22 березня 2017 р. Справа № 902/67/17
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Житомиробленерго» (вул. Пушкінська, 32/8, м. Житомир, 10008)
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
про стягнення 3 746,63 грн.
за участю секретаря судового засідання Жиляк С.І.,
представників сторін:
позивача: Малярчук Т.А. за довіреністю №08/20239 від 28.12.2016р.;
відповідача : не з'явився.
Публічне акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Житомиробленерго» звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 коштів за недораховану електричну енергію на загальну суму 3 746,63грн..
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про постачання електричної енергії споживачам № 298 від 13.10.2006р. та додаткової угоди № 47/16 від 16.05.2016р. до договору в частині повної та своєчасної сплати спожитої електричної енергії.
Ухвалою суду від 16.01.2017 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/67/17 з призначенням до розгляду на 01.02.2017 р. та зобов'язано сторін надати докази, необхідні для вирішення спору в даній справі.
У зв'язку із відсутністю доказів повідомлення відповідача про розгляд справи, невиконанням відповідачем вимог суду в частині надання доказів, суд ухвалою від 01.02.2017 р. відклав розгляд справи на 09.03.2017 р..
Ухвалою суду від 09.03.2017р., за клопотанням представника позивача, продовжено строк вирішення спору на 15 днів, розгляд справи відкладено на 22.03.2017р.
На визначену судом дату з'явився представник позивача. Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, пояснень щодо обставин викладених в позові та визначених судом документів не надав, про поважність причини своєї неявки суду не повідомив, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за юридичною адресою, вказаною в позовній заяві, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців. Однак, згідно поштових повідомлень, що міститься в матеріалах справи, надіслані судом копії ухвал суду повернуто до суду з написом наступного змісту: «за закінченням терміну зберігання».
Як передбачено приписами ст. 64 ГПК України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Так, у пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Крім того, у пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 зазначено, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Крім того, як зазначено в абз. 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
З огляду на вищевикладене, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд справи судом.
Таким чином, оскільки неможливість присутності в судовому засіданні представника відповідача документально підтверджена не була, надані позивачем матеріали справи та оригінали документів дозволяють розглянути справу по суті спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представник відповідача за наявними в справі матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
При розгляді справи 22.03.2017р. представником позивача подано заяву № 125/03 від 09.03.2017р. в якій останній зазначає, що в п. 1 прохальної частини позовної заяви допущено описку, та викладає вказаний пункт в наступній редакції: «..заборгованість по додатковій угоді № 47/16 від 16.05.2016р. на загальну суму 12 745,66 грн. на р/р 26039323002616 в філії - Житомирське ОУ АТ «Ощадбанк», МФО 311647, код 22048622.»
Розглядаючи заяву суд зважає, що в позовній заяві позивач визначає ціну позову в розмірі 12 745,66 грн., і лише в прохальній частині вказано суму 3 746,63 грн.. За таких обставин, суд приймає заяву № 125/03 від 09.03.2017р., а спір розглядається з врахуванням вказаної заяви.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
13 жовтня 2006 року між Чуднівським РЕМ, який діє на підставі положення і є структурним виробничим підрозділом ПАТ «ЕК «Житомиробленерго» (позивач, за договором Постачальник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (відповідач, за договором Споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 298 (надалі Договір), відповідно до якого Постачальник постачає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.
Відповідно до п.п. 2.1.1., 2.1.2. Договору, Постачальник зобов'язується виконувати умови Договору. Постачати електроенергію, як різновид товарної продукції Споживачу:
- в межах кВА приєднаної, 9 кВт дозволеної до використання потужності, на класі напруги ІІ згідно з визначеним йому цим Договором умовами та величинами постачання електроенергії, викладеними у Додатку № 1 при застосування системи обліку;
- згідно з категорійністю струмоприймачів Споживача відповідно до існуючої схеми електропостачання і ПЕУ та розподілом відповідно до Акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін;
- із дотриманням граничних показників якості електроенергії, визначених державними стандартами.
Відповідно до п. 2.2.1.-2.2.3 Договору Споживач зобов'язується виконувати умови Договору; дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього Договору; своєчасно сплачувати за використану електроенергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період відповідно до встановленої системи обліку електроенергії, класу напруги та за діючими на період розрахунку тарифами у грошовій формі та іншими формами розрахунків згідно з чинним законодавством України.
Договір укладається на строк до 31.12.2006р., набирає чинності з дня його підписання та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього Договору або його перегляд. (п. 10.1. Договору)
Як свідчать матеріали справи, позивачем зобов'язання за Договором виконувались належним чином та в повному обсязі. Тоді як відповідач зобов'язання виконував з порушенням, в результаті чого станом на 16.05.2016р. виникла заборгованість в сумі 13 945,66 грн..
16.05.2016р. між сторонами укладено Додаткову угоду № 47/16 до Договору, предметом якої є реструктуризація та порядок погашення заборгованості за Договором про постачання електричної енергії № 298 від 13.10.2006р. на суму 13 945,66 грн., що підтверджується актом звірки від 16.05.2016р.
Боржник (відповідач) безумовно визнає в повному обсязі заборгованість перед Кредитором (позивач) на суму 13 945,66 грн. за Договором, що складається з активної електричної енергії (акт ПКЕЕ) на суму 13 945,66 грн. (п. 2 Додаткової угоди)
Боржник зобов'язується своєчасно і в повному обсязі здійснювати розрахунок з Кредитором за поточне споживання активної та реактивної електричної енергії за Договором, а також сплатити Кредитору грошові суми, зазначені в п. 2 цієї Додаткової угоди, в наступному порядку на протязі 12-ти місяців:
- не пізніше 15.06.2016р. в сумі 1200,00 грн. - активна електрична енергія
- не пізніше 15.07.2016р. в сумі 1200,00 грн. - активна електрична енергія
- не пізніше 15.08.2016р. в сумі 1200,00 грн. - активна електрична енергія
- не пізніше 15.09.2016р. в сумі 1200,00 грн. - активна електрична енергія
- не пізніше 15.10.2016р. в сумі 1200,00 грн. - активна електрична енергія
- не пізніше 15.11.2016р. в сумі 1200,00 грн. - активна електрична енергія
- не пізніше 15.12.2016р. в сумі 1200,00 грн. - активна електрична енергія
- не пізніше 15.01.2017р. в сумі 1200,00 грн. - активна електрична енергія
- не пізніше 15.02.2017р. в сумі 1200,00 грн. - активна електрична енергія
- не пізніше 15.03.2017р. в сумі 1200,00 грн. - активна електрична енергія
- не пізніше 15.04.2017р. в сумі 1200,00 грн. - активна електрична енергія
- не пізніше 15.05.2017р. в сумі 745,66 грн. - активна електрична енергія. (п. 3 Додаткової угоди)
Судом встановлено, що 16.06.2016р. відповідачем здійснено один платіж за Додатковою угодою в розмірі 1200,00 грн.
Відповідно до п. 8 Додаткової угоди, в разі невиконання або неналежного виконання Боржником зобов'язань, передбачених цією Додатковою угодою, Сторони погоджують, що Кредитор припиняє подачу електричної енергії Боржнику в порядку, передбаченому законодавством та має право вимагати від Боржника сплатити в повному обсязі протягом 5 (п'яти) днів суму заборгованості, що залишається не сплачена за цією Додатковою угодою.
У зв'язку з порушенням зобов'язань за Додатковою угодою позивач направив на адресу відповідача претензію № 3635 від 05.12.2016р. про сплату заборгованості в розмірі 12 745,66 грн., яка залишена останнім без відповіді та задоволення.
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Частиною 2 статті 275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Згідно п. 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. № 28, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.
Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України "Про електроенергетику" споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
У відповідності до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" та «Про електроенергетику".
Відповідно до п.6.1 Правил користування електроенергією розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються відповідно до умов договору.
Згідно підпункту 2 п.10.2 Правил користування електроенергією споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.
Судом встановлено, до підставою укладення Додаткової угоди № 47/16 стало порушення відповідачем зобов'язань за Договором на постачання електричної енергії № 298.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, позивачем правомірно заявлено до стягнення 12 745,66 грн. боргу.
Відповідно до ч.2 ст.4-3 та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).
Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач позов не оспорив, своїм правом на участь в судовому розгляді справи не скористався, доказів сплати заборгованості в повному обсязі не подав.
З огляду на вищевикладене, заявлені позивачем до стягнення позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст.43, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Житомиробленерго» (вул. Пушкінська, 32/8, м. Житомир, 10008, код ЄДРПОУ 22048622) 12 745 (дванадцять тисяч сімсот сорок п'ять) грн. 66 коп. - заборгованості за Додатковою угодою № 47/16 від 16.05.2016р. та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. - витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом з повідомлення про вручення поштового відправлення.
Повне рішення складено 27 березня 2017 р.
Суддя Матвійчук В.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - відповідачу (АДРЕСА_1)