21 березня 2017 року Справа № 915/22/17
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
за участю представника позивача - Влачига С.Р. - довіреність б/н від 19.10.2016
за участю представників відповідача - Ревенко О.В. - довіреність № 7915 від 27.12.2016,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Краншип", 67570, Одеська область, Лиманський (Комінтернівський район), смт. Чорноморське, вул. Гвардійська 19
До відповідача: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14) в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Миколаївського морського порту), 54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, б. 23
про: стягнення 518 975,05 грн.
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Краншип" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами про стягнення з Державного підприємства "Адміністрація морських портів України в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Миколаївського морського порту) безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 518 975,05 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано п.3 ч.3 ст.1212 Цивільного кодексу України, «Порядком справляння та розмірів ставок портових зборів», який затверджено наказом Міністерства інфраструктури України від 27 травня 2013 року № 316 (далі - Порядок №316), Законом України «Про морські порти України», КТМ України, «Правилами надання послуг у морських портах України», які затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 348 від 05.06.2013. Позивач посилається на те що, на підставі Договору № 30-П-АМПУ-16 від 10.02.2016 відповідачем надавалися буксирам позивача послуги, що оплачуються портовими зборами, виставлялися відповідні рахунки на оплату портових зборів із нарахуванням портових зборів за ставками як для суден групи «А» згідно Додатку 1 до Порядку №316, та зараховувались в оплату таких рахунків авансові платежі позивача по портовим зборам. Внаслідок дій відповідача щодо нарахування до сплати позивачу сум портових зборів - як для суден групи «А», замість звільнення від такого нарахування як для суден групи «Е» у відповідності із Порядком №316, а також безпідставного нарахування сум причального збору, та виставлення відповідних рахунків, що суперечить умовам укладеного між сторонами Договору № 30-П-АМПУ-16 від 10.02.2016р. (п. 3.1), відповідачем було безпідставно зараховано в рахунок оплати портових зборів з сум авансових платежів позивача грошові кошти в розмірі 518 975,05 грн. починаючи з 01.01.2016р. Позивач зазначає, що відповідач, як одна із сторін зобов'язання, набув вказане майно у вигляді перерахованих коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, а поза підставами, передбаченими Договором №30-П-АМПУ-16 від 10.02.2016р., внаслідок їх відрахування з сум авансових платежів, що виключає застосування до відносин між сторонами норм зобов'язального права, які застосовуються до окремих видів угод. Позивач просить суд стягнути з відповідача на підставі п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України грошові кошти у розмірі 518 975, 05 грн., як безпідставно набуте майно.
Відповідач у наданому відзиві на позовну заяву та додаткових письмових поясненнях проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування зазначає, що застосування статті 1212 Цивільного кодексу України може мати місце лише в таких випадках: - набуття та збереження майна без достатньої правової підстави (зокрема відсутність укладеного чинного правочину) або якщо така підстава згодом відпадає (зокрема коли правочин визнається недійсним); - повернення сплаченого авансу у випадку невиконання зобов'язання з боку контрагента навіть за наявності правочину; - повернення сплаченого авансу у випадку коли правова підстава відпадає до моменту виконання зобов'язання (розірвання або припинення договору); - внаслідок помилкового перерахування коштів понад суму яка вимагалась контрагентом. Жодного з наведених випадків у спорі немає. Позивач постійно наголошує про невірне нарахування з боку Адміністрації сум портових зборів, визначення вартості послуг. Вказані доводи свідчать про порушення умов договору, а не про безпідставне збагачення. Підставою одержання коштів відповідачем є існування договору та виставлені на його виконання рахунки, які оплачені позивачем. Підставами для одержання Адміністрацією спірної суми коштів є чинний Договір, оплачені рахунки за фактично надані послуги. Оскільки між сторонами у справі, було укладено Договір про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України, а кошти, які ТОВ «Краншип» просить стягнути з відповідача, отримано останнім як оплату наданих за Договором послуг, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому їх не може бути витребувано відповідно до положень ст. 1212 ЦК України, як безпідставне збагачення. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 22.01.2013 по справі №5006/18/13/2012.
У наданих до суду поясненнях ДП «Універсальна буксирна компанія» вказала, що буксири, нарахування та надмірне зарахування портових зборів по яким є предметом позову у справі № 915/22/17, були передані ДП «Універсальна буксирна компанія» в експлуатацію компанії «DONMAR CORPORATION» на підставі договорів бербоут - чартерів, а саме: Договір № DD_UTC-DR_2015 від 01.04.2015 буксир «Даймонд Н», Договір № TR_UTC-DR_2015 від 01.04.2015 буксир «Торнадо», Договір № YR_UTC-DR_2015 від 01.04.2015 буксир «Юпітер», Договір № TN_UTC-DR_2015 від 01.04.2015 буксир «Туман», Договір № TZ_UTC-DR_2015 від 01.04.2015 буксир «Топаз Н». На підставі вказаних бербоут - чартерів компанією «DONMAR CORPORATION» здійснюються дії щодо приведення буксирів до належного технічного стану, отримання класифікаційних документів та забезпечення їх дійсності, забезпечення вимог безпеки, забезпечення екіпажів. В подальшому вказані буксири були передані компанією «DONMAR CORPORATION» в експлуатацію ТОВ «Краншип» на підставі Договору тайм - чартеру № FLEET_DC-CR_1806-15 від 18.06.2015. Зазначає, що ТОВ «Краншип» самостійно та від свого імені здійснює експлуатацію буксирів та є судновласником в розумінні ст. 20 КТМ України. Оплату портових зборів по буксирам ТОВ «Краншип» здійснює від свого імені та за свій рахунок. При експлуатації буксирів та оплаті портових зборів ТОВ «Краншип» не є морським агентом, не діє в інтересах, від імені чи за рахунок ДП «Універсальна буксирна компанія», оскільки є судновласником - особою, що самостійно експлуатує судна. Зазначає, що дані про передачу ДП «Універсальна буксирна компанія» буксирів у чартер компанії «DONMAR CORPORATION» та наступного фрахтування ТОВ «Краншип» цих буксирів за Тайм - чартером не підлягають внесенню до Державного судового реєстру України, відповідно до ст. 26 КТМ України та Порядку ведення Державного суднового реєстру України, оскільки не є підставою для отримання тимчасового права плавання під державним прапором, чи зміни відомостей реєстру.
Відповідачем до суду була подана заява на підставі ст. 38 ГПК України в якій відповідач просить суд витребувати у Капітана Одеського морського порту: - копії документів, що підтверджують право власності, подані при реєстрації у Державному судновому реєстрі України, на буксири: «Торнадо», «Юпитер», «Даймонд Н», «Топаз Н», «Туман»; - копії договорів фрахтування, подані при реєстрації у Державному судновому реєстрі України, на буксири: «Торнадо», «Юпитер», «Даймонд Н», «Топаз Н», «Туман»; - наявну інформацію та документи про те, чи вносились зміни до Державного суднового реєстру України стосовно зміни власника, судновласника на буксири: «Торнадо», «Юпитер», «Даймонд Н», «Топаз Н», «Туман». Витребувати у Державної служби України з безпеки на транспорті: - копії свідоцтв про право плавання під Державним прапором України
(судновий патент) на буксири: «Торнадо», «Юпитер», «Даймонд Н», «Топаз Н», «Туман»; - витяги з Державного суднового реєстру України щодо суден (буксири) «Торнадо», «Юпитер», «Даймонд Н», «Топаз Н», «Туман».
Позивач проти вказаної заяви відповідача заперечує та просить суд відмовити в її задоволенні, оскільки витребувані відповідачем документи не стосуються суті спору.
Суд дослідивши заяву про витребування доказів, заслухавши представників сторін, ухвалив відмовити в її задоволенні, оскільки позивач є судновласником у розумінні ч.1 ст.20 КТМ України (договір тайм - чартеру №FLЕET_DC-CR_1806-15 від 18.06.2015). Оплату портових зборів по буксирам позивач здійснює від свого імені та за свій рахунок, що не заперечено відповідачем.
У відповідності до вимог ст. 77 ГПК України у судовому засіданні 09.02.2017 та 28.02.2017 оголошувалась перерва.
При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.
10 лютого 2016 року між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України (далі - Адміністрація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Краншип" (далі - Морський агент) було укладено Договір № 30-П-АМПУ-16 про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України (далі - Договір), предметом якого є: - надання послуг суднам на підходах і безпосередньо в акваторії морського порту для їх безпечного судноплавства, маневрування та стоянки; - порядок надання (виконання) адміністрацією порту суднозаходу за плату послуг (робіт) при обслуговуванні суден Морським агентом в морських портах України, а також врегулювання порядку нарахування та оплати портових зборів та інших послуг (робіт), наданих (виконаних) адміністрацією порту суднозаходу та організація інформаційного забезпечення під час приходу, перебування та виходу судна із морського порту; - послуги із забезпечення проведення криголамних робіт протягом періоду оголошеної льодової кампанії. Перелік послуг не є вичерпним, адміністрація порту суднозаходу за можливості може надавати Морському агенту інші послуги (перелік яких зазначається в додатках, які є невід'ємною частиною цього Договору), за його письмовою заявкою з оплатою згідно з діючими та затвердженими вільними цінами (тарифами) адміністрації порту суднозаходу (п.1 Договору).
Згідно п. 2.1.4 Договору, адміністрація зобов'язана виконувати заявки морського агента, які пов'язані з обслуговуванням суден, після попереднього їх узгодження з адміністрацією порту судно заходу, за затвердженими вільними цінами (тарифами).
Відповідно до п. 2.1.5 Договору, Адміністрація зобов'язана надавати морському агенту рахунки (у тому числі попередні рахунки по портовим зборам) після отримання від Морського агента заявки на надання послуг з додаванням інформації про основні розміри судна, а також інші документи, які підтверджують надані послуги.
У відповідності до п. 2.3.4 Договору, морський агент зобов'язаний не пізніше ніж за 24 години до підходу судна надавати відповідному підрозділу адміністрації порту суднозаходу заявку на оформлення попереднього рахунку по портовим зборам згідно з додатком № 1 з додаванням копії обмірного свідоцтва або документа, що його замінює, а також інші документи, передбачені зводом звичаїв морського порту. Своєчасно надсилати відповідному підрозділу адміністрації порту судно заходу заявку на надання додаткових послуг, пов'язаних з обслуговуванням суден.
Пунктом 2.3.5 Договору визначено, що морський агент зобов'язаний забезпечити надання інформації про прихід судна та готовності його до поставки до причалу відповідно до Зводу звичаїв морського порту та обов'язкових постанов по морському порту.
Відповідно до п. 2.3.22, морський агент зобов'язується своєчасно здійснювати усі розрахунки з адміністрацією порту суднозаходу за надані судну і Морському агенту послуги в порядку, визначеному цим Договором.
Згідно п. 3.1 Договору, ставки портових зборів визначаються відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 27 травня 2013 року № 316, яким затверджено «Порядок справляння та розміри ставок портових зборів» (далі - Порядок № 316). Оплата портових зборів, що надійшли від судновласника (фрахтувальника), здійснюється Морським агентом до виходу судна з морського порту на рахунок адміністрації порту судно заходу у доларах США по суднам під іноземним прапором і у національній валюті по суднам під Державним Прапором України на підставі рахунків, виставлених адміністрацією порту суднозаходу.
У відповідності до п. 7.1 Договору, цей Договір набирає чинності з 01.01.2016 і діє до 31.12.2016, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Дія Договору вважається продовженою на наступний календарний рік, якщо не пізніше ніж за 30 календарних днів до останнього дня терміну дії Договору жодна з сторін письмово не повідомила іншу сторону про припинення даного Договору у встановлений термін.
Відповідно до п.9.10 Договору, всі права та обов'язки ДП «АМПУ» (в т.ч. ведення бухгалтерського обліку, проведення розрахунків, підписання первинних документів тощо), які передбачені цим Договором, виконуються відповідною філією ДП «АМПУ» (відповідною Адміністрацією порту суднозаходу).
Буксири ТОВ «Краншип», а саме: «Даймонд-Н», «Топаз-Н», «Торнадо», «Туман», «Юпітер» знаходяться в експлуатації у позивача на підставі Договору тайм-чартеру №FLЕET_DC-CR_1806-15 від 18.06.2015р. (т.2 а.с.56-63) та у відповідності до ч. 1 ст. 20 Кодексу торговельного мореплавства України (далі - КТМ України) позивач є їх судновласником.
Вказані буксири позивача на підставі договорів портового буксирування за завданнями своїх контрагентів за винагороду здійснювали операції з швартування, відшвартування, перестановлення суден у причалів в м.Миколаєві (в тому числі біля перевантажувального терміналу ТОВ СП «Нібулон» та Дніпро-Бузькому морському порту ТОВ «МГЗ»), а також супроводження суден в Миколаївському морському порту та на підходах до нього.
На підставі Договору № 30-П-АМПУ-16 від 10.02.2016 відповідачем надавалися буксирам позивача послуги, що оплачуються портовими зборами, виставлялись відповідні рахунки на оплату портових зборів із нарахуванням портових зборів за ставками як для суден групи «А» згідно Додатку 1 до Порядку №316, та зараховувались в оплату таких рахунків авансові платежі позивача по портовим зборам, що підтверджується: - рахунками (з додатками - відомостями-розрахунками) по портовим зборам та актами наданих послуг (виконаних робіт); - довідками приходу та відходу суден, довідками порту (в яких визначаються вид робіт, що виконується буксирами позивача під час відповідного суднозаходу (швартування, відшвартуванння тощо) або контрагент/судно контрагента щодо якого виконуються такі роботи, а також місце відправлення та пункт призначення буксирів, фактично маршрут); - приймально-здавальними актами між позивачем та контрагентами (в яких визначається вид робіт, що виконується буксирами позивача під час відповідного суднозаходу (швартування, відшвартуванння, супровід тощо) та судно контрагента, щодо якого виконуються такі роботи); - платіжними дорученнями, (в яких зазначається сума передплати (сплати) за портові збори згідно Договору) .
Позивач листами №01/09-2016 від 01.09.2016, №03/10-2016 від 03.10.2016, №01/11-2016 від 01.11.2016, №01/12-2016 від 01.12.2016 просив відповідача сплачену передплату за портові збори з липня 2015 року по листопад 2016 року, зарахувати на оплату визначених рахунків (т.7 а.с.128-131).
ТОВ «Краншип» не заперечує факту надання відповідачем послуг по Договору №30-П-АМПУ-16 від 10.02.2016, що оплачуються портовими зборами, при цьому зазначає, що вартість послуг, що оплачується портовими зборами, для позивача дорівнює « 0», а отже наявний факт переплати (внаслідок безпідставного зарахування авансових платежів).
За твердженням позивача заявлена до стягнення сума є переплатою, що відбулася у зв'язку з неправомірним нарахуванням відповідачем сум портових зборів.
ТОВ «Краншип» у зв'язку з нарахуванням позивачем суми портових зборів як для суден групи «А», замість звільнення від такого нарахування як для суден групи «Е», а також безпідставного нарахування суми причального збору звернувся до суду про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів в розмірі 518 975,05 грн.
За змістом ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
У ч.1 ст.903 ЦК України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У відповідності до статті 85 Кодексу торговельного мореплавства України, під час перебування в морському порту будь-яке судно зобов'язане дотримувати чинних законів і правил України, у тому числі тих, що стосуються безпеки порту і судноплавства в порту, митного, прикордонного, санітарного (фітосанітарного) режимів, лоцманського проведення, буксирування, рятувальних і суднопіднімальних робіт, якірної стоянки і надання місць біля причалів, навантаження і вивантаження вантажів, посадки і висадки людей, послуг, пов'язаних з навантажувально-розвантажувальними роботами, і будь-яких інших портових послуг, портових зборів, запобігання забрудненню навколишнього природного середовища.
Згідно ч. 1 ст. 21 Закону України «Про морські порти», тарифи на спеціалізовані послуги, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, та послуги, які оплачуються у складі портових зборів, підлягають державному регулюванню національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту.
Стаття 22 Закону України „Про морські порти України" передбачає, що у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний. Розміри ставок портових зборів для кожного морського порту встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, відповідно до затвердженої нею методики. Порядок справляння, обліку та використання коштів від портових зборів, крім використання коштів від адміністративного збору, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту.
Відповідно до п. 1.3 Порядку №316, портові збори (корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний) справляються в морських портах із суден і плавучих споруд, що плавають під Державним Прапором України та іноземними прапорами, за групами згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Згідно Додатку 1 до Порядку №316, до суден групи А відносяться «вантажні судна, що заходять для виконання вантажних операцій, та плавучі споруди».
Тобто ознакою віднесення суден до цієї групи є заходження суден в порт «для виконання вантажних операцій»
Відповідно до п. 2.1 «Правил надання послуг у морських портах України», затверджених наказом Міністерства інфраструктури України 348 від 05.06.2013 (далі - Правила №348), вантажні операції - це операції з навантаження, вивантаження й перевантаження вантажу, завантаження і розвантаження транспортного засобу.
Згідно п. 3.1 Правила №348, вантажно-розвантажувальні роботи в морському порту здійснюють портові оператори, оператори терміналів на підставі договорів перевалки або інших договорів.
Відповідно п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про морські порти України», портовий оператор (стивідорна компанія) - суб'єкт господарювання, що здійснює експлуатацію морського терміналу, проводить вантажно-розвантажувальні роботи, обслуговування та зберігання вантажів, обслуговування суден і пасажирів, а також інші пов'язані з цим види господарської діяльності. Перелік портових операторів вноситься до Реєстру морських портів України (п. 7 ч. 2 ст. 6 Закону).
Пунктом 3.2. Правил № 348 визначено, що портовий оператор або оператор термінала надають послуги з ВО з вантажами, що перевозяться водним, залізничним, автомобільним і трубопровідним видами транспорту, а також з інших пов'язаних з цим робіт за замовленням замовника на підставі договорів відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до Додатку 1 до Порядку №316, до групи «Е» відносяться судна судноремонтного заводу, аварійно-рятувальні, підводно-технічні, технічні, госпітальні, гідрографічні, судна портового флоту, криголами, які належать суб'єктам господарювання всіх форм власності, що здійснюють діяльність у межах морського порту, а також орендовані ними, спортивні судна, приватні яхти, парусні судна, судна, які проходять ходові випробування, риболовні судна, що заходять без виконання вантажних операцій.
Відповідно до Порядку № 316, судна групи «Е» звільняються від сплати:
- корабельного збору (відповідно до п. 2.3 Розділу II Порядку № 316);
- причального збору (відповідно до п. 5.3 Розділу V Порядку №316;
- канального збору (відповідно до п. 3.7. Розділу III Порядку № 316);
- адміністративного збору (відповідно до п. 7.5 Розділу VII Порядку № 316);
- санітарного збору (відповідно до п. 8.3 Розділу VIII Порядку № 316).
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про морські порти України» об'єкти портової інфраструктури - рухомі та нерухомі об'єкти, що забезпечують функціонування морського порту, у тому числі акваторія, гідротехнічні споруди, доки, буксири, криголами та інші судна портового флоту, засоби навігаційного обладнання та інші об'єкти навігаційно-гідрографічного забезпечення морських шляхів, системи управління рухом суден, інформаційні системи, перевантажувальне обладнання, залізничні та автомобільні під'їзні шляхи, лінії зв'язку, засоби тепло-, газо-, водо- та електропостачання, інші засоби, обладнання, інженерні комунікації, розташовані в межах території та акваторії морського порту і призначені для забезпечення безпеки мореплавства, надання послуг, забезпечення державного нагляду (контролю) в морському порту.
В силу положень п.4 «Положення про звання осіб командного складу морських суден та порядок їх присвоєння», затверджене наказом Міністерства інфраструктури України від 07.08.2013р. №567, судна портового та службово-допоміжного флоту - портові буксири, пасажирські катери, пороми, пожежні буксири і катери, перевантажувачі, лоцманські катери, водолазні боти, патрульні судна, посильні катери, криголами та інші судна, які здійснюють діяльність із забезпечення транспортних суден.
Відповідно до ст. 229 КТМ України, за договором портового буксирування буксировласник за винагороду здійснює ввід у порт або вивід з порту суден та інших плавучих об'єктів, виконання маневрів судна, що буксирується, швартовних та інших операцій в акваторії морського порту.
Тобто, послуги портового буксирування надаються суднам в межах акваторії морського порту, а також на підходах до нього.
Пунктом 15.1, 15.2 «Правил надання послуг у морських портах України», затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №348 від 05.06.2013р. (далі - Правила № 348), прийнятих на виконання ч. 2 ст. 19 Закону України «Про морські порти України», передбачено, що послуги щодо обслуговування суден у портах можуть включати у себе і дії щодо обслуговування суден на підходах до них.
В п. 4.1.3 «Обов'язкових постанов по Миколаївському порту», затверджених наказом начальника порту № 315 від 01.06.2009, що діяли на момент здійснення усіх суднозаходів передбачено, що плавання у портових водах суден, що мають довжину більше 187 м., здійснюється у буксирному супроводженні. Буксири виділені для супроводження зустрічають судно, що прямує у порт, на вході у БДЛК. Під час прямування судна у буксирному супроводженні на вихід із порту буксири супроводжують його до виходу з БДЛК.
Тобто, Обов'язковими постановами по Миколаївському порту 2009 року (обов'язковість дотримання яких встановлена в предметі Договору № 30-П-АМПУ-16 від 10.02.2016р.) встановлено вимоги, що при буксирному супроводженні у портових водах Миколаївського порту зустріч судна, що прямує у порт, здійснюється на вході у БДЛК, а коли судно супроводжується на вихід з Миколаївського порту - воно супроводжується до виходу з БДЛК, що і мало місце коли буксирами позивача здійснювалося буксирне супроводження суден у портових водах Миколаївського порту.
Враховуючи вищевикладене, супроводження по БДЛК є обов'язковою частиною супроводження в акваторії порту, що передбачено Обов'язковими постановами, що спростовує твердження відповідача, що супроводжуючі буксири не є суднами портового флоту.
Відповідно до ст. 232 КТМ України, за договором міжпортового буксирування власник одного судна (буксира) зобов'язується за винагороду буксирувати інше судно або інший плавучий об'єкт з одного порту (пункту) до іншого порту (пункту).
Згідно ст. 233 КТМ України, договір міжпортового буксирування укладається у письмовій формі. Договір повинен містити умови про порти (пункти) відправлення і призначення, про час буксирування, про права і обов'язки сторін, про відповідальність за порушення договору, про ті особливості об'єктів, що буксируються і можуть впливати на безпеку буксирування, про інші обставини, які сторони вважають за необхідне обумовити окремо.
Так, нормами КТМ України визначено, що а) міжпортовим буксируванням є буксирування з одного порту до іншого порту, б) міжпортове буксирування може здійснюватися лише на підставі відповідного укладеного письмового договору.
Позивачем зазначено, що буксирами позивача: - не здійснювалось жодних буксирних рейсів між портами; - позивачем не укладалося жодних договорів міжпортового буксирування, що не спростовано відповідачем.
За таких обставин, доводи відповідача у відзиві стосовно здійснення буксирами позивача міжпортового буксирування є безпідставними.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підставі договорів портового буксирування (т. 2 а.с. 100-159) за завданням своїх контрагентів - ТОВ СП «Нібулон» та ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» (ТОВ «МГЗ»), ТОВ «Дельта Шиппінг Ейдженсі», ТОВ «Ділекс Транспорт», ТОВ «Миколаївська морська агенція «Інтерброкер», ТОВ «Метінвест-Шіппінг», ТОВ «Омега транс», ТОВ «Нортроп Лоджістікс», ТОВ «Морське агентство «Флот-Сервіс» за винагороду здійснював операції з швартування, відшвартування, перестановлення суден у причалів в м.Миколаєві в тому числі біля перевантажувального терміналу ТОВ СП «Нібулон» та Дніпро-Бузькому морському порту ТОВ «МГЗ», а також супроводження суден в Миколаївському морському порту та на підходах до нього, що підтверджується довідками приходу та відходу суден (або довідками порту), виданими відповідачем (в яких визначаються вид робіт, що виконується буксирами позивача під час відповідного або контрагент/судно контрагента щодо якого виконуються такі роботи, а також місце відправлення та пункт призначення буксирів, фактично маршрут).
Розташування (базування) буксирів позивача в межах території та акваторії Миколаївського морського порту підтверджується договорами на стоянку буксирів (т. 2 а.с. 160-167), укладеними позивачем з ТОВ «СП Нібулон» та ТОВ «МГЗ», на підставі яких буксири позивача базувалися біля причалів ТОВ «СП Нібулон» та ТОВ «МГЗ», а також приймально-здавальними актами (в яких визначається вид робіт, що виконується буксирами позивача під час відповідного суднозаходу (швартування, відшвартуванння, супровід тощо) та судно контрагента, щодо якого виконуються такі роботи).
Отже, буксирами позивача надавались послуги з портового буксирування, а саме буксири позивача за завданням контрагентів виконували роботи по швартуванню, відшвартуванню, перестановленню суден, а також супроводження суден в Миколаївському морському порту та на підходах до нього.
Враховуючи вищевказані обставини, суд приходить до висновку, що буксири позивача, які розташовані в межах території та акваторії морського порту та призначені для надання послуг у морському порту (надають послуги портового буксирування) - є об'єктами портової інфраструктури - суднами портового флоту, а отже відносяться до суден групи «Е» згідно Додатку 1 до Порядку № 316.
Разом з тим, судом взято до уваги наступне.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вичинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена.
Згідно матеріалів справи, відповідач набув грошові кошти за існуванням правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству, з метою надання послуг. Сторони перебувають у договірних відносинах, більш того пунктом 3.12 Договору передбачено, якщо фактичні витрати після виставлення остаточного рахунку по судно заходу менші ніж перераховані по передплатному рахунку, адміністрація порту суднозаходу за проханням Морського агента повертає залишок переплат згідно з актом звіряння наданих послуг для подальшого повернення судновласнику/фрахтувальнику.
Доказів визнання укладеного правочинну недійсним або його розірвання позивачем суду не надано.
Отже, правовідносини сторін регулюються нормами зобов'язального права, які застосовуються до окремих видів угод, а не статтею 1212 ЦК України, на яку посилався позивач як на підставу позовних вимог. Таким чином, у разі виникнення спору стосовно набуття грошових коштів без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 України.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт безпідставного набуття грошових коштів Державним підприємством "Адміністрація морських портів України в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Миколаївського морського порту), оскільки правовідносини сторін виникли на підставі Договору №30-П-АМПУ-16 від 10.02.2016 про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України, який є чинним.
Посилання позивача на інші судові рішення та постанови Вищого господарського суду України та Верховного Суду України наведеного не спростовує, оскільки їх прийнято за інших обставин та іншої фактично-доказової бази, ніж у даній справі.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 77, 82, 82-1, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -
1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 23.03.2017
Суддя Н.О.Семенчук