ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
22.03.2017Справа №910/283/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФАКТОР-СЕРВІС"
до Публічного акціонерного товариства "Конотопський арматурний завод"
про стягнення 883 206,21 грн.
Суддя Гумега О.В.
Представники:
від позивача: Крупельницький В.Л. за довіреністю б/н від 23.01.2017
від відповідача: Розуменко І.Ю. за довіреністю б/н від 03.01.2017
ОСОБА_3 - генеральний директор
Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФАКТОР-СЕРВІС" (позивач-1) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Конотопський арматурний завод" (відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ-ФАКТОРИНГ" (відповідач-2) про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за Кредитним договором № 126-14 від 02.06.2014, що станом на 20.12.2016 становить 883206,21 грн., з яких: 370000,00 грн. заборгованості за кредитом, 192451,60 грн. заборгованості за процентами, 293040,00 грн. пені за кредитом, 26714,62 грн. пені за відсотками, 1000,00 грн. штрафу.
В обгрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФАКТОР-СЕРВІС" зазначило, що йому належать всі права вимоги за Кредитним договором № 126-14 від 02.06.2014 та договорами, що укладені в забезпечення цього кредитного договору, на підставі Договору відступлення права вимоги № 126-14-1 від 19.04.2016, яким Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАКТОР-КОМФОРТ" відступило в повному обсязі позивачу зазначені права вимоги до відповідача-1. Крім того, для забезпечення виконання умов за Кредитним договором № 126-14 від 02.06.2014, між відповідачем-2 та позивачем було укладено Договір поруки № 126-14-1 від 10.11.2016. Позивач стверджує, що відповідач-1 не виконує належним чином зобов'язання за Кредитним договором № 126-14 від 02.06.2014, внаслідок чого станом на 20.12.2016 утворилась заборгованість в загальному розмірі 883206,21 грн., яку позивач з урахуванням умов Договору поруки № 126-14-1 від 10.11.2016 просив солідарно стягнути з відповідачів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2017 (суддя Гумега О.В.) порушено провадження у справі № 910/283/17 та прийнято наведену позовну заяву до розгляду, розгляд справи призначено на 06.02.2017 о 11:00 год.
06.02.2017 через відділ діловодства суду від представника відповідача-1 (ПАТ "Конотопський арматурний завод") надійшли заперечення на позовну заяву про солідарне стягнення заборгованості, відповідно до яких відповідач-1 просив суд відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог про солідарне стягнення заборгованості з відповідача-1.
06.02.2017 через відділ діловодства суду від представника відповідача-1 надійшла заява про здійснення технічної фіксації розгляду справи № 910/283/17 за допомогою звукозаписувального технічного запису.
06.02.2017 через відділ діловодства суду надійшла зустрічна позовна заява № 58/98 від 03.02.2017 (вх. № 1855/17 від 06.02.2017) Публічного акціонерного товариства "Конотопський арматурний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФАКТОР-СЕРВІС", Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ-ФАКТОРИНГ" про визнання недійсними договору уступки права вимоги і договору поруки та про розірвання кредитного договору.
В судове засідання, призначене на 06.02.2016, з'явились представники позивача, відповідача-1 та відповідача-2.
Представник відповідача-1 в судовому засіданні 06.02.2017 підтримав заяву, подану ним 06.02.2017 через відділ діловодства суду, про здійснення технічної фіксації розгляду справи № 910/283/17 за допомогою звукозаписувального технічного запису, а також повідомив суд про подання ним зустрічної позовної заяви. Заява про здійснення технічної фіксації судом задоволена, залучена до матеріалів справи та передана до відділу діловодства суду для реєстрації.
Представник позивача в судовому засіданні 06.02.2017 подав заяву про відмову від частини позовних вимог. Відповідно до наведеної заяви позивач відмовився від позову в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ-ФАКТОРИНГ" (відповідач-2), провадження в цій частині позовних вимог просив припинити, підтримав позовні вимоги про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Конотопський арматурний завод" заборгованості за Кредитним договором № 126-14 від 02.06.2014, що станом на 20.12.2016 становить 883206,21 грн., з яких: 370000,00 грн. заборгованості за кредитом, 192451,60 грн. заборгованості за процентами, 293040,00 грн. пені за кредитом, 26714,62 грн. пені за відсотками, 1000,00 грн. штрафу. Заява залучена судом до матеріалів справи та передана до відділу діловодства суду для реєстрації.
Враховуючи подання відповідачем-1 зустрічної позовної заяви та подання позивачем заяви про відмову від частини позовних вимог, а також необхідність здійснення технічної фіксації розгляду справи за допомогою звукозаписувального технічного запису, керуючись приписами ч. 3 ст. 77 ГПК України, суд оголосив перерву в судовому засіданні до 27.02.2017 о 15:10 год.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2017 зустрічну позовну заяву № 58/98 від 03.02.2017 у справі № 910/283/17 та додані до неї документи повернуто без розгляду Публічному акціонерному товариству "Конотопський арматурний завод".
10.02.2016 через відділ діловодства суду від представника відповідача-1 надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
13.02.2016 через відділ діловодства суду від представника відповідача-2 надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
27.02.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача на дійшли доповнення до позовної заяви
В судове засідання, призначене на 27.02.2017, представники позивача та відповідача-1 з'явились.
Представник відповідача-2 в судове засідання 27.02.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
Представник позивача в судовому засіданні 27.02.2017 підтримав заяву, подану ним в судовому засіданні 06.02.2017, про відмову від частини позовних вимог. Відповідно до наведеної заяви позивач відмовився від позову в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ-ФАКТОРИНГ" (відповідач-2), провадження в цій частині позовних вимог просив припинити, підтримав позовні вимоги про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Конотопський арматурний завод" заборгованості за Кредитним договором № 126-14 від 02.06.2014, що станом на 20.12.2016 становить 883206,21 грн., з яких: 370000,00 грн. заборгованості за кредитом, 192451,60 грн. заборгованості за процентами, 293040,00 грн. пені за кредитом, 26714,62 грн. пені за відсотками, 1000,00 грн. штрафу.
В судовому засіданні 27.02.2016 судом здійснювався розгляд вищевказаної заяви позивача про відмову від частини позовних вимог.
Враховуючи норми ч. 4 ст. 22, ч. 1 ст. 78, п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, заслухавши пояснення представників сторін та розглянувши подану позивачем заяву про відмову від позову в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ-ФАКТОРИНГ" (відповідача-2), суд прийняв відмову позивача від позову в цій частині та на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України припинив провадження у справі № 910/283/17 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФАКТОР-СЕРВІС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ-ФАКТОРИНГ", у зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 80 ГПК України судом винесено ухвалу від 27.02.2017 про припинення провадження у справі № 910/283/17 в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ-ФАКТОРИНГ".
Враховуючи, що провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача-2 припинено, відповідача-1 у справі - Публічне акціонерне товариство "Конотопський арматурний завод" слід вважати відповідачем.
Отже, єдиним відповідачем у даній справі є Публічне акціонерне товариство "Конотопський арматурний завод", місцезнаходженням якого згідно наявних в матеріалах справи відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є адреса 41600, Сумська обл., місто Конотоп, вул. Вирівська, будинок 60.
Разом з тим, судом враховано приписи ч. 3 ст. 17 ГПК України, згідно яких справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду.
Таким чином, керуючись наведеними приписами ч. 3 ст. 17 ГПК України, суд дійшов висновку про необхідність розгляду по суті Господарським судом міста Києва даної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФАКТОР-СЕРВІС" до Публічного акціонерного товариства "Конотопський арматурний завод" (відповідач) про стягнення 883206,21 грн.
Представник відповідача - Публічного акціонерного товариства "Конотопський арматурний завод" в судовому засіданні 27.02.2017 заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи в порядку статті 77 ГПК України. Клопотання представника відповідача судом задоволено.
Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 27.02.2017 оголошено перерву до 06.03.2017.
Публічне акціонерне товариство "Конотопський арматурний завод" повторно звернулось до Господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою № 58/98 від 03.02.2017 (вх. № 2881/17 від 21.02.2017) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФАКТОР-СЕРВІС", Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ-ФАКТОРИНГ", третя особа-1: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор-комфорт", третя особа-2: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції", про визнання недійсними договору уступки права вимоги і договору поруки та про розірвання кредитного договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2017 зустрічну позовну заяву № 58/98 від 03.02.2017 (вх. № 2881/17 від 21.07.2017) у справі № 910/283/17 та додані до неї документи повернуто без розгляду Публічному акціонерному товариству "Конотопський арматурний завод" на підставі ст. 60, п.п. 3, 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
06.03.2017 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява про направлення справи № 910/283/17 за підсудністю. Відповідно до наведеної заяви відповідач просив суд направити справу № 910/283/17 за підсудністю до Господарського суду Сумської області.
В судове засідання, призначене на 06.03.2017, представники позивача та відповідача з'явились.
В судовому засіданні 06.03.2017 представник відповідача підтримав подану ним через відділ діловодства суду 06.03.2017 заяву про направлення справи № 910/283/17 за підсудністю.
В судовому засіданні 06.03.2017 судом розглянуто та відхилено на підставі ч. 3 ст. 17 ГПК України заяву відповідача про направлення справи № 910/283/17 за підсудністю до Господарського суду Сумської області.
В судовому засіданні 06.03.2017 представник відповідача подав заяву про відвід судді, відповідно до якої просив відвести суддю Господарського суду міста Києва Гумегу О.В. від розгляду справи № 910/283/17.
Представник позивача в судовому засіданні 06.03.2017 заперечував проти задоволення заяви про відвід судді.
В судовому засіданні 06.03.2017 здійснювався розгляд заяви відповідача про відвід судді.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2017 залишено заяву Публічного акціонерного товариства "Конотопський арматурний завод" про відвід судді Гумеги О.В. без задоволення.
В судовому засіданні 06.03.2017 представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про оголошення перерви в судовому засіданні з метою подання скарги на дії судді до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та звернення до правоохоронних органів. Зазначене клопотання відповідача судом відхилено. Судом зазначено, що наведене клопотання відповідача суд розцінює як тиск на суд.
В судовому засіданні, призначеному на 06.03.2017, здійснювався розгляд справи по суті.
Представник позивача в судовому засіданні 06.03.2017 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні 06.03.2017 надав усні заперечення проти заявлених позовних вимог та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову.
В судовому засіданні 06.03.2017 представник позивача подав клопотання про продовження строку вирішення спору. Клопотання судом задоволене, залучене до матеріалів справи та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.
Враховуючи клопотання позивача про продовження строку вирішення спору та положення ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 06.03.2017.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2017 продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів, відкладено розгляд справи на 22.03.2017 о 09:50 год.
17.03.2017 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення до заперечень на позовну заяву, відповідно до яких відповідач просив суд відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості в загальній сумі 883206,21 грн.
20.03.2017 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.
21.03.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло письмове підтвердження про відсутність аналогічного спору.
21.03.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли доповнення до позовної заяви про стягнення заборгованості, зокрема, щодо підстав для нарахування процентів, пені за кредитом та відсотками, штрафу. В наведених доповненнях також зазначено, що ТОВ "ФАКТОР-КОМФОРТ" та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФАКТОР-СЕРВІС" (позивач) є фінансовими установами, а тому вони мають право нараховувати та стягувати проценти за кредитним договором. В якості додатків до наведених доповнень додані копії свідоцтв, виданих вказаним товариствам Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
В судове засідання, призначене на 22.03.2017, представники позивача та відповідача з'явились.
Представник позивача в судовому засіданні 22.03.2017 надав усні пояснення по суті спору, з урахуванням доповнень до позовної заяви, поданих 27.02.2017 та 21.03.2017 через відділ діловодства суду, підтримав позовні вимоги про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Конотопський арматурний завод" заборгованості за Кредитним договором № 126-14 від 02.06.2014, що станом на 20.12.2016 становить 883206,21 грн., з яких: 370000,00 грн. заборгованості за кредитом, 192451,60 грн. заборгованості за процентами, 293040,00 грн. пені за кредитом, 26714,62 грн. пені за відсотками, 1000,00 грн. штрафу.
Представник відповідача в судовому засіданні 22.03.2017 заперечував позовні вимоги з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву, поданих 06.02.2017 через відділ діловодства суду, та у додаткових поясненнях, поданих 17.03.2017 через відділ діловодства суду.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 22.03.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва
02.06.2014 між Публічним акціонерним товариством "Конотопський арматурний завод" (позичальник, відповідач) та Публічним акціонерним товариством "Банк "Національні інвестиції" (Банк) було укладено Кредитний договір № 126-14 (далі - Кредитний договір № 126-14).
Публічним акціонерним товариством "Конотопський арматурний завод" здійснювалося часткове погашення заборгованості за Кредитним договором, станом на 04.09.2015 року заборгованість останнього за Кредитним договором склала 370 000,00 грн. за тілом кредиту та 1 052,00 грн. процентів за користування кредитом, що підтверджується Випискою № 2062-12-14, сформованою Публічним акціонерним товариством "Банк "Національні інвестиції" станом на 04.09.2015.
Згідно п. 10.6 Кредитного договору № 126-14 сторони узгодили, зокрема, що Банк має право без додаткової згоди позичальника передавати у заставу свої майнові права за цим договором, а також здійснювати відступлення права вимоги до позичальника.
04.09.2015 між Публічним акціонерним товариством "Банк "Національні інвестиції" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАКТОР-КОМФОРТ" (новий кредитор) було укладено Договір відступлення права вимоги № 126-14 (далі - Договір відступлення права вимоги № 126-14), відповідно до п. 2.1 якого первісний кредитор відступив в повному обсязі, а новий кредитор набув право вимоги до боржника (Публічного акціонерного товариства "Конотопський арматурний завод") вимагати виконання боржником Зобов'язання в повному обсязі.
За змістом п.п. 1.1.2, 1.1.4 Договору відступлення права вимоги № 126-14, Зобов'язанням сторони визначили зобов'язання боржника за Кредитним договором № 126-14 від 02.06.2014 (Основний договір) сплатити суму грошових коштів, включаючи основну суму кредиту 370000,00 грн., проценти за користування кредитом у розмірі, встановленому Основним договором, та станом на 04.09.2015 в сумі 1052,00 грн., будь-які інші суми, що належать до сплати за Основним договором, які нараховані або можуть бути нараховані боржнику за Основним договором, а також суми штрафних санкцій (неустойки), процентів, відшкодування збитків.
Згідно п. 2.4 Договору відступлення права вимоги № 126-14 до нового кредитора переходять права первісного кредитора у Зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, в тому числі права первісного кредитора за договором, зазначеним у п. 1.1.5 цього договору, а саме за Договором застави товарів в обігу від 02.06.2014, укладеним між первісним кредитором та боржником з урахуванням всіх додаткових угод про внесення змін та доповнень до нього.
Повідомленням про відступлення права вимоги № 3424/08-1 від 10.09.2015 Публічне акціонерне товариство "Банк "Національні інвестиції" повідомило ПАТ "Конотопський арматурний завод" про відступлення права вимоги за Кредитним договором № 126-14, у зв'язку з чим просило здійснювати погашення заборгованості за вказаним договором на користь нового кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОР-КОМФОРТ".
22.10.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАКТОР-КОМФОРТ" направило Публічному акціонерному товариству "Конотопський арматурний завод" повідомлення про відступлення права вимоги № 22/10/15-8 від 22.10.2015, що підтверджується фіскальним чеком № 6489 від 22.10.2015 та описом вкладення у цінний лист. Відповідно до наведеного повідомлення, ТОВ "ФАКТОР-КОМФОРТ" повідомило ПАТ "Конотопський арматурний завод" про відступлення ПАТ "Банк "Національні інвестиції" права вимоги за Кредитним договором № 126-14 та по договорах, що укладені для забезпечення виконання Кредитного договору, на користь ТОВ "ФАКТОР-КОМФОРТ", яке набуло права нового кредитора. Враховуючи наведене, а також неналежне виконання ПАТ "Конотопський арматурний завод" умов Кредитного договору № 126-14, ТОВ "ФАКТОР-КОМФОРТ" звернулось до ПАТ "Конотопський арматурний завод" з вимогою про дострокове та повне виконання останнім зобов'язань за Кредитним договором № 126-14 та сплату заборгованості на користь ТОВ "ФАКТОР-КОМФОРТ".
19.04.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАКТОР-КОМФОРТ" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФАКТОР СЕРВІС" (новий кредитор, позивач) було укладено Договір відступлення права вимоги № 126-14-1 (далі - Договір відступлення права вимоги № 126-14-1), відповідно до п. 2.1 якого первісний кредитор відступив в повному обсязі, а новий кредитор набув право вимоги до боржника (Публічного акціонерного товариства "Конотопський арматурний завод") вимагати виконання боржником Зобов'язання в повному обсязі.
За змістом п.п. 1.1.2, 1.1.4 Договору відступлення права вимоги № 126-14-1, Зобов'язанням сторони визначили зобов'язання боржника за Кредитним договором № 126-14 від 02.06.2014 (Основний договір) сплатити суму грошових коштів, включаючи основну суму кредиту 370000,00 грн., проценти за користування кредитом у розмірі, встановленому Основним договором, та станом на 19.04.2016 в сумі 93380,56 грн., будь-які інші суми, що належать до сплати за Основним договором, які нараховані або можуть бути нараховані боржнику за Основним договором, а також суми штрафних санкцій.
Згідно п. 2.4 Договору відступлення права вимоги № 126-14-1 до нового кредитора переходять права первісного кредитора у Зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, в тому числі право на Забезпечення зобов'язання. Так, згідно з п. 1.1.5 цього договору, Забезпечення означає заставу за Договором застави товарів в обігу від 02.06.2014, укладеним між Публічним акціонерним "Банк "Національні інвестиції" та боржником з урахуванням всіх змін та доповнень до нього.
22.04.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАКТОР-КОМФОРТ" направило Публічному акціонерному товариству "Конотопський арматурний завод" повідомлення про відступлення права вимоги № 22/04/16-20 від 22.04.2016, що підтверджується фіскальним чеком від 22.04.2016 № 5285 та описом вкладення у цінний лист. Відповідно до наведеного повідомлення, ТОВ "ФАКТОР-КОМФОРТ" повідомило ПАТ "Конотопський арматурний завод" про відступлення права вимоги за Кредитним договором № 126-14 та Договором застави в обігу від 02.06.2014, з урахуванням всіх додаткових змін та доповнень, Товариству з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФАКТОР СЕРВІС" відповідно до Договору відступлення права вимоги № 126-14-1, який набув права нового кредитора. У зв'язку з наведеним, ПАТ "Конотопський арматурний завод" було повідомлено про необхідність погашення заборгованості за Кредитним договором № 126-14 на користь нового кредитора - ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФАКТОР СЕРВІС", вказано його місцезнаходження та рахунок.
Отже, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФАКТОР СЕРВІС" стверджує, що станом на час подання даного позову до суду йому належать всі права вимоги за Кредитним договором № 126-14 від 02.06.2014 та договорами, що укладені для його забезпечення.
При цьому позивачем додано до матеріалів справи докази на підтвердження того, що і позивач, і ТОВ "ФАКТОР-КОМФОРТ", між якими був укладений Договір відступлення права вимоги № 126-14-1, є фінансовими установами, а саме: копії свідоцтва серії ФК № 598, виданого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг ТОВ "ФАКТОР-КОМФОРТ" (ідентифікаційний код 398455130) (з додатком до вказаного свідоцтва), та свідоцтва серії ФК № 503, виданого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФАКТОР СЕРВІС" (ідентифікаційний код 39321683) (з додатком до вказаного свідоцтва).
Відповідно до умов Кредитного договору № 126-14 Публічному акціонерному товариству "Конотопський арматурний завод" (позичальник, відповідач) було надано у порядку та на умовах, визначених цим договором відновлювальну кредитну лінію у гривні (сума ліміту заборгованості за кредитною лінією встановлена в розмірі 4000000,00 грн.), в свою чергу, позичальник зобов'язався повернути кредит у строки, встановлені в п. 2.2 цього договору, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання за цим договором.
Сторонами до Кредитного договору № 126-14 вносились зміни та доповнення шляхом підписання Додаткових угод № 1 від 03.02.2015, № 2 від 05.05.2015, № 3 від 01.07.2015. Так, Додатковою угодою № 3 від 01.07.2015 було пролонговано строк повернення кредиту за Кредитним договором № 126-14 та встановлено кінцевий термін повернення заборгованості по кредиту не пізніше 02.10.2015 включно, а також встановлено відсоткову ставку за користування кредитом згідно Кредитного договору № 126-14 40%, починаючи з 02.07.2015.
Таким чином, 02.10.2015 Публічне акціонерне товариство "Конотопський арматурний завод" (відповідач) повинен був повернути тіло кредиту та сплатити проценти за його користування, проте, як стверджує позивач, вказані зобов'язання за Кредитним договором № 126-14 відповідач не виконав, внаслідок чого заборгованість останнього за Кредитним договором № 126-14 станом на 20.12.2016 склала 883206,21 грн., з яких:
370000,00 грн. заборгованості за кредитом,
192451,60 грн. заборгованості за процентами,
293040,00 грн. пені за кредитом,
26714,62 грн. пені за відсотками,
1000,00 грн. штрафу.
З вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором № 126-14 у вищенаведених сумах, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва.
Відповідач заперечив позовні вимоги з підстав, наведених у запереченнях на позовну заяву, поданих 06.02.2017 через відділ діловодства суду, та у додаткових поясненнях до заперечень на позовну заяву, поданих 17.03.2017 через відділ діловодства суду, а саме:
- відповідач вважає фіктивним згідно зі ст. 234 ЦК України Договір поруки № 126-14-1 від 10.11.2016, який був укладений між позивачем та ТОВ "ПРОФІ-ФАКТОРИНГ", та зазначає, що єдиною метою укладення вказаного договору поруки була штучна зміна територіальної підсудності, а також звернув увагу, що розрив у часі між укладенням Договору відступлення права вимоги № 126-14-1 від 19.04.2016 та Договору поруки № 126-14-1 від 10.11.2016 складав понад 6 місяців;
- відповідач вказав, що станом на 04.09.2015 сума відсотків за Кредитним договором становила 1052,00 грн., що підтверджено повідомленням про відступлення права вимоги № 3424/08-1 від 10.09.2015, при цьому зазначив, що не повністю визнає суми заборгованості;
- відповідач повідомив про розгляд Вищим адміністративним судом України касаційної скарги у справі № 826/24648/15 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОР-КОМФОРТ" до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" Волощука І.Г. про визнання протиправними та скасування рішення, наказів в частинах, визнання протиправними дій, зокрема, про визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" Волощука І.Г. про віднесення до нікчемних правочинів (договорів), укладених між ТОВ "ФАКТОР-КОМФОРТ" та ПАТ "Банк "Національні інвестиції", договорів відступлення прав вимоги, зокрема, № 126-14, та похідних договорів про відступлення прав договорами іпотеки та договорами застави;
- відповідач вважає, що до розгляду Вищим адміністративним судом України касаційної скарги у справі № 826/24648/15, ТОВ "ФАКТОР-КОМФОРТ" не мало цивільної дієздатності щодо уступки права вимоги на користь ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФАКТОР СЕРВІС" (позивача) за Кредитним договором № 126-14;
- відповідач вважає, що за відсутності у ТОВ "ФАКТОР-КОМФОРТ" та у ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФАКТОР СЕРВІС" ліцензії на право здійснення банківської діяльності, у вказаних суб'єктів господарської діяльності відсутні підстави для нарахування відсотків за Кредитним договором № 126-14;
- відповідач також вважає, що відступлення ТОВ "ФАКТОР-КОМФОРТ" на користь ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФАКТОР СЕРВІС" права вимоги за Кредитним договором № 126-14 носило ознаки нікчемності.
Позивач заперечив доводи відповідача проти задоволення позовних вимог з огляду на таке:
- щодо тверджень відповідача про нікчемність Договору відступлення права вимоги № 126-14 від 04.09.2015, укладеного між ПАТ "Банк "Національні інвестиції" та ТОВ "ФАКТОР- КОМФОРТ", а рівно щодо нікчемності Договору відступлення права вимоги № 126-14-1 від 19.04.2016, укладеного між ТОВ "ФАКТОР- КОМФОРТ" та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФАКТОР СЕРВІС", позивач вказав, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2016 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.02.2017 у справі № 826/24648/15, встановлено відсутність підстав для віднесення Договору відступлення права вимоги № 126-14 від 04.09.2015 до нікчемних правочинів. Вказана постанова Окружного адміністративного суду міста Києва, яка набрала законної сили, на думку позивача, має преюдиціальне значення для вирішення даної господарської справи, а встановлені нею обставини не потребують доказуванню в силу положень статті 35 Господарського процесуального кодексу України. Тому, твердження відповідача про неналежного кредитора за Кредитним договором № 126-14 не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та суперечать наявним в матеріалах справи доказам;
- щодо проміжків часу між укладенням Договору відступлення права вимоги № 126-14 від 04.09.2015 та Договору відступлення права вимоги № 126-14-1 від 19.04.2016, то посилаючись на норми ст.ст. 627, 628 ЦК України, позивач вказує на відсутність жодних обмежень та/або заборон щодо їх укладення;
- відповідач, який не погодився із розрахунком заборгованості, здійсненим позивачем, не зазначив, в чому полягає неправильність такого розрахунку, не надав власний контррозрахунок;
- разом з тим, за умовами Договору відступлення прав вимоги № 126-14-1 ТОВ "ФАКТОР- КОМФОРТ" відступило право вимоги за Кредитним договором № 126-14 , в тому числі право вимоги по тілу кредиту, процентам та будь-яким штрафним санкціям.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч. 1 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю з огляду на таке.
Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором № 126-14 від 02.06.2014.
Позивач належними доказами довів суду, що станом на час розгляду спору по суті всі права вимоги за Кредитним договором № 126-14 від 02.06.2014 та договорами, що укладені в забезпечення цього кредитного договору, належать йому на підставі Договору відступлення права вимоги № 126-14-1 від 19.04.2016, яким Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАКТОР-КОМФОРТ" відступило в повному обсязі позивачу зазначені права вимоги до відповідача. При цьому наявні в матеріалах справи докази, а саме свідоцтво серії ФК № 503, видане Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФАКТОР СЕРВІС", підтверджує, що позивач є фінансовою установою, а отже, відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України має право нараховувати та стягувати проценти за кредитним договором.
Так, відповідно до п.п. 1.1.2, 1.1.4 Договору відступлення права вимоги № 126-14-1, Зобов'язанням сторони визначили зобов'язання боржника за Кредитним договором № 126-14 від 02.06.2014 (Основний договір) сплатити суму грошових коштів, включаючи основну суму кредиту 370000,00 грн., проценти за користування кредитом у розмірі, встановленому Основним договором, та станом на 19.04.2016 в сумі 93380,56 грн., будь-які інші суми, що належать до сплати за Основним договором, які нараховані або можуть бути нараховані боржнику за Основним договором, а також суми штрафних санкцій.
Згідно п. 2.4 Договору відступлення права вимоги № 126-14-1 до нового кредитора переходять права первісного кредитора у Зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, в тому числі право на Забезпечення зобов'язання. Так, згідно з п. 1.1.5 цього договору, Забезпечення означає заставу за Договором застави товарів в обігу від 02.06.2014, укладеним між Публічним акціонерним "Банк "Національні інвестиції" та боржником з урахуванням всіх змін та доповнень до нього.
Станом на час розгляду спору по суті Договір відступлення права вимоги № 126-14-1 є чинним, недійсним в судовому порядку не визнавався.
Доводи відповідача щодо нікчемності Договору відступлення права вимоги № 126-14 від 04.09.2015, укладеного між ПАТ "Банк "Національні інвестиції" та ТОВ "ФАКТОР- КОМФОРТ", а рівно і нікчемності Договору відступлення права вимоги № 126-14-1 від 19.04.2016, укладеного між ТОВ "ФАКТОР- КОМФОРТ" та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФАКТОР СЕРВІС", судом відхиляються з огляду на таке.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2016 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.02.2017 у справі № 826/24648/15, встановлено відсутність підстав для віднесення Договору відступлення права вимоги № 126-14 від 04.09.2015 до нікчемних правочинів.
Так, постановою від 25.02.2016 року у справі № 826/24648/15 Окружний адміністративний суд міста Києва постановив, зокрема:
- визнати протиправним та скасувати п.п. 1.1 п. 1 Наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Акціонерному товаристві "БАНК "НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ" Волощука Ігоря Григоровича "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) " від 25 вересня 2015 року № 38 та п. 2 зазначеного Наказу в частині, що стосується правочинів (договорів), укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАКТОР- КОМФОРТ" та Публічним акціонерним товариством "БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ", за переліком, зокрема, № 126-14 та похідних договорів про відступлення прав за Договорами іпотеки та про відступлення прав за Договорами застави.
- визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Акціонерному товаристві "БАНК "НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ" Волощука Ігоря Григоровича щодо направлення повідомлення № 3820/03 від 23 жовтня 2015 року про нікчемність правочинів (договорів), укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАКТОР- КОМФОРТ" та Публічним акціонерним товариством "БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ", за переліком, зокрема, № 126-14 та похідних договорів про відступлення прав за Договорами іпотеки та про відступлення прав за Договорами застави.
Вказана постанова Окружного адміністративного суду міста Києва набрала законної сили.
Згідно з ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Пунктом 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2013 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарським судам роз'яснено, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.
Отже, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2016 у справі № 826/24648/15, що набрала законної сили, має преюдиціальне значення, а встановлені нею факти не потребують повторного доведення при вирішенні даної справи № 910/283/17.
Зважаючи на наведене, твердження відповідача про позивача як неналежного кредитора за Кредитним договором № 126-14 не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та суперечать наявним в матеріалах справи доказам.
Судом також досліджено, що Кредитний договір № 126-14 був укладений між Публічним акціонерним товариством "Конотопський арматурний завод" (позичальник, відповідач) та Публічним акціонерним товариством "Банк "Національні інвестиції" (Банк) В подальшому до вказаного договору сторонами були укладені Додаткові угоди № 1 від 03.02.2015, № 2 від 05.05.2015, № 3 від 01.07.2015.
Отже, наведений Кредитний договір № 126-14 (з урахуванням укладених до нього додаткових угод про внесення змін та доповнень) та відповідні положення статей параграфів 1, 2 глави 71 ЦК України та ст.ст. 345-349 параграфа 1 глави 35 ГК України визначають права та обов'язки сторін з надання та повернення грошових коштів (кредиту) та сплати процентів.
Згідно норми ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).
Зокрема, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ч. 1 ст. 1046 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Приписами ч. 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п. 2.1, 2.2 Кредитного договору № 126-14 сторони узгодили, що Банк у порядку та на умовах, визначених цим договором надає позичальнику відновлювальну кредитну лінію у гривні (сума ліміту заборгованості за кредитною лінією встановлена в розмірі 4000000,00 грн.), а позичальник (відповідач) зобов'язався повернути кредит у строки, встановлені в п. 2.2 цього договору, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання за цим договором.
Відповідно до п. 5.1 Кредитного договору № 126-14 позичальник (відповідач) зобов'язаний суворо дотримуватись графіку ліміту заборгованості, визначеного в п. 2.2 цього договору, та не пізніше останнього дня для відповідного періоду частково погасити кредит для приведення його фактичного розміру в межі ліміту заборгованості на наступний період.
Пунктом 5.2 Кредитного договору № 126-14 передбачено, що позичальник може у будь-який час протягом дії кредитної лінії повністю або частково повертати кредит до настання термінів погашення (зменшення лімітів заборгованості), визначених в п. 2.2 цього договору.
Кредит, одержаний позичальником за Договором, повертається ним у валюті кредиту з додержанням строків, визначених у п. 2.2 цього договору (п. 5.3 Кредитного договору № 126-14).
Відповідно до п. 5.5 Кредитного договору № 126-14 встановлено, що позичальник щомісячно сплачує проценти за користування кредитом в останній робочий день місяця, за який сплачуються проценти та одночасно з кінцевим строком повернення кредиту. Сплата процентів здійснюється у валюті кредиту.
Додатковою угодою № 3 від 01.07.2015 було пролонговано строк повернення кредиту за Кредитним договором № 126-14 та встановлено кінцевий термін повернення заборгованості по кредиту не пізніше 02.10.2015 включно, а також встановлено відсоткову ставку за користування кредитом згідно Кредитного договору № 126-14 40%, починаючи з 02.07.2015.
Таким чином, 02.10.2015 Публічне акціонерне товариство "Конотопський арматурний завод" (відповідач) повинен був повернути тіло кредиту та сплатити проценти за його користування.
По матеріалам справи судом встановлено, що зобов'язання щодо повернення тіла кредиту та сплати процентів за його користування відповідно до умов Кредитного договору № 126-14 відповідач не виконав, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
Позивач визначив, що станом на 20.12.2016 заборгованість відповідача за Кредитним договором № 126-14 склала 370000,00 грн. заборгованості за кредитом та 192451,60 грн. заборгованості за процентами.
Судом встановлено, що заборгованість відповідача по тілу кредиту в розмірі 370000,00 грн. підтверджується наявною в матеріалах справи Випискою № 2062-12-14, сформованою Публічним акціонерним товариством "Банк "Національні інвестиції" станом на 04.09.2015 (а.с. 44-50 т. 1), тоді як жодні належні докази, які б спростовували наведений розмір заборгованості по тілу кредиту станом на час розгляду даної справи, відповідач суду не назвав та до матеріалів справи не залучив.
Також, матеріали справи не містять доказів на підтвердження сплати відповідачем процентів за користування кредитом відповідно до Кредитного договору № 126-14 за період з 04.09.2015.по 20.12.2016.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку процентів, доданого позивачем до позовної заяви в якості додатку, суд дійшов висновку, що такий розрахунок виконаний позивачем арифметично вірно, є обґрунтованим і таким, що відповідає матеріалам справи. Водночас відповідач, який заперечував визначений позивачем розмір заборгованості за Кредитним договором № 126-14, докази невірності (необґрунтованості) розрахунку такого позивача суду не надав, рівно як і не надав власного контррозрахунку процентів за вказаним кредитним договором.
Згідно з пунктом 7.2 Кредитного договору № 126-14 передбачено, що за порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування ним Банк має право стягнути з позичальника пеню за кожний день прострочення, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 7.4 Кредитного договору № 126-14 встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання позичальником будь-яких інших зобов'язань за Договором, ніж ті, що зазначені в 7.2, 7.3 цього договору, Банк має право стягнути з позичальника штраф у розмірі 1 000 (однієї тисячі) гривень за кожне таке невиконання або неналежне виконання.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за Кредитним договором № 126-14, позивачем було нараховано відповідачу пеню за несвоєчасне повернення тіла кредиту та процентів в розмірі 319754,62 грн. (293040,00 грн. пені по тілу кредиту та 26714,62 грн. пені по процентах.).
Факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Кредитним договором № 126-14 підтверджується матеріалами справи.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені (за несвоєчасне повернення тіла кредиту та процентів), доданого позивачем до позовної заяви в якості додатку, суд дійшов висновку, що такий розрахунок виконаний позивачем арифметично вірно, є обґрунтованим і таким, що відповідає матеріалам справи. Водночас відповідач, який заперечував визначений позивачем розмір заборгованості за Кредитним договором № 126-14, докази невірності (необґрунтованості) такого розрахунку позивача суду не надав, рівно як і не надав власного контррозрахунку пені (за несвоєчасне повернення тіла кредиту та процентів) за вказаним кредитним договором.
Згідно з п.п. 8.1.4 п. 8.1 Кредитного договору № 126-14 позичальник зобов'язується щоквартально до 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом, надавати Банку інформацію пов'язану з фінансовим станом позичальника у звітному кварталі (у тому числі інформацію про надходження та витрати на поточних рахунках, відкритих в інших банках з розбивкою по місяцях, інформацію про стан заборгованості по кредитах, гарантіях, поручительствах перед іншими банками), в обсязі, необхідному Банку.
У зв'язку з тим, що відповідач не подавав позивачу інформацію, пов'язану з його фінансовим станом, визначену п.п. 8.1.4 п. 8.1 Кредитного договору № 126-14, позивачем також було нараховано відповідачу штраф в розмірі 1000,00 грн.
Неподання інформації в порядку п.п. 8.1.4 п. 8.1 Кредитного договору № 126-14 не спростовано відповідачем жодними належними доказами.
Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Зважаючи на встановлені обставини справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФАКТОР-СЕРВІС" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Конотопський арматурний завод" 370000,00 грн. заборгованості за кредитом, 192451,60 грн. заборгованості за процентами, 293040,00 грн. пені за кредитом, 26714,62 грн. пені за відсотками, та 1000,00 грн. штрафу є обгрунтованими, нормативно та документально доведеними, а тому підлягають задоволенню повністю.
При цьому суд відхиляє як такі, що не стосуються предмету спору у даній справі доводи відповідача про фіктивність Договору поруки № 126-14-1 від 10.11.2016, який був укладений між позивачем та ТОВ "ПРОФІ-ФАКТОРИНГ".
Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведену норму статті 49 ГПК України та з огляду на задоволення позовних вимог в повному обсязі, з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача судовий збір у розмірі 13248,10 грн.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 35, 43, 44, 49, ст. 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Конотопський арматурний завод" (41600, Сумська обл., місто Конотоп, вул. Вирівська, будинок 60, ідентифікаційний код 00218331) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФАКТОР-СЕРВІС" (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, буд. 10, ідентифікаційний код 39321683) 370000,00 грн. (триста сімдесят тисяч гривень 00 коп.) заборгованості за кредитом, 192451,60 грн. (сто дев'яносто дві тисячі чотириста п'ятдесят одну гривню 60 коп.) заборгованості за процентами, 293040,00 грн. (двісті дев'яносто три тисячі сорок гривень 00 коп.) пені за кредитом, 26714,62 грн. (двадцять шість тисяч сімсот чотирнадцять гривень 62 коп.) пені за відсотками, 1000,00 грн. (одну тисячу гривень 00 коп.) штрафу, 13248,10 грн. (тринадцять тисяч двісті сорок вісім гривень 10 коп.) судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 23.03.2017
Суддя Гумега О.В.