"21" березня 2017 р.Справа № 916/363/16
Одеський апеляційний господарський суд у складі:
Головуючого судді Принцевської Н.М.;
суддів Діброви Г.І.,
Лисенко В.А.;
Присекретарі судового засідання: Криворучко В.В.
За участю представників сторін:
Від ТОВ "Котовське зерно"- Басюк О.М, довіреність №59 від 21.02.17;
від ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" - Половінкін О.В., довіреність №821 від 30.12.16;
Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"
на рішення Господарського суду Одеської області від 03.01.2017 року
у справі № 916/363/16
за позовом Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", м.Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котовське зерно", Одеська обл., Котовський район, с.Дібрівка
про зобов'язання повернути майно та стягнення 128760,22 грн.
В лютому 2016 року Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котовське зерно" про зобов'язання повернути безпідставно списане зерно пшениці 3 класу у кількості 157270,00 кг та стягнення 93 414,28 грн. пені та 35 345,94 грн. штрафу, а всього: 128 760,00 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.04.2016 у справі № 916/363/16 (суддя Оборотова О.Ю.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.06.2016 (колегія суддів: Туренко В.Б., Пироговський В.Т., Таран С.В.), у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 03.10.2016 задоволено касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.06.2016 та рішення Господарського суду Одеської області від 25.04.2016 у справі № 916/363/16 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
Постанову Вищого господарського суду України мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій помилково дійшли висновків, що заходи по очищенню і доробці зерна не передбачають необхідності обов'язкового складання акту доробки за формою № 34, оскільки відповідно до п.4.5 договору зберігання остаточні розрахунки при відвантаженні проводяться зі складанням саме таких актів-розрахунків, передбачених Інструкцією. Крім того, Вищим господарським судом України було зазначено, що суди попередніх інстанцій не встановили дійсний обсяг зерна поклажодавця, що залишався на зберіганні у зернового складу станом на дату закінчення строку дії договору, у зв'язку з чим дійшли передчасних висновків про обґрунтованість виконаного відповідачем розрахунку убутку зерна, що підлягало списанню внаслідок зміни його маси після проведеного комплексу заходів по його доробці.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.01.2017 в позові Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котовське зерно" про зобов'язання повернути безпідставно списане зерно пшениці 3 класу у кількості 157270,00 кг та стягнення 93 414,28 грн. пені та 35 345,94 грн. штрафу, а всього: 128 760,00 грн. відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 03.01.2017р. по даній справі скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.
Заявник апеляційної скарги вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом першої інстанції при повторному розгляді справи не враховано вказівки Вищого господарського суду України та не надано належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.
Відповідач на адресу Одеського апеляційного господарського суду надіслав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів скаржника та наполягав на залишенні рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення.
В судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи та заперечення щодо апеляційної скарги з мотивів, викладених ними письмово.
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин справи повторно розглядає матеріали господарської справи та викладені в апеляційній скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального і процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.07.2014 ТОВ "Котовське зерно" (далі - зерновий склад) та ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі - поклажодавець) укладено договір складського зберігання зерна № 16/14 (далі - договір зберігання), за умовами якого (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 01.03.2015) поклажодавець зобов'язувався передати зерно на зерновий склад, а останній зобов'язувався прийняти таке зерно пшениці 2 класу, пшениці 3 класу, ячмінь 3 класу для сушіння, очищення, зберігання та відвантаження на визначених цим договором умовах, і в установлений строк повернути його поклажодавцеві або особі, зазначеній ним, як одержувач, у стані, передбаченому цим договором та законодавством. (а.с.11-14)
Відповідно до п.п. 3.1.1, 3.1.2 договору зберігання зерновий склад зобов'язувався прийняти від поклажодавця зерно фактичної вартості; визначити якість зерна в лабораторії зернового складу за чинними методиками і показниками, встановленими державними стандартами.
Відповідно до умов п.3.3. договору поклажодавець зобов'язаний своєчасно розрахуватися за надані послуги; сплачувати послуги з очищення, сушіння, відвантаження зерна та інших послуг відповідно до умов даного договору.
Згідно з умовами п.4.4. договору поклажодавець сплачує вартість фактично наданих послуг не пізніше 10-ти банківських днів після закінчення технологічного процесу (приймання, сушіння, очищення) відповідно виставлених Зерновим складом рахунків згідно тарифів.
Остаточні розрахунки при відвантаженні проводяться зі складанням актів-розрахунків згідно наказу №661 від 13.10.2008 „Про затвердження Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах".
Відповідно до п.5.5. договору Зерновий склад несе повну матеріальну відповідальність за прийняте зерно та його якість. В разі не обґрунтованого незабезпечення кількісного та (або) якісного зберігання зерна Зерновий склад здійснює його заміну за власний рахунок або відшкодовує його вартість за біржовими цінами.
Згідно з п. 6.1 договір зберігання набирає чинності з моменту його укладення і діє до 01.05.2015.
Додатковою угодою №1 до договору, укладеною між сторонами 01.03.2015, сторонами змінені умови п.4.6. договору щодо тарифів за послуги поклажодавця. (а.с.14)
На виконання умов цього договору позивач передав, а відповідач прийняв на зберігання зерно пшениці м'якої (3 класу) у кількості 9300 000 кг вологістю 14%, зі сміттєвою домішкою 2%, що підтверджується складськими квитанціями на зерно №133 від 18.07.2014, №144 від 23.07.2014, №145 від 23.07.2014, №162 від 15.08.2014, в яких також встановлений строк зберігання зерна відповідачем 01.05.2015 та умови зберігання зерна - знеособлено. (а.с.15-18)
Під час дії укладеного між сторонами договору відповідач надав позивачу послуги із зберігання та відвантаження пшениці, що підтверджуються відповідними актами надання послуг № 115 від 31.08.2014, № 143 від 30.09.2014, № 185 від 31.10.2014, № 227 від 30.11.2014, № 251 від 31.12.2014, № 7 від 31.01.2015, № 8 від 31.01.2015, № 39 від 28.02.2015, № 40 від 28.02.2015, № 71 від 31.03.2015, № 70 від 31.03.2015, № 90 від 16.04.2015, № 103 від 30.04.2015, № 102 від 30.04.2015, № 154 від 31.05.2015, № 155 від 31.05.2015, № 196 від 30.06.2015, № 195 від 30.06.2015, № 207 від 10.07.2015, № 208 від 10.07.2015, згідно з якими відповідач відвантажив позивачу пшеницю у загальній кількості 9142 730 кг, а саме: у листопаді 2014 у кількості 2742,19 тон, у грудні 2014 - 1222,25 тон, у квітні 2015 - 1999,99 тон, у червні 2015 - 347,35 тон, у липні 2015 - 2830,95 тон.
Такі дані щодо надходження та відвантаження зерна містяться і у книзі кількісно-якісного обліку ф.36.
При цьому, у копіях посвідчень про якість зерна, які надані відповідачем до суду на кожну відвантажену партію зерна, наявні відомості щодо вологості цього зерна - 12,3%,13% та смітної домішки - 2%, 1,8%, 1,7%.
Розпорядження - акти на доробку (охолодження) зерна №8 від 03.09.2014, №9 від 03.09.2014, №10 від 03.09.2014, №11 від 01.10.2014, №12 від 01.10.2014, №14 від 01.10.2014, №15 від 04.11.2014, №16 від 04.11.2014, №17 від 04.11.2014, акти доробки (охолодження) зерна, та картки аналізу зерна свідчать, що під час зберігання переданого позивачем зерна пшениці відповідачем у вересні-листопаді 2014 року здійснювалося освіження цього зерна шляхом переміщення пшениці зі складу в склад, та охолодження шляхом пропущення зерна через зерносушарку ДСП-32 з використанням зовнішнього повітря.
Розпорядження -акти на доробку (дегазацію) зерна №18 від 03.03.2015, №19 від 03.03.2015, №20 від 05.05.2015, акти доробки (охолодження) зерна та картки аналізу зерна свідчать, що відповідачем під час зберігання переданого позивачем зерна пшениці здійснювалася дегазація цього зерна.
У період з 19.01.2015 по 26.01.2015 були проведені роботи з газової дезінсекції зерна пшениці, яке позивач передав на зберігання відповідачу, про що свідчать наявні у справі акт попереднього обстеження на проведення фумігації зерна й продукції від 14.01.2015 та приймально-здавальний акт на виконані роботи з дезінсекції №141 від 27.02.2015.
При цьому, у приймально-здавальному акті на виконані роботи з дезінсекції №141 від 27.02.2015 містяться умови, які зобов'язують відповідача забезпечити дегазацію всіх знезаражених партій зерна шляхом пропуску пшениці через конвеєри складських ємностей.
10.07.2015 комісією у складі: директора ОСОБА_5, начальника ВТП ОСОБА_6, головного бухгалтера ОСОБА_7, старшого майстра ОСОБА_8 на підставі договору №16/14 від 14.07.2014 проведено перевірку результатів операцій з зерном, відповідності кількісних і якісних облікових даних, втрат та кількості зерна і відходів, що підлягають поверненню, внаслідок якої виявилося надходження зерна у кількості 9300000 кг вологістю 14% смітною домішкою 2%, видано зерна у кількості 9142730 кг вологістю 12,78 %, смітною домішкою 1,79%. Різниця між надходженням і видатками становить 157270 кг вологістю 1,22% та смітною домішкою 0,21%. Строк зберігання становить 7 міс. 12 днів.
Також в акті здійснений розрахунок убутку у масі, згідно з яким останній становить 157270 кг, в т.ч. за рахунок зниження вологості убуток у масі становить 129900 кг (1.40%), за рахунок зниження смітної домішки убуток у масі становить 18600 кг (0,20%), природній убуток при зберіганні зерна становить 8770 кг (0.096%).
Листом від 08.09.2015 №30-4-12/4623 позивач просив відповідача надати довідку про наявність на зберіганні відповідача зернових культур, що належать позивачу станом на 01.09.2015.
Листом від 10.09.2015 №388 відповідач повідомив позивача про відсутність на зберіганні відповідача належного позивачу зерна.
13.10.2015 позивач надіслав відповідачу лист від 09.10.2015 №130-4-12/3321, в якому повідомив про те, що позивач не визнає списання по вологості, смітній домішці, природному убутку та вимагає від відповідача повернути необґрунтовано списане зерно у кількості 157,270 т.
В подальшому позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов'язати відповідача повернути позивачу зерно пшениці 3 класу у кількості 157270 кг, стягнути з відповідача 128760,22 грн., з яких 93414,28 грн. - пеня та 35345,94 грн. - штраф, що нараховані відповідачу на підставі ч.2 ст.231 ГК України.
Судова колегія, повторно розглянувши справу, погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, на підставі договорів чи інших правочинів.
За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч.1 ст. 957 Цивільного кодексу України за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.
Умовами укладеного між сторонами договору встановлено зобов'язання позивача оплачувати надані відповідачем послуги, з проведенням остаточних розрахунків зі складанням актів -розрахунків згідно наказу №661 від 13.10.2008 „Про затвердження Інструкції про ведення в обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах".
Як вже зазначалося, 10.07.2015 відповідачем складений акт-розрахунок №8, згідно з яким під час зберігання переданого позивачем на виконання умов вищевказаного договору зерна пшениці 3 класу у кількості 9300000 кг убуток у масі склав 157270 кг, в т.ч. за рахунок зниження вологості 129900 кг, за рахунок зниження смітної домішки 18600 кг, та за рахунок природного убутку 8770 кг.
Згідно з п.10 ст. 1 Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні" зберігання зерна - це комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна.
За приписами ст. 24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах. При прийманні зерна на зберігання зерновий склад зобов'язаний здійснити аналіз його якості. Зерновий склад зобов'язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання.
Статтею 32 вказаного Закону встановлений обов'язок зернового складу повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.
Частиною першою ст. 33 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" встановлено, що за втрату, нестачу чи пошкодження зерна, прийнятого на зберігання, зерновий склад несе відповідальність на підставах, передбачених законодавством.
З метою ведення належного обліку та оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах наказом Міністерства аграрної політики України № 661 від 13.10.2008 затверджено Інструкцію про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах (далі - Інструкція).
Відповідно до п. 1.1 розділу ІІІ вказаної Інструкції після прийняття зерна на зберігання підприємство проводить технологічні операції щодо забезпечення його кількісного та якісного зберігання.
Основними операціями із доробки зерна в елеваторах (складах) є його очищення, сушіння, вентилювання, знезараження. Послідовність проведення доробки визначається можливостями технологічної схеми (п. 1.3 розділу ІІІ Інструкції).
За змістом п. 1.6 розділу ІІІ Інструкції розрахунки за надані послуги проводяться за кожен фактично знятий тонно-процент або планову тонну сирого, вологого та засміченого зерна, виходячи з фізичної маси зерна по надходженню. При надходженні зерна з вологістю та смітною домішкою вище базисних кондицій, що зазначені в договорі складського зберігання, але при цьому зерно не потребує сушіння та очищення і ці послуги не надаються, розрахунки не проводяться.
Згідно з п. 1.11 розділу VIII Інструкції обґрунтованість втрати встановлюється відповідно до досягнутого при зберіганні та доопрацюванні поліпшення якості та норм природного убутку при зберіганні. Проведені операції з очищення і доопрацювання зерна підтверджуються актами встановленої форми (форма № 32, форма № 34).
Пунктом 1.12 розділу VIII Інструкції встановлено, що обґрунтованість зміни маси зерна і продукції залежно від зміни їх якості встановлюється за відповідними формулами.
Відповідно до п. 1.14 розділу VIII Інструкції природний убуток зерна при зберіганні розраховується згідно з нормами природного убутку, затвердженими постановою Державного комітету СРСР по матеріально-технічному забезпеченню від 07.01.1986 № 4 та введеними в дію наказом Міністерства хлібопродуктів СРСР від 28.01.1986 № 23 "Об утверждении норм естественной убыли зерна, продуктов его переработки, семян трав, кормов травяных, искусственно высушенных и семян масличных культур при хранении на предприятиях системы Министерства хлебопродуктов СССР".
Як вбачається з матеріалів справи, під час зберігання переданого позивачем зерна пшениці відповідачем у вересні-листопаді 2014 здійснювалося освіження цього зерна шляхом переміщення пшениці зі складу в склад та його охолодження шляхом пропущення зерна через зерносушарку ДСП-32 з використанням зовнішнього повітря, про що складені і підписані відповідні розпорядження - акти на доробку (охолодження) зерна, акти на доробку зерна та картки аналізу зерна.
Також позивачем проведені роботи з газації та дегазації переданого позивачем на зберігання зерна пшениці, про що також складені відповідні акти.
Внаслідок надання таких послуг була знижена вологість та смітна домішка переданого на зберігання зерна пшениці, що в свою чергу призвело до убутку у масі цього зерна, який розрахований відповідачем за відповідними формулами, наведеними в Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах.
При цьому, як у розрахунку убутку у масі від зменшення смітної домішки, так і у розрахунку убутку у масі від зниження вологості використовуються показники смітної домішки та вологості за видатком, середні показники яких встановлені у формі №36 за весь період зберігання зерна, із врахуванням кількості відвантаженої продукції.
За таких обставин здійснений відповідачем розрахунок убутку у масі переданого на зберігання зерна внаслідок зниження вологості, смітної домішки та природного убутку є вірним та не спростований позивачем в судових засіданнях суду апеляційної інстанції, а його доводи стосовно порушень при заповненні актів не спростовують факту виконання відповідачем необхідних заходів для забезпечення схоронності зерна, переданого на зберігання.
Посилання позивача на те, що розпорядження - акти на доробку (охолодження) зерна, акти доробки (охолодження) зерна не вписані відповідачем в акт-розрахунок №8 від 10.07.2015 правильно не прийняті до уваги господарським судом, оскільки відсутність цих актів в акті-розрахунку не спростовує їх наявності, а також не спростовує обставин зменшення вологості та смітної домішки переданого відповідачу на зберігання зерна. Більш того, про зменшення показників вологості та смітної домішки переданого на зберігання зерна було відомо і самому позивачу, оскільки на кожну партію відвантаженого за весь період зберігання зерна відповідачем видавалися посвідчення про якість зерна, в яких зазначено показники як вологості, так і смітної домішки на момент відвантаження.
Позивач також не довів ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції того, що у відповідача були відсутні підстави для освіження та охолодження переданого на зберігання зерна, виходячи з наступного.
Відповідач, у відповідності до норм Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», при зберіганні зерна повинен здійснювати весь комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна для забезпечення його схоронності.
Інструкцією про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої Міністерством Аграрної політики України № 661 від 13.10.2008 п.п.1.1.,1.3 розділ III визначено, що після прийняття зерна на зберігання підприємство проводить технологічні операції щодо забезпечення його кількісного та якісного зберігання. Основними операціями із доробки зерна в елеваторах (складах) є його очищення, сушіння, вентилювання, знезараження. Послідовність проведення доробки визначається можливостями технологічної схеми.
Згідно п. 2.4. договору складського зберігання № 16/14 від 14.07.2014, укладеного між Позивачем та Відповідачем, у разі невідповідності якості показників зерна вимогам державних стандартів, Зерновий склад (ТОВ «Котовське зерно») за письмовою згодою Поклажодавця (ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України») та за його рахунок доводить зерно до необхідної кондиції. Крім того, згідно п. 3.1. договору, Зерновий склад зобов'язаний надати додаткові послуги у разі одержання від Поклажодавця письмового замовлення на такі послуги.
Як вбачається зі складських квитанцій, ТОВ «Котовське зерно» прийняло на зберігання від ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» зерно пшениці 3 класу у якості, що відповідає нормам якості, встановленим ДСТУ 3768:2010 «Пшениця. Технічні умови» (наказ Держспоживстандарту України № 108 від 31.03.2010 року). У зв'язку із чим необхідності у доведенні зерна до необхідної кондиції не було, а додаткові послуги Поклажодавцем не замовлялись.
Таким чином, Зерновий склад повинен був здійснювати лише технологічні операції щодо забезпечення кількісного та якісного зберігання зерна без здійснення його доробки.
Підтвердженням того, що ТОВ «Котовське зерно» не проводило операцій з доробки зерна є те, що у всіх актах надання послуг та рахунках на оплату, які надавались позивачеві згідно п. 4.4. Договору (копії вказаних документів містяться в матеріалах справи), у найменуванні робіт та послуг, окрім відвантаження та оформлення складських квитанцій, вказано лише послуги по зберіганню зерна.
На виконання ст.11 Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні", наказом Мінагрополітики України від 15.06.2004р. №228, затверджений Технічний регламент зернового складу", який зареєстровано в Мінюсті 05.07.2004р. за №835/9434, який безпосередньо і через посилання містить обов'язкові для виконання вимоги до зернового складу, що надає послуги із зберігання зерна та продуктів його переробки власникам зернових, зернобобових, олійних культур та насіння (далі - послуги). Регламент є одним з основних документів для організації державного регулювання ринку зерна в Україні, зокрема сертифікації послуг зернових складів із зберігання зерна та продуктів його переробки, і поширюється на юридичні особи, що мають на праві власності зерносховища, на власників зерна, органи сертифікації послуг зернових складів, на інші суб'єкти підприємницької діяльності, що діють на ринку зерна.
Згідно з п.6.11.3. Регламенту для ефективного надання послуг зерновий склад повинен забезпечити режими зберігання зерна: а) у сухому стані; б) в охолодженому стані; в) у герметичних умовах.
Зберігання зернової маси в сухому стані дає змогу знизити фізіологічну активність біологічних компонентів, у якій: а) практично не розвиваються мікроорганізми; б) зупиняється розвиток кліщів; в) скорочується життєдіяльність шкідників зерна. Рекомендована вологість зерна злакових і зернобобових культур має бути 12-14%, олійних культур (з умістом жиру 25-30%) - 10-11%, а при кількості жиру 40-50% їх вологість повинна бути в діапазоні 6-8% . Сухий стан зернової маси дає змогу: а) забезпечити зберігання зерна до 3-4 років; б) перевозити зерно залізничним, автомобільним і водним транспортом на значні відстані; в) довгостроково, з мінімальною кількістю переміщень, зберігати зерно в силосах 2-3 роки, у складах 4-5 років; г) гарантувати (особливо при охолодженні сухого зерна до +5-10 град. C) практично не змінну якість зерна. (п.6.11.4.)
Згідно з п. 6.11.5. Регламенту зберігання зернових культур в охолодженому стані також значно збільшує строки збереження партій зерна. Зернові маси з температурою в усіх шарах насипу від 0 до +10 град. C уважають охолодженими першого ступеня, а з температурами нижче 0 град. C - другого ступеня. Не рекомендується зерно охолоджувати до низьких (-15-20 град. C) температур. Охолоджують сире та вологе зерно і для тимчасового (30-180 діб, вологість 16-19%) зберігання, і перед подачею на сушіння.
Технологію активного і пасивного охолодження зерна застосовують, використовуючи: а) холодне повітря в осінньо-зимовий період; б) засоби кріогенної техніки. Пасивне охолодження зернових мас проводять провітрюванням та з використанням вентиляційних каналів у зерносховищі. При активному охолодженні зернових культур: а) зерно переміщують за маршрутами конвеєрно-норійного циклу зернового складу; б) пропускають зернові маси крізь сепаратори, зерносушарки, пристрої з установленими вентиляторами; в) використовують установки активного вентилювання зерна (п.6.11.6.). Забезпечення зберігання зернових мас у герметичних умовах досягається: а) природним накопиченням у ємностях зерносховищ вуглекислого газу і втратою кисню при аеробному диханні органічних компонентів зернової маси; б) уведенням у зернову масу інертних газів, що витісняють з неї повітря з киснем (п.6.11.7.).
Згідно з п.п.4.10, 5.1 Інструкції №9-7-88 по зберіганню зерна, маслонасіння, борошна і крупи, затвердженої наказом Міністерства хлібопродуктів СРСР від 24.06.1988 року, з моменту надходження зерна, що надходить на підприємство, протягом всього періоду його зберігання організовується систематичний контроль за якістю та станом кожної партії. Зерно піддають обробці (очищенню, сушінню, охолодженню, знезараженню та ін.) в терміни, що забезпечують зберігання його якості.
З настанням осіннього похолодання на підприємствах проводяться роботи з переводу зерна на зимові умови зберігання з використанням всіх технічних засобів підприємства у відповідності до раніше розробленого плану. Черговість охолодження партій зерна встановлюється в залежності від їх стану по вологості, температурі та забрудненості.
Охолодження зерна проводять: на стаціонарних чи переносних установках активного вентилювання, шляхом пропуску зерна через зерноочищувальні машини, зерносушарки, шляхом провітрювання приміщень. Охолодженим першого ступеня вважаються партії зерна, що мають температуру зернової маси від +10 до 0С, охолодженим другого ступеня - партії зерна з температурою нижче 0С по всіх прошарках зернової маси.
Таким чином, вищенаведені вимоги Регламенту, що були чинними під час освіження та охолодження зерна відповідачем у вересні та на початку жовтня 2014 (вказаний Регламент втратив чинність 10.10.2014 на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 30.07.2014, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.09.2014 за №1153/25930) та вимоги Інструкції №9-7-88 від 24.06.1988 свідчать, що охолодження та освіження зерна пшениці є обов'язковим для зернового складу з метою забезпечення зберігання зерна.
Всі зазначені заходи з контролю за якістю зерна є обов'язковою частиною технологічного процесу його зберігання, а їх застосування не вимагає якихось особливих підстав, так як зерно є живим організмом, в якому постійно тривають процеси життєдіяльності і без створення належних умов та за відсутності контролю за вказаними процесами збереження якісних показників зерна неможливе. Той факт, що протягом тривалого терміну зберігання (зерно зберігалось з липня 2014 по липень 2015 року) якісні характеристики великої за обсягом партії зерна не лише збережені, а ще й покращені, свідчить про додержання відповідачем всіх технологічних вимог.
Доводи скаржника що проведення дегазації зерна шляхом його переміщення зі складу на склад не передбачено вимогами Інструкції по боротьбі з шкідниками хлібних запасів №9-1-80, затвердженої наказом Міністерства заготівель СРСР №41 від 13.02.1980 судовою колегією розглянуті та відхилені з огляду на наступне.
Згідно п.4.3.6. вказаної Інструкції, для дегазації зерна, муки та крупи застосовується в основному пасивне провітрювання. Активний спосіб дегазації зерна полягає у використанні стаціонарних та переносних вентиляційних установок та вентиляторів для прискорення обміну повітря в надзерновому та міжзерновому просторах.
Проте обмежень щодо застосування інших способів дегазації, аналогічним активному вентилюванню ( в тому числі переміщення пшениці зі складу в склад) у зазначеній Інструкції не міститься. Зокрема, у Акті попереднього обстеження на проведення фумігації зерна й продукції від 14.01.2015 (форма №136) п.17 передбачений активний спосіб дегазації - шляхом пропуску зерна через зерноочисні машини, конвеєри та інші механізми (копія вказаного акту міститься у матеріалах справи). До того ж, приймально-здавальним актом на виконані роботи з дезінсекції №141 від 27.02.2015 встановлений обов'язок відповідача забезпечити дегазацію всіх знезаражених партій зерна шляхом пропуску пшениці через конвеєри складських ємностей.
Також судовою колегією не приймаються до уваги доводи апелянта щодо обов'язку відповідача повернути таку ж кількість зерна, яка були ним прийнята на зберігання, оскільки відповідачем доведено суду, що ним дотримано вимоги ч.2 ст.949 Цивільного кодексу України та договору зберігання, а саме: поклажодавцеві річ повернута у такому ж стані, в кому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.
Зміни природних властивостей зерна врахована при веденні його обліку. Так, згідно з Інструкцією про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої Міністерством Аграрної політики України № 661 від 13.10.2008 кількісно-якісний облік зерна ведеться за місцем зберігання в розрізі культур, класів, років урожаю, матеріально відповідальними особами у книгах кількісно-якісного обліку хлібопродуктів (форма № 36).
Для проведення розрахунків з поклажодавцями згідно з укладеними договорами складського зберігання ведуться книги кількісно-якісного обліку хлібопродуктів (форма 36) за поклажодавцями.
Форма № 36 на кожного окремого власника (особові рахунки), в яку на підставі первинних документів заносяться дані про рух хлібопродуктів власника (надходження на підприємство та відпуск за його межі, переоформлення, списання відходів при проведенні доробки.
Облік та оформлення операцій з зерном ведуться у фізичній масі з точністю до одного кілограма.
Для проведення розрахунків за зерно, в тому числі для заставних закупівель, застосовується залікова маса зерна.
Залікова маса зерна - це фізична маса зернової культури (крім кукурудзи в качанах), зменшена на розрахункову величину маси відхилень до кондицій вмісту вологи та смітної домішки у зерні, що зазначені у договорі складського зберігання зерна. Визначення залікової маси зерна проводиться згідно з додатком 2 до Інструкції за формулою:
Сс + Хв
Зм = Фм - Фмх _______ , (1)
100
де Зм - залікова маса зерна, кг;
Фм - фізична маса зерна, кг;
Сс - відсоток зменшення смітної домішки. %;
Хв - відсоток зменшення вологості. %.
Видача зерна проводиться у фізичній масі в обсягах, зазначених у акті -розрахунку, який складається за даними особового рахунку з урахуванням актів на очищення і сушіння зерна за формою №34.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо застосування коефіцієнту 0,096 при розрахунку зменшення маси зерна внаслідок природного убутку, оскільки у книзі кількісно-якісного обліку ф.36 зазначено, що зерно зберігається на складі.
Доводи позивача, що при здійсненні охолодження зерна ТОВ «Котовське зерно» порушило «Інструкцію з активного вентилювання зерна та маслонасіння», що є додатком до наказу Мінхлібопродукта СРСР № 42 від 20.02.1989 не прийняті, оскільки згідно Інструкції №9-7-88 по зберіганню зерна, маслонасіння, борошна і крупи, затвердженої наказом Міністерства хлібопродуктів СРСР від 24.06.1988 року, охолодження зерна проводять:
- на стаціонарних чи переносних установках активного вентилювання;
- шляхом пропуску зерна через зерноочищувальні машини, зерносушарки; шляхом провітрювання приміщень.
У зв'язку із відсутністю на підприємстві установок активного вентилювання, охолодження зерна зазначеним способом не проводиться, тому Інструкція з активного вентилювання зерна та маслонасіння в даному випадку не може бути застосована.
Охолодження зерна здійснювалось: протягом вересня - жовтня 2014 року (акти охолодження № 9,10, 11, 12, 14) шляхом переміщення пшениці зі складу в склад, а протягом листопада 2014 року (акти охолодження №15, 16,17) у зв'язку із сезонним зниженням температури повітря - шляхом пропуску пшениці через зерносушарку ДСП-32 з використанням зовнішнього повітря.
З матеріалів справи вбачається, що згідно форми №36 ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України», в яку внесені дані про якісні показники відвантаженого зерна на підставі посвідчень про якість зерна, відсоток вологи та смітної домішки зерна, яке зберігалось на підставі договору № 16/14 від 14.07.2014, середні показники складали 12,78 % та 1,79 % відповідно.
Зерно, що знаходилось на зберіганні у ТОВ «Котовське зерно» на підставі договору складського зберігання з ПАТ «ДЗКУ» відвантажувалось партіями, зокрема:
- акт надання послуг № 227 від 30.11.2014- відвантажено 2742, 19 тон;
- акт надання послуг № 251 від 31.12.2014 - 1222, 25 тон;
- акт надання послуг № 90 від 16.04.2015 - 1999,99 тон;
- акт надання послуг № 195 від 30.06.2015 - 347, 35 тон;
- акт надання послуг № 208 від 10.07.2015 - 2830, 95 тон.
Згідно п. 4.5. договору складського зберігання №16/14 від 14.07.2014, укладеного між позивачем і відповідачем, остаточні розрахунки при відвантажені проводяться з складанням актів - розрахунків. Договором між позивачем та відповідачем не передбачено складання попередніх актів-розрахунків, а будь-яких звернень від поклажодавця щодо їх надання не надходило.
Під час відвантаження 10.07.2015 року останньої партії було складено акт -розрахунок на підставі середніх показників вологості та смітної домішки, розрахований у формі №36 за весь період зберігання зерна.
Оскільки у акті-розрахунку були враховані середні показники якості за весь період зберігання, то за умови вимоги зі сторони поклажодавця надання попередніх актів-розрахунків після відвантаження кожної партії зерна, сумарна маса убутку зерна у п'яти актах - розрахунках становила б таку ж саму кількість - 157270 кг.
З огляду на вищевказане, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що відповідач виконав всі покладені на нього обов'язки згідно договору, чинного законодавства та відповідних інструкцій, в зв'язку з чим виник убуток зерна в масі у кількості 157270 кг.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення.
За таких обставин, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Одеської області від 03.01.2017 року по справі №916/393/16 залишається без змін.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення господарського суду Одеської області від 03.01.2017 року по справі №916/393/16 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 03.01.2017 року по справі №916/393/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий Н.М. Принцевська
Судді Г.І. Діброва
В.А. Лисенко