21 березня 2017 року м. Київ К/800/9504/16
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого -Мойсюка М.І.,
суддів:Заїки М.М.,Іваненко Я.Л.,
при секретарі - Крапивка Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Державної фіскальної служби України, третя особа - голова Державної фіскальної служби України - Насіров Роман Михайлович про визнання незаконним та скасування наказу, за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року, -
У червні 2015 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС), третя особа - голова Державної фіскальної служби України - Насіров Роман Михайлович в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ відповідача від 5 червня 2015 року № 51-ос «Про накладення дисциплінарних стягнень» в частині накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани (далі - спірний наказ).
В обґрунтування своїх вимог зазначав, що спірний наказ не ґрунтується на вимогах закону, порушує його права, а тому ОСОБА_4 просив про задоволення позову.
Оскаржуваною постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року, позов задоволено та скасовано спірний наказ відповідача.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить ухвалені ними судові рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з відсутності у відповідача правових підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, оскільки ОСОБА_4 дисциплінарного проступку не допустив, а між його діями (бездіяльністю) та вказаними у висновку службового розслідування подіями і їх наслідками відсутній причинно - наслідковий зв'язок. При цьому, суди також зазначали, що спірний наказ є протиправним, оскільки ДФС під час розгляду справи не надала належних і допустимих доказів стосовно урахування нею під час притягнення відповідача до дисциплінарної відповідальності та визначення виду дисциплінарного стягнення усіх обставин які мають значення, а висновки службового розслідування не ґрунтуються на проведенні такого відповідно до критеріїв безсторонності, добросовісності, розсудливості, об'єктивності та з дотриманням принципу рівності перед законом.
Судами встановлено, що позивач з червня 2014 року працював на посаді начальника оперативного управління Головного управління Міндоходів у Харківській області.
В подальшому, на підставі наказу ДФС від 8 квітня 2015 року проведено службове розслідування за фактами неналежного виконання службових обов'язків, що призвело до втрати 2 квітня 2015 року речових доказів у кримінальному провадженні № 32014220000000053 (далі - кримінальне провадження).
Під час проведення службового засідання встановлено, що в межах кримінального провадження, з метою забезпечення збереження речових доказів, вилучених під час обшуку старшим слідчим з особливо важливих справ першого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Харківській області Гаврилюком С.М. надано відповідне доручення оперативному управлінню Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (далі - ОУ ДПІ у Київському районі м. Харкова).
На виконання вказаного доручення слідчого начальником ОУ ДПІ у Київському районі м. Харкова Лютим В.В. розроблено, а позивачем затверджено завдання начальнику відділу активних заходів Головного управління оперативного управління ДФС у Харківській області Зеніну О.В. щодо виділення необхідної кількості працівників.
На підставі вищевказаних доручення слідчого та завдання, наказом ГУ ДФС у Харківській області на місце зберігання речових доказів у кримінальному провадженні були відряджені начальник відділу активних заходів Головного управління оперативного управління ДФС у Харківській області Зенін О.В., його заступник і старший оперуповноважений цього ж відділу терміном на 6 днів з 2 по 7 квітня 2015 року.
Разом з тим, 2 квітня 2015 року частина речових доказів була втрачена внаслідок їх незаконного вивезення з території місця збереження у силовий спосіб.
Вказана подія мала місце 2 квітня 2015 року, приблизно о 15 годині про що позивач особисто негайно повідомив першого заступника начальника ГУ ДФС у Харківській області Репешка І.В.
Також, 2 квітня 2017 року позивачем прийняте рішення про негайне задіяння підрозділів активних заходів, про яке у той самий день у телефонному режимі поінформовано першого заступника начальника ГОУ Коваленка Є.В.
На наступний день, позивач засобами електронної пошти направив на затвердження начальника ГОУ ДФС у Харківській області відповідне завдання.
За наслідками проведеного службового розслідування встановлено порушення позивачем статті 41 Кримінального процесуального кодексу України, статей 1, 2, 5, 7, 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (далі - Дисциплінарний статут), вимог підпункту 2.2.6.5 пункту 2.2.6 Розділу 2 Положення про оперативне Управління ГУ Міндоходів у Харківській області, затвердженого ГУ Міндоходів у Харківській області від 28 січня 2014 року № 51 (далі - Положення), пункту 7 Інструкції про порядок організації та проведення заходів із застосуванням сил і засобів управління активних заходів ГОУ ДФС України, підрозділів активних заходів ОУ ГУ ДФС в областях, м. Києві, МГУ ДФС - ЦО з обслуговування великих платників», затвердженої наказом ДФС України від 10 листопада 2014 року № 259 (далі - Інструкція № 259) та доручень ДФС України від 6 жовтня 2014 року № 6476/7/99-99-09-01-07, від 20 серпня 2014 року № 2465/7/99-99-07-02-01-17, від 4 вересня 2014 року № 3670/7/99-99-07-02-01-17 (далі - доручення ДФС) у частині інформування керівництва ГОУ про залучення підрозділів активних заходів та факту надзвичайної події щодо втрати речових доказів, вимоги пункту 1.6 Інструкції про порядок збору, обробки, надання оперативними черговими, інспекторами - черговими оперативної інформації до Головного оперативного управління Міндоходів та інформації про надзвичайні події з працівниками Міндоходів, затвердженої наказом Міністерством доходів і зборів України від 10 липня 2013 року № 261 (далі - Інструкція № 261).
З огляду на викладене, а також вимоги абзацу 10 статті 14, пункту 3 статті 12 Дисциплінарного статуту до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
Так, відповідно до пункту 348.1 статті 348 Податкового кодексу України (в редакції періоду спірних правовідносин) податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних контролюючих органів, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.
За правилами пункту 353.1 статті 353 Податкового кодексу України особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначає Дисциплінарний статут.
За визначенням частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
За змістом частини 2 цієї ж статті службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається, зокрема, дотриманням законності і статутного порядку.
Дисциплінарним проступком, у розумінні статті 2 Дисциплінарного статуту є невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
У відповідності до частини 1 статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Також, згідно з положеннями статей 7, 8 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, крім іншого, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку. Начальник несе персональну відповідальність за стан службової дисципліни і повинен постійно його контролювати.
Перелік видів дисциплінарних стягнень наведено у статті 9 Дисциплінарного статуту, за приписами якої на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
Порядок накладання дисциплінарних стягнень визначено статтею 14 Дисциплінарного статуту, за правилами частин 1, 3, 5, 6, 10 якої з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначено Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року № 230, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2013 року за № 541/23073 (далі - Інструкція № 230).
Абзацами 1-8 пункту 8.3 та абзацами 1-2 пункту 8.4 Інструкція № 230 встановлено, що в описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про: обставини, за яких особа (особи) РНС скоїла(и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; посаду, звання, прізвище, ім'я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної в учиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного зв'язку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками; умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено; наявність вини особи (осіб) РНС, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного. У резолютивній частині висновку службового розслідування виконавцем (комісією) зазначаються, зокрема, підтвердилися чи спростувалися відомості, які стали підставою для його призначення.
Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій у висновку службового розслідування відсутні відомості щодо допущених позивачем порушень, які б можна було кваліфікувати, як дисциплінарний проступок, не враховано характеристику позивача, не доведено причинно - наслідковий зв'язок між діями (бездіяльністю) позивача і наслідками надзвичайних подій, які мали місце, не перевірено наявності, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а висновки службового розслідування про існування підстав для застосування дисциплінарного стягнення не відповідають дійсності.
Окрім цього, ДФС при визначенні виду дисциплінарного стягнення не враховувала усіх обставин, що стосувались подій, з приводу яких призначене службове розслідування, в контексті конкретних дій позивача, вчинених ним з метою відвернення негативних наслідків, заподіяння шкоди, повноти і ефективності таких дій, можливості застосування інших заходів, спрямованих на збереження речових доказів у кримінальному провадженні, захисту життя і здоров'я працівників ДФС.
При проведенні службового розслідування залишилась поза увагою відповідача і попередня поведінка ОСОБА_4, його ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Зокрема, у висновку службового розслідування не наведено переконливих доказів порушення позивачем статті 41 Кримінального процесуального кодексу України, оскільки відповідне доручення слідчого не стосувалось його безпосередньо або очолюваного ним Управління, а було надано ОУ ДПІ у Київському районі м. Харкова.
Позивач всебічно сприяв виконанню вищевказаного доручення слідчого, погоджував завдання щодо застосування підрозділів активних заходів, здійснював усі необхідні та залежні від нього дії у повному обсязі за наявних у конкретній ситуації ресурсів і можливостей.
Зокрема, позивач, за відсутності реальної можливості повідомлення начальника ГОУ і начальника УАЗ ГОУ ДФС у Харківський області повідомив про рішення щодо негайного застосування засобів підрозділу активних заходів першого заступника начальника ГОУ і начальника відділу активних заходів ГОУ ДФС у Харківській області, а про надзвичайні події, які мали місце 2 квітня 2015 року ОСОБА_4 було доведено до відома начальника ГУ ДФС у Харківській області, який негайно повідомив про це начальника ГСУ ФР ДФС України, як це передбачено відповідними дорученнями ДФС і пунктом 1.6 Інструкції № 261.
Крім того, у встановлений пунктом 7 Інструкції № 259 строк позивач надав до ГОУ оформлені належним чином відповідні завдання.
Таким чином, з урахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо відсутності підстав стверджувати про порушення позивачем вимог вищевказаних положень Інструкцій №№ 259 і 261, а також відповідних доручень ДФС у частині інформування визначених ними посадових осіб стосовно рішення про застосування засобів підрозділу активних заходів і надзвичайні події.
Суди також правильно встановили відсутність порушення позивачем вимог підпункту 2.2.6.5 пункту 2.2.6 Розділу 2 Положення, оскільки ним вжиті усі можливі і передбачені законодавством заходи, здійснені відповідні повноваження у повному і необхідному обсязі за даних конкретних умов, які спрямовані на виконання письмового доручення слідчого.
Аналіз вищевказаних правових норм актів законодавства і підзаконних нормативно - правових актів, відомчих документів, в контексті встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи дає підстави колегії суддів для висновку, що позивачем не вчинено дисциплінарного проступку у розумінні положень Дисциплінарного статуту, а відтак не допущено порушення його статей 1, 2, 5, 7, 8 про які зазначено у висновку службового розслідування.
Ураховуючи наведене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про невідповідність вимогам закону спірного наказу і, як наслідок, наявність підстав для його скасування та задоволення позову, відповідають дійсним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги їх висновку не спростовують, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, ухвалених у цій справі.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Не може бути скасовано правильне і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -
Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий: М.І. Мойсюк
Судді: М.М. Заїка
Я.Л. Іваненко