20 березня 2017 року Справа № 876/1254/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Шинкар Т.І., Глушка І.В.,
за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 грудня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, -
ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області в якому просив визнати протиправними дії та скасувати протокольне рішення №63 від 11 листопада 2016 року Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Закарпатської області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугою років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», зобов'язати відповідача зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 строк навчання у вищому навчальному закладі з 01.09.1993 року по 12.10.1997 року, що становить 2 роки 0 місяців 18 днів, та здійснити, починаючи з 11 листопада 2016 року, призначення пенсії згідно зі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», виходячи із розрахунку 90% від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців, роботи, та після призначення пенсії невідкладно видати пенсійне посвідчення.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 грудня 2016 року позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправними дії та скасовано протокольне рішення №63 від 11 листопада 2016 року Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Закарпатської області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугою років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», зобов'язано відповідача зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 строк навчання у вищому навчальному закладі з 01.09.1993 року по 12.10.1997 рік, що становить 2 роки 0 місяців 18 днів, здійснити, починаючи з 11 листопада 2016 року, призначення пенсії згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», виходячи із розрахунку 90% від суми місячного(чинного) заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців, роботи. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що постанова не відповідає нормам матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що з 1 жовтня 2011 року вступив у силу Закон № 3668-УІ, яким внесено зміни до Закону № 1789-ХІІ, зокрема до статті 50-1, відповідно до яких прокурорам і слідчим пенсія за вислугу років призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначено статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ. Редакція зазначеної статті змінювалась.
Згідно з частиною першою статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Законом № 3668-УІ, який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, внесено зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, зокрема змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначається прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права.
Так, відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ у редакції Закону № 3668-УІ прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Таким чином, з 1 жовтня 2011 року положення частини першої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо призначення прокурорам і слідчим пенсії за вислугу років у розмірі не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку втратили чинність у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом № 3668-УІ.
Крім того, згідно пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213 від 02.03.2015 року передбачено, що з 01.06.2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, які набули право на призначення пенсії відповідно до Законів України в тому числі і «Про прокуратуру».
У зв'язку з викладеним з 01.06.2015 року пенсії в порядку та на умовах визначених вище зазначеними законами, не призначаються, а раніше призначені пенсії не перераховуються.
Згідно ч.1 ст.46 Закону №1789-ХІІ прокурорами і слідчими можуть призначатися громадяни України, які мають вищу юридичну освіту, необхідні ділові і моральні якості.
Згідно з ч.1 ст.50-1 закону №1789-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше, зокрема, з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 13 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку, а в позивача наявний стаж роботи становить 19 років 00 місяців 20 днів згідно протоколу №1711. За ч.5 цієї статті в редакції закону «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» від 12.07.2001 №2663-111 до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у ст.56 цього закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах.
За нормативного та цільового підходу до розуміння зазначених норм право на пенсійне забезпечення за вислугу років мають громадяни України, які поряд з іншими підставами здобули і мають вищу юридичну освіту, пропрацювали на посадах прокурорів і слідчих встановлений для цього законом час або виконували роботу, співмірну з роботою на прокурорських посадах, чи займалися діяльністю, необхідною для того, щоб обійняти посаду прокурора чи слідчого, зокрема, навчалися у вищому юридичному навчальному закладі і здобули освіту, що за рівнем відповідає вищій юридичній освіті.
Позивачем було здобуто вищу юридичну освіту не у вищому юридичному навчальному закладі, а на юридичному факультеті.
Враховуючи вище наведене просить скасувати постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.12.2016 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволення позовних вимог.
У відповідності до вимог ч.1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання осіб, які беруть учать у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що 01 листопада 2016 року позивач звернувся із заявою до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Закарпатської області про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - закон №1789-ХІІ). 11 листопада 2016 року відповідачем відповідно до вкладки №76 до протоколу №63 від 11.11.2016 року, відмовлено у призначенні пенсії за вислугою років відповідно до вимог ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», мотивовано тим, що вказаною статтею Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурори і слідчі, які звернулися за призначенням пенсії з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року, мають право на пенсійне забезпечення за вислугою років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 13 років. За поданими документами ОСОБА_1 стаж його роботи за вислугу років становить 19 років 00 місяців і 20 днів.
Розглядаючи спір суд першої інстанції виходив з того, що у період роботи позивача в органах прокуратури частиною першої ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції від 05.11.1991р., яка була чинна до 01.10.2011р.) передбачалось, що прокурори зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно віку. При цьому до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується в тому числі і половина строку навчання у вищих юридичних закладах. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
У даній спірній ситуації судом першої інстанції з'ясовано, що Ужгородський державний університет, де позивач навчався у період з 01.09.1993 року по 30.06.1998 року, є вищим навчальним закладом у розумінні статті 25 Закону України «Про вищу освіту», у якому останній закінчив повний курс цього учбового закладу за спеціальністю «Правознавство», а рішенням Державної екзаменаційної комісії від 30.06.1998 року йому присвоєно кваліфікацію «Юрист», то відповідно суд правильно вважав, що проходження повного курсу навчання у цьому вищому навчальному закладі є проходженням навчання у вищому юридичному навчальному закладі, а відтак ОСОБА_1 В.1. є особою, яка закінчила вищий навчальний юридичний заклад.
З урахування зазначеного судом першої інстанції зроблено правильний висновок, що з урахуванням того, що станом на день подання документів до управління Пенсійного фонду України стаж роботи на слідчо-прокурорських посадах в органах прокуратури позивача складав 19 років 00 місяців та 20 днів, що підтверджується копією трудової книжки і до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугою років, слід зарахувати половину строку навчання позивача у вищому навчальному закладі з 01.09.1993 року по 12.10.1997 року, а саме - 2 роки 0 місяців та 18 днів, то відповідно на день звернення до відповідача, загальний стаж роботи позивача складав 21 рік 1 місяць та 08 днів, у тому числі 19 років 00 місяців 20 днів - на посадах слідчого та прокурора.
Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції вважав, що, оскільки стаж роботи позивача становить 21 рік 1 місяць 8 днів, з яких стаж роботи на посадах прокурорів та слідчих становиш 19 років 0 місяців та 20 днів, і до спірних правовідносин підлягають застосуванню правила ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції до внесення змін Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року, бо внесеними вказаним Законом, а також Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року змінами, на які посилається відповідач, порушено ст. 22 Конституції України, чим було звужено зміст та обсяг соціальних гарантій працівників прокуратури.
Однак, суд апеляційної інстанції з такими доводами суду першої інстанції не погоджується.
Позивач 01 листопада 2016 року звернувся із заявою до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Закарпатської області про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру».
У даній спірній ситуації суд першої інстанції помилково застосував положення ч.1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 05.11.1991р., яка була чинна до 01.10.2011р. Закони України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року, та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року не конституційними не визнавались, а відтак на час звернення позивача за призначенням пенсії були чинними, а тому підлягали застосуванню.
Оскільки позивач звернувся за призначенням пенсії 01.11.2016 року, ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції чинній на час звернення визначала, що прокурори і слідчі, які звернулися за призначенням пенсії з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року, мають право на пенсійне забезпечення за вислугою років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 13 років, то у суду першої інстанції не було правових підстав для задоволення позовних вимог.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що постанову суду першої інстанції слід скасувати, бо така прийнята з порушенням норм матеріального права, а у задоволенні позовних вимог - відмовити повністю.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області - задовольнити, а постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 грудня 2016 року по справі № 308/12384/16-а - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді Т.І. Шинкар
І.В. Глушко
Повний текст постанови виготовлений 23.03.2017 року