21 березня 2017 р. № 876/1523/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.
суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,
з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року про відмову у відкритті провадження у справі у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання незаконною і скасування постанови,-
19 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, в якому просила визнати незаконною та скасувати постанову №ВП48388250 від 24.10.2016 року про стягнення виконавчого збору.
Львівський окружний адміністративний суд ухвалою від 20 грудня 2016 року відмовив у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання незаконною і скасування постанови.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що cтаття 15 ЦПК України до компетенції судів щодо розгляду цивільних справ відносить справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Відповідно до ч. 2 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Зважаючи на правовий висновок ВСУ, а також позицію суду першої інстанції. позивач зверталася за належністю до Сихівського районного суду м. Львова (суд, який видав виконавчий документ), проте і в цьому суді 06.12.2017 року їй відмовили у відкритті провадження, оскільки скарга про скасування постанови про стягнення виконавчого збору не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а відтак, така вимога підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
З огляду на викладене, просить скасувати оскаржену ухвалу та постановити нову ухвалу, якою відкрити провадження у справі.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких мотивів.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спір у даній справі не є публічно-правовим, оскільки позивач оскаржує дії державного виконавця у виконавчому провадженні, відкритому за виконавчим документом, виданим судом у цивільній справі, що унеможливлює розгляд справи в порядку адміністративного судочинства.
Проте, такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, не відповідають обставинам справи та нормам процесуального права і є помилковими.
Положенням ч. 1 ст. 109 КАС України визначені підстави для відмови у відкритті провадженя у справі.
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження у адміністративній справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
З позовної заяви апеляційний суд вбачає, що позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову ВП № 48388250 від 24.10.2016 року про стягнення з нього виконавчого збору у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого листа № 464/11058/13-ц виданого 01.10.2014 року Сихівським районним судом м. Львова.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно до ч.4 ст.6 КАС України, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
З 5 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII, згідно частини 2 статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Оскільки на час винесення судом першої інстанції оскарженої ухвали Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII вже набрав чинності, а тому підлягали застосуванню приписи частини 2 статті 74 цього Закону.
За загальним правилом, якщо норми різних нормативно-правових актів, які мають однакову юридичну силу, по різному врегульовують одні і ті ж суспільні відносини, то застосовується нормативно-правовий акт, прийнятий по часу пізніше.
За таких обставин колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що в даному випадку слід застосовувати саме норми ч.2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII, а відтак, висновок суду першої інстанції про те, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства є помилковим.
Згідно п.3 ч.1 ст.199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального справа, тому її слід скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 41, ст. 160, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року про відмову у відкритті провадження у справі № 813/4441/16 - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя В.В. Святецький
Судді Л.Я. Гудим
О.М. Довгополов
Ухвала в повному обсязі складена 22 березня 2017 року.