ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.03.2017Справа №910/1582/17
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування"
до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант»
про відшкодування збитків в порядку регресу в розмірі 5809,30 грн.
Суддя Грєхова О.А.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Ліповуз Д.І. - представник за довіреністю.
Приватне акціонерне товариство «Арсенал Страхування» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (далі - відповідач) про відшкодування збитків в порядку регресу в розмірі 5809,30 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту №1904\13-ТзК01 від 06.12.2013 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплатив страхове відшкодування власнику автомобіля марки «Ford», реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2017 порушено провадження у справі №910/1582/17, розгляд справи призначено на 27.02.2017; зобов'язано Моторне (транспортне) страхове бюро України надати інформацію щодо полісу №АС/0408879.
13.02.2017 через відділ діловодства суду від МТСБУ надійшла витребувана судом інформація.
09.02.2017 та 27.02.2017 від позивача через відділ діловодства суду надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.
Представник відповідача у судовому засіданні 27.02.2017 подав відзив на позовну заяву, в якому частково визнав позовні вимоги в сумі 2325,98 грн. та зазначив, що позивачем безпідставно було відшкодовано заміну лівого заднього колісного диску.
Відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 27.02.2017 оголошено перерву до 20.03.2017.
16.03.2017 від позивача через відділ діловодства суду надійшли додаткові документи до матеріалів справи, а також письмові пояснення.
У судовому засіданні 20.03.2017 представник відповідача проти позову заперечив частково та надав додаткові письмові пояснення до матеріалів справи.
Позивач в засідання суду 20.03.2017 свого представника не направив, про причини нявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.
Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 20.03.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, які приймали участь у розгляді справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
06.12.2013 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №1904\13-ТзК01 (далі - договір добровільного страхування), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки «Ford», реєстраційний номер НОМЕР_1, 2013 року випуску.
Договором визначено, що до страхових випадків відноситься зокрема ДТП, а строк дії договору встановлено з 06.12.2013 до 05.12.2014 (п. 7.2, 16 договору добровільного страхування).
Пунктом 27.1. договору добровільного страхування сторони погодили, що страхове відшкодування виплачується страховиком згідно з договором на підставі письмової заяви страхувальника (його правонаступника, банка) і страхового акту, який складається страховиком.
За умовами п. 27.10. договору добровільного страхування при пошкодженні ТЗ розмір страхового відшкодування визначається шляхом складання кошторису вартості відновлення ТЗ (кошторису збитків), в який включається вартість запасних частин, деталей, обладнання та матеріалів, що підлягають заміні, без урахування експлуатаційного зносу, а також вартість ремонтних робіт. Кошторис збитків складається страховиком, виходячи з відновлення пошкодженого ТЗ на базі СТО на підставі рахунків з СТО. В окремих випадках, за згодою страховика та страхувальника (банка), розмір збитків може визначатися на підставі автотоварознавчої експертизи або безпосередньо страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром). Вартість частин та деталей береться в розрахунок кошторису збитків за умови, що вони шляхом ремонту не можуть бути приведені в стан, придатний для подальшого використання, або витрати на такий ремонт перевищують витрати по їх заміни на нові.
При пошкодженні ТЗ розмір страхового відшкодування дорівнює розміру збитків, визначених в кошторисі збитків, за вирахуванням встановленої франшизи по відповідному ризику, але не більше страхової суми. При цьому розмір збитків визначається «На базі авторизованої СТО» - при розрахунку розміру страхового відшкодування в кошторис збитків включається вартість запасних частин, деталей, обладнання, матеріалів та ремонтних робіт, що визначається виключно, виходячи з відновлення пошкодженого ТЗ на базі авторизованої СТО. Авторизована СТО - СТО, яка уповноважена здійснювати ремонт та обслуговування ТЗ певної марки згідно з вимогами заводу-виробника за цінами офіційного дилера на підставі відповідних документів (угод з дилером, тощо) (пункти 17, 27.11, 27.11.1 договору добровільного страхування).
За приписами статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Статтею 980 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору страхування можуть бути зокрема майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).
Як встановлено в ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
10.03.2014 приблизно о 14 год. 10 хв. в м. Києві по вул. Лебедєва, 47, відбулась дорожньо-транспортна пригода, а саме: ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Mitsubishi», реєстраційний номер НОМЕР_2, при русі заднім ходом не впевнився, що це буде безпечно, внаслідок чого відбулось зіткнення з автомобілем марки «Ford», реєстраційний номер НОМЕР_1, що призвело до пошкодження транспортних засобів.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 21.03.2014 у справі №752/3508/14-п встановлено порушення ОСОБА_3 вимог Правил дорожнього руху України, визнано його винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу.
10.03.2014 власник застрахованого автомобіля марки «Ford», реєстраційний номер НОМЕР_1, звернувся до позивача із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу, в якій повідомив про факт ДТП та просив виплатити відшкодування на СТО Товариство з обмеженою відповідальністю «Віннер Автомотів».
Згідно з рахунком №1013798 від 12.03.2014, виставленим власнику застрахованого транспортного засобу СТО ТОВ «Віннер Автомотів», вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Ford», реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП складає 9863,97 грн. з ПДВ.
Статтею 988 Цивільного кодексу України визначено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Дана норма кореспондується з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування".
Позивач з урахуванням умов Договору добровільного страхування наземного транспорту №1904\13-ТзК01 від 06.12.2013, склав страховий акт №1904/13-Тз/К/01-1 від 17.03.2014, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля марки «Ford», реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 9064,02 грн.
На підставі складеного страхового акту №1904/13-Тз/К/01-1 від 17.03.2014 позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором, сплатив суму страхового відшкодування в розмірі 9064,02 грн. на рахунок СТО ТОВ «Віннер Автомотів», що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №5226 від 18.03.2014.
За фактом ремонту пошкодженого автомобіля марки «Ford», реєстраційний номер НОМЕР_1, СТО ТОВ «Віннер Автомотів» було складено акт виконаних робіт №6119722 від 31.03.2014 на загальну суму 9863,97 грн.
Як зазначає Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" у своїй позовній заяві, з метою врегулювання спору воно зверталося до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» із заявою про відшкодування збитків. Проте, відповідачем була здійснена лише часткова оплата в розмірі 2744,72 грн., що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Частково заперечуючи проти позову Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» у відзиві на позовну заяву зазначило, що відповідно до акту огляду транспортного засобу від 11.03.2014, виконаного на замовлення Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" диск колісний литий задній лівий має лише пошкодження лакофарбового покриття і потребує пофарбування. Однак, відповідно до рахунку №1013798 від 12.03.2014, виконаного СТО ТОВ «Віннер Автомотів» вказана заміна диску на новий, внаслідок чого ТДВ СК «Альфа-Гарант» при визначенні розміру страхового відшкодування вирахувало його вартість.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
За змістом положень ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.
Згідно зі ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.
Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №3-303гс15.
З урахуванням наведеного, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» виплативши страхове відшкодування страхувальнику за договором майнового страхування, отримало від останнього права кредитора до особи, відповідальної за завдану шкоду.
З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб - автомобіль марки «Mitsubishi», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, належить ОСОБА_4 та знаходився під керуванням ОСОБА_3
Доказів того, що ОСОБА_3 не мав права керування транспортним засобом автомобілем марки «Mitsubishi», реєстраційний номер НОМЕР_2, та притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП матеріали справи не містять, а тому, враховуючи положення статті 62 Конституції України, що закріплюють принцип презумпції невинуватості особи, суд дійшов висновку, що дана особа керувала вказаним транспортним засобом на законних підставах.
Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина ОСОБА_3 встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля марки «Mitsubishi», реєстраційний номер НОМЕР_2, відшкодовується ним як законним володільцем цього транспортного засобу.
Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_4 уклала з Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту (поліс) №АС/0408879, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом автомобілем марки «Mitsubishi», реєстраційний номер НОМЕР_2.
За приписами п.п. 1.1, 1.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
Отже, оскільки ОСОБА_3 експлуатував автомобіль марки «Mitsubishi», реєстраційний номер НОМЕР_2, на законних підставах, що встановлено вище, то відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації цього автомобіля була застрахована відповідачем.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За умовами п. 12.1 ст. 12 вказаного Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Полісом №АС/0408879 передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50000,00 грн., франшиза - 510,00 грн.
За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача (9064,02 грн.); визначені полісом №АС/0408879 розміри лімітів відповідальності та франшизи (510,00 грн), а також суму відшкодовану відповідачем (2744,72 грн.) суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 5809,30 грн. (9064,02 грн. - 510,00 грн. - 2744,72 грн. = 5809,30 грн.).
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
В силу вимог ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.
Доводи Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» щодо безпідставної заміни лівого заднього колісного диску спростовуються наступним.
Відповідно до положень статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування.
Умовами Договору добровільного страхування наземного транспорту №1904\13-ТзК01 від 06.12.2013 передбачено, що при пошкодженні ТЗ розмір страхового відшкодування дорівнює розміру збитків, визначених в кошторисі збитків, за вирахуванням встановленої франшизи по відповідному ризику, але не більше страхової суми, а розмір збитків визначається «На базі авторизованої СТО». Тобто, при розрахунку розміру страхового відшкодування в кошторис збитків включається вартість запасних частин, деталей, обладнання, матеріалів та ремонтних робіт, що визначається виключно, виходячи з відновлення пошкодженого ТЗ на базі авторизованої СТО (пункти 17, 27.11, 27.11.1.).
Разом з тим, кошторис збитків складається страховиком, виходячи з відновлення пошкодженого ТЗ на базі СТО на підставі рахунків з СТО (п. 27.10. договору добровільного страхування).
Рахунком №1013798 від 12.03.2014, складеним офіційним дилером Ford СТО ТОВ «Віннер Автомотів» підтверджується, що вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Ford», реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП складає 9863,97 грн. з ПДВ, що включає в себе заміну диску колісного заднього лівого.
При цьому з листа №140314/5 від 14.03.2014 ТОВ «Віннер Автомотів» вбачається, що у зв'язку з відсутністю технології ремонту виробника та необхідного обладнання ТОВ «Віннер Автомотів» не виконує роботи з фарбування/ремонту легко сплавних та металевих дисків.
За таких обставин суд зазначає, що позивачем правомірно було виплачено страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 9064,02 грн.
Крім того, суд вважає недоречними вимоги відповідача щодо зобов'язання позивача передати ТДВ СК «Альфа-Гарант» диск колеса, який було замінено, адже п. 27.20. договору добровільного страхування (на який посилається відповідач) передбачає право ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" на одержання від страхувальника пошкоджених агрегатів і деталей, а не обов'язок.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26; ідентифікаційний код 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (03056, м. Київ, вулиця Борщагівська, будинок 154; ідентифікаційний код 33908322) страхове відшкодування в розмірі 5809 (п'ять тисяч вісімсот дев'ять) грн. 30 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 21.03.2017.
Суддя О.А. Грєхова