02 березня 2017 року м. Київ К/800/11230/16
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Донця О.Є.,
суддів: Голяшкіна О.В.,
Мороза В.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу директора Товариства з додатковою відповідальністю «Березнівська ПМК № 172» - Мельника Віктора Юрійовича на ухвалу Березнівського районного суду Рівненської області від 01.03.2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2016 року у справі за позовом директора Товариства з додатковою відповідальністю «Березнівська ПМК № 172» - Мельника Віктора Юрійовича до Березнівської міської ради Рівненської області про визнання протиправними та скасування рішень,
У лютому 2016 року директор Товариства з додатковою відповідальністю «Березнівська ПМК № 172» - Мельник В.Ю. звернувся до Березнівського районного суду Рівненської області з позовом до Березнівської міської ради Рівненської області про визнання протиправними та скасування рішень, в якому просив:
- визнати протиправними та скасувати рішення Березнівської міської ради від 20.07.2011 року № 122 «Про вилучення земельної ділянки», від 21.09.2011 року № 146 «Про надання дозволів», від 18.07.2014 року № 517 «Про заборону у використанні земельних ділянок» в частині питання щодо користування землею Товариством з додатковою відповідальністю «Березнівська ПМК № 172».
Ухвалою Березнівського районного суду Рівненської області від 01.03.2016 року було відмовлено у відкритті провадження за позовом директора Товариства з додатковою відповідальністю «Березнівська ПМК № 172» - Мельника В.Ю. до Березнівської міської ради Рівненської області про визнання протиправними та скасування рішень.
Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2016 року апеляційну скаргу директора Товариства з додатковою відповідальністю «Березнівська ПМК № 172» - Мельника В.Ю. було залишено без задоволення, а ухвалу Березнівського районного суду Рівненської області від 01.03.2016 року - без змін.
У касаційній скарзі директор Товариства з додатковою відповідальністю «Березнівська ПМК № 172» - Мельник В.Ю., не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судом порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Березнівського районного суду Рівненської області від 01.03.2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2016 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, заперечення на неї, рішення судів першої та апеляційної інстанції щодо правильності застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до Державного акту на право постійного користування землею, виданого на підставі рішення Березнівської районної ради народних депутатів від 04.09.1991 року, та Державного акту на право постійного користування землею, виданого на підставі рішення Березнівської селищної ради народних депутатів від 31.01.1996 року, Березнівській ПМК 172 під виробничу територію надано у постійне користування земельну ділянку розміром 7.8 га. Товариство з додатковою відповідальністю «Березнівська ПМК № 172» створене шляхом перетворення Відкритого акціонерного товариства «Березнівська ПМК 172», а ВАТ «Березнівська ПМК 172» є правонаступником Березнівської ПМК 172.
Рішенням Березнівської міської ради від 20.07.2011 року № 122 «Про вилучення земельної ділянки» припинено право користування земельною ділянкою ВАТ «Березнівська ПМК 172» по вул. Андріївська, 79 площею 2,9700 га. Дану земельну ділянку зараховано до земель запасу промисловості Березнівської міської ради у зв'язку із реорганізацією шляхом перетворення.
Рішенням Березнівської міської ради від 21.09.2011 року № 146 «Про надання дозволів» надано дозвіл на складання проектів землеустрою щодо відведення та передачі земельної ділянки Товариству з додатковою відповідальністю «Березнівська ПМК № 172» терміном на 10 років по вул. Андріївська, 79 орієнтовною площею 2,8700 га для обслуговування виробничої бази за рахунок земель запасу промисловості Березнівської міської ради, у зв'язку із перейменуванням підприємства.
Рішенням Березнівської міської ради від 18.07.2014 року № 517 «Про заборону у використанні земельних ділянок» Товариству з додатковою відповідальністю «Березнівська ПМК № 172» тимчасово заборонено використовувати земельну ділянку до заключення нового договору оренди.
Вважаючи, що права Товариства як землекористувача порушені, директор Товариства з додатковою відповідальністю «Березнівська ПМК № 172» - Мельник В.Ю. звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
У разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 01.10.2013 року (справа № 21-345а13), від 09.02.2016 року (справа № 21-5828а16).
Відповідно до статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Отже, за суб'єктним складом сторін та сутністю спору дана справа підлягає розгляду господарськими судами у порядку, визначеному нормами Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій порушень норм процесуального права при вирішенні цієї справи, не допущено, правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу директора Товариства з додатковою відповідальністю «Березнівська ПМК № 172» - Мельника Віктора Юрійовича - залишити без задоволення, а ухвалу Березнівського районного суду Рівненської області від 01.03.2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2016 року у справі за позовом директора Товариства з додатковою відповідальністю «Березнівська ПМК № 172» - Мельника Віктора Юрійовича до Березнівської міської ради Рівненської області про визнання протиправними та скасування рішень - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: О.Є. Донець
О.В. Голяшкін
В.Ф. Мороз