ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
22.03.2017Справа №910/2124/17
За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "Уніка"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон"
провідшкодування 50 000,00 грн.
суддя Пукшин Л.Г.
Представники:
від позивача не з'явились
від відповідачане з'явились
У судовому засіданні 22.03.2017 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "Уніка" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" про відшкодування 50 000,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ПрАТ "СК "Уніка" на підставі договору страхування № 833001/4610/0000269 від 17.03.2016, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки "Mercedes-Benz", державний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля "Hyundai Santa Fe", державний номер НОМЕР_2, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована ПрАТ "СК "Еталон", позивачем було направлено останньому регресну вимогу. Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму збитків, позивач просить суд стягнути з відповідача 50 000,00 грн. в якості виплати страхового відшкодування.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2017 порушено провадження у справі № 910/2124/17 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 22.03.2017.
У судове засідання, призначене на 22.03.2017, представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали про порушення провадження не виконали, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляли, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
17 березня 2016 року за договором добровільного страхування наземного транспорту № 833001/4610/0000269 ПрАТ "Уніка" (далі - позивач) було застраховано автомобіль марки "Mercedes-Benz", державний номер НОМЕР_1, страхувальником та вигодонабувачем є ОСОБА_1.
З довідки № 93555870 про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що 12.06.2016 в м. Києві на Московському мосту мала місце дорожньо-транспортна пригода - зіткнення за участю автомобілів "Mercedes-Benz", державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1, під її куруванням та "Hyundai Santa Fe", державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2 під його керуванням.
Даною довідкою також встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2 вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, що також підтверджується постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 06.10.2016 у справі № 755/10256/16-п.
14.06.2016 страхувальник звернувся до позивача із заявою № 00195491 про подію, що має ознаки страхового випадку, у якій просив здійснити виплату страхового відшкодування на рахунок СТО.
Відповідно до Звіту № 02-30/06-1 від 28.07.2016 та ремонтної калькуляції № 00195491 від 28.07.2016 вартість відновлювального ремонту автомобіля "Mercedes-Benz", державний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження в ДТП становить 163 478,06 грн.
Фактичні витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу марки "Mercedes-Benz", державний номер НОМЕР_1, відповідно до рахунків-фактури ПАТ «Українська автомобільна корпорація» № КА-1603122 від 14.06.2016 та № СЧ-1605755 від 15.07.2016 склали 151 174,61 грн.
За страховим випадком - ДТП що сталась 12.06.2016 за участю застрахованого автомобіля "Mercedes-Benz", державний номер НОМЕР_1, згідно складеного страхового акта № 00195491 від 02.08.2016 позивачем було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 136 174,61 грн., виплата якого підтверджується платіжним дорученням № 026917 від 03.08.2016.
Частиною 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що якщо страховик, здійснюючи страхове відшкодування, не може оцінити її загальний розмір у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
У листі Верховного Суду України від 19.07.2011 "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" роз'яснено, що, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Як вбачається із матеріалів справи, дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля "Mercedes-Benz", державний номер НОМЕР_1, сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_2, який керував автомобілем "Hyundai Santa Fe", державний номер НОМЕР_2, вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України.
Пунктом 36.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
З матеріалів справи вбачається, що між відповідачем, як страховиком, та ОСОБА_2 як страхувальником, було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс АЕ/5718125), відповідно до якого забезпечений транспортний засіб - автомобіль "Hyundai Santa Fe", державний номер НОМЕР_2, ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 50 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.
Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля "Mercedes-Benz", державний номер НОМЕР_1, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування № 833001/4610/0000269 від 17.03.2016, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України № 3-118гс11 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), які згідно ч. 2 ст. 82 ГПК України є обов'язкові до врахування судом при прийнятті рішення у справі.
За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене. В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль "Mercedes-Benz", державний номер НОМЕР_1.
В розумінні положень Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс АЕ/5718125) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн., таким чином з відповідача підлягає стягненню сума страхового відшкодування в межах встановленого ліміту, а саме у розмірі 50 000,00 грн., що і відповідає розміру заявлених позовних вимог.
В матеріалах справи наявна копія заяви позивача на виплату страхового відшкодування в порядку регресу за вих. № 5302 від 15.08.2016, яка згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0100142603475 була отримана відповідачем 19.08.2016. Вказана претензія була залишена відповідачем без реагування, страхове відшкодування не сплачено.
Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування, в свою чергу зазначеним законом випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) визначені у ст. 32 і доказів наявності таких суду не представлено.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 50 000,00 грн. страхового відшкодування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Стосовно вимог позивача про стягнення 3 % річних у розмірі 312,33 грн., нарахованих з 19.11.2016 по 02.02.2017 та інфляційних втрат у розмірі 450,00 грн. за період прострочення з 19.11.2016 по 01.01.2017, суд зазначає наступне.
Згідно п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 979 ЦК України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).
Таким чином, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням. А правовідношення з відшкодування шкоди в порядку регресу, які склалися між сторонами у справі, що розглядається, також є грошовим зобов'язанням.
Відповідно до статті 509 ЦК зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК.
Згідно зі статтею 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Таким чином, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.
Отже, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія положень частини 2 статті 625 ЦК.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15.
З огляду вищенаведене та беручи до уваги, що відповідач не здійснив виплату страхового відшкодування позивачу, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 312,33 грн. та інфляційних втрат у розмірі 450,00 грн. є обґрунтованими, арифметично вірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (03057, м. Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 32-Б, ідентифікаційний код 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "Уніка" (01032, м. Київ, вулиця Саксаганського, будинок 70-А, ідентифікаційний код 20033533) страхове відшкодування у розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп., 3 % річних у розмірі 312 (триста дванадцять) грн. 33 коп., інфляційні втрати у розмірі 450 (чотириста п'ятдесят) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 23.03.2017
Суддя Пукшин Л.Г.