61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
21.03.2017 Справа № 905/160/17
Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.
при секретарі судового засідання Кащеєві А.О.
розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Центральна Збагачувальна фабрика "СЄВЄРНАЯ", м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС СИСТЕМ ЛОДЖИСТІКС", м. Донецьк
про визнання положення п. 3.2 Договору про організацію перевезень вантажів №63/11 від 19.12.2011 року в частині застосування додаткового підвищуючего коефіцієнту 1,3 для перевезень за даним договором та в частині застосування додаткового коригуючого коефіцієнту "К" (де "К" = 1,03) Додаткової угоди до нього від 09.11.2012 року, що укладені між ТОВ ЦЗФ "СЄВЄРНАЯ" та ТОВ "Транс Систем Лоджистікс" - недійсним з моменту їх укладення
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Ізвекова Я.Б. - за довіреністю.
Суть спору: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Центральна Збагачувальна фабрика "СЄВЄРНАЯ", м. Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС СИСТЕМ ЛОДЖИСТІКС", м. Донецьк про визнання положення п. 3.2 Договору про організацію перевезень вантажів №63/11 від 19.12.2011 року в частині застосування додаткового підвищуючего коефіцієнту 1,3 для перевезень за даним договором та в частині застосування додаткового коригуючого коефіцієнту "К" (де "К" = 1,03) Додаткової угоди до нього від 09.11.2012 року, що укладені між ТОВ ЦЗФ "СЄВЄРНАЯ" та ТОВ "Транс Систем Лоджистікс" - недійсним з моменту їх укладення.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відсутність вільного волевиявлення позивачем на укладання Договору про організацію перевезень вантажів №63/11 від 19.12.2011 та Додаткової угоди до нього від 09.11.2012, а застосований в договорі про організацію перевезень вантажів №63/11 від 19.12.2011 та Додаткової угоди до нього від 09.11.2012 коефіцієнт понад встановлений державою тариф суперечить вимогам чинного законодавства.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.01.2017 порушено провадження по справі № 905/160/17.
Представник позивача у судові засідання не з'явився з невідомих причин, незважаючи на наявність в матеріалах справи клопотання позивача про відкладання розгляду справи та рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, а саме ухвал суду про порушення та про відкладання розгляду справи, що підтверджують факт обізнаності позивача про час і місце судових засідань.
Від відповідача 31.01.2017 надійшов відзив №123 від 30.01.2017 на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідач наполягає, що законом не передбачено встановлення конкретної вартості послуг з організації перевезень вантажів в залізничному рухомому складі та конкретному розмірі винагороди експедитору, сторони при укладанні договору №63/11 від 19.12.2011 досягли взаємної згоди щодо істотних умов, в тому числі і про застосування додаткових коригуючих коефіцієнтів «К».
Від відповідача 13.02.2017 надійшли доповнення до відзиву №160 від 10.02.2017, в яких відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог. У доповненнях до відзиву відповідач зазначив, що Договір про організацію перевезень вантажів №63/11 від 19.12.2011 був схвалений та прийнятий до виконання сторонами.
Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України та продовжувався на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України .
Перед початком розгляду справи по суті представника відповідача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд встановив наступне.
19.12.2011 між відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНС СИСТЕМ ЛОДЖИСТІКС" (Експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Центральна збагачувальна фабрика "СЄВЄРНАЯ" (Клієнт) був укладений договір про організацію перевезень вантажів №63/11 (Договір), відповідно до якого даний договір регулює взаємовідносини сторін, що виникають при організації перевезень вантажів в залізничному рухомому складі й пов'язаних з цим послугах, та здійсненню розрахунків за надані послуги. Експедитор згідно Договору, що є дорученням Клієнта, на підставі заявок Клієнта за його рахунок та за винагороду (плату) організує перевезення вантажів в залізничному рухомому складі й пов'язані з цим послуги шляхом укладання договорів з підприємствами, вповноваженими здійснювати перевезення або організацію перевезень вантажів, підприємствами - власниками (балансоутримувачами) залізничного рухомого складу, іншими юридичними особами, а Клієнт сплачує й приймає надані Експедитором послуги на умовах Договору (п.п. 1.1., 1.2. Договору).
Згідно п.2.2., пп.2.2.4. Договору, обов'язки Клієнта приймати вагони, які подані за заявкою Клієнта. Відмова від прийняття вагонів допускається лише у випадках, якщо виключається можливість використання вагонів під перевезення вантажу внаслідок їх технічної або комерційної непридатності. Непридатність вагонів в комерційному та/або технічному відношенні повинна підтверджуватись актами ВУ-23, ВУ-25, ВУ-26 та актом ГУ-23, оформленими згідно вимог Статуту залізниць України та Правил перевезень вантажів.
Умовами п.2.4., пп.2.4.1. Договору, обов'язки Експедитора приймати до розгляду та виконання заявки Клієнта на організацію перевезень вантажів та на понадпланові (позапланові) перевезення, виходячи з поточних можливостей Державного підприємства "Український транспортно-логістичний центр", підприємств-власників (балансоутримувачів) залізничного рухомого складу, залізниць в здійсненні перевезень вантажів.
Відповідно п.2.4., пп.2.4.2. Договору визначено, що обов'язки Експедитора організовувати відповідно до наданих Клієнтом Заявок перевезення вантажів Клієнта залізничним транспортом та надавати інші послуги, що пов'язані з перевезенням вантажів, шляхом укладання договорів з підприємствами, вповноваженими здійснювати перевезення або організацію перевезень вантажів, підприємствами - власниками (балансоутримувачами) залізничного рухомого складу, іншими юридичними особами.
Згідно п.3.2. Договору, вартість послуг з організації перевезень вантажів визначається в розмірі тарифів, встановлених чинним законодавством України для перевезення вантажів в вагонах парку залізниць України із використанням коефіцієнтів, встановлених державними органами, а також із застосуванням додаткового підвищуючего коефіцієнту 1,3 для перевезень за даним Договором. Вказана вартість містить в собі вартість залізничного тарифу за перевезення вагонів як в навантаженому так і в порожньому стані, що стягується залізницями, вартість послуг Державного підприємства "Український транспортно-логістичний центр", вартість надання вагонів для перевезення вантажів, податок на додану вартість, який нараховується у випадках, визначених чинним законодавством.
У відповідності до додаткової угоди від 09.11.2012 до договору сторони виклали п. 3.2 договору в наступній редакції: Клієнт самостійно організує розрахунки з підприємствами залізничного транспорту за надані послуги (подача та прибирання вагонів, плата за користування вагонами у випадку простоювання вагонів на коліях залізниць з вини вантажоодержувача, вантажовідправника, плата за користування вагонами на під'їзних коліях власників під'їзних колій та інше). Клієнт сплачує Експедитору вартість організації перевезень згідно з наданими заявами вагон, яка складається, в тому числі, з вартості тарифу, встановленого чинним законодавством України для перевезень вантажів в вагонах парку залізниць України із використанням коефіцієнтів, встановлених державними органами, на час відправлення вантажу, а також із застосуванням додаткового коригуючого коефіцієнту «К» (де К=1,03). Вартість вказаного тарифу містить інфраструктурну складову тарифу як для вагонів парку залізниць із використанням коефіцієнтів, встановлених державними органами на час відправлення вантажу, розрахункову вагонну складову залізничного рухомого складу та вартість послуг Державного підприємства "Український транспортно-логістичний центр". При перевезенні вантажів на особливих умовах - тариф збільшується відповідно до положень Збірника тарифів, як для вагонів парку залізниці.
Договір про організацію перевезень вантажів №63/11 від 19.12.2011 та додатки до нього підписані представниками сторін без заперечень.
Позивач вважає, що п. 3.2 Договору про організацію перевезень вантажів №63/11 від 19.12.2011 року в частині застосування додаткового підвищуючего коефіцієнту 1,3 для перевезень за даним договором та в частині застосування додаткового коригуючого коефіцієнту "К" (де "К" = 1,03) Додаткової угоди до нього від 09.11.2012 року, що укладені між ТОВ ЦЗФ "СЄВЄРНАЯ" та ТОВ "Транс Систем Лоджистікс" є недійсним з підстав відсутності вільного волевиявлення позивачем на укладання Договору про організацію перевезень вантажів №63/11 від 19.12.2011 та Додаткової угоди до нього від 09.11.2012, а застосований в договорі про організацію перевезень вантажів №63/11 від 19.12.2011 та Додаткової угоди до нього від 09.11.2012 коефіцієнт понад встановлений державою тариф суперечить вимогам чинного законодавства.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає зазначити наступне:
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договор, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування.
Заявляючи позов про визнання недійсним договору (його частини), позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.
Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2)особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Позивач наполягає, що на роботи та послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, встановлюються державні регульовані тарифи.
Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Закон України «Про залізничний транспорт» визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності залізничного транспорту загального користування, його роль в економіці і соціальній сфері України, регламентує його відносини з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, іншими видами транспорту, пасажирами, відправниками та одержувачами вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти з урахуванням специфіки функціонування цього виду транспорту як єдиного виробничо-технологічного комплексу.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про залізничний транспорт», встановлення тарифів на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом (за винятком приміських пасажирських перевезень) у межах України здійснюється на підставі бюджетної, цінової та тарифної політики у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 N 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» встановлено повноваження органів виконавчої влади щодо регулювання цін (тарифів), яким Мінтрасзв'язку за погодженням з Мінекономіки і Мінфіном встановлює тарифи на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (постанова в редакції на момент укладання договору).
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 за №317 "Про затвердження Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги", зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за №340/16356, були затверджені тарифи та коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів Тарифного керівництва №1.
Пунктом 3 Тарифного керівництва № 1 встановлено, що державні регульовані тарифи встановлюються на: внутрішні та міжнародні (експорт та імпорт) вантажні перевезення, що здійснюються на лініях широкої та європейської колій загальної мережі залізниць України; охорону та супроводження вантажів, що підлягають обов'язковій охороні силами відомчої воєнізованої охорони на залізничному транспорті; користування вагонами і контейнерами перевізника; роботи і послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких наведено в розділі III цього Збірника.
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про транспортно - експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.
Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають при транспортному експедируванні вантажів усіма видами транспорту, крім трубопровідного. Положення цього Закону поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником (стаття 2 Закону).
Згідно зі ст. 9 Закону України «Про транспортно - експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Суд звертає увагу, що сторони при укладенні спірного договору були вільні у виборі контрагентів та визначенні умов договору, на свій розсуд приймали даний правочин на певних встановлених умовах, узгодили ці умови, підписавши договір про організацію перевезень вантажів №63/11 від 19.12.2011, а тому всі умови спірного договору з моменту його укладення стають однаково обов'язковими для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 931 ЦК України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.
Як зазналось вище, п. 3.2 договору про організацію перевезень вантажів №63/11 від 19.12.2011 визначає загальну вартість послуг з організації перевезень вантажів, а не виключно тарифи для перевезення вантажів залізничним транспортом. При цьому, чинним законодавством, не передбачено встановлення конкретної вартості послуг з організації перевезень вантажів при укладанні сторонами договору транспортного експедирування, отже встановлення сторонами в договорі додаткового підвищуючего (коригуючого) коефіцієнту чинним законодавством не заборонено.
Крім того, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що вказаний правочин був вчинений на вкрай невигідних для нього умовах та позбавляв позивача прибутків від господарської діяльності, а волевиявлення на укладання договору не було вільним.
Відповідно до статті 233 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
Ознаками правочину, що підпадає під дію статті 233 Цивільного кодексу України, є вчинення особою правочину на вкрай невигідних для себе умовах (зокрема, реалізації за низьку оплату майна, що має значну цінність), під впливом тяжкої для неї обставини (наприклад, під загрозою банкрутства) і добровільно, тобто за відсутності насильства, обману чи помилки, можливо, навіть з ініціативи самого позивача. Доведення того, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено або було б вчинено на інших умовах, покладається на позивача. Останній, крім повернення йому одержаного другою стороною, вправі вимагати відшкодування йому завданих збитків і моральної шкоди стороною, яка скористалася тяжкою обставиною. (п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» №11 від 29.05.2013 року)
При цьому в пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 Цивільного кодексу, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.
Тобто, для кваліфікації правочину за ст. 233 Цивільного кодексу України необхідна обов'язкова наявність зазначених двох умов у сукупності: вплив тяжкої обставини і вкрай невигідні умови. Крім того, має бути причинно-наслідковий зв'язок між тяжкими обставинами та укладеним правочином (його укладання саме з метою усунення обставин).
Проте, позивачем не доведено суду належними та допустимими засобами доказування відповідно до норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України існування тяжких обставин, з якими положення статті 233 Цивільного кодексу України передбачають можливість визнання спірного Договору (його пунктів) недійсним, оскільки не надано належних та допустимих доказів тяжкого фінансового стану позивача на момент укладання оспорюваного правочину.
Так, чинне законодавство не визначає можливості визнання недійсними договорів з причин економічної недоцільності їх укладення для однієї з договірних сторін. Так, згідно п.7 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6 листопада 2009 року №9 правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Неотримання прибутку в результаті господарської операції є ризиком підприємницької діяльності кожного господарюючого суб'єкта.
Крім того, при укладенні спірного договору сторони діяли вільно; відсутні будь-які фактичні дані, які б свідчили про спричинення впливу на волевиявлення будь-якої із сторін.
Факт надання послуг та, відповідно, факт їх прийняття з боку позивача, ТОВ ЦЗВ "СЄВЄРНАЯ", підтверджуються матеріалами справи.
Рішенням господарського суду Донецької області по справі № 905/2824/16 від 07.12.2016, яке залишено без змін Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.03.2017, та має преюдиціальне значення по цієї справі у відповідності до ст. 35 ГПК України, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Центральна збагачувальна фабрика "СЄВЄРНАЯ", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС СИСТЕМ ЛОДЖИСТІКС", м. Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 507327,02 грн. та розірвання договору про організацію перевезень вантажів №63/11 від 19.12.2011 - відмовлено, встановлено що підстави для стягнення заборгованості у розмірі 507327,02 грн. за договором №63/11 від 19.12.2011 відсутні, так як відповідачем надані позивачу послуги з організації перевезень вантажів на суму 3270171,62грн., а позивачем підписані акти виконаних робіт без заперечень та сплачено на рахунок відповідача сума виконаних послуг у розмірі 3270171,62 грн., отже через недоведеність позовних вимог належними доказами вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 507327,02 грн. за договором №63/11 від 19.12.2011 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Таким чином, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для визнання положення п. 3.2 Договору про організацію перевезень вантажів №63/11 від 19.12.2011 року в частині застосування додаткового підвищуючего коефіцієнту 1,3 для перевезень за даним договором та в частині застосування додаткового коригуючого коефіцієнту "К" (де "К" = 1,03) Додаткової угоди до нього від 9.11.2012 року, що укладені між ТОВ ЦЗФ "СЄВЄРНАЯ" та ТОВ "Транс Систем Лоджистікс" недійсним з моменту їх укладення.
Приймаючи до уваги викладені вище обставини, в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Центральна Збагачувальна фабрика "СЄВЄРНАЯ", м. Київ суд відмовляє.
Відповідачем у відзиві зазначено, що стосовно вимог про визнання недійсним правочинів застосовується загальна позовна давність в три роки, а з моменту укладання договору пройшло більше 3-х років, однак оскільки підстав для задоволення позовних вимог не має, позовна давність не застосовується.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 49, 77, 69, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Центральна Збагачувальна фабрика "СЄВЄРНАЯ", м. Київ до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС СИСТЕМ ЛОДЖИСТІКС", м. Донецьк про визнання положення п. 3.2 Договору про організацію перевезень вантажів №63/11 від 19.12.2011 року в частині застосування додаткового підвищуючего коефіцієнту 1,3 для перевезень за даним договором та в частині застосування додаткового коригуючого коефіцієнту "К" (де "К" = 1,03) Додаткової угоди до нього від 9.11.2012 року, що укладені між ТОВ ЦЗФ "СЄВЄРНАЯ" та ТОВ "Транс Систем Лоджистікс" - недійсним з моменту їх укладення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
У судовому засіданні 21.03.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення буде складено та підписано 27.03.2017.
Повний текст рішення підписано 27.03.2017.
Суддя Г.Є. Курило