донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
22.03.2017 року справа № 913/399/16
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддівТатенко В. М., Ломовцева Н. В., Стойка О. В.
за участю представників сторін:
від позивача:Не з'явився
від відповідача:Сєньков Є. І. - за довіреністю
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
на ухвалу господарського суду Луганської області
від13.02.2017 року
по справі№ 913/399/16 (суддя Ковалінас М. Ю.)
за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
доПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз", м. Сєвєродонецьк, Луганська область
простягнення 8 159 543, 64 грн.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (далі - «Позивач») звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз", м. Сєвєродонецьк, Луганська область (далі - «Відповідач») заборгованості в розмірі 8 159 543, 64 грн.
Рішенням господарського суду Луганської області від 30.05.2016р. у справі № 913/399/16 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ задоволено частково.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз", м. Сєвєродонецьк, Луганська область на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ пеню в сумі 183 113, 35 грн., 3 % річних в сумі 163 531, 97 грн. та інфляційні втрати в сумі 1 455 280, 03 грн., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 27 028, 88 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 4 804 627, 17 грн., пені в сумі 1 431 324, 76 грн., 3 % річних в сумі 34 160, 22 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 87 506, 14 грн. відмовлено.
16.06.2016р. на виконання зазначеного рішення господарським судом Луганської області було видано наказ.
01.08.2016р. до господарського суду Луганської області звернулось Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз", м. Сєвєродонецьк, Луганська область із заявою № 01-02-54/1293 від 27.07.2016р. про надання відстрочки виконання рішення суду в порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, на п'ять років, а саме до 01.08.2021 року.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 10.08.2016 року вищевказану заяву про надання відстрочки виконання рішення було задоволено частково, а саме відстрочено виконання рішення господарського суду Луганської області від 30.05.2016р. у справі № 913/399/16 строком на 6 місяців - до 10.02.2017р.
02.02.2017р. Відповідач звернувся до господарського суду Луганської області з заявою № 01-02-43/211 від 31.01.2017 про надання розстрочки виконання рішення господарського суду Луганської області від 30.05.2016р. у справі №913/399/16 на загальну суму 1 828 954, 23 грн., терміном на десять років, а саме з 01.03.2017р. до 01.03.2027р. відповідно до графіку, який додано до заяви.
13.02.2017р. Відповідач надав доповнення до заяви № 01-02-43/260 від 07.02.2017р. про надання розстрочки виконання рішення суду та просить суд надати розстрочку виконання рішення господарського суду Луганської області від 30.05.2016р. у справі № 913/399/16 строком на 10 (десять) років, рівними частинами по 15 241, 29 грн. щомісячно, а саме з 01.03.2017р. й до 01.03.2027р., у відповідності з графіком, який додано до заяви від 31.01.2017 №01-02-43/211.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 13.02.2017р. у справі №913/399/16 заява Відповідача була задоволена частково. Розстрочено виконання рішення господарського суду Луганської області від 30.05.2016 року у справі № 913/399/16 в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача1 828 954, 23 грн., строком на 3 (три) роки наступним чином: щомісячно рівними частинами по 50 800, 00 грн., починаючи з 01.03.2017р. й до 01.02.2020р., а з 01.02.2020р. й до 01.03.2020р. - 50 954, 23 грн.
Мотивуючи дану ухвалу, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність непереборних обставин, які перешкоджають виконанню рішення суду, а саме обставини обумовлені надзвичайними подіями, що виникли на території Луганської області через проведення антитерористичної операції, за умови існування яких заявник не має можливості в повній мірі здійснювати свою господарську діяльність, виконувати поточні та інші вже існуючі договори, у зв'язку з чим заява Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», м. Сєвєродонецьк, Луганська область про надання розстрочки виконання рішення господарського суду Луганської області від 30.05.2016р. у справі № 913/399/16 у порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України підлягає частковому задоволенню.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Луганської області від 13.02.2017р. у справі № 913/399/16 та відмовити повністю Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», м. Сєвєродонецьк, Луганська область у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення господарського суду Луганської області від 30.05.2016р. у справі № 913/399/16.
Заявник апеляційної скарги вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права. На підтвердження своїх доводів вказує, що відповідачем не надано доказів наявності виключних обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду у порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України та п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", а саме не надано доказів загрози банкрутства, доказів відсутності коштів на банківських рахунках та доказів відсутності майна, на яке можливо було б звернути стягнення, також звертає увагу суду на те, що надання розстрочки виконання рішення суду у даній справі призводить до істотного порушення майнових інтересів позивача та впливає на його фінансовий стан.
Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Представник позивача до судового засідання не з'явився, поважність причин неявки Донецькому апеляційному господарському суду не повідомив.
Представник відповідача 22.03.2017р. через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду надав заперечення на апеляційну скаргу, в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в запереченнях та звернувся до суду з проханням залишити апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ без задоволення, ухвалу господарського суду Луганської області від 13.02.2017р. - без змін.
Приймаючи до уваги те, що явка представників сторін (учасників судового процесу) у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника Позивача.
Відповідно до статей 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України фіксацію судового процесу було здійснено технічними засобами та складено протокол судового засідання.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає ухвалу господарського суду винесену законною, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За приписами ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Згідно з ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Відтак, як встановлено зазначеною нормою, надання заявникові розстрочки виконання рішення є правом господарського суду, при цьому, закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надати розстрочку, проте визначальним фактором при наданні розстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
Як вбачається з вищезазначеної норми, питання задоволення заяви сторони у справі про розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.
Як випливає з п. 7.1.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем при зверненні до суду із заявою № 01-02-43/211 від 31.01.2017р. про розстрочку виконання рішення суду зазначено конкретні обставини, які ускладнюють та роблять неможливим його виконання.
В обґрунтування зазначеної заяви відповідач послався на обставини, що є винятковими, а саме проведення антитерористичної операції (АТО) на території Донецької та Луганської областей, втрату частини майна на тимчасово окупованій території, недостатністю коштів на рахунках, неможливістю здійснювати господарсько-фінансову діяльність на території Луганської області, наявністю дебіторської заборгованості.
Також відповідач неодноразово звертався до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, з проханням вирішити питання щодо суб'єкта ринку, на якого будуть покладатися обсяги негативного небалансу природного газу та визначення джерел перекриття такого небалансу. Як свідчить листування, з цього приводу зазначена проблема на рівні регулятора наразі не вирішена. Для зменшення негативного небалансу природного газу боржником проводиться ремонт пошкоджених об'єктів газопостачання на постраждалих від бойових дій територіях за власний рахунок, що значно впливає на його фінансовий стан, оскільки Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» несе невиправдані збитки не з своєї вини.
Крім того, заявник вказував на те, що він не відмовляється від погашення боргу, а сума, заявлена до стягнення за даним рішенням, є дуже великою і негайне виконання рішення суду неминуче призведе до неможливості виконання відповідачем всіх своїх зобов'язань, у результаті чого під загрозою припинення може бути функціонування підприємства взагалі.
За приписами постанови Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення
При цьому господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але, перш за все, повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
З матеріалів справи вбачається, що Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», перебуваючи на території проведення АТО, відчуває додаткові труднощі та ризики ведення господарської діяльності.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем надано Сертифікат Торгово-промислової палати України № 584 від 19.09.2014р. про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), що унеможливлюють здійснення господарської діяльності Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» за договором на купівлю-продаж природного газу № 13-201-В від 04.01.2013р., укладеного з Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», з якого слідує, що датою настання періоду дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є 07.04.2014р. року, дату закінчення терміну дії обставин форс-мажору (обставин непереборної сили) яких на момент видачі даного сертифікату встановити неможливо, що є доказом наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення.
Разом з тим, суд, виходячи з інтересів обох сторін, враховуючи матеріали справи, заяву про надання розстрочки задовольнив.
При таких обставинах, задовольняючи заяву Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" № 01-02-43/211 від 31.01.2017р. про розстрочення виконання рішення суду по справі № 913/399/16, з урахуванням доповнень до неї № 01-02-43/260 від 07.02.2017р., висновок суду постановлено враховуючи інтереси обох сторін, їх фінансового стану, ступені виконання рішення та у сукупності з усіма наданими доказами.
Як зазначалося вище, надання розстрочки виконання рішення є правом суду, який на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе надання відстрочки чи розстрочки виконання рішення.
Отже, враховуючи скрутне фінансове становище відповідача, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо необхідності розстрочення виконання рішення суду від 30.05.2016р. у справі № 913/399/16 строком на 3 (три) роки наступним чином: щомісячно рівними частинами по 50 800, 00 грн., починаючи з 01.03.2017р. й до 01.02.2020р., а з 01.02.2020р. й до 01.03.2020р. - 50 954, 23 грн.
Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи місцевим господарським судом допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 103, 104 ГПК України як підстави для скасування спірної ухвали, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ - залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Луганської області від 13.02.2017р. у справі № 913/399/16 - залишити без змін.
Головуючий суддя: В. М. Татенко
Судді: Н. В. Ломовцева
О. В. Стойка
Надруковано примірників:
1 - позивачу;
1 - відповідачу;
1 - ГСЛО;
1 - до справи;
1 - ДАГС.