ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
15.03.2017Справа №910/315/17
За позовомВійськової частини НОМЕР_1
до Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Росінтек-Україна»
простягнення 35292,65 грн
Суддя Смирнова Ю.М.
Представники:
від позивачаМатієнко О.Б. - представник
від відповідачане з'явилися
від третьої особине з'явилися
Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» 35292,65 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та гарантійного листа №24-05-2556 від 18.09.2014 (гарантія забезпечення виконання договору про закупівлю №302/09-Г) не виконав взяті на себе гарантійні зобов'язання щодо виплати позивачу 22067,60 грн гарантії забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Росінтек-Україна» договору про закупівлю №174/14 від 18.09.2014, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 22067,60 грн. Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання, позивач просить стягнути з відповідача 12088,63 грн інфляційних втрат та 1135,42 грн 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2017 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/315/17 та призначено справу до розгляду.
08.02.2017 через канцелярію суду від відповідача надійшли письмові заперечення на позовну заяву, в яких відповідач зазначає, що до вимог про виплату грошової суми бенефіціаром були додані документи, які не відповідали умовам гарантії, а тому підстави для проведення виплат в межах гарантованої суми у гаранта були відсутні. Крім того відповідач зазначає, що наразі банк перебуває на стадії ліквідації, а відтак будь-які майнові вимоги до банку можуть бути пред'явлені виключно в порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2017 за клопотанням сторін продовжено строк вирішення спору у справі №910/315/17 на 15 днів; в судовому засіданні оголошено перерву до 15.03.2017.
Представник позивача в судове засідання з'явився, позов підтримав.
Відповідач повноважних представників в судове засідання, призначене на 15.03.2017, не направив.
Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, а також враховуючи наявність у справі письмових заперечень відповідача на позовну заяву, справа може бути розглянута за наявними в ній документами.
У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва
18.09.2014 між Військовою частиною НОМЕР_1 (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Росінтек-Україна» (постачальник) було укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти №174/14, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити у 2014 році авіаційні колеса КТ-156Д (1030x350) в кількості 8 комплектів на загальну суму 2206760,00 грн, а замовник - прийняти і оплатити такий товар.
Постачання товару за цим Договором здійснюється після отримання від замовника письмового повідомлення про готовність до виконання умов Договору, яким замовник визначає обсяги закупівлі Товару (пункт 1.4 Договору).
Строк постачання товару - до 01.12.2014 після відправлення замовником постачальнику повідомлення про готовність до виконання умов Договору (пункт 5.1 Договору, Додаток № 1 Специфікація Товару).
24.09.2014 на адресу ТОВ «Росінтек-Україна» було направлено повідомлення про готовність замовника до виконання умов Договору у повному обсязі на загальну суму 2206760,00 грн.
Проте, постачальник свої зобов'язання щодо поставки авіаційних коліс КТ- 156Д (1030x350) належним чином не виконав. Постачальником порушено строки постачання товару на 28 днів.
Наведені обставини були встановлені в рішенні Господарського суду міста Києва від 03.11.2015 у справі №910/21224/15 за позовом Військового прокурора Вінницького гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росінтек-Україна» про стягнення 216262,48 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, в силу ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2015 у справі №910/21224/15, повторного доказування не потребують.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
За змістом ст. 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
У відповідності до ст. 561 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.
У розділі І Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №639 (надалі - Положення), визначено, що гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов'язань у повному обсязі або їх частину в разі пред'явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від основного зобов'язання принципала (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на таке зобов'язання безпосередньо міститься в тексті гарантії. Гарантійний лист - це гарантія, що оформлена належним чином на паперовому носії.
В якості забезпечення виконання зобов'язань за договором про закупівлю товарів за державні кошти №174/14 від 18.09.2014, 18.09.2014 Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» надано Військовій частині НОМЕР_1 гарантійний лист №24-05-2556 «Гарантія забезпечення виконання договору про закупівлю №302/09-Г», відповідно до умов якого відповідач, як гарант, зобов'язувався виплатити військовій частині НОМЕР_1 , як бенефіціару, будь-яку суму в межах загальної суми цієї гарантії, що становить 22067,60 грн, після одержання гарантом викладеної на українській мові та підписаної уповноваженою особою письмової вимоги бенефіціара, який заявляє про невиконання або несвоєчасне виконання принципалом своїх зобов'язань за договором закупівлі та/або порушення якості (комплектності) та/або кількості товару.
Гарант в десятиденний строк з моменту отримання письмової вимоги бенефіціара (з доданими до неї документами) розглядає та перевіряє її відповідність умовам даної гарантії, та перераховує на рахунок бенефіціара суму, яка визначена в цій гарантії.
Гарант має право відмовити бенефіціарові, якщо вимога або додані до неї документи: не відповідають умовам гарантії; подані гарантові по закінченні строку дії гарантії.
Письмова вимога бенефіціара повинна бути відправлена на поштову адресу гаранта: 01001, м. Київ, пров. Рильський, буд. 10-12/3, разом з:
- копією(ями) засвідченою(ними) бенефіціаром відповідного(них) документа(ів), яка(і) підтверджують, що принципал - ТОВ «Росінтек-Україна» не виконав свої зобов'язання за договором;
- карткою із зразками підпису посадової особи бенефіціара, яка підписала вимогу і посвідчена нотаріально або іншим способом, передбаченим законодавством.
Термін банківської гарантії - до 31.01.2015 включно.
За приписами ст. 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.
Згідно зі ст. 564 Цивільного кодексу України після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами. Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.
Частиною 1 ст. 565 Цивільного кодексу України визначено, що гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у строк, встановлений банківською гарантією, звернувся до відповідача з листом-вимогою №350/129/138/3083/пс від 04.12.2014 про сплату забезпечення виконання договору про закупівлю на суму 22067,60 грн, в якому позивач зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Росінтек-Україна» не виконало взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару за договором про закупівлю товарів за державні кошти №174/14 від 18.09.2014, у зв'язку з чим просив відповідча виплатити 22067,60 грн шляхом перерахування зазначеної суми на розрахунковий рахунок №37117891490001. Вимогу підписано тимчасово виконуючим обов'язки командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 .
До вказаної вимоги позивачем було додано: завірену копію повідомлення №350/129/138/2110/пс; завірену копію доповідної про порушення строків постачання; завірену копію картки із зразками підписів; гарантію забезпечення виконання договору про закупівлю.
У відповідь на вимогу відповідач надіслав позивачу лист за №24-02-4943 від 19.12.2014, в якому зазначив, що бенефіціар не дотримався умов гарантії та не надав Банку всіх належним чином оформлених документів, передбачених гарантією, а саме:
- картку із зразками підпису посадової особи бенефіціара, що підписала вимоги, що посвідчена нотаріально або іншим способом, передбаченим законодавством;
- копії документів посвідчені бенефіціаром, які підтверджують, що принципал не виконав зобов'язання за договором закупівлі, якими крім іншого є: договір №174/14 від 18.09.2014, що повинен містити предмет, який відповідає умовам гарантії та строки виконання поставки товарів, що є простроченими, як вказано у вимозі.
20.01.2015 позивач повторно звернувся до відповідача із вимогою виплатити 22067,60 грн шляхом перерахування коштів за вказаними позивачем реквізитами, надавши до вимоги лист Головного управління Державної казначейської служби у Вінницькій області щодо підтвердження підпису та печатки уповноваженої особи та завірену копію договору від 18.09.2014 №174/14.
Проте, вимога позивача задоволена відповідачем не була, сума коштів за гарантією у розмірі 22067,60 грн не виплачена.
При цьому, судом відхиляються доводи відповідача стосовно того, що позивачем не було підтверджено належним чином невиконання принципалом забезпечених гарантією зобов'язань, оскільки банківською гарантією не визначено, які саме документи повинен надати позивач у підтвердження невиконання принципалом своїх зобов'язань. Більш того, у адресованому позивачу листі №24-02-4943 від 19.12.2014 відповідач вказував на обов'язковість надання копії договору №174/14 від 18.09.2014 та не зазначав про обов'язковість надання інших документів, якими на його думку, має бути підтверджено факт невиконання.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що гарантійним листом відповідач гарантував перед позивачем виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Росінтек-Україна» свого обов'язку за договором про закупівлю товарів за державні кошти №174/14 від 18.09.2014. В порушення умов договору, забезпеченого банківською гарантією, постачальник свої зобов'язання за цим договором належним чином не виконав, порушивши строки постачання товару, факт чого встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2015 у справі №910/21224/15 та в силу ст. 35 Господарського процесуального кодексу України повторного доведення не потребує.
За таких обставин, враховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Росінтек-Україна» допустило порушення виконання зобов'язань за договором про закупівлю товарів за державні кошти №174/14 від 18.09.2014, які були забезпечені банківською гарантією Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», в силу положень ст.563 Цивільного кодексу України у відповідача виник обов'язок сплатити на користь позивача грошову суму відповідно до умов гарантії, а саме 22067,60 грн.
Водночас, судом встановлено, що на підставі рішення Національного банку України від 23 травня 2016 року № 14/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» Виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято Рішення від 23.05.2016 № 812 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» та Рішення від 13.06.2016 № 991 «Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський».
Згідно з даними Рішеннями було розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації строком з 23 травня 2016 року до 22 липня 2016 року включно.
Рішенням Правління Національного банку України № 124-рш від 12.07.2016 ПАТ «Банк Михайлівський» оголошено про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський». На підставі Постанови № 124-рш Виконавчою дирекцією Фонду гарантування винесено Рішення, яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» уповноваженою особою Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський» Ірклієнку Юрію Петровичу строком на два роки з 13.07.2016 по 12.07.2018.
Окрім того, Уповноваженою особою фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» 23.05.2016 було видано наказ № 7 про заборону видаткових операцій, відповідно до п. 1 якого наказано заборонити з 19 год. 35 хв. 23.05.2016 року здійснювати у ПАТ «Банк Михайлівський» будь-які видаткові банківські операції - безготівкові та готівкові, здійснювати оплату за укладеними правочинами без дозволу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» Ірклієнка Ю.П.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 1702 від 01.09.2016 року призначено Уповноваженою особою Фонду гарантування та делеговано повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський» Волкову Олександру Юрійовичу з 05.09.2016.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №265 від 24.01.2017 делеговані повноваження уповноваженої особи Фонду:
- Волкову Олександру Юрійовичу з 25.01.2017 визначені ст.ст. 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;
- ОСОБА_2 з 25.01.2017 визначені п.п. 4, 5, 6 та 8 ч.2 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку, питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банку регулюються нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Так, за змістом ст. 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Згідно з ч. 6 ст. 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Частиною 3 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що, під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
У відповідності до ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет. Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку в газеті «Урядовий кур'єр» або «Голос України» не пізніше ніж через сім днів з дня початку процедури ліквідації банку. Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.
В газеті «Голос України» №132 (6386) від 16.07.2016 опублікована інформація про ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський».
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.
Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи:
1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;
2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів;
3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.
Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду. Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.
Протягом 20 днів з дня затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів Фонд сповіщає кредиторів про акцептування їх вимог шляхом розміщення повідомлення на офіційному сайті Фонду, неплатоспроможного банку, а також у приміщеннях такого банку в доступному для відвідувачів місці.
При цьому, за приписами ч.ч. 6, 8 ст. ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, крім задоволення вимог кредиторів за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури, якщо таке задоволення вимог погоджено виконавчою дирекцією Фонду. Вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.
Черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів встановлено ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Отже, виходячи зі змісту ст.ст. 46, 49, 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», після початку процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом порядку, з дотриманням принципів черговості, передбаченої ст. 52 цього Закону.
Згідно з положеннями Цивільного кодексу України, Законів України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» і «Про банки і банківську діяльність» та на підставі наданої гарантії забезпечення виконання договору про закупівлю №302/09-Г між позивачем та відповідачем склалися зобов'язальні правовідносини, які мають майново-грошовий характер, а отже, у такому разі позивач виступає кредитором за майновою вимогою до банку, на якого поширюються обмеження, встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Таким чином, оскільки станом на момент розгляду даного спору розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 22067,60 грн, а також нарахованих 3% річних та інфляційних втрат, суперечать приписам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому задоволенню не підлягають.
У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 23.03.2017
Суддя Ю.М. Смирнова