донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
22.03.2017 справа №905/2093/15
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий: суддіАгапов О.Л., Будко Н.В., Склярук О.І.
при секретарі судового засідання за участю представників сторін: від позивача від відповідача від ВДВС розглянувши апеляційну скаргу Дьома К.Г. не з'явились не з'явились Шиндель В.А. (довіреність від 29.12.16 №803/20.3-03) Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ
на ухвалу господарського суду Донецької області
від19.12.16р.
у справі за скаргою на дії №905/2093/15 (суддя Уханьова О.О.) Публічного акціонерного товариства «Фінростбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Фінросбанк» м. Одеса Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ
за позовом до відповідача 1 відповідача 2 про Публічного акціонерного товариства «Фінростбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Фінросбанк» м. Одеса Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстранаспоставка», м.Донецьк Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Юмекс Інвест», м.Донецьк стягнення заборгованості
До господарського суду Донецької області від Публічного акціонерного товариства «Фінростбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Фінростбанк», м. Одеса на підставі ст. 1212 ГПК України подана скарга на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ в якій скаржник просив визнати незаконними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденко В.В. при винесенні повідомлення №592/25 від 12.10.2016р про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, скасувати повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 12.10.2016 року, зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрити виконавче провадження за наказом господарського суду Донецької області від 04.12.2015р.
Скарга обґрунтована тим, що 12.10.2016 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденко В.В. винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, яке на думку скаржника, є неправомірним з огляду на те, що державний виконавець під час надходження до нього на виконання наказу господарського суду Донецької області від 04.12.2015р. у справі №905/2093/15 та прийняття рішення за результатами розгляду заяви про відкриття виконавчого провадження, повинен був застосовувати норми Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-ХІV, що діяла станом на 04.10.2016, з огляду на те, що виконавчий документ, як вказував скаржник, був пред'явлений до виконання 27.09.2016, а не норми Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII, які були чинними з 05.10.2016р.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.12.2016 року скаргу Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Фінростбанк" м. Одеса на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задоволено в повному обсязі.
Визнані незаконними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Визнане недійсним повідомлення від 12.10.2016р. №592/25 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Зобов'язано Відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрити виконавче провадження за наказом господарського суду Донецької області від 04.12.2015р. по справі №905/2093/15.
Відділом примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ , подана апеляційна скарга, в якій скаржник просить скасувати судову ухвалу через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, невідповідність висновків суду обставинам справи, прийняти рішення про відмову у задоволені скарги.
Апелянт зазначає, що відповідно до п. 7 ХІІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим законом, завершується у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом, виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Пунктом 4 розділу І Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.12 №512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 29.09.2012 №489/20802 (в редакції наказу від 29.09.2016 №2832/5) визначено, що Відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, зокрема, сума зобов'язань становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.
Таким чином, державним виконавцем були дотримані норми чинного законодавства при винесені повідомлення від 12.10.2016р. про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.
Представники позивача та відповідача в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились.
Дослідивши матеріали справи, пояснення представника виконавчої служби, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Рішенням господарського суду Донецької області від 16.11.2015р. позовні вимоги ПАТ «Фінростбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Фінростбанк» м. Одеса до ТОВ «Укртранспоставка» м. Донецьк та ТОВ «Група компаній «Юмекс Інвест» м. Донецьк про стягнення заборгованості за кредитним договором № 160 від 31.07.2013 року в сумі 661 013,95 доларів США, про звернення стягнення на предмет застави ТОВ «Група компаній «Юмекс Інвест» за договором застави товарів в обороті/біологічних активів від 31.07.2013р. в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Укртранспоставка» задоволено частково.
04.12.2015р. на виконання рішення господарським судом Донецької області видані відповідні накази.
27.09.2016р Публічне акціонерне товариство «Фінростбанк» м. Одеса направило через поштове відділення зв'язку УДППЗ «Укрпошта» на адресу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заяву №2501 від 26.09.2016 про примусове виконання рішення господарського суду Донецької області у справі № 905/2093/15, долучивши до заяви оригінал судового наказу.
Звертаючись з виконавчим документом для виконання, стягувач керувався нормами Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону від 21.04.1999р. №606-ХІV (зі змінами), яка діяла станом на 04.10.2016р.
12.10.2016р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденко В.В. винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання №592/25, з посиланням на п. 10 ч.4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», п. 4 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (в редакції від 29.09.2016р.), який передбачає у якості підстави для повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання пред'явлення виконавчого документу не за підвідомчістю.
Повідомлення отримане банком 01.11.2016р. Скарга направлена до господарського суду 08.11.2016р., отримана судом першої інстанції 14.11.2016р.
За приписами ч.1 ст. 121-2 ГПК України скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.
Таким чином, скарга подана скаржником з дотриманням встановленого законодавством терміну.
При винесенні повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання №592/25 від 12.10.2016р. державний виконавець керувався Законом України «Про виконавче провадження» в редакції від 02.06.2016р. (зокрема, п. 10 ч.4 ст. 4), який набрав чинності 05.10.2016р. та Інструкцією з організації примусового виконання рішень (п. 4 розділу І), затвердженою Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 в редакції від 29.09.2016р., яка також набрала чинності 05.10.2016р.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р №512/5 (в редакції від 27.09.2016р.) відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими: боржниками є Апарат Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, Національне антикорупційне бюро України, Вища рада юстиції, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи; сума зобов'язання становить десять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.
Згідно п.10 ч.4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 02.06.2016р. виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо, зокрема, виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Судовою колегією встановлено, що скаржник звернувся 27.09.2016р. (згідно поштового штампу на описі вкладення до цінного листа та фіскального чеку) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про примусове виконання рішення вих. №2501 від 26.09.2016р.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно ст. 51 ГПК України процесуальна дія, для якої встановлено строк, може бути вчинена до 24-ї години останнього дня строку.
Таким чином, враховуючи, що скаржник звернувся із заявою примусове виконання рішення вих. №2501 від 26.09.2016р. до набрання чинності Закону від 02.06.2016р. (до 05.10.2016р.), державним виконавцем помилково було застосовано положення Закону в новій редакції, відповідно застосуванню підлягали норми Закону №606-ХІV від 21.04.1999р.
Згідно п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 21 Закону в редакції, яка діяла станом на 27.09.2016р., на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень, за якими: боржниками є Апарат Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, вищі чи центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, Вища рада юстиції, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи; сума зобов'язання становить десять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.
З наказу господарського суду Донецької області від 04.12.2015р. по справі №905/2093/15 вбачається, що сума зобов'язання, що пред'явлена до стягнення становить 661 013, 95 доларів США. В повідомленні про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання зазначено, що сума стягнення за курсом НБУ складає 17 054 159,91 грн., однак державний виконавець не зазначив станом на який день був застосований курс НБУ при визначенні гривневого еквіваленту суми, що підлягає стягненню за наказом.
Разом з тим, господарський суд правомірно зазначив, що сума стягнення, навіть з урахуванням наведеного державним виконавцем її гривневого еквіваленту 17 054 159,91 грн. була підвідомча відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України згідно закону, що діяв на момент звернення стягувача із заявою про примусове виконання рішення суду.
Таким чином, ПАТ «Фінростбанк» правомірно звернувся із відповідною заявою саме до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Крім того, судом першої інстанції вірно зазначено про порушення державним виконавцем визначеного приписами ст. 25 Закону строку (3 робочих дні) для вирішення питання стосовно винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки на заяву стягувача, яка надійшла до органу ДВС 30.09.2016р., державним виконавцем винесено повідомлення про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання 12.10.2016р.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Держава, за змістом ч.4 ст. 13 Конституції України, прийняла на себе зобов'язання, через свої органи, забезпечити захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, встановивши рівність всіх суб'єктів власності перед законом.
Згідно ст. 129 Конституції України одним із засад судочинства є обов'язковість рішень суду. Статтею 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначено поняття обов'язковість судових рішень, яке полягає в тому, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами на всій території України.
Згідно ст. 129 Конституції України одним із засад судочинства є обов'язковість рішень суду. Статтею 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначено поняття обов'язковість судових рішень, яке полягає в тому, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами на всій території України.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішення Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", згідно якого Європейський суд наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". Європейський суд також зазначив, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають свою мету.
Аналогічні за змістом висновки містяться в інших рішеннях Європейського суду з прав людини, а саме у справі "Голдер проти Сполученого Королівства (від 21.02.1975р.), Шмалько проти України .
Господарський процесуальний кодекс України також містить розділ щодо виконання рішення, ухвали, постанови. Так, зокрема, статтею 115 встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
За таких обставин, та враховуючи конституційний принцип доступності до правосуддя всіх осіб, застосовану у цій справі практику Європейського суду з прав людини щодо недопустимості ухилення адміністративних органів від виконання судових рішень, яка є обов'язковою для національних судів згідно Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», господарський суд дійшов правомірного висновку про визнання дій державного виконавця незаконними.
Апелянт звертає увагу на те, що суд першої інстанції зобов'язав відділ примусового виконання рішень відкрити виконавче провадження, що на думку заявника є виходом за межі компетенції.
Судова колегія вважає, що у спорі, що розглядається, є ідентичними вказівки щодо здійснення заходів по виконанню рішення суду та зобов'язання відкрити виконавче провадження, оскільки у спірному повідомлення про повернення виконавчого документі інших підстав, крім розміру суми, визначено не було. Крім того, як вірно зазначив господарський суд, це є обов'язком виконавчої служби згідно Закону України «Про вик4онавче провадження» у відповідній редакції.
Враховуючи вищевказане, судова колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст. 99, 101-103, 105, 106, 121-2 ГПК України Донецький апеляційний господарський суд,-
Ухвалу господарського суду Донецької області від 19.12.2016 року у справі № 905/2093/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Постанова Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили в день її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у 20-ти денний строк.
Головуючий суддя О.Л. Агапов
Судді: Н.В. Будко
О.І. Склярук