61022, м.Харків, пр. Науки, 5
24.03.2017р. №905/666/17 Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В., розглянувши матеріали за позовом Маріупольської міської ради, м.Маріуполь Донецької області,
до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «СТО ПОЛІЦАЙ», м.Маріуполь Донецької області,
про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан шляхом демонтажу прибудови, -
Маріупольська міська рада, м.Маріуполь Донецької області, звернулась до господарського суду Донецької області з позовною заявою №232 - 22663 - 23.5.1 від 20.03.2017р. до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТО ПОЛІЦАЙ», м.Маріуполь Донецької області, про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови, площею: 0,0064 га, під розміщення прибудови (магазин автозапчастин), площею 0,0028 га під розміщення прибудови за адресою: вул.Хвиляста, 35б у Лівобережньому районі міста, та привести у придатний для використання стан, шляхом демонтажу прибудови (магазин автозапчастин) та прибудови.
Розглянув матеріали позовної заяви та додані до неї документи, судом встановлено наступне.
Відповідно до вимог встановлених розділом VIII Господарського процесуального кодексу України, зокрема, ст.54 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.
Згідно ч.3 ст.57 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
За приписами п.3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК. Так, позовна заява підлягає поверненню без розгляду, якщо позивачем не вказано повне найменування сторін та їх поштових адрес, або позовну заяву підписано не уповноваженою належним чином особою чи особою, посадове становище якої не вказано, або прокурор не зазначив орган, уповноважений здійснювати відповідні функції держави у спірних відносинах, або позовна заява не підписана позивачем.
Отже, як документ, що підтверджує повноваження представника позивача на підписання позовної заяви є довіреність.
Як вбачається з позовної заяви №232 - 22663 - 23.5.1 від 20.03.2017р., остання підписана представником Маріупольської міської ради - ОСОБА_1. та, як доказ підтвердження його повноважень на підписання означеної позовної заяви, є додана до позовних матеріалів довіреність №031-41 від 04.01.2016р.
Суд перевірив повноваження особи, яка підписала заяву, та встановив, що представник позивача ОСОБА_1. не уповноважений належним чином на вчинення означеної дії на дату підписання позовної заяви, оскільки визначено термін дії довіреності №031-41 від 04.01.2016р. один рік (до 04.01.2017р. включно), тобто станом на 20.03.2017р. сплинув строк її дії.
Приймаючи до уваги вищевикладене, за висновками суду належних та допустимих доказів підтверджуючих повноваження представника позивача на підписання позовної заяви №232 - 22663 - 23.5.1 від 20.03.2017р. не надано.
Згідно п.2 ч.1 ст.57 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви, зокрема, додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів.
За приписами ст.56 Господарського процесуального кодексу України, позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Отже, як документ, що підтверджує направлення позовної заяви відповідачу, судом може бути прийнятий до уваги касовий чек (фіскальний чек) про сплату поштових послуг або повідомлення про вручення поштового відправлення, в якому відображається адреса та назва особи, якій кореспонденція направляється разом із описом вкладення, на якому міститься відповідний штамп поштового відділення.
В якості доказів направлення копії позовної заяви №232 - 22663 - 23.5.1 від 20.03.2017р. з додатками відповідачу, позивачем до матеріалів позову долучено фіскальний чек ДД УДППЗ "Укрпошта" ЦПЗ 5 №б/н від 26.10.2016р. та опис вкладення у цінний лист, який містить штамп поштового відділення датований 26.10.2016р.
Проте, дані документи не можуть бути прийняті у якості належних доказів направлення копії означеної позовної заяви разом з додатками до неї відповідачу, оскільки, як вбачається з опису вкладення - поштове відправлення на адресу відповідача направлене 26.10.2016р., у той час як датою складання позовної заяви є 20.03.2017р., - звертаємо увагу позивача, що дата відправлення позовної заяви сторонам не може передувати даті її складення.
Приймаючи до уваги вищевикладене, за висновками суду належних доказів надсилання на адресу відповідача копії позовної заяви №232 - 22663 - 23.5.1 від 20.03.2017р. та доданих до неї документів не надано.
Одночасно відповідно до п.3 ч.1 ст.57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються, зокрема, документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Згідно ст.1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Частиною 1 ст.4 Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2017рік» №1801-VIII від 21.12.2016р. розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2017р. встановлений на рівні 1600,00 грн.
Частиною 2 ст.4 зазначеного Закону визначений розмір ставок судового збору, що справляється за подання позовних заяв до господарського суду, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З позовних заяв немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом ст.6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру
Аналогічні висновки містить п.2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України».
Тобто, приймаючи до уваги викладені вище положення закону, враховуючи, що позивачем заявлені вимоги звільнити самовільно зайняту земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови, площею: 0,0064 га, під розміщення прибудови (магазин автозапчастин), площею 0,0028 га під розміщення прибудови за адресою: вул.Хвиляста, 35б у Лівобережньому районі міста, та привести у придатний для використання стан, шляхом демонтажу прибудови (магазин автозапчастин) та прибудови, при зверненні до суду з розглядуваним позовом сплаті підлягав судовий збір за вимогами немайнового характеру в розмірі 3200,00 грн.
Проте, як встановлено судом, позивачем на підставі платіжних доручень №125 від 17.12.2015р. та №45 від 02.02.2017р. фактично сплачено судовий збір у загальному розмірі 1600,00 грн., що не відповідає встановленому законодавством розміру судового збору за заявленими вимогами.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що при поданні позовної заяви позивачем не дотримано вимог Закону України «Про судовий збір».
За приписами п.1, 4, 6 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі; не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
На підставі викладеного, враховуючи, що Маріупольською міською радою, м.Маріуполь Донецької області, не виконані вимоги господарського процесуального законодавства, позов підлягає поверненню.
Зважаючи на викладене і керуючись п.1, 4, 6 ч.1 ст.63, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Повернути позовну заяву №232 - 22663 - 23.5.1 від 20.03.2017р. та долучені до неї документи Маріупольській міській раді, м.Маріуполь Донецької області, без розгляду.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду з даним позовом після усунення недоліків.
Додаток на адресу позивача: позовна заява №232 - 22663 - 23.5.1 від 20.03.2017р. з додатками всього на 23 арк., поштовий конверт.
Суддя О.В. Кротінова