Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua
Від "20" березня 2017 р. Справа № 906/1310/16
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Терлецької-Байдюк Н.Я.
за участю представників сторін:
від позивача: Бохан С.О. - довіреність від 30.12.2016;
від відповідача: не з'явився;
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (м. Обухів Київська область)
до Фермерського господарства "Кухарук" (смт. Ружин Житомирська область)
про стягнення 940917,57 грн.
Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 14.03.2017 до 20.03.2017.
Позивач звернувся до суду з позов про стягнення з відповідача 940917,57грн. за неналежне виконання договору поставки №5-Ж від 10.02.2015, з яких: 570144,72грн. - основний борг, 74154,57грн. - пеня, 71218,36грн. - 28% річних, 55286,77грн. - інфляційні, 170113,15грн. - штраф. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.
В процесі розгляду справи позивач неодноразово змінював позовні вимог. Так, згідно останньої заяви від 02.03.2017 про збільшення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 705303,32грн., з яких: 570144,72грн. - основний борг, 16620,11грн. - пеня, 16620,11грн. - 28% річних, 92562,16грн. - штраф, 9356,22грн. - інфляційні нарахування. Також просить стягнути з відповідача 10579,55грн. судового збору та повернути ТОВ "Спектр-Агро" 3534,21 грн. надмірно сплаченого судового збору. Дана заява прийнята судом до розгляду з врахуванням приписів ст.22 ГПК України.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, з врахуванням заяви від 02.03.2017. Повідомив суд, що сплачені відповідачем кошти згідно платіжного доручення №28 від 14.03.2017 в розмірі 5000,00грн. зараховані позивачем в рахунок часткової сплати 28% річних.
Відповідач після оголошеної перерви в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, про що свідчить розписка представників сторін про явку в судове засідання від 14.03.2017. Представник відповідача (Піряник Ю.М. - довіреність від 01.02.2017), що був присутній в судовому засіданні 14.03.2017 проти позову не заперечував, просив відкласти розгляд справи з метою добровільного врегулювання спору.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
Як вбачається з матеріалів справи, 10.02.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (постачальник/позивач) та Фермерським господарством "Кухарук" (покупець/відповідач) укладено договір №5-Ж (а.с.12-14), за умовами якого в строки, визначені договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору (п.1.1 договору).
Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки та базис поставки, порядок і термін оплати товару, нарахованих відсотків, інші умови, визначені в додатках до договору, який є невід'ємною його частиною (п.1.2 договору).
Ціна договору становить загальну вартість товару, визначену із врахуванням вимог п.п. 2.2-2.3 договору, що передається за цим договором, та сума належних до сплати відсотків за користування товарним кредитом. Ціна товару встановлюється у гривнях і відображається в додатках до договору (п.2.1 договору).
Вартість (ціна) товару визначена на день підписання договору. У випадку введення нових або зміни існуючих ставок ввізного мита, ПДВ при імпорті товару, введенні нових/додаткових обов'язкових платежів/зборів, ціна товару на дату поставки збільшується на відповідну величину. В цьому разі покупець зобов'язаний компенсувати постачальнику суму збільшення (п.2.3 договору).
Згідно п. 2.4 договору покупець проводить розрахунки з постачальником на умовах внесення оплати вартості (ціни) товару, визначеної із врахуванням вимог п.п. 2.2-2.3, у вигляді авансової частини та відстроченого платежу, в розмірах, вказаних в додатках до договору, шляхом перерахування коштів в національній валюті на банківський рахунок постачальника. Оплата вважається проведеною після зарахування коштів на рахунок постачальника, вказаного в тексті цього договору.
Пунктом 2.9 договору визначено, що у випадку недостатності коштів, отриманих від покупця на виконання в повному обсязі його зобов'язань по цьому договору, постачальник має право провести зарахування коштів в наступному порядку:
1) в рахунок оплати нарахованих відсотків за користування товарним кредитом, передбачених п. 2.5 Договору;
2) в рахунок сплати відсотків за неправомірне користування коштами та індексу інфляції в порядку, передбаченому п.7.2 (В) договору;
3) в рахунок сплати пені за кожен день прострочення, передбаченої п.7.2 (А) договору;
4) в рахунок сплати штрафу, передбаченого п. 7.2 (Б) договору;
5) в рахунок оплати вартості (ціни) товару, пропорційно кожній номенклатурі неоплаченого товару;
6) в рахунок оплати гривневої різниці ціни товару, передбаченої п. 2.2.3 договору.
Моментом переходу права власності на товар від постачальника до покупця є дата виписки видаткової накладної на товар та/або, при необхідності, підписання інших документів, що посвідчують факт передачі товару покупцю (п.2.11 договору).
Покупець зобов'язаний провести оплату за товар та сплатити відсотки за користування товарним кредитом з дотриманням порядку та термінів, передбачених п.2 договору та додатку до договору (п.3.2.1 договору).
Додатковою угодою від 28.12.2015 до договору поставки №5-Ж від 10.02.2015 (а.с.22), сторони дійшли згоди, зокрема, перенести кінцевий розрахунок по договору поставки №5-Ж від 10.02.2015 до 01 вересня 2016, і, відповідно до цього внести зміни до п.2.4 договору, доповнивши його абзацом другим в наступній редакції:" Остаточний розрахунок покупця за придбаний товар відбувається згідно наступного графіка: до 01.09.2016 - 850565,76грн. основного боргу + 888,35грн. відсотків за користування товарним кредитом, нарахованих станом на 28.12.2015 + відсотки за користування товарним кредитом, які будуть нараховані за період з 29.12.2015 по 01.09.2016".
TOB "Спектр-Агро" свої зобов'язання за договором №5-Ж від 10.02.2015 виконало, що підтверджується наступними видатковими накладними: №3803 від 02.04.2015 р. на суму 216 364,50 грн.; № 3804 від 02.04.2015 р. на суму 92 070,00 грн.; № 3805 від 02.04.2015 р. на суму 62 047,08 грн.; № 3807 від 02.04.2015 р. на суму 28 678,32 грн.; №3808 від 02.04.2015 р. на суму 105 143,64 грн.; № 3809 від 02.04.2015 р. на суму 478 709,16 грн.; №3810 від 02.04.2015 р. на суму 233 621,22 грн.; № 3840 від 02.04.2015 р. на суму 16 680,48 грн.; №4581 від 09.04.2015 р. на суму 222 352,20 грн., всього на суму 1455666,60 грн.
Однак, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати товару за цим договором не виконав.
Оскільки відповідач оплачував товар частково, внаслідок неналежного виконання ним своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати товару за договором поставки, станом на день звернення позивача з позовом до суду у відповідача утворилась заборгованість у сумі 570144,72грн.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як зазначалось вище, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 570144,72грн. підтверджуються договором №5-Ж0 від 10.02.2015, видатковими накладними та розрахунком, а отже підлягають задоволенню.
Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути на його користь 16620,11грн. - пені, 16620,11грн. - 28% річних, 92562,16грн. - штрафу та 9365,22грн. - інфляційних.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 ЦК України).
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 ЦК України).
Частиною 3 ст.549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити неустойку (пеню).
Відповідно до п.7.2 договору, у випадках порушення умов даного договору, постачальник має право притягти покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості (ціни товару) та/або відсотків за користування товарним кредитом. За порушення даних умов договору покупець:
A) сплачує за кожен день прострочення на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день такого прострочення;
Б) сплачує штраф в розмірі 20 % від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов'язання;
B) сплачує на користь постачальника 28 (двадцять вісім) відсотків річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення (ч.2 ст.625 ЦК України). Сума відсотків річних підлягає оподаткуванню податком на додану вартість. Податок на додану вартість додається до нарахованої суми відсотків річних та підлягає обов'язковій оплаті покупцем.
Керуючись ст.259 Цивільного кодексу України, сторони дійшли згоди про збільшення строку позовної давності по всім зобов'язанням (сплаті заборгованості, пені, штрафу, відсотків та індексу інфляції), що виникли на підставі цього договору до З років. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань здійснюється без застосування п.6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Суд, перевіривши розрахунок позивача, прийшов до висновку, що штраф в сумі 92562,16грн. та пеня - 16620,11грн., нараховані позивачем обґрунтовано, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наданий позивачем розрахунок інфляційних та 28% річних є вірним, відповідає обставинам справи, умовам договору і чинному законодавству.
Разом з тим, відповідачем після пред'явлення позову частково сплачено заборгованість в сумі 5000,00грн., які позивачем спрямовані на часткове погашення 28% річних за положеннями п.2.9 договору.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Відповідач позов щодо підстав та предмету не спростував, доказів сплати залишку заборгованості не надав.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 570144,72грн. - основного боргу; 16620,11грн. - пені; 92562,16грн. - штрафу; 11620,11грн. - 28% річних та 9356,22грн. - інфляційних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В частині позову щодо стягнення 5000,00грн. - 28% річних суд припиняє провадження на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору в зв'язку зі сплатою.
Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача за правилами ст.49 ГПК України.
Крім того, позивачем 02.03.2017 подано заяву про повернення зайво сплаченого судового збору.
Згідно ч. 2 ст. 44 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір", є підставою для повернення відповідної суми судового збору за клопотанням особи, яка його сплатила.
Згідно Закону України "Про судовий збір", в редакції, яка діяла на момент звернення позивача з позовом до суду, за подання позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову. Приймаючи до уваги суму заявлених позовних вимог 705303,32грн., позивач повинен був сплатити судовий збір в розмірі 10579,55грн. (1,5% ціни позову), натомість позивачем сплачено судовий збір в більшому розмірі - 14113,76грн., про що свідчить платіжне доручення №45075 від 26.12.2016.
За таких обставин, підлягає поверненню позивачу із Державного бюджету України як зайво сплачений згідно платіжного доручення №45075 від 26.12.2016 судовий збір в сумі 3534,21 грн.
Керуючись п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", ст.ст.33,34,43,44,49,77,82-85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фермерського господарства "Кухарук" (13600, Житомирська область, смт. Ружин, вул. Бірюкова, 69, код ЄДРПОУ 34197010)
- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (08702, Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, 20, код ЄДРПОУ 36348550)
- 570144,72грн. - основного боргу,
- 16620,11грн. - пені,
- 11620,11грн. - 28% річних,
- 92562,16грн. - штрафу,
- 9356,22грн. - інфляційних,
- 10579,55грн. - судового збору.
3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 5000,00грн. - 28% річних.
4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (08702, Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, 20, код ЄДРПОУ 36348550)
- з Державного бюджету України - 3534,21грн. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 23 березня 2017 року.
Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.
Віддрукувати:
1 - в справу
2, 3 - сторонам (рек. з повід.)