22 березня 2017 року Справа № 917/1167/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Вовка І.В. (головуючого, доповідача),
Кондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 року у справі № 917/1167/16 за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" про стягнення штрафних санкцій та 3% річних,
У липні 2016 року позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовними вимогами до відповідача про стягнення 1147169,37 грн. - пені, 1377457,28 грн. - штрафу, 229 433,87 грн. - 3% річних у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу №14/2065/12-ТЕК(Б) від 30.03.2012 року.
Відповідач заявив клопотання про зменшення розміру пені на 90%.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 10.11.2016 року (суддя Тимощенко О.М.) позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 573584,69 грн. пені, 688728,64 грн. штрафу, 228725,67 грн. 3% річних, в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 року (судді: Тихий П.В., Гетьман Р.А., Россолов В.В.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі позивач вважає, що судами порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати в частині, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 573584,69 грн. пені та 688 728,64 грн. штрафу, позов в цій частині задовольнити, а в іншій частині судові рішення залишити без змін.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що судові рішення у справі є законними, та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, що 30.03.2012 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладений договір №14/2065/12-ЇКЕ(Б) купівлі-продажу природного газу.
06.07.2012 року між сторонами укладена додаткова угода №1 до договору купівлі-продажу природного газу№14/2065/12-ЇКЕ(Б).
Умовами договору (з урахування додаткової угоди) сторони узгодили наступне:
- продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ (далі-газ), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах договору (п. 1.1. договору);
- газ, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації суб'єктам господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих (в обсягах природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії для потреб бюджетних установ та організацій та інших споживачів (п. 1.2. договору);
- приймання передачі газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п.3.6. договору);
- не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу покупець зобов'язався надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактичні ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язався повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі вмотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п.3.7. договору);
- оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень (6.1. договору);
- остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20 числа наступного за місяцем поставки газу (п. 6.2. договору);
- у разі невиконання покупцем умов пунктів 6.1., 6.2. цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу (п. 7.2 договору);
- строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років (п. 9.2. договору).
Позивач, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, посилається на те, що ним на виконання умов договору купівлі-продажу природного газу протягом березня - липня 2012 року поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 22 019 212,21 грн., що підтверджується підписаними між сторонами актами приймання - передачі природного газу та не заперечується відповідачем.
Матеріалами справи підтверджується, що станом на 30.11.2013 року відповідач повністю сплатив основний борг за спожитий природний газ на загальну суму 22019212,21 грн., що підтверджується довідкою про операції та довідкою про сальдо, однак платежі здійснювалися відповідачем не своєчасно, з порушенням умов п.1.1., п.6.1. та п.6.2. договору.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 1 147 169,37 грн. пені, 1 377 457,28 грн. штрафу в розмірі 7% та 229 433,87 грн. 3% річних.
Предметом даного судового розгляду є вимоги продавця до покупця про стягнення пені, штрафу та 3 % річних у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати за одержаний природний газ за договором.
Висновок судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову про стягнення пені, штрафу та 3 % річних обґрунтовано встановленням обставин порушення відповідачем грошового зобов'язання, а відмову в решті позову мотивовано невідповідністю розрахунку позивачем 3% річних щодо встановлення початку перебігу строку нарахування та арифметичною помилкою у здійсненому позивачем розрахунку, а також судом зменшений розмір штрафних санкцій, що присуджені до стягнення на 50 %.
Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Під час розгляду місцевим господарським судом даної справи відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню, на 90 %.
Місцевий господарський суд, висновки якого підтримані апеляційним господарським судом, з посиланням на п. 3 ст. 83 ГПК України, ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, зменшив розмір штрафних санкцій на 50 % від належного до стягнення розміру.
Таке зменшення штрафних санкцій судами обґрунтовано посиланням на те, що відповідач перебуває у скрутному матеріальному становищі, що підтверджується звітом про фінансовий стан на 30.06.2016 року, отриманий відповідачем газ за договором №14/2065/12-ТКЕ(Б) від 30.03.2012 року використовувався покупцем виключно для потреб бюджетних установ та організацій та інших споживачів, а також враховуючи виконання відповідачем у повному обсязі зобов'язання з оплати природного газу до звернення позивача до суду.
Отже, місцевий господарський суд, з яким погодився й апеляційний господарський суд, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки присуджена до стягнення сума пені та штрафу у розмірі 50 % (573584,69 грн. пені, 688728,64 грн. штрафу), з урахуванням обставин справи та з огляду на присудження до стягнення 228725 грн. 67 коп. 3% річних, є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань та проявом балансу між інтересами кредитора і боржника та узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
За таких обставин, прийняті у справі судові рішення відповідають матеріалам справи та вимогам закону, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.
З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 року - без змін.
Головуючий суддя І.Вовк
Судді І.Кондратова
Л.Стратієнко