22.03.2017 Справа № 904/1193/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАКС", м. Київ
до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ", м. Кам'янське
про стягнення заборгованості
Суддя Мартинюк С.В.
Представники:
від позивача: Чаплієва К.В. - довіреність №2 від 26.01.2017 року
від відповідача: Захарченко О.В.- представник, довіреність №20 від 31.01.2017 року
Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАКС", м. Київ звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ", м. Кам'янське про стягнення заборгованості в розмірі 386 476,85 грн., інфляційних втрат в розмірі 37340,45 грн., 3% річних в розмірі 10 559,52грн. Витрати по сплаті судового збору та 38 647,69 грн. витрат на оплату послуг адвоката просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки вугільної продукції №16-0171-02 від 01.02.2016 року в частині повного та своєчасного розрахунку.
Відповідач надав відзив на позов, з якого вбачається, що відповідачем здійснено контррозрахунок 3% річних та інфляційних. Також відповідач просить відмовити в задоволенні вимог в частині стягнення витрат на послуги адвоката та розстрочити виконання рішення суду.
22.03.2017року позивачем надано заяву про збільшення позовних вимог з урахуванням якої просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 386 476,85 грн., 3% річних в розмірі 11365,45 грн. та інфляційні в розмірі 46 090,27грн.
Представник позивача у судовому засіданні 22.03.2017 року заперечував проти задоволення заяви відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду.
У судовому засіданні оголошувалась перерва з 28.02.2017 року до 22.03.2017 року.
Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлялось.
Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст. 75 ГПК України у відсутність представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 22.03.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
01.02.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інформакс» (далі - Позивач,Постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського» (далі - Відповідач,Покупець) було укладено договір поставки вугільної продукції № 16-0171-02 (надалі-Договір), відповідно до умов якого Позивач зобов'язувався поставити на умовах, вказаних в договорі вугільну продукцію (далі-Продукція), якість, марка, кількість та вартість якої вказані в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору і які є його невід'ємною частиною, а Відповідач в свою чергу, зобов'язувався прийняти та оплатити Продукцію на умовах, вказаних в Договорі.
09.03.2016р. назва Покупця була змінена на Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат» (надалі - ПАТ «ДМК») про, що сторони підписали відповідну Додаткову угоду № 1.
Відповідно до п. 4.1. Договору порядок здійснення оплати погоджувався Сторонами в специфікаціях до договору.
В п.10 Специфікації № 1 до Договору Сторони погодили, що оплата поставленої Продукції має бути здійснена протягом 10-ти банківських днів від дати поставки Продукції.
Пунктом 5.3. договору передбачено, що датою поставки вважається дата календарного штемпеля станції призначення, яка вказана в залізничній накладній та специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.
На виконання умов договору. позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 1 736 476,57 грн., що підтверджується видатковими накладними №1 від 02.02.2016 року, №2 від 15.02.2016 року, №31 від 27.05.2016 року, №32 від 31.05.2016 року, які містяться в матеріалах справи.
Відповідач частково розрахувався з позивачем, непогашеною залишилась заборгованість в розмірі 386 476,57грн.
Позивач на адресу відповідача направив претензію, яка залишена відповідачем без відповіді.
Доказів погашення заборгованості сторонами не надано.
Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).
Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Виходячи з викладеного, оскільки господарським судом встановлено, що відповідачем допущено порушення строків оплати, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 386 476,57грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню. В решті позовних вимог в частині стягнення основного боргу слід відмовити, оскільки позивачем невірно здійснено розрахунок.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.
На підставі ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 11365,45грн. за період з 19.02.2016 року по 17.03.2017 року та інфляційні в розмірі 46090,27грн. за період з березня 2016 року по лютий 2017 року.
Перевіривши розрахунок 3% річних господарський суд вважає його обґрунтованим, а відтак позовні вимоги в частині стягнення останніх в розмірі 11365,45 грн. підлягають задоволенню.
Перевіривши розрахунок інфляційних, господарський суд вважає його обґрунтованим, а відтак позовні вимоги в частині стягнення інфляційних в розмірі 46090,27грн. за період з березня 2016 рок по лютий 2017 року підлягають задоволенню.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 38 647,69 грн. слід зазначити наступне.
Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Пунктом 6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
На підтвердження понесення зазначених витрат позивачем до матеріалів справи надано: договір про надання правової допомоги №07/11 від 07.11.2016року; копію платіжного доручення № 40 від 01.01.2017 на суму 38647,69грн.; акт надання послуг №1 від 27.01.2017року, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, копію посвідчення адвоката.
Відповідно до приписів п.6.5. постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.13р. №7, розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг. Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Враховуючи незначну складність (з правової точки зору) справи, суд, керуючись приписами постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.13р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», вважає за доцільне зменшити розмір витрат позивача на послуги адвоката, які підлягають стягненню з відповідача до 19 323,85 грн.
Щодо заяви відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду на чотири місяці, господарський суд зазначає наступне.
В обґрунтування заяви про розстрочку виконання рішення суду відповідач посилається на те, що його господарська діяльність здійснюється в надзвичайно складних умовах, які викликані нестабільністю світового ринку чорних металів, зменшенням ціни на металопродукцію, постійним зростанням цін на електроенергію, природний газ, сировину, зростанням тарифів на залізничні перевезення. Негативно впливає на виробничо-господарську діяльність втрата господарських зв'язків з постачальниками сировини та палива на Донбасі у зв'язку з проведенням АТО на території Донецької та Луганської областей, гостра необхідність пошуку нових постачальників, що примушує комбінат працювати в умовах браку сировини, що негативно позначається на показниках виробництва. За підсумками 9 місяців 2016 сума збитків Відповідача склала 4 104 237 тис грн., про що останнім надано звіт про фінансовий стан станом на 30.09.2016 року. За інформацією Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників в м. Дніпро сума невідшкодованих державою сум з податку на додану вартість складає 1 060 213 109,68грн. Заборгованість з розрахунків контрагентів комбінату та затримка з відшкодуванням державою податку на додану вартість суттєво впливає на можливість розрахунків відповідача в повному обсязі та одним платежем з контрагентами, в тому числі з позивачем.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не надано банківських виписок про відсутність грошових коштів на рахунках, доказів на підтвердження відсутності майна, на яке можливо було б звернути стягнення, баланс надано станом на 30.09.2016 року. Також відповідачем не надано доказів реальної загрози зупинення господарської діяльності у зв'язку з виконанням рішення суду, винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов'язує можливість надання розстрочки виконання рішення суду.
Щодо посилання відповідача на проведення антитерористичної операції, суд вважає за необхідне зазначити, що наявна фінансова криза в країні та проведення на територіях Донецької та Луганської областей антитерористичної операції з 14.04.2014р., негативно впливає на господарську діяльність усіх підприємств, установ, організацій.
Такими чином, дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.
Таким чином, судовий збір стягується з відповідача.
Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 49, 82-85,115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" (51925, м. Кам'янське, вул. Соборна, 18-Б, код ЄДРПОУ 05393043) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформакс" (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, б. 26, офіс 758, код ЄДРПОУ 33905067) заборгованість в розмірі 386 476,57 грн., інфляційні в розмірі 46090,27грн., 3% річних в розмірі 11365,45грн., витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 19 323,85грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 6658,98грн.
В решті позовних вимог -відмовити.
В задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 23.03.2017
Суддя С.В. Мартинюк