ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
09.03.2017Справа №910/2728/17
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал
Страхування»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес»
про стягнення 3 283,55 грн.
Суддя Сівакова В.В.
Представники сторін:
від позивача Лазор А.І. - по дов. № б/н від 31.12.2016
від відповідача Кузьменков М.М. - по дов. № 0051-17/3С від 30.12.2016
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» 3 283,55 грн. виплаченого страхового відшкодування.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 1146/14-Т/ЗП115 від 29.04.2014 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування автомобіля марки Renault Fluence, державний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень ст. 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки Daewoo Lanos, державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, яким скоєно ДТП, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АС/6321908), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2017 порушено провадження у справі № 910/2728/17 та призначено її до розгляду на 09.03.2017.
03.03.2017 до суду від МТСБУ до надійшла запитувана судом інформація щодо полісу № АС/6321908.
Позивач в судовому засіданні 09.03.2017 позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач у поданому в судовому засіданні 09.03.2017 письмовому відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на те, що з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та франшизи відповідачем було прийнято рішення про сплату страхового відшкодування в розмірі 4 232,16 грн., яке і було виплачено. З огляду на викладене вважає, що відповідачем виконано зобов'язання щодо здійснення страхового відшкодування.
В судовому засіданні 09.03.2017, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
З постанови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15.08.2014 у справі № 336/6095/14-п вбачається, що 05.08.2014 о 10-00 год. ОСОБА_3 у м. Запоріжжя по вул. Каліброва, керуючи автомобілем Daewoo Lanos, державний номер НОМЕР_2 не витримав безпечну дистанцію внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем Renault Fluence, державний номер НОМЕР_1, чим порушив вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху України, в результаті чого автомобілі зазнали пошкоджень.
Даною постановою суду ОСОБА_3 визнано винним за вчинене правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Автомобіль марки Renault Fluence, державний номер НОМЕР_1 застрахований у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (страховик) на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 1146/14-Т/ЗП115 від 29.04.2014.
Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно п. 3 статті 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Відповідно до виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто Р» рахунку-фактури № СчТ-001007 від 08.08.2014 матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля Renault Fluence, державний номер НОМЕР_1, в результаті пошкодження при ДТП, складає 7 515,71 грн.
На підставі договору страхування позивачем було складено страховий акт № 1146/14-Т/Зп115-2 від 13.08.2014 згідно якого подію визнано страховою та вирішено виплатити страхове відшкодування в розмірі 7 515,71 грн.
Кошти в розмірі 7 515,71 грн. були перераховані позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Авто Р» згідно платіжного доручення № 18637 від 14.08.2014.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 7 515,71 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Цивільна відповідальність транспортного засобу марки Daewoo Lanos, державний номер НОМЕР_2, застрахована у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/6321908.
Відповідно до умов договору (полісу) № АС/6321908 страховик зобов'язався відшкодовувати шкоду заподіяну страхувальником життю здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, а саме автомобіля марки Daewoo Lanos, державний номер НОМЕР_2.
Зокрема, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну визначено в розмірі 50 500,00 грн. та розмір франшизи встановлено - 1 000,00 грн.
У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право регресу до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Оскільки, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Daewoo Lanos, державний номер НОМЕР_2, застрахована у відповідача згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/6321908, то відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу покладається на відповідача.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина особи, яка керувала автомобілем марки Daewoo Lanos, державний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Позивач вказує на те, що відповідач отримавши вимогу виплатив суму страхового відшкодування лише частково в розмірі 3 232,16 грн.
Оскільки, умовами полісу № АС/6321908 розмір франшизи встановлено в розмірі 1 000,00, тому позивачем при зверненні з позовом до суду страхове відшкодування зменшено на його розмір та заявлено до стягнення 3 283,55 грн. (7 515,71 грн. - 3 232, 16 грн. - 1 000,0 грн.).
Разом з цим, на запит суду щодо надання документального підтвердження сплати відповідачем страхового відшкодування в сумі 3 232,16 грн. позивачем подано докази в підтвердження того, що відповідачем сплачено 4 232,16 грн. страхового відшкодування.
Розглядаючи спір по суті, суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу Renault Fluence, державний номер НОМЕР_1 було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, а також те, що відшкодуванню підлягає розмір саме виплаченого відшкодування за вирахуванням франшизи, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають задоволенню частково в розмірі 2 283,55 грн. (7 515,71 грн. - 4 232,16 грн. - 1 000,00 грн.).
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» (03680, м. Київ, вул. Червоноармійська, 72, код ЄДРПОУ 32638319) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154, код ЄДРПОУ 33908322) суму страхового відшкодування в розмірі 2 283 (дві тисячі двісті вісімдесят три) грн. 55 коп., 1 112 (одна сто дванадцять) грн. 72 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити повністю.
Повне рішення складено 16.03.2017.
Суддя В.В.Сівакова