ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
22.03.2017Справа №910/29228/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛОЦЕРКІВВОДА"
до Громадської організації "СТОП КОРУПЦІЇ"
про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації
та
за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги
на предмет спору - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Громадської організації "СТОП КОРУПЦІЇ"
про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації
Суддя Гумега О.В.
Представники
від позивача: Декало Л.І. за довіреністю № 404 від 16.02.2017
від відповідача: Юрко В.О., довіреність № б/н від 22.12.16
від третьої особи: Кареліна Г.П., адвокат за посвідченням № 2024/10 від 28.03.2002
16.11.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЛОЦЕРКІВВОДА" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Громадської організації "СТОП КОРУПЦІЇ" про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2015 (суддя Прокопенко Л.В.) за наведеною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛОЦЕРКІВВОДА" порушено провадження у справі № 910/29228/15 та призначено розгляд справи.
23.02.2016 через відділ діловодства суду надійшла позовна заява про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації, подана суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2016 (суддя Прокопенко Л.В.) прийнято наведену позовну заяву до розгляду, залучено Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва № 04-23/1972 від 27.09.2016 призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку зі звільненням судді Прокопенко Л.В.
У результаті здійсненого повторного автоматичного розподілу справу передано для розгляду судді Зеленіній Н.І.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2016 справу № 910/29228/15 прийнято до свого провадження суддею Зеленіною Н.І. та призначено розгляд справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2016 у справі № 910/29228/15 (суддя Зеленіна Н.І.) залучено до участі у справі ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, як власника сайту ІНФОРМАЦІЯ_2, до участі у справі в якості іншого відповідача; припинено провадження у справі № 910/29228/15.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2016 у справі № 910/29228/15 (головуючий суддя С.В. Сотніков; судді В.О.Пантелієнко, О.М.Остапенко) апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛОЦЕРКІВВОДА", Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.11.2016 у справі № 910/29228/15 скасовано, матеріали справи № 910/29228/15 направлено до Господарського суду міста Києва для розгляду.
Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва № 04-23/73 від 10.01.2017 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/29228/15.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2017 справу № 910/29228/15 передано на розгляд судді Гумезі О.В.
З матеріалів справи вбачається, що підставою звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛОЦЕРКІВВОДА" (позивач), Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору) з позовами до Господарського суду міста Києва стали фактичні обставини розміщення відповідачем в мережі Інтернет на сайті http://stopcor.kiev.ua недостовірної інформації про господарську діяльність позивача та третьої особи, чим порушено права останніх на недоторканність ділової репутації.
Водночас, судом враховано, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2016 у справі № 910/29228/15 було скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.11.2016 у справі № 910/29228/15, якою, зокрема, залучено до участі у справі ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3, як власника сайту ІНФОРМАЦІЯ_2, до участі у справі в якості іншого відповідача. Постанова Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2016 у справі № 910/29228/15 набрала чинності 20.12.2016, докази її скасування відсутні, а отже, ОСОБА_5 не входить до складу учасників судового процесу у справі № 910/29228/15.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2017 справу № 910/29228/15 прийнято до провадження судді Гумеги О.В. та призначено розгляд справи на 06.02.2017 о 14:50 год.
26.01.2017 через відділ діловодства суду від ТОВ "ХОТСПРО" надійшли пояснення на виконання вимог ухвали Господарського суду м. Києва від 13.01.2017, згідно яких ТОВ "ХОТСПРО" повідомив про неможливість надати інформацію стосовно власника веб-сайту http://stopcor.kiev.ua та осіб, які мають права і повноваження для розміщення інформації на веб-сайті, тобто осіб, які управляють змістом сайту http://stopcor.kiev.ua.
06.02.2017 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з участю представника відповідача в інших судових засіданнях.
В судове засідання, призначене на 06.02.2017 представники позивача та третьої особи з'явилися.
Представник відповідача в судове засідання 06.02.2017 не з'явився, але повідомив суд про причини неявки, подавши 06.02.2017 через відділ діловодства суду клопотання про відкладення розгляду справи.
В судовому засіданні 06.02.2017 судом розглянуто та відхилено як безпідставне клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, подане 06.02.2017 через відділ діловодства суду.
Представник позивача в судовому засіданні 06.02.2017 подав письмові пояснення стосовно обґрунтування заявлених позовних вимог, відповідно до яких:
- вказав на факти на підтвердження того, що подана у спірній статті інформація повністю не відповідає дійсності;
- звернув увагу, що власником сайту http://stopcor.kiev.ua (http://ІНФОРМАЦІЯ_2) є відповідач;
- твердження відповідача про те, що він не є власником вказаного сайту, на думку позивача, спростовуються з огляду на те, що оформлення головної сторінки веб-сайту, на якому була розміщена оскаржувана інформація, містить візуальні позначення інформаційного порталу "СТОПКОР" під знаком "STOP КОРУПЦІЇ", тоді як відповідачем 18.08.2015 подано заявку № m201508669 на реєстрацію знаку для товарів та послуг "STOP КОРУПЦІЇ", а отже, починаючи з 19.08.2015 використання відповідачем знаку для позначення та ідентифікації "СТОП КОРУПЦІЇ" захищене чинним законодавством, що, на думку позивача, підтверджує те, що поширення спірної інформації під вказаним знаком відбулось саме відповідачем як володільцем цього знаку. Позивач також посилається на звернення відповідача на ім'я прокурора Київської області "повідомлення про вчинення злочину" вих. № 54 (за підписом Голови правління відповідача ОСОБА_6) та прес-релізи від мені відповідача у розділі "Новини", які були опубліковані на веб-сайті http://ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно 21.10.2015, 23.02.2016 та 18.04.2016, на підставі яких робить висновок про те, що відповідач повністю асоціює себе з інформаційним порталом "СТОПКОР", матеріали якого розміщуються на сайті http://stopcor.kiev.ua (http://ІНФОРМАЦІЯ_2), що є підтвердженням того, що інформація, яка поширюється на вказаному сайті, перебуває під контролем і впливом відповідача, адже одна і та сама особа - ОСОБА_6 є керівником відповідача та директором проекту, який є інформаційним порталом "СТОП КОРУПЦІЇ";
- інформація про особу, яка виступила заявником (реєстрантом) при реєстрації домену http://stopcor.kiev.ua відсутня у вільному доступі, проте може бути витребувана ухвалою суду від ТОВ "ІНТЕРНЕТ ІНВЕСТ";
- домен ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований компанією GoDaddy.com, LLC за заявою особи, яка назвалась іменем "Роман Русанов" із зазначенням умовної ідентифікуючої інформації, яка не відповідає дійсності;
- сайт за доменом http://stopcor.kiev.ua недоступний для перегляду, разом з тим, доступним для перегляду є веб-архів домену http://stopcor.kiev.ua, якщо перейти за таким посиланням: http://web.archive.org/web/*/http://stopcor.kiev.ua/, обравши вибірковим порядком веб-архівну копію станом на жовтень 2016 року за посиланням http://web.archive.org/web/20161010190127/http://stopcor.kiev.ua/, то сайт за доменом http://stopcor.kiev.ua здійснює автоматичну переадресацію на сайт за доменом ІНФОРМАЦІЯ_2, який видає, зокрема, спірну статтю.
Наведені письмові пояснення, подані представником позивача в судовому засіданні 06.02.2017, залучені судом до матеріалів справи та передані до відділу діловодства суду для реєстрації.
Представник третьої особи в судовому засіданні 06.02.2017 подав письмові пояснення на виконання вимог ухвали Господарського суду м. Києва від 13.01.2017, відповідно до яких:
- вказав, що веб-сайт за доменом ІНФОРМАЦІЯ_2 є інформаційним продовженням веб-сайту за доменом http://stopcor.kiev.ua і повністю зберігає і надає доступ до інформації, яка розміщувалась на веб-сайті за доменом http://stopcor.kiev.ua до його переадресації на домен ІНФОРМАЦІЯ_2;
- стверджує, що подана в спірній статті відповідача інформація щодо фактичного власника ТОВ "БІЛОЦЕРКІВВОДА", щодо "нардепа" ОСОБА_1, щодо тестя ОСОБА_11, щодо "забезпечення низької вартості комунального підприємства" є неправдивою, не підтвердженою жодними доказами;
- стверджує, що поширення неправдивої інформації про ОСОБА_1 посягає на його честь і гідність саме у розумінні, викладеному у постанові Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та чемті фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", а саме неправдивою інформацією створюється негативний імідж, викликається негативна соціальна оцінка третьої особи з точки зору вчинення нею лихих вчинків;
- вважає, що особа, яка поширила негативну і недостовірну інформацію про третю особу в мережі Інтернет, є достовірно відомою: це відповідач, якому належить як інформація на веб-сайтах http://stopcor.kiev.ua, http://ІНФОРМАЦІЯ_2, так і самі веб-сайти http://stopcor.kiev.ua, http://ІНФОРМАЦІЯ_2 як інформаційний контент, доступ до зазначених сайтів з точки зору технічної можливості розміщення на них інформації третіми особами не є вільним;
- робить висновок про наявність повного юридичного складу правопорушення відповідача;
- наголосив, що поширена відповідачем спірна інформація не є оціночними судженнями та що ОСОБА_1 не є публічною особою, а тому його права на честь, гідність і добре ім'я повинні захищатись у тому ж обсязі, що й права інших громадян.
Наведені письмові пояснення, подані представником третьої особи в судовому засіданні 06.02.2017, залучені судом до матеріалів справи та передані до відділу діловодства суду для реєстрації.
Представник позивача в судовому засіданні 06.02.2017 надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі з урахуванням поданих письмових пояснень.
Представник третьої особи в судовому засіданні 06.02.2017 надав усні пояснення по суті спору з урахуванням письмових пояснень поданих на виконання вимог ухвали суду від 13.02.2017.
В судовому засіданні 06.02.2017 представник третьої особи заявив клопотання про витребування доказів у ТОВ "ІНТЕРНЕТ ІНВЕСТ", як національного адміністратора доменних імен України, та просив суд його задовольнити, оскільки на думку представника третьої особи лише ТОВ "ІНТРНЕТ ІНВЕСТ" може надати інформацію про особу, яка виступила заявником (реєстрантом) при реєстрації домену http://stopcor./kiev./ua/.
Представник позивача проти задоволення зазначеного клопотання не заперечував.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника третьої особи, керуючись положенням ст. 38 ГПК України, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання третьої особи та витребування необхідної інформації у ТОВ "ІНТЕРНЕТ ІНВЕСТ".
В судовому засіданні 06.02.2017 розпочато огляд та дослідження доказів, втім за відсутності технічних можливостей такий огляд та дослідження доказів в мережі Інтернет не вдалось здійснити.
Враховуючи положення ч. 1 с. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 06.02.2017.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 відкладено розгляд справи на 06.03.2017 о 14:00 год., зобов'язано ТОВ "ІНТЕРНЕТ ІНВЕСТ" надати інформацію щодо особи, яка подала заявку на реєстрацію доменних імен stopcor.kiev.ua та stopcor.оrg; щодо особи, яка має правомочності здійснювати переадресацію з домену stopcor.kiev.ua на домен stopcor.оrg; щодо особи, яка здійснила переадресацію з домену stopcor.kiev.ua на домен stopcor.оrg; щодо особи, яка є власником веб-сайтів (відповідає за інформаційне наповнення веб-сайтів та має правомочності по інформаційному наповненню веб-сайтів) за доменами stopcor.kiev.ua та stopcor.оrg.
17.02.2017 через відділ діловодства суду від ТОВ "ІНТЕРНЕТ ІНВЕСТ" надійшла інформація на запит суду щодо надання інформації згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 06.02.2017. Суд, зокрема, повідомлено про дистанційність процесу замовлення послуг в системі по реєстрації доменних імен через мережу Інтернет за допомогою сайту http://imena.ua та про самостійність декларування замовником достовірності наданих даних, за які він сам несе відповідальність, а також надано суду анкетні дані, що були надані при реєстрації доменного імені stopcor.kiev.ua.
02.03.2017 через відділ діловодства суду від представника третьої особи надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволене.
В судове засідання, призначене на 06.03.2017, представники позивача та третьої особи з'явилися.
Представник відповідача в судове засідання 06.03.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 06.02.2017 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
В судовому засіданні 06.03.2017 представник позивача подав пояснення по справі, відповідно до яких просив суд задовольнити позовні вимоги, врахувавши, що сайт за доменом stopcor.kiev.ua був в дійсності і він автоматично здійснює переадресування на сайт за доменом stopcor.оrg, а також те, що саме відповідач є автором інформації, розміщеної на зазначених веб-сайтах. Пояснення залучені судом до матеріалів справи та передані до відділу діловодства суду для реєстрації.
Представник позивача в судовому засіданні 06.03.2017 надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог, позов підтримав з урахуванням пояснень, поданих 06.02.2017 та 06.03.2017 в судових засіданнях.
Представник третьої особи в судовому засіданні 06.03.2017 підтримав пояснення, подані 06.02.2017 в судовому засіданні, та просив суд винести рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Громадської організації "СТОП КОРУПЦІЇ" про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації.
В судовому засіданні 06.03.2017 здійснювався огляд та дослідження доказів, що розміщенні в мережі Інтернет, про що складено протокол огляду та дослідження доказів від 06.03.2017.
Представники позивача та третьої особи в судовому засіданні 06.03.2017 подали спільне клопотання про продовження строку вирішення спору. Клопотання судом задоволене, залучене до матеріалів справи та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.
Враховуючи положення ч. 1 с. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 06.02.2017.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2017 продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів, відкладено розгляд справи на 22.03.2017 о 10:40 год.
06.03.2017 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи довідки Громадської організації "СТОП КОРУПЦІЇ" № 163/06.03.17 від 06.03.2017 про відсутність у організації найманих працівників, а отже, і штатного розпису, про виконання ОСОБА_7 обов'язків Голови правління на підставі Протоколу № 2 від 17.08.2015 Загальних зборів Організації, про прийняття до Організації за період її діяльності виключно членів Організації.
17.03.2017 через відділ діловодства суду від представника третьої особи надійшли пояснення останньої, у зв'язку з отриманням відповіді ТОВ "ІНТЕРНЕТ ІНВЕСТ" від 25.02.2017 № 469 на адвокатський запит адвоката Кареліної Г.П. Згідно наданих пояснень третя особа стверджує, що власником сайту як інформації, яка розміщується на доменному імені http://ІНФОРМАЦІЯ_2, є відповідач, який в рамках цього ж контенту на відповідних веб-сторінках ідентифікує безпосередньо із собою як інформаційний портал "СТОПКОР", так і його інформаційне вираження - сайти http://stopcor.kiev.ua та http://ІНФОРМАЦІЯ_2, при цьому останній наведений сайт є повним інформаційним та змістовим відображенням і продовженням сайту http://stopcor.kiev.ua. Крім того, третя особа зазначає, що посилання відповідача на те, що власником сайту є особа, на яку зареєстроване відповідне доменне ім'я, не підтверджується жодним положенням чинного законодавства і є власною думкою відповідача. З урахуванням наведеного, третя особа просила суд винести рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1.
В судове засідання, призначене на 22.03.2017, представники позивача, відповідача та третьої особи з'явилися.
Представник позивача в судовому засіданні 22.03.2017 подав пояснення, які просив суд взяти до уваги та винести рішення про задоволення позовних вимог позивача повністю. Пояснення залучені судом до матеріалів справи та передані до відділу діловодства суду для реєстрації.
Представник позивача в судовому засіданні 22.03.2017 надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог, позов позивача підтримав повністю з урахуванням пояснень, поданих в судових засіданнях 06.02.2017, 06.03.2017 та 22.03.2017.
Представник третьої особи в судовому засіданні 22.03.2017 надав усні пояснення щодо заявлених третьою особою позовних вимог, позов третьої особи підтримав повністю з урахуванням пояснень, поданих 06.02.2017 в судовому засіданні, та пояснень, поданих 17.03.2017 через відділ діловодства суду.
Представник відповідача в судовому засіданні 22.03.2017 надав усні заперечення проти задоволення позовних вимог позивача та проти задоволення позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, який наявний в матеріалах справи.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 22.03.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.
Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, оглянувши та дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, та докази, які знаходяться в мережі Інтернет, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЛОЦЕРКІВВОДА", зазначив, що відповідач - Громадська організація "СТОП КОРУПЦІЇ" на своєму сайті http://stopcor.kiev.ua/ ІНФОРМАЦІЯ_4 (випуск НОМЕР_1) розмістив статтю "ІНФОРМАЦІЯ_3" (надалі - стаття), роздруківка якої з вказаного веб-сайту в мережі Інтернет додана позивачем в якості додатку № 9 до позовної заяви позивача № 1-03/09-3833 від 12.11.2015 (а.с. 47 т. 1).
Позивач стверджує, що подана в статті відповідача інформація не відповідає дійсності, а саме:
- не відповідає дійсності інформація щодо начебто привласнення комунального майна, оскільки передача майна у концесію не зумовлює перехід права власності на нього до концесіонера, а отже, привласнення комунального майна не відбувалось, а відповідне твердження відповідача є повністю неправдивим і спростовується наведеними у позовній заяві доказами щодо обставин законності передачі цілісного майнового комплексу Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Белоцерківводоканал" у концесію ТОВ "БІЛОЦЕРКІВВОДА" відповідно Концесійного договору від 25.03.2013, укладеного між Білоцерківською міською радою, в особі міського голови ОСОБА_10, та ТОВ "БІЛОЦЕРКІВВОДА" (далі - Концесійний договір), вказаний договір є чинним та в судовому порядку не оспорювався;
- повністю безпідставним та неправдивим є твердження відповідача про те, що визнання позивача "постачальником" холодної води та централізованого водовідведення у житловому фонді міста є прикладом привласнення комунального майна, оскільки визнання позивача виконавцем комунальних послуг є питанням сфери правовідносин, що складаються у галузі надання житлово-комунальних послуг, і не пов'язане із визначенням правового режиму комунального майна;
- повністю неправдивим є твердження відповідача про начебто незаконне відсіювання претендентів (учасників) і допуск до участі однієї компанії, оскільки у журналі видачі конкурсної документації для участі у концесійному конкурсі з передачі цілісного майнового комплексу Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Белоцерківводоканал", прийняття конкурсних пропозицій та реєстрації учасників конкурсу, окрім реєстрації видачі конкурсної документації ТОВ "БІЛОЦЕРКІВВОДА" та прийняття від них конкурсної пропозиції, записи щодо реєстрації видачі конкурсної документації та прийняття конкурсних пропозицій інших учасників відсутні;
- повністю безпідставним та неправдивими є твердження відповідача про нібито занижену оцінку вартості майна, що передається у концесію, оскільки ринкова вартість цілісного майнового комплексу Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Белоцерківводоканал" була визначена в ході проведення процедури оцінки майна сертифікованим суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ "Консалтінг-центр" за результатами конкурсу, проведеного Управлінням комунальної власності Білоцерківської міської ради у відповідності з вимогами чинного законодавства України, методиками та стандартами оцінки, оцінка майна є дійсно незалежною та відображає справедливу та реальну ринкову вартість майна, оцінка майна не оспорена і не скасована;
- повністю безпідставним та неправдивими є твердження відповідача про начебто невигідні і збиткові умови Концесійного договору для громади міста, оскільки, як вбачається з тексту Концесійного договору, всі істотні умови, які повинні міститися у концесійному договорі, визначені статтею 8 Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності", повністю відображені і визначені у Концесійному договорі, який на сьогодні є чинним і в судовому порядку не оспорювався, відсутнє жодне рішення суду, яке б встановлювало наявність конкретних несправедливих або нерівних умов вказаного договору, які б шкодили інтересам територіальної громади;
- позивач навів здійснені ним заходи щодо виконання Інвестиційної програми розвитку об'єкта концесії за 2014 рік (останній звітний період, згідно з Концесійним договором), вказав виконані ним поліпшення/реконструкції основних засобів, а також проведені ним для підтримання в належному стані об'єкта концесії планово-попереджувальні роботи та роботи по усуненню аварійних ситуацій, що на його думку, повністю спростовують голослівні твердження відповідача про те, що позивач умисно створив собі можливість не виконувати концесійні зобов'язання і користується нею, до того ж, Управління комунальної власності Білоцерківської міської ради постійно здійснює контроль за виконанням ТОВ "БІЛОЦЕРКІВВОДА" умов Концесійного договору, а ТОВ "БІЛОЦЕРКІВВОДА", в своє чергу, щорічно звітує перед Управлінням, про виконані ним заходи;
- твердження відповідача щодо фактичного власника позивача, щодо "нардепа" ОСОБА_1, щодо тестя ОСОБА_11, щодо "забезпечення низької вартості комунального підприємства" позивач називає брехливими, оскільки згідно з витягом з Єдиного державного реєстра юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців особи під іменем ОСОБА_1 не значиться з-поміж засновників та кінцевих бенефіціарів позивача, згідно з реєстром народних депутатів України Верховної Ради України із офіційного веб-ресурсу Верховної Ради України народний депутат ОСОБА_1 у складі Верховної Ради України не значиться, відповідач не надав доказів на підтвердження того, що "ОСОБА_11 - директор "Білоцерківводоканалу" одружений із дочкою ОСОБА_1, тощо;
- голослівними та неправдивими є твердження відповідача щодо погіршення якості води, щодо недостатності фінансування "очисних та ремонтних робіт" та шкоди і збитків від діяльності позивача, оскільки: згідно з Актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, складеного державною екологічною інспекцією у Київській області, не було виявлено порушень у діяльності позивача, які б потягли погіршення якості води порівняно з періодом до 01.07.2013, коли позивач фактично розпочав концесійну діяльність; на сьогодні позивач застосовує передові технології в галузі очистки питної води, у зв'язку з чим відсутні скарги мешканців на якість води, що не спростовано відповідачем; у позові позивачем вказано напрями і розміри фінансування ним основних засобів, переданих у концесію, розмір сплачених ним концесійних платежів до міського бюджету м. Біла Церква, позивач діє на підставі численних дозвільних документів, передбачених чинним законодавством для здійснення господарської діяльності водоканалу, створює на підприємстві нові робочі місця, тощо.
На твердження позивача, поширенням вищенаведеної неправдивої інформації в мережі Інтернет було завдано шкоди його авторитету та діловій репутації, а наявність такої неспростованої неправдивої поширеної про позивача інформації тягне негативну оцінку позивача в очах оточуючих.
Позивач стверджує, що інформацію, яку він вважає недостовірною, було поширено саме відповідачем.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу (надалі - ГПК України) України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частина друга цієї статті встановлює способи захисту цивільних прав та інтересів, якими, зокрема, є припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення. Крім того, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.
З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.
Зважаючи на наведені обставини, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва на підставі ст.ст. 16, 275, 277 Цивільного кодексу України з наступними позовними вимогами до відповідача:
- визнати недостовірними, такими, що не відповідають дійсності, принижують честь, гідність та ділову репутацію ТОВ "БІЛОЦЕРКІВВОДА" відомості, опубліковані в статті "ІНФОРМАЦІЯ_3", розміщеній на сайті відповідача http://stopcor.kiev.ua/ ІНФОРМАЦІЯ_4 року (випуск НОМЕР_1), про те, що відбулося "привласнення комунального майна міста, зокрема систем водопостачання та водовідведення.
Сам конкурс провели з грубим порушенням: до участі допустили лише одну компанію, решту відсіяли. А оцінка вартості самого підприємства була у десятки разів менше за істинну ціну. Сам концесійний договір був укладений з невигідними і збитковими умовами для громади міста.
Тобто фактично користувач може лише нагрівати кишені прибутками і при цьому нічого не вкладати в модернізацію мереж. Фактичним власником ТОВ "БІЛОЦЕРКІВВОДА" є нардеп ОСОБА_1, він за щасливим збігом обставин - тесть ОСОБА_11, директора "Білоцерківводоканалу", який і забезпечив родичеві низьку вартість комунального підприємства.
Після передання мереж у концесію якість води погіршилася. В очисні та ремонтні роботи не вкладають достатньо коштів. Фактично діяльність компанії завдає збитків економіці міста і шкодить здоров'ю білоцерківців" (далі викладене в лапках - Текст 1);
- зобов'язати відповідача спростувати вищевказану недостовірну інформацію стосовно ТОВ "БІЛОЦЕРКІВВОДА" (Текст 1) шляхом опублікування спростування недостовірної інформації, опублікованої в статті "ІНФОРМАЦІЯ_3", розміщеній на сайті відповідача http://stopcor.kiev.ua/ ІНФОРМАЦІЯ_4 року (випуск НОМЕР_1), шляхом розміщення спростування на тому ж веб-сайті під заголовком "Спростування", на тому ж місці шпальти, де містилося повідомлення, що спростовується.
Крім того, Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у справі № 910/29228/15 (далі - третя особа).
Позов третьої особи поданий у зв'язку з викладенням неправдивих, на думку третьої особи, фактів про ОСОБА_1 шляхом поширення їх відповідачем в мережі Інтернет на своєму сайті http://stopcor.kiev.ua/ ІНФОРМАЦІЯ_4 (випуск НОМЕР_1) у тій же статті "ІНФОРМАЦІЯ_3", розміщення якої стало підставою для звернення з позовом до суду позивача.
Разом з тим, третя особа вважає, що поширена відповідачем від свого імені у вигляді статті інформація є окремою юридично значущою дією відповідача, яка тягне протиправні наслідки у вигляді розповсюдження брехні, що завдає шкоди діловій репутації ОСОБА_1
Третя особа стверджує, що подана у статті відповідача інформація щодо фактичного власника ТОВ "БІЛОЦЕРКІВВОДА" та щодо "нардепа" ОСОБА_1 є неправдивою, а інформація щодо "забезпечення низької вартості комунального підприємства" - голослівною, безпідставною та повністю неправдивою.
Зважаючи на наведені обставини, на підставі ст.ст. 16, 275, 277 Цивільного кодексу України, третя особа заявила наступні позовні вимоги до відповідача:
- визнати недостовірними, такими, що не відповідають дійсності, принижують честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 відомості, опубліковані в статті "ІНФОРМАЦІЯ_3", розміщеній на сайті відповідача http://stopcor.kiev.ua/ ІНФОРМАЦІЯ_4 року (випуск НОМЕР_1), про те, що "фактичним власником ТОВ "БІЛОЦЕРКІВВОДА" є нардеп ОСОБА_1, він за щасливим збігом обставин - тесть ОСОБА_11, директора "Білоцерківводоканалу", який і забезпечив родичеві низьку вартість комунального підприємства" (далі викладене в лапках - Текст 2);
- зобов'язати відповідача спростувати вищевказану недостовірну інформацію стосовно ОСОБА_1 (Текст 2) шляхом опублікування спростування недостовірної інформації, опублікованої в статті "ІНФОРМАЦІЯ_3", розміщеній на сайті відповідача http://stopcor.kiev.ua/ ІНФОРМАЦІЯ_4 року (випуск НОМЕР_1), шляхом розміщення спростування на тому ж веб-сайті під заголовком "Спростування", на тому ж місці шпальти, де містилося повідомлення, що спростовується.
Третя особа, як і позивач, стверджує, що інформацію, яку вона вважає недостовірною, було поширено саме відповідачем.
Так, за змістом наданих позивачем та третьою особою під час розгляду справи пояснень останні стверджують, що:
- сайт за доменом http://stopcor.kiev.ua недоступний для перегляду, разом з тим, доступним для перегляду є веб-архів домену http://stopcor.kiev.ua за таким посиланням: http://web.archive.org/web/*/http://stopcor.kiev.ua/, обравши вибірковим порядком веб-архівну копію станом на жовтень 2016 року за посиланням http://web.archive.org/web/20161010190127/http://stopcor.kiev.ua/ на відповідній веб-сторінці зазначаються наступні данні: "Loading...http://stopcor.kiev.ua/ | 19:01:27 окт 10, 2016 Got an HTTP 301 response at crawl time Redirecting to...http://ІНФОРМАЦІЯ_2/", а отже, сайт за доменом stopcor.kiev.ua здійснює автоматичну переадресацію на сайт за доменом ІНФОРМАЦІЯ_2, який видає, зокрема, спірну статтю. Таким чином, веб-сайт за доменом ІНФОРМАЦІЯ_2 є інформаційним продовженням веб-сайту за доменом http://stopcor.kiev.ua і повністю зберігає і надає доступ до інформації, яка розміщувалась на веб-сайті за доменом http://stopcor.kiev.ua до його переадресації на домен ІНФОРМАЦІЯ_2;
- особа, яка поширила негативну і недостовірну інформацію про позивача та третю особу в мережі Інтернет, є достовірно відомою: це відповідач, якому належить як інформація на веб-сайтах http://stopcor.kiev.ua, http://ІНФОРМАЦІЯ_2, так і самі веб-сайти http://stopcor.kiev.ua, http://ІНФОРМАЦІЯ_2 як інформаційний контент;
- твердження відповідача про те, що він не є власником вказаного сайту, на думку позивача та третьої особи, спростовуються з огляду на те, що оформлення головної сторінки веб-сайту, на якому була розміщена оскаржувана інформація, містить візуальні позначення інформаційного порталу "СТОПКОР" під знаком "STOP КОРУПЦІЇ", тоді як відповідачем 18.08.2015 подано заявку № m201508669 на реєстрацію знаку для товарів та послуг "STOP КОРУПЦІЇ", а отже, починаючи з 19.08.2015 використання відповідачем знаку для позначення та ідентифікації "СТОП КОРУПЦІЇ" захищене чинним законодавством, що, в свою чергу, підтверджує те, що поширення спірної інформації під вказаним знаком відбулось саме відповідачем як володільцем цього знаку. Крім того, позивач та третя особа посилаються на звернення відповідача на ім'я прокурора Київської області "повідомлення про вчинення злочину" вих. № 54 (за підписом Голови правління відповідача ОСОБА_6) та прес-релізи від мені відповідача у розділі "Новини", які були опубліковані на веб-сайті http://ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно 21.10.2015, 23.02.2016 та 18.04.2016, на підставі яких роблять висновок про те, що відповідач повністю асоціює себе з інформаційним порталом "СТОПКОР", матеріали якого розміщуються на сайті http://stopcor.kiev.ua (http://ІНФОРМАЦІЯ_2), що є підтвердженням того, що інформація, яка поширюється на вказаному сайті, перебуває під контролем і впливом відповідача, крім того, у розділі "Команда" сайту http://ІНФОРМАЦІЯ_2 міститься інформація про те, що до складу команди "СТОП КОРУПЦІЇ" входить, зокрема, директор проекту ОСОБА_6.
Відповідач відповідно до наявного в матеріалах справи відзиву на позовну заяву позовні вимоги позивача та третьої особи заперечував повністю, зокрема, з таких підстав:
- відповідач не є власником або користувачем сайту http://stopcor.kiev.ua (http://ІНФОРМАЦІЯ_2), на якому розміщено спірну статтю, в якій, на думку позивача та третьої особи, викладено неправдиву та недостовірну інформацію;
- відповідач не є автором спірної статті, не викладав жодні неправдиві факти про позивача та третю особу, більш того, згідно штатного розкладу у відповідача не передбачена посада журналіста та редактора, жодних цивільно-правових відносин з журналістами або редакторами відповідач не укладав;
- позивач та третя особа при зверненні з позовними заявами до відповідача посилались на норму ч. 3 ст. 277 ЦК України, яку виключено з ЦК України з 27.03.2014, а тому позивач та третя особа по кожній частині оскаржуваної інформації повинні доводити, що така інформація порушує їх права;
- щодо посилань позивача та третьої особи на те, що знак для товарів та послуг "STOP корупції" належить саме відповідачу, то останній підтвердив, що відповідач дійсно подав заявку № m201508669 про реєстрацію знаку товарів та послуг "STOP корупції", стилізованого під восьмикутний знак дорожнього руху червоно-білого кольору, та отримав свідоцтво на даний торговий знак. Разом з тим даний торговий знак є досить розповсюдженим та популярним, що дає змогу будь-кому з громадян України, підприємств або організацій будь-якої форми власності використовувати вищезазначений знак, відповідачем не виставлялись вимоги з приводу неправомірного використання вищезазначеного торгового знаку;
- посилання позивача та третьої особи на те, що адреса, яка викладена на сайті http://stopcor.kiev.ua/ (http://ІНФОРМАЦІЯ_2/) м. Київ, вул. Предславинська, 43/2 є прямим доказом причетності відповідача до даного сайту є, на думку відповідача, хибною, оскільки згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців місцезнаходженням відповідача є: АДРЕСА_1 (на момент подачі позовних заяв адресою відповідача була: м. Київ, пров. Бехтерівський, 4А);
- під час реєстрації доменного імені реєстрант надає контактну інформацію про себе реєстратору, таким чином, ці дані є в розпорядженні реєстратора та адміністратора. Факт реєстрації доменного імені означає делегування прав на нього реєстранту, який використовує відповідне доменне ім'я для позначення сайту, тобто є власником цього сайту;
- відповідач не має доступу до серверу сайту http://stopcor.kiev.ua (http://ІНФОРМАЦІЯ_2), що унеможливлює контроль над розміщенням на вказаному сайті будь-якої інформації, навіть якщо назва та логотип є ідентичними або схожими до назви та логотипу відповідача;
- щодо певної інформації, викладеної у спірній статті, яка стосується позивача та третьої особи, то відповідач вказав, що це є оціночними судженнями та дані факти не є голослівними, адже ця інформація неодноразово лунала з вуст місцевих жителів та активістів, котрі прагнули залишитись анонімними.
Згідно із ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
За приписами ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч. 1 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, відповідача та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача та позовні вимоги третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, є необґрунтованими і задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про інформацію", під інформацією закон розуміє будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Статтею 4 Закону України "Про інформацію" встановлено, що суб'єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об'єднання громадян; суб'єкти владних повноважень, а об'єктом інформаційних відносин є інформація.
Як зазначено у статті 5 Закону України "Про інформацію", кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Частиною 1 статті 7 України "Про інформацію" визначено, що право на інформацію охороняється законом.
Згідно частини 2 наведеної статті визначено, що ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
Згідно зі ст. 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Разом з тим відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Статтею 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.
Як зазначено в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (далі - постанова Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1), беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
Відповідно до приписів статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Таким чином, юридична особа так само як і фізична особа має право на спростування недостовірної інформації відповідно до ст. 277 ЦК України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до ст. 299 ЦК України.
Згідно ч. 2 ст. 34 Господарського кодексу України (далі - ГК України) дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних із особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.
Підстави та порядок спростування недостовірної інформації регламентує стаття 277 ЦК України.
Відповідно до частини першої наведеної статті ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Відповідно до частини 4 статті 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.
Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (частина 7 статті 277 ЦК України).
Аналізуючи зміст статті 277 ЦК України, суд звертає увагу, що з 19.04.2014 на підставі Закону України № 1170-VII від 27.03.2014 виключено частину третю наведеної статті. Зокрема, за змістом виключеної норми передбачалось, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.
Наразі, оскільки станом на час розміщення статті "ІНФОРМАЦІЯ_3" зі спірною інформацією на сайті http://stopcor.kiev.ua/ (ІНФОРМАЦІЯ_4), а рівно і станом на час звернення позивача та третьої особи з позовами до суду про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації відповідно до реєстраційного штампу суду про одержання позовної заяви позивача (16.11.2015) та позовної заяви третьої особи (23.02.2016), зміст статті 277 ЦК Україна в чинній редакції не містив частини третьої, то посилання позивача та третьої особи в якості нормативно-правового обґрунтування позовних вимог на приписи вказаної частини 3 статті 277 ЦК України, суд вважає безпідставними. Відповідно до ч. 2 ст. 5 ЦК України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
В свою чергу, статтею 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. А отже, станом на час розгляду спору у даній справі, окрім обов'язку доказування факту поширення спірної інформації відповідачем, на позивача та третю особу з самостійними вимогами на предмет спору також покладено процесуальний обов'язок доведення тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, а саме того, що поширені відповідачем відомості (спірна інформація), викладені у статті "ІНФОРМАЦІЯ_3" на сайті http://stopcor.kiev.ua/ стосовно позивача та стосовно третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору є неправдивими, негативними та такими, якими завдано шкоду авторитету та діловій репутації відповідно позивачу та третій особі з самостійними вимогами на предмет спору.
З матеріалів справи вбачається, що причиною виникнення спору у даній справі, за твердженням позивача, стало розміщення на сайті http://stopcor.kiev.ua/ статті "ІНФОРМАЦІЯ_3".
Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1, при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:
а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;
б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;
в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;
г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Отже, для вирішення спору та прийняття правильного рішення необхідно встановити:
- чи мало місце поширення відповідачем інформації;
- чи стосувалася поширена інформація позивача (третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору);
- чи є підстави для визнання поширеної інформації недостовірною, що не відповідає дійсності;
- чи призвело поширення інформації до порушення особистих немайнових прав позивача (третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору).
Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 (в чинній редакції) визначено, що позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
В абз. 2 п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 зазначено, що під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Як зазначено в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1, відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.
Згідно з п. 11 вищенаведеної постанова Пленуму Верховного Суду України, відповідачем у випадку поширення інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, є юридична особа, в якій вона працює. Враховуючи, що розгляд справи може вплинути на права та обов'язки цієї особи, остання може бути залучена до участі у справі. У разі поширення такої інформації посадовою чи службовою особою для визначення належного відповідача судам необхідно з'ясовувати, від імені кого ця особа виступає. Якщо посадова чи службова особа виступає не від імені юридичної особи і не при виконанні посадових (службових) обов'язків, то належним відповідачем є саме вона.
У п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 вказано, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.
Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.
Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.
Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації.
Матеріалами справи, зокрема, протоколом огляду та дослідження доказів від 06.03.2017 по справі № 910/29228/15, підтверджується факт поширення спірної інформації (статті "ІНФОРМАЦІЯ_3") в мережі Інтернет за адресою http://stopcor.kiev.ua/ (http://ІНФОРМАЦІЯ_2). Зокрема, при огляді та дослідженні інформації, розміщеної на сайтах http://stopcor.kiev.ua, http://ІНФОРМАЦІЯ_2 судом встановлено, що сайт за доменом http://stopcor.kiev.ua недоступний для перегляду, оскільки він видалений, разом з тим, доступним для перегляду є веб-архів домену http://stopcor.kiev.ua. Судом було досліджено, що сайт за доменом ІНФОРМАЦІЯ_2. є інформаційним продовженням веб-сайту за доменом http://stopcor.kiev.ua/ та надає доступ до інформації, яка розміщувалась на веб-сайті за доменом http://stopcor.kiev.ua до його переадресації на домен ІНФОРМАЦІЯ_2, зокрема, до вказаної спірної статті, зміст якої відповідає додатку № 9 до позовної заяви позивача (том 1, а.с. 47).
Судом також було встановлено, що автор поширеної спірної інформації (статті "ІНФОРМАЦІЯ_3") не вказаний.
Водночас, суд відзначає, що позивачем та третьою особою не надано суду належних і допустимих доказів, у розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України, на підтвердження того, що саме визначений ними відповідач - Громадська організація "СТОП КОРУПЦІЇ", є автором спірного інформаційного матеріалу (або авторами є його посадові чи службові особи при виконанні посадових (службових) обов'язків) або того, що визначений позивачем та третьою особою відповідач є власником сайту http://stopcor.kiev.ua/ (http://ІНФОРМАЦІЯ_2), на якому поширено спірну інформацію.
На твердження позивача та третьої особи, особа, яка поширила негативну і недостовірну інформацію про них в мережі Інтернет, є достовірно відомою: це відповідач, якому належить як інформація на веб-сайтах http://stopcor.kiev.ua, http://ІНФОРМАЦІЯ_2, так і самі веб-сайти http://stopcor.kiev.ua, http://ІНФОРМАЦІЯ_2 як інформаційний контент.
Крім того, третя особа вважає, що реєстрація доменного імені і право власності на сайт як інформацію - це різні явища, не пов'язані одне з одним. На думку третьої особи, під правом власності на сайт мається на увазі не особа, яка шляхом заповнення не підтверджуваних анкетних даних подала заявку реєстратору доменних імен на реєстрацію доменного імені (як буквенного символу цифрової та електронної адреси), а особа, яке є власником інформаційного контенту, тобто, відповідно до норм законодавства є власником інформації - збирає, зберігає, виробляє та поширює відповідну інформацію Жодного спеціального механізму реєстрації права на інформацію законодавство не передбачає, а тому, на думку третьої особи, для виявлення власника інформації достатньо ідентифікувати особу, яка цю інформацію створила або набула та поширила від свого імені або з використанням відповідних джерел.
Разом з тим, кожен комп'ютер при підключенні до Інтернету має свою власну унікальну адресу-число, яке складається з чотирьох байтів (ІР- адреса). Оскільки запам'ятовування десятків чи навіть сотень знаків є важким і недоцільним, для спрощення у користування було вирішено ввести спеціальні назви - домени та доменні ім'я. Доменна Система Імен влаштована таким чином, що дозволяє призначати декілька доменних імен одній IP-адресі, що дає можливість декільком веб-сайтам функціонувати на одній ІР-адресі.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" доменне ім'я - ім'я, що використовується для адресації комп'ютерів і ресурсів в Інтернеті.
Згідно визначення статті 1 Закону України "Про телекомунікації",
домен - частина ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, яка має унікальну назву, що її ідентифікує, обслуговується групою серверів доменних імен та централізовується адміністратором;
доменне ім'я - позначення (словесне, цифрове, словесно-цифрове), яке використовується для ідентифікації діяльності юридичних і фізичних осіб в мережі Інтернет, з будь-якою метою.
Щодо поняття веб-сайт, то воно міститься у Порядку інформаційного наповнення та технічного забезпечення Єдиного веб-порталу органів виконавчої влади, затвердженого наказом Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України, Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 25.11.2002 року № 327/225, згідно з яким:
веб-сайт - сукупність програмних та апаратних засобів з унікальною адресою у мережі Інтернет разом з інформаційними ресурсами, що перебувають у розпорядженні певного суб'єкта і забезпечують доступ юридичних та фізичних осіб до цих інформаційних ресурсів та інші інформаційні послуги через мережу Інтернет;
Відповідно до зазначеного, особа, яка володіє сайтом має ІР-адресу (число, яке складається з чотирьох байтів), проте сайт має свою назву - http://ІНФОРМАЦІЯ_2/, при цьому доменним ім'ям є "ІНФОРМАЦІЯ_2", а доменами - "stopcor ", "org". Тобто, для позначення певного сайту використовується доменне ім'я, яке створюється за допомогою доменів різних рівнів.
Власником сайту є особа, на яку зареєстроване відповідне доменне ім'я. Доменне ім'я, зареєстроване у відповідному домені, використовується для позначення відповідного сайту. Для того, щоб сайт був позначений конкретним доменним ім'ям, спочатку необхідно зареєструвати доменне ім'я у відповідному домені.
Таким чином, виникають правовідносини з реєстрації доменного імені, суб'єктами яких є: реєстрант, реєстратор та адміністратор адресного простору українського сегмента мережі Інтернет у відповідному домені:
реєстрант - особа, що бажає користуватися та розпоряджатися певним доменним іменем в публічному домені. Це і є особа, якій належить доменне ім'я, а отже і сайт, для позначення якого воно використовується;
реєстратор - суб'єкт господарювання, який надає реєстранту послуги, необхідні для технічного забезпечення делегування і функціонування доменного імені;
адміністратор - адміністратор публічного домену, в якому відбувається делегування.
Під час реєстрації доменного імені реєстрант надає контактну інформацію про себе реєстратору, а отже, ці дані є в розпорядженні реєстратора та адміністратора. Факт реєстрації доменного імені означає делегування прав на нього реєстранту, який використовує відповідне доменне ім'я для позначення сайту, тобто є власником цього сайту з відповідним доменним ім'ям.
З урахуванням вищенаведених приписів п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1, належним підтвердженням того, що певна особа є власником сайту, можуть бути дані, отримані від адміністратора адресного простору українського сегмента мережі Інтернет у відповідному домені, а також дані, отримані від реєстратора, який на підставі цивільно-правового договору, укладеного з реєстрантом, здійснював реєстрацію відповідного доменного імені.
У матеріалах справи міститься відповідь реєстратора - ТОВ "ІНТЕРНЕТ ІНВЕСТ" (вих. № 455 від 15.02.2017) на запит суду щодо надання інформації, відповідно до якої суд повідомлено, що ТОВ "ІНТЕРНЕТ ІНВЕСТ" надає послуги лише з реєстрації доменного імені stopcor.kiev.ua на підставі публічного (сервісного) договору згідно ст.ст. 633, 641 ЦК України, згідно ст. 642 ЦК України прийняттям умов публічного договору є факт оплати послуги, також суд повідомлено про дистанційність процесу замовлення послуг в системі по реєстрації доменних імен через мережу Інтернет за допомогою сайту http://imena.ua та про самостійність декларування замовником достовірності наданих даних, за які він сам несе відповідальність, також вказано анкетні дані, що були надані при реєстрації доменного імені stopcor.kiev.ua, а саме:
ПІБ:ОСОБА_12
Поштова адреса: Україна, 03150, АДРЕСА_2,
Телефон: НОМЕР_2
Е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_5.
Водночас, суд взяв до уваги зміст відповіді ТОВ "ІНТЕРНЕТ ІНВЕСТ" (вих. № 469 від 23.02.2017) на адвокатський запит, яка залучена до матеріалів справи представником третьої особи, відповідно до якої зазначено, зокрема, що ТОВ "ІНТЕРНЕТ ІНВЕСТ" не проводить реєстрацію права власності на сайти, які розміщуються за адресами зареєстрованих доменних імен, що в законодавстві України доменне ім'я не визначено в якості об'єкта тієї чи іншої форми власності.
З урахуванням вищевказаної відповіді ТОВ "ІНТЕРНЕТ ІНВЕСТ" на адвокатський запит, третя особа стверджує про відсутність правових підстав для ототожнення доменного імені і сайту як об'єкта права власності особи, яка реєструє доменне ім'я.
Суд не заперечує вказаних доводів третьої особи та відзначає, що власниками доменного імені та веб-сайту можуть бути дві різні особи. Така ситуація можлива, коли власник доменного імені передає його у власність або користування іншій особі на підставі відповідного договору або ж коли воно здійснюється без належної правової підстави, про що адміністратор та реєстратор не повідомляються. Такої ж позиції дотримується Європейський суд з прав людини, який в своєму рішенні у справі "Паеффген проти Німеччини (PAEFFGEN GMBH v. Germany, № 25379/04, 21688/05, 21722/05, 21770/05, ECHR 2007)", вказав на те, що власник доменного імені вправі самостійно визначати способи його використання (розмістити рекламу, сайт про послуги і товари, зробити доступ платним або безкоштовним, здавати доменне ім'я в оренду, продати його). Тому виключне право на використання доменного імені має економічну цінність, а відповідно являється правом власності в змісті статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Наразі, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, у розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України, на підтвердження того, що власник доменного імені stopcor.kiev.ua, дані про якого надані ТОВ "ІНТЕРНЕТ ІНВЕСТ" у відповіді вих. № 455 від 15.02.2017 на запит суду, передав вказане доменне ім'я у власність або користування іншій особі, зокрема, визначеному у даній справі відповідачу, на підставі відповідного договору, а також доказів того, що користування доменним stopcor.kiev.ua здійснюється без належної правової підстави, саме визначеним у даній справі відповідачем.
З огляду на вищенаведене, суд вважає безпідставними твердження третьої особи про те, що інформація на веб-сайтах http://stopcor.kiev.ua, http://ІНФОРМАЦІЯ_2, як і самі веб-сайти http://stopcor.kiev.ua, http://ІНФОРМАЦІЯ_2 як інформаційний контент, належать відповідачу.
Щодо посилань позивача та третьої особи на те, що на веб-сторінках сайту за доменом ІНФОРМАЦІЯ_2., який є інформаційним продовженням веб-сайту за доменом http://stopcor.kiev.ua/, наявний знак для товарів та послуг "STOP корупції", який належить саме відповідачу, то як встановлено судом і не заперечувалось відповідачем, останній дійсно подав заявку № m201508669 про реєстрацію знаку товарів та послуг "STOP корупції", стилізованого під восьмикутний знак дорожнього руху червоно-білого кольору, та отримав свідоцтво на даний торговий знак. Разом з тим, використання саме відповідачем належного йому знаку для товарів і послуг на веб-сайті http://stopcor.kiev.ua (http://ІНФОРМАЦІЯ_2) не підтверджується належними доказами, тоді як питання використання правомірності використання цього знаку іншими особами не є предметом даного спору. Тому вищевказані посилання позивача та третьої особи на підтвердження того, що поширення спірної інформації під знаком "СТОП КОРУПЦІЇ" відбулось саме відповідачем як володільцем даного знаку, судом відхиляються як безпідставні.
Також, як безпідставні, відхиляються судом і посилання позивача та третьої особи на те, що адреса, яка викладена на сайті http://stopcor.kiev.ua/ (http://ІНФОРМАЦІЯ_2/) м. Київ, вул. Предславинська, 43/2 є прямим доказом причетності відповідача до даного сайту, оскільки згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців місцезнаходженням відповідача є: АДРЕСА_1 (на момент подачі позовних заяв адресою відповідача була: м. Київ, пров. Бехтерівський, 4А).
Крім того, судом не беруться до уваги посилання позивача та третьої особи на звернення відповідача на ім'я прокурора Київської області "повідомлення про вчинення злочину" вих. № 54 (за підписом Голови правління відповідача ОСОБА_6) та прес-релізи від мені відповідача у розділі "Новини", які були опубліковані на веб-сайті http://ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно 21.10.2015, 23.02.2016 та 18.04.2016, оскільки такі звернення та прес-релізи не є предметом спору у даній справі.
Також, не беруться судом до уваги посилання позивача та третьої особи на те, що у розділі "Команда" на сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 міститься інформація про те, що до складу команди "СТОП КОРУПЦІЇ" входить, зокрема, директор проекту ОСОБА_6, який є Головою правління відповідача, і таке також, на думку позивача та третьої особи, підтверджує, що саме відповідач є автором спірної інформації, розміщеної на зазначеному сайті. Натомість суд зазначає, що дослідження розділів сайту ІНФОРМАЦІЯ_2 не є предметом даного спору, враховуючи, що матеріали справи не містять доказів належності цього сайту саме відповідачу.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем та третьою особою не доведено факт поширення саме відповідачем спірної інформації (статті "ІНФОРМАЦІЯ_3") в мережі Інтернет на сайті http://stopcor.kiev.ua/ (http://ІНФОРМАЦІЯ_2).
В свою чергу, оскільки суду не доведено, що мало місце поширення відповідачем спірної інформації, то не вбачається підстав для доведення при розгляді даної справи того, чи стосується поширена інформація позивача (третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору), чи є поширена спірна інформації недостовірною, що не відповідає дійсності, а також, чи призвело поширення спірної інформації до порушення особистих немайнових прав позивача (третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору).
Як слідує зі змісту п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", підставою для задоволення позову у справах зазначеної категорії є сукупність всіх обставин юридичного складу правопорушення, а саме: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. А отже, за відсутності однієї з наведених обставин підстави для задоволення позову відсутні.
Врахувавши викладене, суд дійшов висновку про те, що позивачем та третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, не доведено факту поширення саме відповідачем спірної інформації і відсутні усі обставини в сукупності, що становлять юридичний склад правопорушення, на яке посилається відповідно позивач та третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, а тому в позові позивача до відповідача про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації та в позові третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, до відповідача про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації слід відмовити повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на відмову повністю у задоволенні позовних вимог позивача та у задоволенні позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, суд дійшов висновку, що судовий збір у розмірі 2436,00 грн., сплачений позивачем при поданні позовної заяви, - покладається на позивача, а судовий збір у розмірі 2756,00 грн., сплачений третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору при поданні позовної заяви, - покладається на третю особу.
Керуючись ст.ст. 1, 4-2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛОЦЕРКІВВОДА" до Громадської організації "СТОП КОРУПЦІЇ" про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації відмовити повністю.
У задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору) до Громадської організації "СТОП КОРУПЦІЇ про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації відмовити повністю.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 23.03.2017
Суддя Гумега О.В.