К/800/7881/17
17 березня 2017 року м. Київ
Суддя Вищого адміністративного суду України Мойсюк М.І., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Солом'янського районного суду м.Києва від 9 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Інспектора патрульної поліції 9-ї роти 1-го батальйону рядового поліції Стрілець Ганни Григорівни про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Інспектора патрульної поліції 9-ї роти 1-го батальйону рядового поліції Стрілець Г.Г., в якому просив визнати неправомірними дії відповідача та скасувати постанову серії ПС2 № 820928 від 17 червня 2016 року.
В обґрунтування своїх вимог вказує, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) є недоведеним і необґрунтованим, а постанова не відповідає вимогам статті 283 КУпАП, вважає, що складання оскаржуваної постанови було вчинене з порушенням його прав та норм закону, а тому ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги.
Постановою Солом'янського районного суду м.Києва від 9 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року, в задоволення позовних вимог відмовлено.
Позивач подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвали нове - про задоволення позовних вимог.
У відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити враховуючи наступне.
За правилами частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При цьому, згідно з положеннями частини 3 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що поліцейським патрульної служби Стрілець Г.Г. було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 820928 від 17 червня 2016 року, за порушення пункту 3.21 Правил дорожнього руху України та накладено на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень.
Дана постанова була винесена з урахування вимог передбачених статтями 256, 283 КУпАП.
Правопорушення було виявлено та зафіксовано інспектором управління патрульної поліції, який склав постанову про адміністративне правопорушення.
Стаття 222 КУпАП надає повноваження розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення, передбачені частинами 1-3 статті 122 КУпАП працівниками Органів Національної поліції.
Поліцейський патрульної служби 9 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції Міністерства внутрішніх справ у м. Києві Стрілець Г.Г. є працівником Органів Національної поліції, має спеціальні знання, а тому оскаржувана постанова винесена правомірно.
Статтею 251 КпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судками встановлено, що в постанові серії ПС2 № 820928 від 17 червня 2016 року зафіксовано, що 17 червня 2016 року о 1 годині 20 хвилин, позивач керуючи автомобілем HYUNDAI SONATA державний номерний знак НОМЕР_1 за адресою: вул. Ушинського, 1 у м. Київ, здійснив проїзд на знак «В'їзд заборонено», чим порушив пункт 3.21 Правил дорожнього руху України, за що за частиною 1 статті 122 КУпАП передбачена відповідальність.
Так, позивач не заперечує факту здійснення в'їзду на знак «В'їзд заборонено», проте вважає, що інспектор незаконно розглянула справу на місці зупинки транспортного засобу та не дала йому скористатися своїми правами, передбаченими статтею 268 КУпАП.
Відповідно частини 3 пункту 2 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції, залишені без змін судом апеляційної інстанції, є правильними.
Такі висновки судів узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Відповідно до положень пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на неправильне застосування судами норм матеріального права при вирішенні справи або порушення норм процесуального права.
Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що судами неправильно застосовано норми матеріального або порушили норми процесуального права.
Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,
У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Інспектора патрульної поліції 9-ї роти 1-го батальйону рядового поліції Стрілець Ганни Григорівни про адміністративне правопорушення, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Солом'янського районного суду м.Києва від 9 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року, відмовити.
Матеріали касаційної скарги повернути скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого адміністративного
суду України М.І. Мойсюк