20 березня 2017 року Справа № 908/384/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Барицької Т.Л.,
суддів:Картере В.І.,
Губенко Н.М.,
перевіривши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж
на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 12.09.2016
та на рішеннягосподарського суду Запорізької області від 31.03.2016
у справі№ 908/384/16 господарського суду Запорізької області
за позовомВідкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж
доЗапорізької обласної громадської організації "Спортивний оздоровчий клуб "Ринг"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Дочірнє підприємство "Палац культури енергетиків" Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"
простягнення 10 024,58 грн. за недораховану електричну енергію
Подана 27.01.2017 (згідно зі штемпелем поштового відділення зв'язку на конверті) Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж (надалі - скаржник) касаційна скарга на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.2016 та на рішення господарського суду Запорізької області від 31.03.2016 у справі № 908/384/16 не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з наступних підстав.
Згідно зі ст. 110 ГПК України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили. Суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про повернення касаційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.
В силу ч. 1 ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.
При цьому відповідно до практики Суду одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, inter alia, який полягає у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву (див. Рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], N 28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999-VII).
Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22 - 23 Рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 Рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).
У пункті 41 Рішення від 03.04.2008 року "Пономарьов проти України" Суд вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".
Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28 жовтня 1998 року, Reports 1998 -VIII, с. 3255, § 45).
Більш того, спосіб, у який стаття 6 застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (див., наприклад, Monnel and Morris v. the United Kingdom, рішення від 2 березня 1987 року, серія А, N 115, с. 22, § 56, а також Helmers v. Sweden, рішення від 29 жовтня 1996 року, серія А, N 212-А, с.15, § 31); вимоги до прийнятності апеляції щодо суті закону мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги (Levages Prestations Services v. France, рішення від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, с. 1544, § 45).
Стаття 53 ГПК України передбачає оцінку господарським судом касаційної інстанції при вирішенні питання про відновлення строку обґрунтованості доводів скаржника.
Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Таким чином, закон пов'язує можливість відновлення пропущеного процесуального строку з наявністю саме поважних причин його пропуску; поважними причинами пропуску строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Враховуючи наведені норми законодавства, останнім днем для оскарження постанови Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2016 у касаційному порядку, відповідно до ч. 3 ст. 51 ГПК України, є 03.10.2016 (02.10.2016 - неділя). Проте, касаційну скаргу подано 27.01.2017, що підтверджується штемпелем поштового відділення зв'язку на конверті, в якому скаржник надіслав касаційну скаргу, після спливу двадцятиденного строку.
При цьому, причина, на яку посилається Відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж, як на підставу для відновлення строку на касаційне оскарження, не є поважною у розумінні ст. 53 ГПК України.
Скаржник зазначає, що на підприємстві склалось скрутне фінансове становище, що підтверджується обставинами, які були зазначені у заяві про відстрочення сплати судового збору, а саме арештовані рахунки, відсутній алгоритм перерахування коштів на поточний рахунок товариства як єдиного джерела надходження коштів та невиплата заробітної плати, що є першочерговими платежами, тому, скаржник вважає, що встановлений законом процесуальний строк для подання касаційної скарги пропущено з поважної причини.
Стаття 129 Конституції України визначає, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.
За змістом положень ст. 107 ГПК України сторона наділена правом оскарження судового рішення, що є однією з необхідних умов реалізації, встановленого законом права на судовий захист.
Однак, наявність права на оскарження не є безумовною підставою для здійснення судового захисту шляхом прийняття касаційної скарги, поданої з порушенням встановленого процесуальним законом порядку.
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, підстава пропуску строку, на яку посилається скаржник, як то скрутне фінансове становище підприємства, не є поважною, оскільки, звертаючись з касаційною скаргою після спливу чотирьох місяців, позивачем, крім заяви про відновлення процесуального строку, подано ще й заяву про відстрочення сплати судового збору, отже, скаржник мав змогу подати касаційну скаргу з аналогічною заявою про відстрочення сплати судового збору не порушуючи процесуальні строки.
Таким чином, Вищий господарський суд України вважає, що можливість вчасного подання касаційної скарги залежала виключно від волевиявлення самого скаржника та мала суб'єктивний характер. Інших причин, які є дійсно непереборними і які не залежали від волі скаржника, останній не наводить, а тому суд не вбачає підстав для відновлення пропущеного скаржником строку на касаційне оскарження.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 53, 86, п. 5 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
1. Відмовити Відкритому акціонерному товариству "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж у відновленні строку на подання касаційної скарги на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.2016 та на рішення господарського суду Запорізької області від 31.03.2016 у справі № 908/384/16.
2. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.2016 та на рішення господарського суду Запорізької області від 31.03.2016 у справі № 908/384/16 повернути скаржнику без розгляду.
3. Матеріали справи № 908/384/16 повернути до господарського суду Запорізької області.
Головуючий суддя Т.Л. Барицька
Судді: В.І. Картере
Н.М. Губенко