17 березня 2017 р. Справа № 902/1062/16
Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Заступника прокурора Вінницької області, м. Вінниця в інтересах держави в особі Ямпільського міжрайонного управління водного господарства, м. Ямпіль
до: Серебрійської сільської ради, с. Серебрія, Могилів - Подільський район, Вінницька область
за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Албіс"
про визнання актів незаконними та їх скасування
За участю секретаря судового засідання Гнатовської Л.С.
За участю представників:
прокурора: Федчук Світлана Миколаївна, службове посвідчення № 045020 видане 29.11.2016 р.
позивача: Жук Андрій Андрійович, довіреність № від , паспорт НОМЕР_1 виданий Ямпільським РВ УМВС України у Вінницькій області 18.10.2002 р.
відповідача: Мєщанінов Микола Олександрович, довіреність № 47 від 01.02.2017 р., паспорт НОМЕР_2 виданий Могилів-Подільським РС УДМС України у Вінницькій області 26.02.2014 р.
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Албіс": не з'явилася.
Заступником прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Ямпільського міжрайонного управління водного господарства подано позов до Серебрійської сільської ради про визнання незаконними та скасування рішень Серебрійської сільської ради № 119 та № 120 від 16.09.2016 р.
Ухвалою суду від 08.12.2016 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1062/16 (суддя Білоус В.В.) та призначено її до розгляду. Цією ж ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Албіс".
Крім того ухвалою суду від вказаної дати задоволено заяву прокурора від 25.11.2016 р. про забезпечення позову та заборонено Серебрійській сільській раді приймати будь - які рішення з питань передачі земельної ділянки, розташованої за адресою с.Серебрія, вул.Соборна, 3-а у користування (оренду) власність.
08.02.2017 р. на адресу суду надійшли письмові пояснення позивача по суті спору вих. № 50 від 06.02.2017 р.
Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду Вінницької області від 09.02.2017 р. здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 902/1062/16 за результатами якого справу було розподілено судді Банаську О.О., оскільки станом на 09.02.2017 р. суддя Білоус В.В. перебуває на лікарняному.
Ухвалою суду від 09.02.2017 р. справу № 902/1032/16 новим складом суду прийнято до свого провадження та призначено до розгляду на 17.03.2017 р.
14.03.2017 р. на адресу суду від Серебрійської сільської ради надійшов відзив на позовну заяву від 13.03.2017 р., в якому останнє зазначає про безпідставність та необґрунтованість вимог позивача, а відтак в задоволенні позову просить суд відмовити.
Крім того, просить припинити провадження у справі в частинні вимоги про визнання незаконним і скасування рішення Серебрійської сільської ради № 120 від 16.09.2016 р. "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з подальшим взяттям її в оренду за адресою с.Серебрія, вул.Соборна, 3-а".
Крім того, 15.03.2017 р. до суду надійшли письмові пояснення прокурора вих. № 05/3-79вих-17 від 15.03.2017 р. на виконання вимог ухвали суду від 09.02.2017 р.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Албіс" в судове засідання не з'явилося, хоча про дату, час та місце судового засідання останнє було повідомлено завчасно та належним чином-ухвалою суду від 09.02.2017 р., яка надсилалася йому рекомендованою кореспонденцією за адресою, що є ідентичною тій яка міститься в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Крім того ухвала суду від 09.02.2017 р. також надсилалася на адресу директора відповідача Стасюк Г.В.
При цьому суд зазначає, що адресована директору ТОВ "Албіс" ухвала підприємством зв'язку повернута з відміткою "за зазначеною адресою не проживає", тоді як ухвала надіслана на адресу відповідача, яка міститься в позовній заяві та значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отримана ТОВ "Албіс" 17.02.2017 р. на підтвердження чого в справі наявне поштове повідомленням про вручення поштового відправлення № 2400000769059, що в свою чергу підтверджує факт обізнаності третьої особи про розгляд даної справи в суді.
З огляду на вказане, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення третьої особи належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останньої в судове засідання для реалізації нею права на судовий захист своїх прав та інтересів.
При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").
Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.
Проте, третя особа своїм правом на участь у засіданні суду не скористалася, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду третьої особи або її представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленої про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, за відсутності третьої особи.
За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.
В судовому засіданні 17.03.2017 р. представником Серебрійської сільської ради подано клопотання від 17.03.2017 р. (вх. № 06-52/2415/17 від 17.03.2017 р.) про призначення у справі будівельно-технічної експертизи, на вирішення якої поставити питання: чи є на території Серебрійської сільської ради за адресою: Вінницька область, Могилів-Подільський район, с. Серебрія, вул. Соборна 3-а відповідна головна насосна станція, Серебрійської міжгосподарської зрошувальної системи? У випадку, якщо така є, провести технічну експертизу на предмет можливості подальшого використання головної насосної станції Серебрійської міжгосподарської зрошувальної системи.
Розглянувши дане клопотання суд дійшов таких висновків.
Згідно із ч. 1 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
У пунктах 2, 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" зазначено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Відповідно до пункту 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4"Про деякі питання практики призначення судової експертизи" недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.
З огляду на відсутність під час розгляду справи питань, що потребують спеціальних знань, враховуючи предмет доказування та правову природу спірних правовідносин, суд дійшов до висновку про достатність у справі доказів для її розгляду за наявними матеріалами та про можливість прийняття всебічного, обґрунтованого та об'єктивного рішення без проведення судової експертизи, а відтак відхиляє клопотання представника відповідача про призначення у справі будівельно-технічної експертизи
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
Як вбачається із позовної заяви та письмових пояснень вих. № 05/3-79 вих-17 від 15.03.2017 р. прокурор посилається в якості підстави позовних вимог на те, що приймаючи рішення № 119 від 16.09.2016 р. "Про скасування рішення 32 сесії 6 скликання від 21.08.2013 р. № 221" та рішення № 120 від 16.09.2016 р. "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з подальшим взяттям її в оренду за адресою с.Серебрія, вул.Соборна, 3-а" Серебрійська сільська рада вийшла за межі наданих повноважень.
Крім того зазначає, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
Відтак, посилаючись на зазначені обставини, прокурор просить визнати вищевказані рішення Серебрійської сільської ради незаконним та їх скасувати.
Позивач у надісланих на адресу суду письмових поясненнях вих. № 50 від 06.02.2017 р. вважає прийнятті Серебрійською сільською радою рішення №№ 119, 221 від 16.09.2016 р. також незаконними, необґрунтованими та такими, що порушують інтереси держави.
Крім вказує, що прийнятим рішенням Серебрійська сільська рада обмежила право Ямпільского міжрайонного управління водного господарства в особі держави.
З огляду на вказане, Ямпільске міжрайонне управління водного господарства підтримує заявлений прокурором позов про визнання рішень Серебрійської сільської ради незаконними та їх скасування.
Відповідач у поданому до суду відзиві на позовну заяву від 13.03.2017 р. щодо позову заперечує, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, оскільки:
- по перше, позивач не є власником гідротехнічної споруди - головної насосної станції, розташованої у с. Серебрія Могилів-Подільського району Вінницької області по вул.. Соборна (Леніна), 3-а;
- по друге, зі змісту позовної заяви незрозуміло про які гідротехнічні споруди йде мова, адже насосна станція на протязі 20-ти років знаходиться у в непридатному для експлуатації стані, жодних робіт по її відновленню не проводилось, а за останні роки станція остаточно зруйнувалась;
- по третє, твердження позивача, що рішення Серебрійської сільської ради від 21.08.2013 р. № 221 вичерпало свою дію оскільки ДП "Вінницький науково-дослідний проектний інститут" взяв на себе зобов'язання по виконанню робіт щодо відведення земельної ділянки, є необґрунтованим, адже дія рішення не вичерпана фактом укладення договору, так як фактом виконання рішення є розроблений та погоджений відповідно Земельного кодексу України проект землеустрою.
Таким чином на думку відповідача ним правомірно прийнято рішення № 119 від 16.09.2011 р. "Про скасування рішення 32 сесії 6 скликання від 21.08.2013 р. № 221".
Крім того відповідач зазначає, що рішення Серебрійської сільської ради № 120 від 16.09.2016 р. "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з подальшим взяттям її в оренду за адресою с.Серебрія, вул.Соборна, 3-а" скасовано рішенням сільської ради № 170 від 08.02.2017 р., з огляду на що останній просить суд припинити провадження у справі в цій частинні.
Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що на балансі Ямпільського міжрайонного управління водного господарства знаходяться об'єкти нерухомого майна, які розташовані за адресою: вул. Соборна (Леніна) 3-а, с. Серебрія, Могилів-Подільський район, Вінницька область, що підтверджується наявним в справі інвентарними картками обліку основних засобів в бюджетних установах та витягом з реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна (а.с. 22-32, 57-59, т. 1).
21.08.2013 р. рішенням 32 сесії Серебрійської сільської ради 6 скликання № 221 надано дозвіл Ямпільському міжрайонному управлінню водного господарства на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під об'єктами нерухомого майна, що знаходиться на балансі Ямпільського МУВГ площею 0,30 га, для передачі в постійне користування для обслуговування нежитлових споруд із земель комунальної власності на території Серебрійської сільської ради (а.с. 18, т. 1).
Рішенням 54 сесії Серебрійської сільської ради 6 скликання № 221 (№ 320) присвоєно земельній ділянці, яка знаходиться у користуванні Ямпільського міжрайонного управління водного господарства поштову адресу 24026, Україна, Вінницька область, Могилів-Подільський район, с. Серебрія, вул. Леніна, 3-а (а.с. 19, т.1).
19.08.2016 р. між ДП "Вінницький науково-дослідний проектний інститут" (виконавець) та Ямпільськоим міжрайонним управлінням водного господарства (замовник) укладено договір № 6257, відповідно до якого замовником доручено, а виконавцем прийнято на себе виконання землевпорядних робіт по виготовленню проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Серебрійської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області (а.с. 20-21, т. 1).
16.09.2016 р. рішенням 8 сесії Серебрійської сільської ради 7 скликання № 119 скасовано рішення 32 сесії 6 скликання від 21.08.2013 р. № 221 (а.с. 16, т. 1).
Крім того, рішенням від цієї ж дати 8 сесії Серебрійської сільської ради 7 скликання № 120 надано дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю "Албіс" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з подальшим взяття її в оренду для облаштування спортивно-оздоровчого об'єкту за адресою: с. Серебрія, вул. Соборна, 3-а, орієнтовною площею 0,5 га із земель комунальної власності в межах населеного пункту (а.с. 17, т. 1).
Посилаючись на те, що вищевказані рішення Серебрійської сільської ради від 16.09.2017 р. є незаконними та таким, що порушують інтереси держави в особі Ямпільського міжрайонного управління водного господарства, заступник прокурор Вінницької області звернувся з даним позовом до суду.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принципи верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.
Згідно із ст. 25 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Статтею 144 Конституції України визначено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень;
Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
У рішенні Конституційного суду України № 7-рп/2009 від 16.04.2009 р. (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначено, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти.
До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію (п. 4 зазначеного Рішення Конституційного суду України).
В п. 4.1 вказаного Рішення Конституційного суду України вказано, що закріплені у статті 144 Конституції України і статті 59 Закону норми про акти органів місцевого самоврядування, крім юридичної форми реалізації завдань і функцій, визначають порядок прийняття і перевірки рішень органів місцевого самоврядування. В Законі встановлено, що ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України та законами України до їх відання, і що рішення відповідної ради може бути внесене на повторний розгляд цієї ж ради (стаття 25, частина четверта статті 59). У Законі передбачено, що рішення виконавчого комітету ради з питань, які належать до компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою, і що раді належить право скасовувати акти виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень (частина дев'ята статті 59, пункт 15 частини першої статті 26).
Отже, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.
У Конституції України зазначено, що рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду (частина друга статті 144). Цьому конституційному положенню відповідають Закон, у частині десятій статті 59 якого визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата (п. 5 зазначеного Рішення Конституційного суду України).
Таким чином, юрисдикційна діяльність місцевих рад стосовно власних індивідуальних правових актів є неможливою, а тому вона реалізується лише судовими органами. Місцеві ради мають право здійснювати юрисдикційну діяльність щодо скарг фізичних осіб та юридичних осіб на акти лише підконтрольні їм органів місцевого самоврядування. Наприклад, місцеві ради скасовують акти їх виконавчих органів, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актами законодавства, рішенням відповідної ради прийнятим у межах її повноважень (п. 15 ч. 1 ст. 26 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні").
В той же час, скасування органом місцевого самоврядування свого раніше прийнятого акта індивідуального характеру в односторонньому порядку суперечить положенням ст.ст. 8, 19, 144 Конституції України.
Враховуючи вищевикладене, Серебрійська сільська рада перевищила надані їй законом повноваження прийнявши рішення № 119 від 16.09.2016 р. "Про скасування рішення 32 сесії 6 скликання від 21.08.2013 р. № 221", оскільки акти органів місцевого самоврядування можуть бути скасовані в судовому порядку, з огляду на що позовні вимоги прокурора в цій частині підлягають задоволенню судом, а вказане рішення сільської ради підлягає визнанню судом незаконним та скасуванню.
При цьому судом враховано, що у рішенні Серебрійської сільської ради від 21.08.2013 р. № 221 не вказано строку на протязі якого позивач повинен виготовити проект землеустрою, а відтак зазначене рішення сільської ради не вичерпало свою дію, позаяк позивач не зв'язаний певним проміжком часу (часовими рамками) на виготовлення зазначеного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки об'єктами нерухомого майна, що знаходиться на балансі Ямпільського МУВГ.
Таким чином рішення сільської ради (№ 119 від 16.09.2016 р. "Про скасування рішення 32 сесії 6 скликання від 21.08.2013 р. № 221") порушує права позивача, оскільки позбавляє його раніше наданого права на виготовлення згаданої документації землеустрою та в подальшому оформлення права використання відповідної земельної ділянки.
Щодо вимог позивача про визнання незаконним і скасування рішення Серебрійської сільської ради № 120 від 16.09.2016 р. "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з подальшим взяттям її в оренду за адресою с.Серебрія, вул.Соборна, 3-а" суд зазначає наступне.
Як встановлено судом в ході розгляду справи, що 08.02.2017 р. Серебрійською сільською радою прийнято рішення № 170, яким скасовано рішенням Серебрійської сільської ради № 120 від 16.09.2016 р. "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з подальшим взяттям її в оренду за адресою с.Серебрія, вул.Соборна, 3-а".
У пункті 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. При цьому припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
Таким чином предмет спору в цій частинні на момент прийняття рішення у справі фактично припинив своє існування, що є підставою для припинення судом провадження у справі в частинні вимог про визнання незаконним і скасування рішення Серебрійської сільської ради № 120 від 16.09.2016 р. "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з подальшим взяттям її в оренду за адресою с.Серебрія, вул.Соборна, 3-а" на підставі п.11 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Заперечення відповідача щодо позову судом оцінюються критично, оскільки є юридично неспроможними та не спростовують правомірності та обґрунтованості заявленого позову.
Посилання відповідача на те, що позивач не є власником гідротехнічної споруди - головної насосної станції, розташованої у с. Серебрія могилів-Подільського району Вінницької області по вул.Соборна (Леніна), 3-а та те, що зі змісту позовної заяви незрозуміло про які гідротехнічні споруди йде мова, адже насосна станція на протязі 20-ти років знаходиться у в непридатному для експлуатації стані судом оцінуються критично, оскільки предметом розгляду даної справи є законність прийняття Серебрійською сільською радою рішення про скасування рішення Серебрійської сільської ради № 119 від 16.09.2016 р. "Про скасування рішення 32 сесії 6 скликання від 21.08.2013 р. № 221".
В той же час у рішенні Серебрійської сільської ради від 21.08.2013 р. № 221 не вказано строку на протязі якого позивач повинен виготовити проект землеустрою, а відтак відповідач був не вправі передавати земельну ділянку іншому суб'єкту господарювання.
До того ж як слідує з матеріалів справи, станом на момент прийняття рішень сільською радою від 16.09.2017 р. ТОВ "Албіс" не мало цивільної правоздатності, оскільки було зареєстроване лише 26.09.2016 р.
За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо припинення провадження у справі в частині вимоги про визнання незаконним і скасування рішення Серебрійської сільської ради № 120 від 16.09.2016 р. "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з подальшим взяттям її в оренду за адресою с.Серебрія, вул.Соборна, 3-а".
Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.
Крім того, підлягають віднесенню на відповідача витрати зі сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову.
17.03.2017 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 4-6, 22, 31, 32, 33, 34, 36, 42, 43, 44, 49, п.11 ч.1 ст.80, ст.ст.82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати незаконним і скасувати рішення Серебрійської сільської ради № 119 від 16.09.2016 р. "Про скасування рішення 32 сесії 6 скликання від 21.08.2013 р. № 221".
3. Провадження у справі в частині вимоги про визнання незаконним і скасування рішення Серебрійської сільської ради № 120 від 16.09.2016 р. "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з подальшим взяттям її в оренду за адресою с.Серебрія, вул.Соборна, 3-а" припинити згідно з п.11 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.
4. Стягнути з Серебрійської сільської ради, вул. Леніна, 258, с. Серебія, Могилів-Подільський район, Вінницька область, 24026 (ідентифікаційний код - 04326773) на користь прокуратури Вінницької області, вул. Монастирська, 33, м.Вінниця, 21050, (ідентифікаційний код - 02909909) - 3 445 грн 00 коп. відшкодування витрат по сплаті судового збору (реквізити сплати судового збору: р/р 35213099003988, ЄДРПОУ 02909909, ДКСУ, МФО 820172, отримувач Прокуратура Вінницької області).
5. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.
6. Копію рішення надіслати третій особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Повне рішення складено 22 березня 2017 р.
Суддя О.О. Банасько
віддрук. 2 прим.:
1 - до справи
2 - третій особі - вул. У. Кармелюка, 33, кв.24, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, 24000.