21.03.2017 р. Справа№ 914/4135/15
Суддя О. Запотічняк при секретарі Думин В.Я.
розглянувши заяву Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго", м.Львів,
про визнання таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Львівської області №043624 від 16.02.2016 в частині стягнення 565754, 75 грн. основного боргу, 1210248, 00 грн. інфляційних втрат, 10578, 08 грн. 3% річних
у справі № 914/4135/15
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ,
до відповідача: Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго", м.Львів,
про: стягнення заборгованості в сумі 10 924 929,17грн.
В судове засідання з'явились:
Від заявника (відповідача): Коцелко Ю.В.- представники;
Від позивача: Вознюк Є.В. - представник;
Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.
Права і обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено.
На розгляд Господарського суду Львівської області подано заяву Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" про визнання таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Львівської області №043624 від 16.02.2016 р. у справі № 914/4135/15.
Ухвалою від 28.02.2017 р. прийнято заяву до провадження і призначено розгляд заяви на 09.03.2017 р.
06.03.2017 р. представник позивача подав через канцелярію суду заперечення на заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
В судовому засіданні 09.03.2017 р. з'явилися представники заявника (відповідача) та представник позивача.
Представник заявника (відповідача) подав клопотання про продовження строку розгляду заяви у зв'язку з необхідністю подання додаткових доказів.
Відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.
Суд задоволив клопотання заявника (відповідача) та продовжив строк розгляду заяви у відповідності до ст.69 ГПК України на 15 днів та відклав розгляд справи на 21.03.2017 р.
В судове засідання 21.03.2017 р. з'явилися представники сторін.
Заявник підтримав заяву та просить визнати наказ господарського суду Львівської області від 16.02.2016 в частині стягнення 565754, 75 грн. основного боргу, 1210248, 00 грн. інфляційних втрат, 10578, 08 грн. 3% річних таким, що не підлягає виконанню.
Представник стягувача заперечив щодо поданої заяви та просить відмовити в її задоволенні.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників, суд встановив наступне.
Рішенням господарського суду Львівської області від 09.02.2016 р. позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" (79040, м.Львів, вул.Данила Апостола, 1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 05506460) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20077720) 565754грн. 75коп. - основного боргу, 1210248грн. 44коп. - пені, 2298762грн. 74коп. - інфляційних втрат, 105784грн. 08коп. - 3% річних та 70488грн.42 коп. - судового збору; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 р. рішення Господарського суду Львівської області від 05.01.2016 року по справі №914/4135/15 залишено без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.
16.02.2016 р. господарським судом Львівської області видано наказ про примусове виконання рішення господарського суду Львівської області від 05.01.2016р. та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.2016р., які набрали законної сили 08.02.2016р.
На виконання наказу господарського суду Львівської області Відділом примусового виконання рішення управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівської області було відкрите виконавче провадження № 51561349.
30 листопада 2016 року набрав чинності Закон України "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого, водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
27.02.2017р. заявником подано заяву до господарського суду Львівської області, відповідно до якої заявник (відповідач) просить визнати таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Львівської області 16.02.2016 в частині стягнення 565754, 75 грн. основного боргу, 1210248, 00 грн. інфляційних втрат, 10578, 08 грн. 3% річних
У поданій заяві ЛМКП "Львівтеплоенерго" покликається на Закон України "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого, водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" та зазначає наступне.
Відповідно до статті 2 вказаного Закону України "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого, водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Згідно з частиною 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Додаткові умови для списання сум неустойки, інфляційних нарахувань, процентів річних при відсутності кредиторської заборгованості на день набрання чинності законом, не вимагаються.
Предметом розгляду у справі 914/4135/15 було стягнення заборгованості, пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасно проведені розрахунки за поставку природного газу по договору закупівлі природнього газу № 1554/14-КП-21.
На думку заявника, у зв'язку із повним виконанням ЛМКП "Львівтеплоенерго" своїх зобов'язань згідно Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", відтак, ДК Газ України "НАК "Нафтогаз України" втратила право вимоги зі сплати штрафних та фінансових санкцій.
Представник стягувача заперечив проти покликань відповідача, зазначивши наступне.
За змістом ч. 3 ст.7 Закону "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", нарахування не вважаються списаними або погашеними, а лише підлягають списанню, при цьому, в частині вже нарахованих неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань та процентів річних не встановлюється певний юридичний факт, а лише визначається можливість їх подальшого списання.
Як зазначив представник, виходячи із положень ст.ст. 1,2 Закону, процедура списання заборгованості є складовою частиною загальної процедури врегулювання заборгованості боржника.
Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів від 21.02.2017р. № 93 "Про Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром" передбачено, що рішення про включення або про відмову у включенні до реєстру приймається Мінрегіону або уповноваженою ним посадовою особою протягом 10 робочих днів з дня надходження заяви та розміщується на офіційному веб-сайті цього органу.
За твердженнями стягувача, учасниками процедури врегулювання заборгованості є виключно ті теплопостачальні та теплогенеруючі організації і підприємства централізованого водопостачання і водовідведення, які включені до реєстру, а отже, подали до відповідного центрального органу виконавчої влади заяву та документи, згідно з визначеним Законом переліком, та щодо яких органом центральної виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, прийнято рішення про включення до реєстру. Боржником не надані докази участі підприємства у процедурі врегулювання заборгованості у визначеному Законом № 1730 порядку, та, відповідно, не надано доказів включення підприємства боржника до відповідного реєстру.
Як стверджує представник стягувача, боржником не доведено та не підтверджено належними доказами те, що його обов'язок щодо виконання наказу господарського суду Львівської області від 16.02.16 № 914/4135/15 відсутній, а тому правові підстави для задоволення заяви боржника про визнання наказу господарського суду Львівської області від 16.02.16 № 914/4135/15 таким, що не підлягає виконанню в частині, відсутні.
При прийнятті ухвали суд виходив із наступного.
Частиною 1 ст.116 ГПК України передбачено, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.
Згідно ч. 2 ст. 117 ГПК України, господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника … визнати наказ таким, що не підлягає виконанню.
Частино 4 ст. 117 ГПК передбачено, що господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.
30.11.2016р. набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016р. №1730-VIII, який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Проте, доводи заявника, що вказаний Закон не вимагає від сторін будь-яких дій і заборгованість визнається списаною автоматично з вступом в дію цього Закону, не є вірними з огляду на наступне.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV зобов'язанням в цьому Законі визнається заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; фінансовою звітністю - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.
Порядок списання заборгованості, як правило, складається з таких етапів: утворення учасником процедури списання комісії зі списання заборгованості; здійснення списання заборгованості відповідно до фінансової звітності підприємства зі складенням протоколу списання, який надсилається компанії постачальнику природного газу, яка проводить відповідне списання заборгованості, яка обліковується за цим підприємством, у своїй звітності, про що надсилає повідомлення підприємству виробнику теплової енергії. Зазначений процес є двостороннім, із впорядкуванням фінансової документації для обох підприємств.
Враховуючи вимоги Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" у відповідача з 30.11.2016р. виникло право на списання заборгованості зі сплати пені, інфляційних нарахувань, трьох відсотків річних, на стягнення яких видано наказ від 13.05.2016р., але не автоматично, як він зазначає у заяві, а відповідно до певної процедури, яка має засвідчуватись певними документами.
В пп. 3.1, пп. 3.3 п. З постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (із змінами і доповненнями) роз'яснено, що частина 4 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті, які слід розглядати за правилами Господарського процесуального кодексу України у межах вже розглянутої справи, у разі:
- якщо його видано помилково;
- якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).
Слід зауважити, що норма ч. 4 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України визначає можливість припинення виконання судового рішення, яке набрало законної сили, лише внаслідок наявності для цього безумовних і безспірних підстав, тобто, обставини, на підставі яких господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню, мають бути безспірними та безпосередньо засвідчувати факт припинення зобов'язань боржника.
Відповідно ч. 1 ст. 33, ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Крім того, заявник зазначає у своїй заяві, що основний борг згідно судового рішення у справі № 914/4135/15 сплачено повністю, що підтверджується двосторонньо оформленим актом звірки.
Як встановлено судом заявником (відповідачем) не надано належних доказів по сплаті основного боргу, що підтверджує сплачений основний борг, а саме платіжні доручення. Акт звірки не є первинним документом, а підтверджує факт наявності заборгованості, однак не її сплати.
Враховуючи викладене суд прийшов до висновку, що заява про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню наказу від 16.02.2016 в частині стягнення 565754, 75 грн. основного боргу, 1210248, 00 грн. інфляційних втрат, 10578, 08 грн. 3% річних до задоволення не підлягає.
Керуючись ст. ст. 86, 117 Господарського процесуального кодексу України, - суд
В задоволенні заяви Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" про визнання таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Львівської області від 16.02.2016 в частині стягнення 565754, 75 грн. основного боргу, 1210248, 00 грн. інфляційних втрат, 10578, 08 грн. 3% річних у справі № 914/4135/15 - відмовити.
Суддя Запотічняк О.Д.