17 березня 2017 р. Справа № 902/1034/16
Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Служби автомобільних доріг у Хмельницькій області, м. Хмельницький
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобалдорбуд", м. Вінниця
про стягнення 166 673,64 грн
За участю секретаря судового засідання Гнатовської Л.С.
За участю представників:
позивача: Фролова Олена Володимирівна, довіреність № 13 від 04.01.2017 р.
відповідача: не з'явився.
Господарським судом Вінницької області здійснюється провадження у справі № 902/1034/16 за позовом Служби автомобільних доріг у Хмельницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобалдорбуд" про стягнення 166 673,64 грн пені за договором № 80 від 23.06.2016 р. про поточний дрібний ремонт автомобільної дороги державного значення Е-06-10 Любар - Хмільник - Лука Барська - Нова Ушиця.
Ухвалою суду від 01.12.2016 р. порушено провадження у справі № 902/1034/16.
23.01.2017 р. до суду супровідним листом № 89 від 20.01.2017 р. подано документи на виконання вимог ухвали суду від 23.01.2017 р.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 07.02.2017 р. справу №902/1034/16 прийнято до провадження суддею Банаськом О.О. та призначено до розгляду у судовому засіданні на 15.03.2017 р.
Однак у зв'язку з перебуванням станом на 15.03.2017 р. судді Банасько О.О. у відрядженні розгляд справи ухвалою від 06.03.2017 р. відкладено до 17.03.2017 р.
16.03.2017 р. на адресу суду від представника позивача надійшов супровідний лист № 413 від 10.03.2017 р. з документами на виконання вимог ухвали суду від 07.02.2017 р.
Відповідач в судове засідання 17.03.2017 р. не з'явився, витребуваних доказів не подав, причин неявки та неподання витребуваних доказів не повідомив, хоча про час та день розгляду справи його було повідомлено завчасно та належним чином - ухвалою суду від 07.02.2017 р. яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією.
Як слідує з пошукової інформації отриманої з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень ухвала від 06.03.2017 р. значиться "не вручене під час доставки".
При цьому про факт обізнаності відповідача про розгляд даної справи в суді свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали від 07.02.2017 р. № 21036 00970594, яке знаходиться в матеріалах справи.
Враховуючи наведене суд приймає до уваги наступні положення законодавства.
Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Також слід зазначити, що відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28 (з подальшими змінами) на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.
Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення позивача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").
Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.
Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами.
За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
23.06.2017 р. між Службою автомобільних доріг в Хмельницькій області (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобалдорбуд" (Підрядник) укладено договір № 80 на поточний дрібний ремонт автомобільної дороги державного значення Т-06-10 Любар - Хмільник - Лука Барська - Нова Ушиця (а.с. 16-19, т. 1).
Відповідно п. 1.1 Договору Підрядник зобов'язується надати послуги код 42.11.1 (45233142-6) - дороги автомобільні та автомагістралі, інші дороги, елементи доріг; злітно-посадкові смуги летовищ (Поточний дрібний ремонт автомобільних доріг державного значення (окремими ділянками)) (поточний дрібний ремонт автомобільної дороги державного значення Т-06-10 Любар - Хмільник - Лука Барська - Нова Ушиця (окремим ділянками) (ремонт пошкоджень, руйнувань та деформацій покриття проїзної частини) а, Замовник - прийняти і оплатити такі послуги, на умовах, визначених договором.
Склад та обсяги послуг, що є предметом договору, визначаються на підставі кошторисної (проектно-кошторисної) документації (п. 1.3 Договору).
Згідно п. 3.1 ціна договору становить 2 463 086,18 грн, у тому числі ПДВ - 410 514,36 грн.
Вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті, визначаються в порядку, встановленому СОУ 42.1-37641918-050:2012, СОУ 42.1-37641918-085-2012 (п. 3.3 Договору).
Замовник проводить оплату Підряднику за надані послуги (виконувані роботи) згідно плану фінансування. В разі відсутності фінансування або його часткового виконання Замовником, Підрядник надає послуги в межах своїх (наявних) фінансових ресурсів. Усі розрахунки за надані послуги (виконані роботи) по договору здійснюються шляхом перерахування відповідних коштів на рахунок Підрядника (п. 4.1 Договору).
Відповідно п. 4.2 Договору Замовник здійснює розрахунки за надані послуги (виконані роботи) з Підрядником по мірі надходження коштів на підставі відповідних Актів (форма № КБ-2В) та Довідок (форма № КБ-3).
Згідно п.5.1 Договору строк виконання робіт - 2016 р.
У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при виконанні робіт Підрядник сплачує Замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаних зобов'язань за кожен день прострочки (п. 7.2 Договору).
05.08.2016 р. між сторонами підписано додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору № 80 від 23.06.2017 р. відповідно до умов якої сторони зменшили ціну договору змінивши п. 3.1 Договору та виклали його в наступній редакції : "Ціна договору становить 1 999 864,93 грн. (один мільйон дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот шістдесят чотири грн 93 коп.) у тому числі ПДВ - 333 310, 82 грн."
Також між сторонами підписано календарний план - графік виконання та фінансування робіт на 2016 р., відповідно до якого узгоджено ціну за поточний ремонт автомобільних доріг державного значення яка становить 1 999 864,93 грн (а.с. 27, т.1).
Згідно календарного плану виконання робіт поточний дрібний ремонт автомобільної дороги повинно бути здійснено в період з червня - серпень 2016 р. (а.с. 24, т. 1).
За твердженням позивача відповідачем роботи по виконанню договору № 80 на поточний дрібний ремонт автомобільної дороги державного значення Т-06-10 Любар - Хмільник - Лука Барська - Нова Ушиця від 23.06.2016 р. не розпочато.
12.09.2016 р. на адресу відповідача надіслано лист № 1312 з вимогою розпочати виконання робіт по договору № 80 від 23.06.2016 р. (а.с.28, т. 1).
26.09.2016 р. на адресу відповідача надіслано лист № 1412 в якому останній повідомляє, що в зв'язку з невиконанням умов договору № 80 від 26.06.2016 р. позивач достроково розриває договір з 07.10.2016 р. (а.с. 31, т. 1).
Крім того, 26.09.2016 р. позивачем надіслано претензію № 1422 з вимогою сплати штрафних санкцій в сумі 150 291, 22 грн. за невиконання умов договору № 80 від 23.06.2016 р. (а.с. 32-33, т. 1).
12.10.2016 р. позивачем на адресу відповідача надіслано претензію № 1518 з вимогою сплати штрафних санкцій в сумі 166 673,64 грн. за договором від 23.06.2017 р. (а.с. 37-38, т. 1).
Однак останнім відповіді на претензію надано не було.
Докази виконання відповідачем робіт обумовлених договором, зокрема акти виконаних робіт форми КБ-2в та довідки про їх вартість форми КБ- 3 в матеріалах справи відсутні.
З огляду на те, що відповідач не виконував роботи за договором на поточний дрібний ремонт автомобільної дороги державного значення Т-06-10 Любар - Хмільник - Лука Барська - Нова Ушиця № 80 від 23.06.2016 р., позивачем заявлено до стягнення 166 673 грн пені (за період з 01.07.2016 р. по 06.10.2016 р.) (а.с. 39, т. 1).
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Беручи до уваги зміст договору № 80 від 23.06.2016 р. суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини, з договору будівельного підряду, регулювання яких здійснюється главою 61 "Підряд" § 3 "Будівельний підряд", ст.ст.875-886 ЦК України.
Відповідно до ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Частинами 1, 2 статті 853 ЦК України встановлено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
За умовами п. 6.2.1 Договору Замовник має право достроково розірвати договір у разі невиконання (неналежного виконання) зобов'язань Підрядником, повідомивши про це його у строк не пізніше ніж за 10 календарних днів.
Відповідно до ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Враховуючи відсутність будь-яких доказів виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором від 23.06.2016 р. суд дійшов висновку про правомірність відмови від договору підряду здійснену позивачем.
Розглядаючи вимогу позивача про стягненні з відповідача 166 4673 грн 64 коп. пені за період з 01.07.2016 р. по 06.10.2016 р. суд приймає до уваги наступне.
Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У п. 7.2. Договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при виконанні робіт Підрядник сплачує Замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаних зобов'язань за кожен день прострочки.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.
Таким чином, ці види штрафної договірної відповідальності мають подвійну правову природу, які одночасно з тим, що стимулюють сторони дотримуватися умов договору, як спосіб забезпечення, ще й повинні мати компенсаційний характер санкції за порушення господарсько-правових зобов'язань. Норми господарського права не визначають, який саме характер (майновий чи грошовий) носить зобов'язання, при порушенні строків виконання якого до боржника застосовуються штрафні санкції.
Відповідно до п. 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сторони можуть домовитися про збільшення або зменшення встановленого законом розміру пені, зазначивши про це в договорі, за винятком випадків, коли згідно із законом зміна розміру штрафних санкцій за погодженням сторін не допускається (абзац третій частини другої статті 551 ЦК України, частина перша статті 231 ГК України).
Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Окрім того, у ч.2 ст.4 Господарського кодексу України встановлено, що особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим кодексом.
Таким чином в даному випадку слід керуватися нормами господарського права та ч. 1 ст.549 ЦК України, що передбачають можливість стягнення пені за прострочку виконання не грошового договірного зобов'язання в розмірі, обумовленому сторонами в договорі згідно норм ст.627 Цивільного кодексу України, яка передбачає свободу договору, а тому заявлені позивачем вимоги про стягнення пені в є правомірними та обґрунтованими.
Крім того, враховуючи, що згідно із ст.193 ГК України господарські санкції, зокрема пеня, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання, суд вважає, що вказана вимога позивача є правомірною та такою, що ґрунтується на діючому законодавстві та умовах Договору.
Таким чином заявлені позивачем вимоги про стягнення 166 673 грн 64 коп. пені є правомірною та обґрунтованою, такою що відповідає умовам Договору та вимогам чинного законодавства України.
Однак судом вважає, що позивачем невірно зазначено початок періоду нарахування пені, зокрема останнім вказано початок нарахування пені 01.07.2016 р. тоді як з урахування встановлених обставин справи її початком нарахування є 01.09.2016 р. з огляду на погодження сторонами календарного графіку виконання робіт відповідно до якого роботи мали виконуватись протягом червня - серпня 2016 року, а відтак прострочення боржника розпочалось після спливу вказаного строку, тобто з 01.09.2016 р.
При перерахунку за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора сум з врахуванням допущених позивачем помилок судом отримано пеню в сумі 59 832 грн 02 коп., яка в сукупності є меншою ніж та, що заявлена позивачем, а тому решта заявлених позивачем до стягнення пені в розмірі 106 841 грн 62 коп. задоволенню судом не підлягає.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду будь-яких належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення пені, а матеріали справи не містять будь-яких доказів виконання своїх зобов'язань відповідачем.
За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів.
Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.
17.03.2017 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 4-6, 22, 31, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобалдорбуд", вул.40-річчя Перемоги, 27, каб.515, м. Вінниця, 21036 (ідентифікаційний код - 38239698) на користь Служби автомобільних доріг у Хмельницькій області, вул.Свободи, 77, м. Хмельницький, 29000 (ідентифікаційний код - 25879878 ) - 59 832 грн 02 коп. - пені, 897 грн 48 коп.- відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. У задоволенні позову в частинні стягнення 106 841 грн 62 коп. пені відмовити.
4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.
5. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом.
Повне рішення складено 22 березня 2017 р.
Суддя О.О. Банасько
віддрук. 2 прим.:
1 - до справи.
2 - відповідачу - вул. 40-річчя Перемоги, 27, каб. 515, м. Вінниця, 21036.