про повернення виконавчого документа стягувачеві від 12.12.2016р. ВП №51002430, лицьовий бік поштового конверта.
06.03.2017р. від Калінінського районного відділу державної виконавчої служби м.Донецьк Головного територіального управління юстиції у Донецькій області через канцелярію господарського суду Донецької області отримано заперечення №14.49 - 173 від 28.02.2017р., у яких висловлено прохання розглянути скаргу без участі представника Калінінського районного відділу державної виконавчої служби м.Донецьк Головного територіального управління юстиції у Донецькій області та додано копії вилучень з матеріалів виконавчого провадження №51002430.
Представник позивача (заявника) у судовому засіданні 23.03.2017р. підтримав вимоги скарги у повному обсязі.
Представник відповідача (боржника) у судове засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав.
Представник Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області у судове засідання не з'явився.
Згідно наказу головного територіального управління юстиції у Донецькій області Міністерства юстиції України №91/2 від 29.03.2016р. «Про переміщення відділів державно виконавчої служби» та постанови начальника управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області №б/н від 22.02.2016р. Калінінський районний відділ державної виконавчої служби у м.Донецьку підпорядковане відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції, розташованого за адресою: 84333, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Академічна, буд.20.
22.02.2016р. створено виконавчу групу з органів державної виконавчої служби Донецької області з метою забезпечення діяльності Калінінського районного відділу державної виконавчої служби м.Донецьк виникла необхідність визначити підвідомчість переміщеним до Краматорського міського відділу державної виконавчої служби на підконтрольній українській владі території шляхом покладення функцій проведення виконавчих дій (лист Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області №14.13-5128/21664 від 31.08.2016р., лист управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій №2-15-461 від 06.09.2016р. на №5811 від 09.08.2016р.).
Відтак, суд розцінює клопотання Калінінського районного відділу державної виконавчої служби м.Донецьк Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, висловлене у запереченнях №14.49 - 173 від 28.02.2017р., у якості звернення Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.
Керуючись приписами ч.2 ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розгляд скарги за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні.
З огляду на таке, клопотання Калінінського районного відділу державної виконавчої служби м.Донецьк Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про розгляд скарги без участі його представника задоволено судом.
Дослідив надані матеріали та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо такого.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Донецької області від 10.03.2016р. у справі №905/181/16 (повний текст рішення складено та підписано 15.03.2016р.) Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Передплатна агенція "Самміт", м.Донецьк, про стягнення 15334,06 грн., у тому числі 8398,11 грн. заборгованості по передплаті періодичних видань, 647,46 грн. 3% річних, 6288,49грн. інфляційних витрат., задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 8398,11 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 667,07 грн.; в решті вимог відмовлено.
На виконання вказаного судового рішення 28.03.2016р. господарським судом Донецької області видано відповідний наказ.
29.04.2016р. головним державним виконавцем Калінінського районного відділу державної виконавчої служби у м.Донецьку Головного територіального управління юстиції у Донецькій області прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 28.03.2016р. №905/181/16 (ВП №51002430) про стягнення 8398,11 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 667,07 грн.
12.12.2016р. державним виконавцем Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (наказ головного територіального управління юстиції у Донецькій області Міністерства юстиції України №91/2 від 29.03.2016р. «Про переміщення відділів державно виконавчої служби» та постанова начальника управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області №б/н від 22.02.2016р.) винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві, у якій причиною повернення означено відсутність у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення.
Підставою вчинення є посилання на приписи п.2 ч.1 ст.37, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно із ст.4-5 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.
Відповідно до ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
За приписом ст.115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
При цьому, відповідно до ст.116 Господарського процесуального кодексу України, виконання рішення господарського суду проводиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закону України «Про виконавче провадження», як спеціальний нормативний акт, що регулює порядок здійснення виконавчого провадження.
Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016р. набрав чинності 05.10.2016р.
Відповідно до частини 2 Прикінцевих та перехідних положень до Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016р. визнано такими, що втратили чинність з дня набрання чинності цим Законом, зокрема, Закон України «Про виконавче провадження» №606-ХІV від 21.04.1999р., крім статті 4, яка втрачає чинність через три місяці з дня набрання чинності цим Законом.
У відповідності до частин 6,7 Прикінцевих та перехідних положень до Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016р. рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Як вбачається з поданої скарги, скаржником оскаржуються дії державного виконавця за період з 29.04.2016р. (постанова про відкриття виконавчого провадження №51002430) по 12.12.2016р., отже у період дії як Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІV від 21.04.1999р. так і Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016р.
Відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІV від 21.04.1999р. та №1404-VIII від 02.06.2016р. основними стадіями виконавчого провадження є: 1) відкриття виконавчого провадження; 2) підготовка до примусового виконання; 3) вжиття заходів примусового виконання рішення; 4) закінчення виконавчого провадження.
Відкриття виконавчого провадження це стадія, яка полягає у діях державного виконавця, що спрямовані на визначення підстав для відкриття виконавчого провадження.
Підготовка до примусового виконання - це дії державного виконавця, спрямовані на встановлення місця знаходження (проживання) боржника, наявності рухомого або нерухомого майна, грошових коштів в установах банків, пропозиції виконати рішення добровільно, створення умов для подальшого виконання виконавчого документу. Мета цієї стадії - створити належні умови для своєчасного й ефективного виконання документів, що надійшли до державного виконавця, а також забезпечити умови для добровільного виконання рішення боржником.
Примусове виконання (застосування заходів примусового виконання рішення) - це вжиття державним виконавцем заходів щодо реалізації припису юрисдикційного акта способами, які визначено законом, із покладанням на боржника виконавчого збору та інших витрат, пов'язаних із виконанням.
Закінчення виконавчого провадження - це дія державного виконавця, що полягає у завершенні проведення виконавчих дій у певному виконавчому провадженні, за певним виконавчим документом.
Отже, здійснення державним виконавцем комплексу дій, які визначені законом, будуть вважатися належними у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документу у встановлені законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження - стягувача та боржника.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІV від 21.04.1999р. під час виконання рішень державний виконавець має право на безпосередній доступ до баз даних і реєстрів, у тому числі електронних, що містять інформацію про боржників, їхнє майно та кошти. Порядок доступу до таких реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України спільно з відповідними центральними органами виконавчої влади, які забезпечують їх ведення.
Аналогічна норма міститься в п.4 ст.18 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016р.
Згідно з ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІV від 21.04.1999р. вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень.
У відповідності до ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016р. виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
Згідно ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІV від 21.04.1999р. державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням (ст.32 Закону України №606-ХІV від 21.04.1999р., що знайшла своє відображення у ст.10 редакції Закону №1404-VІІІ від 02.06.2016р.).
У відповідності до ч.2 ст.36 Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІV від 21.04.1999р. розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.
Відповідно до п.3.12. Інструкції з організації примусового виконання рішень (затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. за №512/5 в редакції, що діяла до 05.10.2016р.) організацію розшуку боржника - юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо).
Матеріали справи містять відповідь №1016904333 від 11.04.2016р. на запит №18145853 від 08.04.2016р. до Державної податкової служби України про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах боржниками - юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями, лист ПАТ АБ "Укргазбанк" №БГП-1482 від 13.05.2016р., лист уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Єврогазбанк" №1648 від 25.07.2016р., інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №58414153 від 29.04.2016р., №67356090 від 06.09.2016р., вимоги Калінінського районного відділу державної виконавчої служби м.Донецьк Головного територіального управління юстиції у Донецькій області №195 від 29.04.2016р., №196 від 29.04.2016р. у порядку ст.ст.5, 6 ЗУ "Про виконавче провадження", ст.62 ЗУ "Про банки і банківську діяльність", постанови про арешт коштів боржника від 29.04.2016р. ВП №50782697, лист начальника територіального сервісного центру 1443 №3175-1443-1802 від 23.09.2016р., ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 17.10.2016р. у справі №234/15652/16-ц, постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 18.08.2016р. ВП №51002430.
У відповідності до ст.54 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016р. виконавець має право звернутися за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до органів доходів і зборів. Органи доходів і зборів зобов'язані протягом трьох робочих днів з дня одержання відповідної вимоги виконавця надати виконавцю необхідні документи та інформацію.
Доказів відповідного звернення суду не надано.
З огляду на встановлене вище, в рамках виконавчого провадження ВП №51002430 державним виконавцем не направлялись запити до відповідних органів щодо наявності зареєстрованих цінних паперів, катерів, яхт, повітряних суден, сільськогосподарської техніки та технологічного обладнання, іншого рухомого майна, корпоративних прав, майнових прав інтелектуальної власності, об'єктів інтелектуальної, творчої діяльності, іншого майна (майнових прав) належних на праві власності відповідачу.
У запереченнях №14.49 - 173 від 28.02.2017р. виконавчий орган свідчить про скерування запитів до обліково-реєстраційних установ та встановлення наявності відкритих рахунків у боржника у ПАТ "Єврогазбанк" та ПАТ "Укргазбанк".
Також виконавчим органом вказано на неможливість перевірити наявність/відсутність майна, на яке можливо звернути стягнення, належного ТОВ "Передплатна агенція "Самміт" (за адресою: вул.Овнатаняна, 63, м.Донецьк), у зв'язку з проведенням антитерористичної операції, крім того підкреслює неможливість, на даному етапі, проінформувати боржника про відкриття виконавчого провадження у визначений законом спосіб.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції Закону України №1404-VІІІ від 02.06.2016р.) виконавчий документ повертається стягувачу у разі, якщо, у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені протягом року виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Частиною 2 цієї норми передбачено, що про наявність обставин, зазначених у п.п.2-6 ч.1 цієї статті, державний виконавець складає акт.
Як вже зазначалось вище, Краматорським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві у зв'язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення.
Проте, дослідивши фактичні обставини, судом не встановлено вжиття виконавчим органом усіх необхідних та можливих заходів для належного примусового виконання рішення господарського суду Донецької області, а тому оскаржувана заявником постанова державного виконавця від 12.12.2016р. про повернення виконавчого документу стягувачеві ВП№51002430 є передчасною.
Окрім того, слід зауважити про відсутність акту на виконання ч.2 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції Закону України №1404-VІІІ від 02.06.2016р.).
При цьому висновок щодо «безрезультатності» та/або «неможливості» розшуку майна чи встановлення/з'ясування певних обставин буде обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець, повністю реалізувавши надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату.
Аналогічної правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України у постанові у справі №14/492 від 04.02.2015р. та у постанові у справі №9/38-10 від 21.10.2014р.
Окрім того, положення приведених законів не передбачають, що знаходження боржника на території проведення антитерористичної операції є обставиною, яка виключає здійснення виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та є підставою для повернення виконавчого документа стягувачеві.
Крім того, жодний законодавчий акт, яким регулюються правовідносини та особливості застосування законодавства в зоні проведення антитерористичної операції не містять заборони, щодо виконання рішень судів по відношенню до боржників, які мають реєстрацію на території, яка наразі знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції. Законодавець запровадив мораторій на примусову реалізацію предметів іпотеки, розташованих на території проведення антитерористичної операції (ст.9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»), проте інших заборон, пов'язаних із виконанням зобов'язань та проведенням дій направлених на виконання рішення суду не встановлено.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 12.01.2016р. №20/278.
В оскаржуваній постанові державного виконавця не вказано, а судом в результаті аналізу приписів Законів України «Про виконавче провадження», «Про державну виконавчу службу в Україні», «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», «Про боротьбу з тероризмом» не встановлено передбаченої законом такої підстави для повернення виконавчого документа стягувачеві, як тимчасове нездійснення органами державної влади або здійснення не в повному обсязі своїх повноважень в межах території України.
Суд, погоджується з позицією державного виконавця про те, що територія міста Донецька входить до зони проведення антитерористичної операції, застосовуючи до спірних відносин розпорядження Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015р. «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», проте при вирішенні питання про законність дій державного виконавця суд виходить з наступного.
У відповідності до Указу Президента України від 14.04.2014р. №405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» запроваджено антитерористичну операцію на території України. На виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014р. «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», приписів Закону України «Про боротьбу з тероризмом», керівником Антитерористичного центру при Службі Безпеки України виданий наказ від 07.10.2014р. №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення», відповідно до якого районами проведення антитерористичної операції визначені Донецька та Луганська області з терміном дії з 07.04.2014р. Але, всі без виключення населені пункти, які увійшли в зону проведення антитерористичної операції, є територією України.
За змістом п.7 ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції на дату повернення виконавчого документа стягувачеві) виконавець зобов'язаний накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
При цьому, згідно ст.48 зазначеного Закону, стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
У відповідності до ч.4 ст.24 Закону, якої врегульовані питання міста проведення виконавчих дій встановлено, що виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
Враховуючи структуру банківської системи, встановлене Законом України «Про банки та банківську діяльність», Законом України «Про виконавче провадження» право державного виконавця до доступу до банківської таємниці та право накладати арешт на кошти, які акумульовані на рахунках в банківських установах України (незалежно від міста їх розташування) та звертати стягнення на арештовані кошти в рахунок виконання відповідних рішень, суд зазначає про реальну можливість проведення виконавчих дій, направлених на виявлення інформації щодо наявності грошових коштів боржника на рахунках в банківських установах та наявності іншого майна, за рахунок яких можливе виконати рішення суду по справі №905/181/16.
Відповідно до ч.2 ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Держава, за змістом ч.4 ст.13 Конституції України, прийняла на себе зобов'язання, через свої органи, забезпечити захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, встановивши рівність всіх суб'єктів власності перед законом.
Згідно ст.129 Конституції України одним із засад судочинства є обов'язковість рішень суду. Статтею 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначено поняття «обов'язковість судових рішень», яке полягає в тому, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Суд вважає за необхідне застосувати до спірних відносин Рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997р. у справі «Горнсбі проти Греції», згідно якого Європейський суд наголосив, що, «відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». Європейський суд також зазначив, що «адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають свою мету».
Аналогічні за змістом висновки містяться в інших рішеннях Європейського суду з прав людини, а саме у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (від 21 лютого 1975 року), «Шмалько проти України».
Окрім того слід зауважити, що загальновідомий факт проведення антитерористичної операції на території Луганської та Донецької області, підтверджує наявність обставин, які перешкоджають провадженню виконавчих дій та дії виконавчого органу, у цьому випадку, означені у ст.32 Закону України «Про виконавче провадження».
За таких обставин, та враховуючи конституційний принцип доступність до правосуддя всіх осіб, незалежно від міста їх реєстрації (знаходження), застосовану у цій справі практику Європейського суду з прав людини щодо недопустимості ухилення адміністративних органів від виконання судових рішень, яка є обов'язковою для національних судів згідно Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», враховуючи також справедливий баланс інтересів стягувача та боржника, суд приходить до висновку, що дії органу Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 12.12.2016р. у ВП№51002430 підлягають визнанню неправомірними.
Разом з цим, скаржник просить визнати недійсною та скасувати винесену державним виконавцем Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві від 12.12.2016р. (ВП №51002430); зобов'язати Краматорський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області здійснити всі виконавчі дії, які передбачені Законом України "Про виконавче провадження", для примусового виконання наказу №905/181/16 від 28.03.2016р., виданого господарським судом Донецької області, в рамках виконавчого провадження №51002430 щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Передплатна агенція "Самміт" на користь Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" 8 398,11 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 667,07 грн.
Статтею 121-2 Господарського кодексу України передбачений порядок розгляду господарськими судами скарг на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів, а також порядок такого оскарження у процедурі виконання судових рішень.
Пунктом 7 постанови Пленуму Верхового Суду України №14 від 26.12.2003р. «Про практику розгляду судами скарги на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» передбачено, що у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.
У п.9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» №9 від 17.10.2012р. зазначено, що при вирішенні питань, пов'язаних із застосуванням ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам слід мати на увазі таке.
За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.
Якщо під час розгляду скарги господарським судом буде виявлено порушення законності або недоліки в діяльності органу Державної виконавчої служби, учасників виконавчого провадження, суд має вжити заходів, передбачених частинами першою і другою статті 90 ГПК.
Тобто, ані Господарський процесуальний кодекс України, ані Законом України «Про виконавче провадження» не надає повноважень відповідному суду скасувати акти державної виконавчої служби. З метою поновлення порушеного права, господарський суд вправі постанову державної виконавчої служби або наслідки виконавчих дій визнати недійсними. До того ж, суд не вправі зобов'язати державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до вчинення тих дій, які згідно із наведеним Законом можуть здійснюватись тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.
Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
В силу ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи встановлені обставини та норми чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку також щодо правомірності доводів заявника, та приймаючи до уваги таке, задовольняє скаргу Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк», в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» Куреного О.В., м.Київ, №586 від 27.01.2017р. в цій частині вимог, шляхом визнання постанови, винесеної державним виконавцем Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області, про повернення виконавчого документу стягувачеві від 12.12.2016р. (ВП №51002430) недійсною.
В іншій частині вимог суд у задоволенні скарги відмовляє, з огляду на вищевикладене.
Відповідно до вимог ст.41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
Як наслідок, суд приходить до висновку, що встановлено обов'язок саме державного виконавця здійснити дії направлені на відновлення становища стягувача у разі визнання недійсною відповідної постанови судом у певний строк.
Враховуючи наведене, з огляду на те, що суду не надано доказів безпідставного ухилення державного виконавця від вчинення запитуваних дій, а також відсутність їх конкретизації, беручи до уваги, що відновлення виконавчого провадження у даному випадку, як і здійснення виконавчих дій, є передбаченим законом наслідком визнання постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві недійсною, вимоги скаржника щодо зобов'язання Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області здійснити всі виконавчі дії, які передбачені Законом України "Про виконавче провадження", для примусового виконання наказу №905/181/16 від 28.03.2016р., виданого господарським судом Донецької області, в рамках виконавчого провадження №51002430 щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Передплатна агенція "Самміт" на користь Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" 8 398,11 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 667,07 грн., є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, приписами постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», суд, -
1. Скаргу Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" Куреного О.В., м.Київ, №586 від 27.01.2017р. на дії органу державної виконавчої служби, про визнання неправомірними дії/бездіяльності державного виконавця Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області при винесенні постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві від 12.12.2016р. (ВП №51002430); визнання недійсною та скасування винесеної державним виконавцем Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві від 12.12.2016р. (ВП №51002430); зобов'язання Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області здійснити всі виконавчі дії, які передбачені Законом України "Про виконавче провадження", для примусового виконання наказу №905/181/16 від 28.03.2016р., виданого господарським судом Донецької області, в рамках виконавчого провадження №51002430 щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Передплатна агенція "Самміт" на користь Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" 8 398,11 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 667,07 грн., задовольнити частково.
2. Визнати незаконними дії державного виконавця Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області при винесенні постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві від 12.12.2016р. (ВП №51002430).
3. Визнати постанову, винесену державним виконавцем Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про повернення виконавчого документу стягувачеві від 12.12.2016р. (ВП №51002430), недійсною.
4. У задоволенні решти вимог відмовити.
5. Ухвала суду набирає законної сили в день її прийняття.
Суддя О.В. Кротінова