донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
22.03.2017 року справа № 908/3217/16
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддів: Татенко В. М., Ломовцева Н. В., Стойка О. В.
за участю представників сторін:
від позивача:Не з'явився
від відповідача:Не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ
на ухвалу господарського суду Запорізької області
від15.02.2017р.
по справі№ 908/3217/16 (суддя Топчій О. А.)
за позовомПублічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ
до відповідачаКомунального підприємства «Соцкомуненергія» Запорізької обласної ради, с. Кірове, Запорізька область
простягнення заборгованості в сумі 732 577, 53 грн.
Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ (далі - «Позивач») звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Комунального підприємства «Соцкомуненергія» Запорізької обласної ради, с. Кірове, Запорізька область (далі - «Відповідач») суми основного боргу в розмірі 437' 668,58 грн, суми інфляційних нарахувань у розмірі 56' 369,82 грн, суми 3% річних у розмірі 17' 370,17 грн та суми пені в розмірі 221' 168,95 грн.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції, 11.01.2017р. відповідачем було заявлено клопотання б/н та б/д про припинення провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.02.2017р. провадження у справі № 908/3217/16 було припинено.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 15.02.2017р. у справі № 908/3217/16 та передати останню до суду першої інстанції на новий розгляд.
Заявник апеляційної скарги вважає, що постановлена судом першої інстанції ухвала є незаконною та не обґрунтованою, оскільки при прийнятті останньої суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а також порушив норми матеріального та процесуального права.
Зокрема, в основу заперечень скаржника покладено твердження про те, що застосування Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» до спірних правовідносин на момент винесення оскаржуваної ухвали є неправомірним у зв'язку з тим, що відповідач не включений до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих підприємств, тобто не є учасником передбаченої цим законом процедури врегулювання заборгованості, а тому відсутні підстави для списання з нього штрафу, 3 % річних, інфляційних втрат та пені.
Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Представники сторін до судового засідання не з'явилися, поважність причин неявки Донецькому апеляційному господарському суду не повідомили.
Відповідно до статі 4-4 та статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснювалась, складено протокол судового засідання.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає ухвалу господарського суду винесену з неповним дотриманням норм процесуального права, а апеляційну скаргу - такою, що не підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 12.12.2014р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - «Продавець») та Комунальним підприємством «Соцкомуненергія» Запорізької обласної ради (далі - «Покупець»), було укладено Договір купівлі-продажу природного газу № 1177/15-БО-13 (далі - «Договір»), на виконання умов якого позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 2' 169' 169,87 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.
Відповідно до п. 1.1 Договору продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору.
Газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (далі - «Споживачам покупця») (п. 1.2 Договору).
Згідно з п. 6.1 Договору № 1177/15-БО-13 оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу.
Позивачем свої обов'язки за Договором виконано належним чином та поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 2' 169' 169,87 грн, що підтверджується актами-приймання передачі газу.
Оскільки відповідачем свої зобов'язання з оплати поставленого протягом спірного періоду природного газу виконано, однак з порушенням передбаченого п. 6.1 Договору строку, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовом до Комунального підприємства «Соцкомуненергія» Запорізької обласної ради про стягнення з останнього 732' 577,53 грн., а саме: суми основного боргу в розмірі 437' 668,58 грн., суми інфляційних нарахувань у розмірі 56' 369,82 грн., суми 3% річних у розмірі 17' 370,17 грн. та суми пені в розмірі 221' 168,95 грн.
З посиланням на Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» господарський суд припинив провадження у справі на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, з чим погоджується апеляційний суд.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми можливе, зокрема, в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» передбачено, що він визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Згідно з ч. 3 ст. 7 цього закону на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Вказаний закон набрав чинності 30.11.2016р..
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з наявних у справі матеріалів, що відповідачем основний борг за Договором купівлі-продажу природного газу № 1177/15-БО-13 від 12.12.2014р. погашено у повному обсязі 31.10.2016р (а.с. 58-73), тобто - до набрання чинності зазначеним Законом.
Посилання апелянта на те, що відповідач не включений до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за цим законом і відсутність, з огляду на це, підстав для звільнення від стягнення з останнього 3 % річних, інфляційних втрат, штрафу та пені, апеляційний суд вважає необґрунтованими.
Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (ч. 3 ст. 7) передбачено, що не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних у разі сплати заборгованості за природний газ до набрання чинності даним законом. Інших умов зазначена норма не містить.
Таким чином, господарський суд, правомірно застосувавши до спірних правовідносин Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» встановив відсутність підстав для нарахування 3 % річних, інфляційних втрат, штрафу та пені, заявлених позивачем за прострочення виконання зобов'язань з оплати за поставлений природний газ, а тому дійшов правильного висновку про відсутність предмету спору в цій частині.
Разом з тим, судова колегія не може погодитись з висновком місцевого господарського суду щодо припинення провадження у справі у частині заявлених Позивачем вимог про стягнення з Відповідача суми основного боргу за поставлений йому природний газ - 437' 668,58 грн. з огляду на таке.
Згідно п. 4.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Згідно позовних вимог Позивач вимагав стягнути з Відповідача окрім сум пені, інфляційних та річних також суму основного боргу 437' 668,58 грн. Згідно відбитку поштового штампу на конверті (а.с.53) позов був надісланий до господарського суду 27.11.2016р. Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи сума заявленого до стягнення основного боргу - 437' 668,58 грн. була сплачена Відповідачем 31.10.2016р., тобто - до звернення позивачем з позовом до суду.
За абзацом 3 п 4.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
Припинивши провадження у справі щодо всієї суми у тому числі - у частині вимог про стягнення суми 437' 668,58 грн., суд порушив норми процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення в цій частині. За ч. 2. ст.. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Згідно ч. 7 ст. 106 ГПК України «(…)У випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про (…) припинення провадження у справі (…) справа передається на розгляд місцевого господарського суду(…)».
За таких обставин оскаржувана ухвала в частині припинення провадження у справі стосовно суми основного боргу 437' 668,58 грн. підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення спору в цій частині по суті.
Керуючись ст.ст. 49, п.1-1 ст. 80, ст.ст. 99, 101 - 106 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ - задовольнити частково.
Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 15.02.2017р. у справі № 908/3217/16 в частині припинення провадження у справі стосовно суми основного боргу, 437' 668,58 грн. - скасувати.
Справу № 908/3217/16 направити до господарського суду Запорізької області для вирішення спору по суті в частині вимог про стягнення суми основного боргу 437'668,58 грн.
В іншій частині ухвалу Господарського суду Запорізької області від 15.02.2017р. у справі № 908/3217/16 залишити без змін.
Головуючий суддя: В. М. Татенко
Судді: Н. В. Ломовцева
О. В. Стойка
Надруковано примірників: 1 - позивачу; 1 - відповідачу; 1 - у справу; 1 - ГСЗО; 1 - ДАГС.