16.03.2017 Справа № 904/9678/16
За позовом Закритого акціонерного товариства "Діоген", м. Дніпро
до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, м. Дніпро
про визнання права власності
Суддя Рудь І.А.
Представники:
від позивача: Ревунков В.М., дов. № 4184 від 10.10.2016р.;
від відповідача: не з'явився.
Закрите акціонерне товариство "Діоген" звернулося до господарського суду з позовом до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, в якому просить суд визнати за позивачем право власності на "Перша черга будівель і споруд з виробництва меблів", що складається з виробничо-складського корпусу літ. Б-1, Б-(І)-1, б-1, загальною площею 2205,9 кв.м, ґанки літ. б, б(1), сходи літ. б(2), споруди № 1-7, огорожа №8-12, мостіння І за адресою Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Скоробогатька курсанта, б.7.
Позовні вимоги обґрунтовує посиланням на приписи ст. 392 Цивільного кодексу України та втратою правовстановлюючих документів на спірну нерухомість під час передавання арбітражним керуючим Шевцовим Є.В. документації підприємства банкрута ліквідатору ЗАТ «Діоген» Верченко Д.В.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що спір про право власності між сторонами відсутній, оскільки відповідач жодним чином не оспорює право власності позивача на спірний об'єкт, а має місце втрата документів, які підтверджують право власності. Водночас, зауважив, що відтепер право власності на нерухомість, відомості про які внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, підтверджується не документом, а відповідним записом у реєстрі. У відповідності з абз. 2 ч. 5 ст. 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" на підставі цього запису власник вчиняє правочини зі своєю нерухомістю. Обов'язкове використання нотаріусом під час вчинення нотаріальної дії з нерухомістю відомостей Державного реєстру прав передбачене статтею 46-1 Закону України "Про нотаріат". Також ч. 1 ст. 55 цього Закону встановлено, що угоди про відчуження та заставу майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, які підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється, або за наявності державної реєстрації права власності на таке майно у Державному реєстрі прав. Таким чином, більше не потрібно отримувати дублікат правовстановлювального документа, який втрачено чи пошкоджено, а також автоматично вирішується проблема реалізації свого права на розпорядження частиною нерухомості співвласником, у якого правостановлювальний документ відсутній. Просив в позові відмовити.
Позивач надав письмові пояснення на відзив, в яких зазначив про безпідставність правової позицію відповідача, посилаючись на приписи Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мінюсту України від 22.02.2012р. № 296/5 в редакції від 09.02.2016р. та зазначаючи, що державну реєстрацію права власності ЗАТ «Діоген» проведено із видачею свідоцтва на право власності, про що зазначено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а тому позивач не має змоги вчинити правочин щодо відчуження належного йому майна без подання нотаріусу оригіналу правовстановлюючого документу, який було втрачено позивачем.
У призначене судове засідання 16.03.2017р. представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідач, оскільки про час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, долучене до матеріалів справи.
В порядку ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 16.12.2015р. № 499995712 за Закритим акціонерним товариством "Діоген" на праві приватної власності зареєстроване нерухоме майно «Перша черга будівель і споруд з виробництва меблів», що складається з виробничо-складського корпусу літ. Б-1, Б-(І)-1, б-1, загальною площею 2205,9 кв.м, ґанки літ. б, б(1), сходи літ. б(2), споруди № 1-7, огорожа №8-12, мостіння І за адресою Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Скоробогатька курсанта, б.7 (реєстраційний номер майна 25956129). Підставою виникнення право власності зазначене свідоцтво про право власності САВ № 606464 від 25.12.2008р., видане виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради (а.с. 8-10).
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2012р. за заявою публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» порушено провадження у справі №34/5005/5210/2012 про банкрутство закритого акціонерного товариства «Діоген».
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.02.2015р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду від 27.05.2015 р., усунено арбітражного керуючого Шевцова Є.В. від виконання ним обов'язків ліквідатора ЗАТ «Діоген», ліквідатором призначено арбітражного керуючого Верченка Д.В.
Як зазначає позивач, арбітражним керуючим Шевцовим Є.В. надіслано через Нову пошту (накладна №59000137447413) акт приймання - передачі документації ЗАТ «Діоген». Після аналізу отриманих документів встановлено, що Шевцов Є.В. передав частину документації та печатку банкрута, але серед переданих документів зокрема відсутні правовстановлюючі документи на нерухомість належну банкруту, зокрема, оригінал свідоцтва про право власності САВ №606464 від 25.12.2008р., виданого виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, що унеможливлює здійснення заходів по формуванню ліквідаційної маси, її продажу та завершення ліквідаційної процедури.
Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992р. № 2343-12 (з подальшими змінами та доповненнями), ліквідатор продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів.
На підставі вищевказаної норми закону, з метою реалізації покладених на ліквідатора обов'язків в процедурі ліквідації банкрута та у зв'язку із втратою правовстановлюючих документів, ліквідатор звернувся до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради із вимогою вих. № 02-06/147 від 09.08.2016р. про видачу дублікату Свідоцтва про право власності, САВ №606464, 25.12.2008р. видане виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради на «Перша черга будівель і споруд з виробництва меблів», що складається з виробничо-складського корпусу літ. Б-1, Б (І)-1, б-1, загальною площею 2205,9 м2, ґанки літ. б, б(1), сходи літ.б (2), споруди № 1-7, горожа № 8-12, мостіння І за адресою Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ, вулиця Скоробогатька курсанта, будинок 7. Власник Закрите акціонерне товариство «Діоген» (а.с. 34).
Листом від 22.08.2016р. №1563/0.1-15/224 Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради відмовив у видачі дублікату Свідоцтва про право власності, САВ №606464, 25.12.2008р. у зв'язку з тим, що діючим законодавством не передбачено видачу дублікатів свідоцтв на право власності. (а.с. 35)
У зв'язку із викладеним позивач на підставі ст. 392 Цивільного кодексу України просить суд визнати за ним право власності на "Перша черга будівель і споруд з виробництва меблів", що складається з виробничо-складського корпусу літ. Б-1, Б-(І)-1, б-1, загальною площею 2205,9 кв.м, ґанки літ. б, б(1), сходи літ. б(2), споруди № 1-7, огорожа №8-12, мостіння І за адресою Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Скоробогатька курсанта, б.7.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.
В силу положень ст.. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
При цьому, передумовою для застосування приписів вищевказаної статті є відсутність іншого, крім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.
Порядок реєстрації речових прав на нерухоме майно закріплений Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", згідно зі ст. 9 якого (в редакції, чинній до 01.01.2016р.), повноваження державного реєстратора з видачі та прийому документів можуть виконувати посадові особи органів місцевого самоврядування, адміністратори центрів надання адміністративних послуг, нотаріуси.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 26.11.2015р. Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено в новій редакції, внаслідок чого органи місцевого самоврядування втратили повноваження державного реєстратора з 01.01.2016р.
При цьому, чинне законодавство України передбачає порядок оформлення свідоцтв про право власності на нерухоме майно, а не його дубліката, у випадку втрати, пошкодження чи зіпсування свідоцтва, виданого органом місцевого самоврядування. Такі свідоцтва оформлюються державним реєстратором, визначення якого зазначено в статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Таким чином, з 01.01.2016р. органи місцевого самоврядування не мають повноважень державного реєстратора у сфері реєстрації речових прав на нерухоме майно, а тому не можуть видавати дублікати свідоцтв про право власності на нерухоме майно.
Одночасно з Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015р. № 1127, не передбачено можливості видачі дублікатів свідоцтв про право власності на нерухоме майно жодним із суб'єктів державної реєстрації прав.
За таких обставин, суд вважає, що позивачем обрано належний спосіб захисту порушеного права, а саме подання до суду позову про визнання за ним права власності на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно зі ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Як було зазначено вище, передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права. За змістом вищезазначеної норми потреба в цьому заході захисту права власності виникає тоді, коли наявність права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними, зокрема, у разі неможливості одержати у відповідних органах правовстановлюючий документ на підтвердження права.
При цьому, умовою задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна.
Відповідно до ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
При цьому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачені підстави для проведення державної реєстрації, зокрема, за рішенням судів, що набрали законної сили.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992р. № 2343-12 (з подальшими змінами та доповненнями), ліквідатор з дня свого призначення приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження, виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута, проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута, виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута, очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу, пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості, подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника, вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, здійснює інші повноваження, передбачені законом.
Відповідно до ст. 42 вищевказаного закону, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.
У постанові Верховного Суду України від 04.04.2011р. № 3-18гс111 викладено правову позицію, з якої вбачається, що з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. За змістом наведених норм права потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.
У випадку якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до ст. 392 ЦК України права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно. Аналогічна правова позиція викладена у постановах ВСУ від 04.12.2012р. № 26/133 та від 11.12.2012р. № 56/68.
Згідно з висновками, викладеними у постанові ВСУ від 23.12.2014р. № 5011-74/9393- 2012, за змістом статті 392 Цивільного кодексу України позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Звернення з позовом про визнання права власності можливе лише за умови, що особи, які не визнають, заперечують та/або оспорюють право власності, не перебувають із власником у зобов'язальних відносинах, оскільки передумовою для застосування зазначеної статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.
Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" № 5 від 31.03.95 факт володіння громадянином жилим будинком на праві власності встановлюється судом, якщо у заявника був правовстановлюючий документ на цей будинок, але його втрачено і немає можливості підтвердити наявність права власності не в судовому порядку. В таких справах заявник має подати докази про відсутність можливості одержання чи відновлення відповідного документу про право власності та про те, що на підставі цього документа жилий будинок належав йому на праві власності. Заяви про встановлення факту володіння будинком на праві власності не підлягають розгляду в порядку окремого провадження, якщо будівництво не було закінчено і будинок не був прийнятий в експлуатацію або його було збудовано самовільно чи зареєстровано за іншою особою.
На підтвердження наявності права власності на «Перша черга будівель і споруд з виробництва меблів», що складається з виробничо-складського корпусу літ. Б-1, Б (І)-1, б-1, загальною площею 2205,9 м2, ґанки літ. б, б(1), сходи літ.б (2), споруди № 1-7, горожа № 8-12, мостіння І за адресою Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ, вулиця Скоробогатька курсанта, будинок 7 позивач надав Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 49995712 від 16.12.2015р. відповідно до якої зазначене нерухоме майно належить Закритому акціонерному товариству "Діоген" на підставі свідоцтва про право власності САВ № 606464 від 25.12.2008р., виданого виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради (а.с. 8-10).
Дослідивши вищевказані документи, суд встановив, що позивач у встановленому чинним законодавством порядку набув право власності на нерухоме майно - «Перша черга будівель і споруд з виробництва меблів», що складається з виробничо-складського корпусу літ. Б-1, Б (І)-1, б-1, загальною площею 2205,9 м2, ґанки літ. б, б(1), сходи літ.б (2), споруди № 1-7, горожа № 8-12, мостіння І за адресою Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ, вулиця Скоробогатька курсанта, будинок 7. Проте, у зв'язку із внесенням змін до чинного законодавства, позивач позбавлений можливості отримати дублікат втраченого свідоцтва про право власності на нерухоме майно.
Враховуючи приписи ст. 392 ЦК України, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Закритого акціонерного товариства "Діоген" є обґрунтованими, такими, що підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Заперечення відповідача судом відхиляються з огляду на наступне.
Главою 2 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. №296/5 в редакції від 09.02.2016р., передбачений перелік документів, що подаються нотаріусу при вчиненні правочину про відчуження та заставу майна. Так, правочини щодо відчуження та застави майна, право власності на яке підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що посвідчують право власності (довірчої власності) на майно, що відчужується або заставляється, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та у передбачених законодавством випадках, документів, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно в осіб, які його відчужують. У разі посвідчення правочинів щодо відчуження та застави нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, документи, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно, не подаються (п. 1.1 Порядку).
За умовами п. 1.2 Порядку право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди, земельну ділянку, що відчужуються, може бути підтверджено, зокрема, одним з таких документів або їх дублікатів: нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, дарування, міни, спадковим договором; свідоцтвом про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів (аукціонів); свідоцтвом про придбання заставленого майна на аукціоні (публічних торгах); свідоцтвом про право власності; державним актом на право власності на земельну ділянку; свідоцтвом про право на спадщину; свідоцтвом про право власності на частку в спільному майні подружжя; договором про поділ спадкового майна; договором про припинення права на утримання за умови набуття права на нерухоме майно; договором про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно; договором про виділення частки в натурі (поділ); іпотечним договором, договором про задоволення вимог іпотекодержателя, якщо умовами таких договорів передбачено передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки; рішенням суду; договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі, укладеним відповідно до вимог законодавства, тощо.
У разі коли державну реєстрацію права власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди, земельну ділянку, що відчужуються, відповідно до закону проведено без видачі документа, що посвідчує таке право, право власності підтверджується на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього.
Як вже зазначалось, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості, щодо реєстрації права власності за ЗАТ «Діоген» на спірне майно з видачею правовстановлюючого документа, а саме свідоцтва про право власності. За таких обставин, позивач не має змоги вчинити правочин щодо відчуження належного йому майна без подання нотаріусу оригінала правовстановлюючого документа - свідоцтва про право власності, яке є втраченим.
Оскільки у виникненні спору суд не вбачає винних дій відповідача, відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати за Закритим акціонерним товариством «Діоген» (49000, м. Дніпро, вул. Курсанта Скоробогатька, буд. 7, код ЄДРПОУ 31793098) право власності на «Перша черга будівель і споруд з виробництва меблів», що складається з виробничо-складського корпусу літ. Б-1, Б (І)-1, б-1, загальною площею 2205,9 м2, ґанки літ. б, б(1), сходи літ.б (2), споруди № 1-7, огорожа № 8-12, мостіння І за адресою Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Скоробогатька курсанта, будинок 7.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя І.А. Рудь
Повне рішення складено 21.03.2017