"22" березня 2017 р. № 903/156/17
Суддя господарського суду Волинської області Бондарєв С.В., розглянувши матеріали по справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю госпрозрахункової фірми "Камаз-Транс- Сервіс"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Зегна Глобал"
про стягнення 26 960,49грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Яковлєв Ю.В.-дов. від 15.09.2016р. №1
від відповідача: н/з
Суть спору: Позивач- Товариство з обмеженою відповідальністю госпрозрахункова фірма "Камаз-Транс- Сервіс" -звернувся до господарського суду з позовом до відповідача- Товариства з обмеженою відповідальністю "Зегна Глобал" -про стягнення 26 960,49грн., в т.ч. 24 828,00грн.-заборгованості за отримані згідно договору-заявки №10 від 21.06.2016р. послуги по перевезенню вантажу, 344,87грн.-3% річних за період з 04.08.2016р. по 19.01.2017р. та 1 787,62грн.-суми індексу інфляції за період з серпня 2016 року по грудень 2016 року (включно) згідно ст. 625 ЦК України.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем, взятих на себе зобов'язань по оплаті отриманих послуг по перевезенню вантажу у встановлені договором-заявкою №10 від 21.06.2016р. строки.
Ухвалою суду від 21.02.2017р. порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 22.03.2017р. на 10:00год.
Крім того, зобов'язано сторін представити суду: позивача- оригінали, долучених до позову доказів; статут; уточнити (деталізувати) прохальну частину позовної заяви; докази проплати; лист про оплату (зазначений в гарантійному листі) та направлення документів; відповідача- письмові пояснення (обгрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог; оригінал договору-заявки №10 від 21.06.2016р.; СМR №65911; акту здачі-приймання виконаних робіт; докази проплати; лист про оплату.
В судовому засіданні 22.03.2017р. представник позивача звернувся до суду з заявою б/н від 22.03.2017р. (вх.№01-80/38/17), в якій повідомив суд про сплату відповідачем суми основного боргу в розмірі 24 828,00грн. та про відмову позивача від позову в частині стягнення з відповідача 344,87грн.-3% річних та 1 787,62грн.-суми індексу інфляції. Провадження у даній справі просив припинити.
Зауважив, що правові наслідки відмови йому відомі.
Долучив до матеріалів справи копію платіжного доручення №665 від 20.03.2017р. на суму 24 828,00грн.
В заяві б/н від 22.03.2017р. (вх.№01-54/3139/17) повідомив, що в позовній заяві позивачем помилково зазначено як штрафні санкції 3% річні в розмірі 344,87грн. та сума індексу інфляції в розмірі 1 787,62грн.
Вказав, що відповідачем відшкодовано на користь позивача судовий збір в розмірі 1 600,00грн.
Долучив до матеріалів справи рахунок №А0000030132 від 21.03.2017р. та копію платіжного доручення №674 від 21.03.2017р. на суму 1 600,00грн.
Крім того, супровідним листом б/н від 20.03.2017р. (вх.№01-54/3136/17 від 22.03.2017р.) долучив до матеріалів справи копії статуту ТзОВ госпрозрахункової фірми "Камаз-Транс- Сервіс" (нова редакція), який затверджено позачерговими загальними зборами учасників ТзОВ госпрозрахункової фірми "Камаз-Транс-Сервіс" протоколом від 24.01.2017р. та листа ТзОВ госпрозрахункової фірми "Камаз-Транс- Сервіс", адресованого ТзОВ "Зегна Глобал".
Відповідач в судове засідання 22.03.2017р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду спору, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301034700600 від 28.02.2017р.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 21 червня 2016 року на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю госпрозрахункової фірми "Камаз-Транс-Сервіс" (перевізник) від Товариства з обмеженою відповідальністю "Зегна Глобал" (замовник) надійшла договір-заявка №10 на перевезення вантажу за маршрутом м. Такірдаг Сарай (Туреччина)-м. Рожище (Україна).
Заявкою визначено транспортний засіб ВК 7503 АО/ ВК6332 ХХ; найменування вантажу-фрезерний станок б/у, гідравлічний мультистанок повздовжньої порізки; вага - 2,5т; заявлена вартість-1000 дол. США (по курсу банку платника на день розрахунку); порядок розрахунків-10-14 днів після отримання оригіналів документів.
У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Між сторонами було укладено договір, що за своєю правовою природою є договором перевезення вантажу.
Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Договір - заявка №10 на перевезення вантажу від 21.06.2016р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був (доказів суду не надано).
Згідно із частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 1 ст. 307 ГК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.
Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Сторони у договорі перевезення вантажу №10 від 21.06.2016р. передбачили, що оплата здійснюється напротязі 10-14 днів після отримання оригіналів документів.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач в повному обсязі виконав перевезення вантажу на суму 24 828,00грн., що стверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №65911.
По завершенню перевезення, 19.07.2016р. на адресу відповідача було направлено пакет документів, необхідних для здійснення оплати за надані послуги з перевезення вантажу, а саме: підписану обома сторонами заявку №10 від 21.06.2016р., рахунок №А0000025942 від 04.07.2016р., міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №65911, два примірника акту здачі-приймання виконаних робіт №А0000025942 від 05.07.2016р. та податкову накладну №246 від 05.07.2016р.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманих послуг, у встановлені договором-заявкою №10 від 21.06.2016р. строки, не виконав, що і спричинило звернення позивача з позовом до суду.
Водночас, як встановлено судом, відповідач після подачі позову до суду сплатив наявну у нього заборгованість в розмірі 24 828,00 грн., що стверджується платіжним дорученням №665 від 20.03.2017р. на суму 24 828,00грн., а тому провадження у справі щодо стягнення 24 828,00грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, згідно якої господарський суд припиняє провадження у справі у разі відсутності предмету спору (сплатою відповідачем боргу після звернення кредитора з позовом до суду).
Водночас, в судовому засіданні 22.03.2017р. представник позивача звернувся до суду з заявою б/н від 22.03.2017р. (вх.№01-54/3139/17), в якій повідомив суд про відмову від позову в частині стягнення з відповідача 344,87грн.-3% річних та 1 787,62грн.-суми індексу інфляції.
Зазначив, що з наслідками відмови від позову представник позивача ознайомлений.
Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, відмовитись від позову.
Відмова від позову - процесуальне право, передбачене ст.22 ГПК України.
Відповідно до ст. 78 ГПК України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.
До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.
Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.
Відповідно до п. 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 " Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.
Відповідно до п.4 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.
Отже, розглянувши заявлену заяву позивача, виходячи з принципу диспозитивності господарських відносин, з огляду на те, що зазначена дія сторони не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, господарський суд прийшов до висновку, що відмову Товариства з обмеженою відповідальністю госпрозрахункової фірми "Камаз-Транс- Сервіс" від пред'явленого до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зегна Глобал" позову в частині стягнення з відповідача 344,87грн.-3% річних та 1 787,62грн.-суми індексу інфляції слід прийняти і припинити провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Судом не вирішується питання розподілу судового збору, оскільки сторони врегулювали його самостійно.
Керуючись ст.ст. 22, 78, п.п. 1-1, 4 ч. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
ухвалив:
1. Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю госпрозрахункової фірми "Камаз-Транс- Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зегна Глобал" в частині стягнення 24 828,00 грн.-основного боргу припинити, в зв'язку з відсутністю предмету спору.
2. Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю госпрозрахункової фірми "Камаз-Транс- Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зегна Глобал" в частині стягнення 344,87грн.-3% річних та 1 787,62грн.-суми індексу інфляції припинити, в зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині.
Суддя С. В. Бондарєв