номер провадження справи 18/14/17
15.03.2017 справа № 908/222/17
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (71202, АДРЕСА_1)
до відповідача дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (69095, місто Запоріжжя, вул. Українська, 50) в особі філії "Токмацький райавтодор" (71700, Запорізька область, м. Токмак, вул. Гоголя, 203)
про стягнення 4874,95 грн. основного боргу, 4398,91 грн. втрат від інфляції, 401,00 грн. 3% річних, 683,69 грн. пені.
Суддя Носівець В.В.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 884 від 26.08.2016 р.;
від відповідача: не з'явився;
До господарського суду Запорізької області 03.02.2017 р. звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовною заявою до дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 9717,56 грн., в тому числі: 4874,95 грн. основного боргу, 3777,92 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 381,00 грн. 3% річних та 683,69 грн. пені.
Ухвалою суду від 06.02.2017 року порушено провадження у справі № 908/222/17, присвоєно справі номер провадження 18/14/17. Розгляд справи, призначений на 02.03.2017 року, відкладався на 15.03.2017 р. Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 15.03.2017 р.
Від позивача 13.03.2017 р. надійшла уточнена позовна заява, відповідно до якої позивач просить стягнути 4874,95 грн. основного боргу, 4398,91 грн. втрат від інфляції, 401,00 грн. 3% річних. Тобто позивачем збільшено розмір позовних вимог в частині втрат від інфляції та 3% річних. Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України не передбачено право позивача на подання заяв про «уточнення» позовних вимог, тому суд, виходячи зі змісту вказаної заяви, розцінює її як заяву про збільшення позовних вимог, яка в порядку вказаної норми прийнята судом до розгляду. При цьому, в частині позовних вимог щодо стягнення суми 683,69 грн. пені, що заявлена до стягнення в позовній заяві, за якою порушено провадження у справі, позивач письмово не відмовився, тому вимоги в цій частині також є предметом розгляду.
Розглядаються позовні вимоги про стягнення 4874,95 грн. основного боргу, 4398,91 грн. втрат від інфляції, 401,00 грн. 3% річних, 683,69 грн. пені.
Позовні вимоги обґрунтовано з посиланням на ст.ст. 264, 526, 610, 611, 625 ЦК України та мотивовано порушенням відповідачем умов договору купівлі-продажу № 01/03/2013 від 01.03.2013р. щодо оплати товару, отриманого в період з 09.09.2013 р. по 03.09.2015 р. за накладними. Просить позов задовольнити.
Відповідач свого представника в судове засідання 02.03.2017 р. не направив, клопотав про відкладення розгляду справи у зв'язку необхідністю надання додаткових доказів на підтвердження пропуску строку позовної давності. Клопотання судом задоволено, судове засідання відкладено. В судове засідання 15.03.2017 р. представник відповідача не з'явився, клопотав про розгляд справи за його відсутності. Також, 15.03.2017 р. до суду надійшла заява відповідача про застосування наслідків пропуску позовної давності згідно зі ст. 257 ЦК України, який сплив 16.09.2016 р. При цьому зазначив, що акт звіряння бухгалтерії не є документом, що продовжує строки давності. В довіреності, виданій керівнику філії, не надано повноважень на підтвердження та спростування боргових зобов'язань юридичної особи. Такі повноваження має лише директор ДП «Запорізький облавтодор». В задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно з п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Всі учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, перебіг строку вирішення спору надійшов до кінця, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду позовної заяви по суті в судовому засіданні 15.03.2017 року за відсутності представника відповідача.
Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд встановив:
Філією Чернігівська РАД ДП «Запорізький облавтодор» (покупець, відповідач у справі) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (продавець, позивач у справі) укладено договір купівлі-продажу товарів № 01/03/2013, за яким продавець зобов'язується передавати товар у власність покупця відповідно до його замовлення, а покупець - прийняти та оплатити товар згідно умов цього договору на підставі рахунків та видаткових накладних (п. 1 договору). Асортимент та ціна товару, що передається у власність покупця, попередньо погоджується. Сторони погоджується, що видаткова накладна, підписана сторонами та передана покупцеві є документом, що засвідчує факт передачі товару, а також засвідчує остаточно погоджені сторонами назву, кількість та вартість товару (п.п. 3, 4 договору).
Відповідно до п. 7 договору оплата вартості товару здійснюється в безготівковій формі впродовж 5 календарних днів з моменту поставки товару, тобто дати, вказаної в видатковій накладній, на рахунок продавця.
Термін дії договору з 01.03.2013 по 31.12.2015 (п.12).
Матеріали справи свідчать, що в період з 09 вересня 2013 р. по 03 вересня 2015 р. позивач за видатковими накладними № ВН-007096 від 09.09.2013 р. на суму 320,00 грн., № ВН-0007948 від 30.09.2013 р. на суму 2046,00 грн., № ВН-0011547 від 17.11.2014 р. на суму 1717,55 грн., № ВН-0011947 від 03.12.2014 р. на суму 105,00 грн., № ВН-0004106 від 21.07.2015 р. на суму 437,40 грн., № ВН-0005421 від 02.09.2015 р. на суму 124,00 грн., № ВН-0005460 від 03.09.2015 р. на суму 125,00 грн. відпустив відповідачу товар на загальну суму 4874,95 грн. За кожною накладною позивачем пред'явлені відповідні рахунки на оплату поставленого товару. Сторонами підписаний акт звірки станом на 01.11.2015 р., відповідно до якого філія «Чернігівський райавтодор» підтвердила заборгованість в розмірі 4874,95 грн.
Наказом № 64 від 05.08.2015 р. «Про припинення (реорганізацію) філій Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» припинена діяльність філії «Чернігівський райавтодор» шляхом її приєднання до філії «Токмацький райавтодор» та згідно з п. 3 цього наказу встановлено, що філія «Токмацький райавтодар» ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» є правонаступником всього майна, прав та обов'язків філії «Чернігівський райавтодор».
У зв'язку з тим, що вищезазначена заборгованість за договором не сплачена, позивач направив філії Токмацький райавтодор» претензію № 1 вих. № 21 від 11.11.2015 р. щодо її погашення. Листом вих. № 14 від 20.01.2016 р. філія «Токмацький райавтодор» визнала заборгованість в сумі 4874,95 грн. В подальшому сторонами підписано та скріплено печатками акти взаєморозрахунків станом на 01.07.2016 р. та станом на 29.08.2016 р., в яких докладно вказано накладні, за якими обліковується вищезазначена заборгованість.
Згідно з положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.
За приписами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 655 за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідач доказів перерахування на користь позивача 4874,95 грн. заборгованості за договором не надав.
Статтями 256-258 ЦК України передбачено строки, у межах яких особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (позовна давність). Загальна позовна давність встановлюється у три роки.
Приписами ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Початком перебігу строку позовної давності за вимогами про стягення заборгованості за видаткововю накладною № ВН-007096 від 09.09.2013 р. є 17.09.2013 р. та за видатковою накладною № ВН-0007948 від 30.09.2013 р. є 08.10.2013 р., отже закінченням загального строку позовної давності за вказаними накладними є 17.09.2016 р. та 08.10.2016 р., відповідно. Щодо стягнення заборгованості за іншими накладними, заборгованість за якими є предметом спору у даній справі, вимоги позивачем заявлено в межах позовної давності.
Разом з тим, частинами 1-3 статті 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Відповідно до п. 4.4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір. Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває строк позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.
В матеріалах справи міститься акт звірки станом на 01.11.2015 р. між позивачем та філією «Чернігівський райавтодор» щодо наявності заборгованості на користь ФОП ОСОБА_1 в розмірі 4874,95 грн. З даного акту неможливо встановити ким саме вчинений підпис з боку філії «Чернігівський райавтодор», оскільки посадове становище та прізвище цієї особи не зазначено. Оскільки неможливо перевірити повноваження особи, яка підписала акт, він не може бути прийнятий як доказ визнання боргу.
Разом з тим, судом встановлено, що правонаступником прав і обов'язків боржника - філією «Токмацький райавтодор» Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» у відповідь на претензію позивача в листі № 14 від 20.01.2016 р. чітко вказано про визнання філією «Токмацький райавтодор» заборгованості сумі 4874,95 грн. Крім того, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та філією «Токмацький райавтодор» підписано акти звірки взаєморозрахунків станом на 01.07.2016 р. та 29.08.2016 р., згідно з якими підтверджено, що за філією обліковується вищезазначена заборгованість. З даних актів звірки та листа слідує, що вони підписані начальником філії «Токмацький райавтодор» Ніколаєнко М.М., підпис скріплений печаткою філії.
Крім того, судом встановлено, що 28.07.2016 р. фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача філії «Токмацький райавтодор» ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» про стягнення 18738,30 грн., за якою ухвалою від 01.08.2016 р. порушено провадження у справі № 908/1995/16. Ухвалою від 06.09.2016 р. провадження у даній справі було припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з тим, що позов подано до філії, яка не є юридичною особою та не може бути стороною в господарському процесі. Зі змісту даної ухвали слідує, що позов обґрунтовано тим, що на підставі договору купівлі-продажу товарів №01/03/2013 від 01.03.2013 р. в період з 09.09.2013 р. по 03.09.2015 р. позивачем здійснено передачу будівельних матеріалів на загальну суму 4874,95 грн. Відповідач суму боргу не сплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми. За таких обставин, згідно з ч. 2 ст. 264 ЦК України наслідком пред'явлення вказаного позову у зазначеній справі також є переривання строку позовної давності.
Оцінивши у сукупності вищевикладені обставини, суд прийшов до висновку, що в межах строку позовної давності (до 17.09.2016 р. та до 08.10.2016 р.) вчинені дії, наслідком яких є переривання позовної давності, отже перебіг позовної давності щодо зобов'язання за накладними № ВН-007096 від 09.09.2013 р., № ВН-0007948 від 30.09.2013 р., яке є предметом розгляду по даній справі, розпочався заново.
Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення 4874,95 грн. заборгованості є обґрунтованою, підтверджена належними доказами, підлягає задоволенню у повному обсязі.
Позивач просить стягнути 401,00 грн. 3% річних за період з 16.09.2013 р. по 06.03.2017 р., нарахованих за кожною накладною, а також 4398,91 грн. втрат від інфляції за період жовтень 2013 р. - січень 2017 р.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення 3% річних та втрат від інфляції є обґрунтованими. Однак, перевіривши розрахунок позивача в частині 3% річних судом встановлено, що у ньому допущено арифметичні помилки в частині визначення кількості днів прострочки в заявлених періодах. Так, позивачем не враховано, що коли останній день строку виконання зобов'язання припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України), тому прострочка виникає з наступного дня після закінчення строку виконання зобов'язання. При перевірці за допомогою інформаційної системи «Законодавство» розрахунку суми заявлених до стягнення 3% річних за вказаний позивачем період належною до стягнення сумою є 398,93 грн. 3% річних. В частині стягнення 2,07 грн. 3% річних відмовляється.
Відповідно до п. 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті «Урядовий кур'єр». Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
В розрахунку позивача втрат від інфляції вказано період розрахунку з 01.10.2013 р. по 06.03.2017 р. Суд враховує, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. На час розгляду справи по суті індекс інфляції за лютий 2017 року офіційно не повідомлено. Отже, нарахування необхідно здійснювати за кожною накладною, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж по січень 2017 року включно.
Перевіривши розрахунок втрат від інфляції, суд встановив, що при його здійсненні не за всіма накладними позивачем правильно визначено початок періоду нарахування, за накладною № ВН-0011947 від 03.12.2014 р. проведено нарахування на суму 1000 грн., внаслідок чого інфляційне збільшення за розрахунком позивача склало 628,00 грн., в той час як сумою боргу за вказаною накладною є 105 грн. і, відповідно, сума втрат від інфляції складає 65,94 грн. Фактично до стягнення належить сума 3820,10 грн. втрат від інфляції. В частині стягнення 1054,85 грн. відмовляться.
Крім того, у позовній заяві, за якою порушено провадження по справі, позивач заявив про стягнення, на підставі п. 11 договору, штрафу у розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день затримки в оплаті прийнятого товару.
В заяві позивача, якою збільшено позовні вимоги, обставин щодо стягнення суми 683,69 грн. штрафу (пені) не вказано, прохальна частина цієї заяви не містить вимоги щодо стягнення пені. Письмової заяви про відмову від позовних вимог в цій частині позивачем не надано. Крім того, із розрахунку, який додано до позовної заяви, вбачається, що при його проведенні позивачем не враховано приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, кількість днів в періодах, за який нараховано пеню, значно перевищує шість місяців.
В судовому засіданні 15.03.2017 р. представник позивача пояснив, що втратив інтерес до вимоги про стягнення пені.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, зокрема, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.
Виявленні судом обставини стосовно розбіжностей щодо вимог в частині пені, ненадання детального розрахунку позовних вимог щодо пені в контексті заяви про збільшення, перешкоджають розглядові справи по суті в цій частині. Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення 683,69 грн. пені на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України суд залишає без розгляду. За таких обставин, не досліджується питання застосування наслідків спливу позовної давності щодо вимог про стягення пені, заявлене відповідачем.
Позовні вимоги задовольняються частково.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 22, 49, п. 5 ч. 1 ст. 81, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (69095, місто Запоріжжя, вул. Українська, 50, ідентифікаційний код 32025623) в особі філії "Токмацький райавтодор" (71700, Запорізька область, м. Токмак, вул. Гоголя, 203, ідентифікаційний код 26249626) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи-платника податків НОМЕР_1) 4874,95 грн. (чотири тисячі вісімсот сімдесят чотири грн. 95 коп.) основного боргу, 398,93 грн. (триста дев'яносто вісім грн. 93 коп.) 3% річних, 3820,10 грн. (три тисячі вісімсот двадцять грн. 10 коп.) втрат від інфляції, 1404,67 грн. (одну тисячу чотириста чотири грн. 67 коп.) судового збору. Видати наказ.
3. В частині вимог про стягнення 2,07 грн. 3% річних та 1054,85 грн. інфляційних втрат в позові відмовити.
4. Позовні вимоги в частині стягнення 683,69 грн. пені залишити без розгляду.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 24 березня 2017 р.
Суддя В.В.Носівець