14 вересня 2016 р. Справа № 804/765/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Єфанової О.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація №8" про зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація № 8», в якому позивач просить зобов'язати Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація №8» виконати певні дії, а саме: виконати обов'язкові вимоги Криворізької об'єднаної державної фінансової інспекції від 11.07.2013 року № 850-15/1921 в частині усунення порушень на загальну суму 131993,39 грн., шляхом визначеним у вимозі.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що на виконання ухвали Центрально-міського районного суду м. Кривого Рогу від 26.04.2013 року за клопотанням старшого слідчого відділу Криворізького МУМВС України в Дніпропетровській області проведено позапланову ревізію фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація № 8», якою виявлено ряд порушень норм чинного законодавства, з метою повного усунення яких і попередження їх виникнення в подальшому Криворізькою ОДФІ листом від 11.07.2013 року № 850-15/1921 направлено до виконання обов'язкові вимоги про усунення виявлених порушень ревізією порушень строком до 11.09.2013 року.
Представник позивач щодо розгляду справи в письмовому провадженні не заперечував.
Представник відповідача в судове засідання не прибув. Про дату, час та розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Таким чином, суд ухвалив розглянути справу без участі сторін відповідно до положень ст.128 КАС України в письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що на виконання ухвали Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 26.04.2013 року за клопотання старшого слідчого відділу Криворізького ГУМВС України в Дніпропетровській області та на підставі направлення від 20.05.2013 року № 115 Криворізькою об'єднаною державною фінансовою інспекцією проведена позапланова ревізія фінансово-господарської діяльності комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація №8» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року.
За результатами проведеної ревізії встановлені порушення законодавства, що викладені в акті ревізії від 10.06.2013 року №850-51/005.
Поведеною ревізією виявлено фінансових порушень на загальну суму 149521,12 грн., а саме: порушення, що призвели до втрат фінансових і матеріальних ресурсів на суму 4774,47 грн., та інші порушення фінансової дисципліни на суму 144746, 65 грн., а саме:
1) В ході ревізії встановлено, що в порушення п. 1.13, п. 1.17 вказівок щодо застосування ресурсних елементних кошторисних норм на ремонтно-будівельні роботи (РЕКНр) ДБН Д.1.1-4-2000, затверджених наказом Держбуду України від 14.09.2000 № 201 (далі ДБН Д.1.1-4-2000) при визначені вартості ремонтних робіт до нарядів-завдань та відповідно до карток фактичної собівартості утримання будинків за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 зайво включено роботи зі спуску води та напуску води на загальну суму 127218,92 грн.;
2) В ході ревізії встановлено, що в порушення п.13, п. 18 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 року № 869, ст. 4, п.1, 5, 8 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV, п. 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 підприємством за листопад-грудень 2012 року проведено покриття витрат іншої юридичної особи - комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» всупереч законодавству при відсутності дебіторської заборгованості в обліку на загальну суму 4774,47 грн.
Листом від 11.07.2013 № 850-15/1921 пред'явлені обов'язкові вимоги про усунення порушень, встановлених ревізією.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовними вимогами: визнати незаконною та скасувати вимогу Криворізької об'єднаної державної фінансової інспекції.
Постановою від 24.11.2014 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом у задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційної організації №8» до Криворізької об'єднаної державної фінансової інспекції про визнання незаконною та скасування вимоги в частині та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено у повному обсязі. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2015 року постанову ДОАС від 24.11.2014 року - залишено без змін.
У справі, що розглядається, Інспекція пред'явила вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2939-XII) здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі - Положення, Держфінінспекція відповідно), визначено, що Держфінінспекція є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Держфінінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах або міжрайонні, об'єднані в районах та містах територіальні органи, головних інспекторів у районах та містах (пункт 7 Положення).
Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція має право в установленому порядку, зокрема: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (підпункт 15); у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (підпункт 18); при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (підпункт 21).
Положенням установлено, що Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб і, у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, має право звернутися до суду в інтересах держави.
Зазначені норми узгоджуються з положеннями статті 10 Закону № 2939-ХІІ, якою визначено права органу державного фінансового контролю. Зокрема, пунктом 7 передбачено право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Згідно з пунктом 10 статті 10 Закону № 2939-ХІІ органу державного фінансового контролю надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а відповідно до пункту 13 цієї норми - при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2939-XII законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
Таким чином, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного і місцевих бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства має право пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Отже, суд вказує на наявність у органу державного фінансового контролю (органу державної контрольно-ревізійної служби) права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за відповідним позовом органу державного фінансового контролю, вони не можуть бути стягнуті за адміністративним позовом про зобов'язання вчинити певні дії.
Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України з даного питання, викладеною у постановах Верховного Суду України від 28.10.104 року по справі № 21-462а14, від 13.05.2014 року по справі № 21-89а14, від 15.04.2014 року по справі N 21-40а14, яка в силу ч.2 ст.244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Єфанова