16 березня 2017 р.Справа № 524/8853/16-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Макаренко Я.М.
Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.
за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції у м.Кременчуці Департаменту патрульної поліції на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24.11.2016р. по справі № 524/8853/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Інспектора роти № 3 батальйону УПП у м. Кременчуці ДПП НП України- Волікова Максима Олександровича , Департаменту патрульної поліції Національної поліції України
про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальністі,
ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до інспектора роти № 3 батальйону УПП у м. Кременчуці ДПП НП України Волікова Максима Олександровича (надалі по тексту відповідач-1), Департаменту патрульної поліції Національної Поліції України (надалі по тексту відповідач-2), в якому просив суд:
-скасувати постанову інспектора роти № 3 батальйону УПП у м. Кременчуці ДПП НП України Волікова Максима Олександровича серії АР №178216 від 11.11.2016 року по справі про адміністративне правопорушення, якою притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24.11.2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення серія АР № 178216 від 11 листопада 2016 року, ухваленої інспектором роти № 3 батальйону УПП у м. Кременчуці ДПП НП України Воліковим Максимом Олександровичем, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КпАП України у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. на користь держави.
Відповідач-2, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24.11.2016 року та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1, 10 листопада 2016 року близько 23 год. 50 хв., керуючи транспортним засобом KIA, р.н. НОМЕР_1, в м. Кременчуці по просп. Свободи, була зупинена відповідачем - інспектором роти № 3 батальйону УПП у м. Кременчуці ДПП НП України Воліковим М.О.
Відповідачем було ухвалено постанову серії АР №178216 від 11 листопада 2016 року, в якій було зазначено, що позивач нібито рухаючись по просп. Свободи та не вказавши сигнал повороту при перестроюванні, не пред'явила посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс обов'язкового страхування, чим порушила п. 2.1 (а, б, г) ПДР України, внаслідок чого її було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КпАП України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваної постанови.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди зобов'язані перевірити оскаржені рішення, дії на предмет того, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на яке спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення(дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно ч. 2 ст. 33 КпАП України при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Відповідачем-1 було винесено постанову серії АР №178216 від 11 листопада 2016 року, в якій було зазначено, що позивач рухаючись по просп. Свободи, не вказавши сигнал повороту при перестроюванні, під час її зупинки відповідачем-1 не пред'явила посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс обов'язкового страхування, чим порушила п. 2.1 (а, б, г) ПДР України, внаслідок чого її було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КпАП України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Відповідно до п. 2.1 (а, б, г) ПДР України, затверджених Постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (в редакції станом на 10 листопада 2016 року) водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:
а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;
б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон);
ґ) поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Відповідно до ч.1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), -тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, зазначена норма має певний перелік доказів, які підтверджують відсутність або наявність адміністративного правопорушення та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Такими доказами в розумінні ст. 251 КУпАП України є, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідки.
Між тим, відповідачем не було складено протоколу про адміністративне правопорушення, не було відібрано пояснень позивача, не було запрошено свідків транспортної пригоди.
Проте, колегія суддів зазначає, що виконання позивачем вимоги відповідача-1 та надання йому посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності підтверджено відеозаписом події зупинки автомобіля під керуванням позивача, долученим до матеріалів справи.
Також, колегія суддів зазначає, що підтвердженням виконання позивачем вимог інспектора Волікова М.О. є відображені відомості стосовно позивача та його транспортного засобу у оскаржуваній постанові про накладення адміністративного стягнення, які можливо було дізнатися з вище вказаних документів.
Отже, доводи відповідачів про порушення позивачем п. 2.1 (а, б, г) ПДР України є недоведеними належними доказами та спростованими наявними у справі матеріалами.
Крім того доводи відповідачів щодо порушення позивачем правил вчинення маневру перестроювання з одного ряду в інший ряд полоси (напрямку) руху автомобіля, колегія суддів також вважає необгрунтованими, оскільки відповідачами не були надані докази на підтвердження вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху.
Відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачами не надано доказів в підтвердження обґрунтованості та правомірності прийняття стосовно позивача оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову.
За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції у м.Кременчуці Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення.
Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24.11.2016р. по справі № 524/8853/16-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.
Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М.
Повний текст ухвали виготовлений 21.03.2017 р.