16 березня 2017 року Справа № 876/9079/16
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Гуляка В.В., Глушка І.В.,
з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ РІТЕЙЛ» до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення за апеляційною скаргою Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року,
01 серпня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОГ РІТЕЙЛ» (далі - ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ») звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - Олександрійська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000401402 від 18.07.2016 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на 2579822,44 грн.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області № 0000401402 від 18 липня 2016 року.
З таким судовим рішенням не погодилася Олександрійська ОДПІ, подавши апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що оскаржувана постанова є необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В якості обґрунтування відповідач зазначив, що встановлені під час перевірки порушення базувалися на здійсненому аналізі податкової звітності та первинних документів позивача, а через мережу АЗС здійснюється лише роздрібний продаж нафтопродуктів, оскільки відпуск пального відбувається через паливно-, масло- та газороздавальні колонки кінцевому споживачу, відтак такі операції є об'єктом оподаткування акцизним податком. Крім того, при відпуску через мережу АЗС нафтопродуктів здійснюється розрахункова операція, дата якої є датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Відтак, у зв'язку із виявленим перевіркою заниженням акцизного податку відповідач правомірно виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, в межах викладених в ній доводів, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» зареєстроване як юридична особа, основним видом діяльності якого є « 46.71 оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами», що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців (т. 1, а.с. 23-24).
На підставі направлень СДПІ з ОВП у місті Львові МГУ ДФС №49/28-06-22-20, №50/28-06-22-20, №51/28-06-22-20, №52/28-06-22-20, №53/28-06-22-20, №54/28-06-22-20, №55/28-06-22-20 від 14.03.2016 року та №313 від 01.04.2016 року, наказу від 02.03.2016 року №52 року посадовими особами СДПІ з ОВП у місті Львові МГУ ДФС проведено документальну планову виїзну перевірку ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби за період з 27.07.2011 року по 31.12.2015 року, про що складено акт №203/28-06-14-00/37821544 від 04.07.2016 року (т. 1, а.с. 69-201).
Відповідно до висновків акту перевірки контролюючим органом встановлено порушення підприємством, зокрема, вимог підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213, підпункту 214.1.4 пункту 214.1 статті 214, підпунктів 215.3.4, 215.3.10 пункту 215.3 статті 215, пункту 216.9 статті 216 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження акцизного податку, який підлягає сплаті до бюджету за 2015 рік, в сумі 530030582,32 грн.
На підставі вищевказаного акту перевірки Олександрійською ОДПІ 18.07.2016 року було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000401402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на 2579822,44 грн., в т.ч.: за податковими зобов'язаннями - 1697532,29 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 882290,15 грн. (т. 1, а.с. 39).
Не погодившись із таким рішенням ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» оскаржило його до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновок контролюючого органу щодо виключно роздрібного характеру торгівлі нафтопродуктами через мережу АЗС не відповідає нормам чинного законодавства України та призводить до неправильного трактування норм податкового законодавства, оскільки в законодавстві не існує обмежень щодо торгівлі нафтопродуктами через мережу АЗС оптом, відповідно не кожен факт продажу пального на АЗС є роздрібним.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.4 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).
Підпунктом 212.1.11 пункту 212.1 статті 212 ПК України визначено, що платниками акцизного податку є, зокрема, особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.
Згідно з підпунктом 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК України об'єктом оподаткування є операції, зокрема, з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Відповідно до пункту 215.1 статті 215 ПК України до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.
Підпунктом 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.
З цього випливає, що обов'язковою умовою реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є передача цих товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків.
Таким чином, з урахуванням того, що суб'єктами господарювання можуть укладатись різного виду господарські та цивільно-правові договори щодо підакцизних товарів (продукції), - суд першої інстанції правильно вважав, що відпуск нафтопродуктів через мережу АЗС не завжди є операцією з реалізації (продажу), оскільки його віднесення до такого типу операцій залежить від виду цивільно-правового чи господарсько-правового договору, на підставі якого здійснюється такий відпуск.
Національний стандарт України ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять», затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №130 від 05.07.2004 року, надає визначення поняттям роздрібної та оптової торгівлі.
Зокрема, роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачеві та надання йому торговельних послуг.
Відповідно до підпункту 4.5 пункту 4 ДСТУ 4303:2004, оптова торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачу через роздрібну торгівлю, або для виробничого споживання та надання пов'язаних із цим послуг.
Відповідно до ДСТУ 3993-2000 «Товарознавство» партія товару - це певна кількість товарів одного або декількох найменувань, закуплених, відвантажених або отриманих одночасно за одним товаросупровідним документом.
Оптова торгівля здійснюється за договором поставки. Згідно із пунктом 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Крім того, відповідно до пункту 3 статті 265 Господарського кодексу України сторонами договору поставки можуть бути тільки суб'єкти господарської діяльності.
Таким чином, висновок контролюючого органу щодо виключно роздрібного характеру торгівлі нафтопродуктами через мережу АЗС не відповідає нормам чинного законодавства України та призводить до неправильного трактування норм податкового законодавства, оскільки в законодавстві не існує обмежень щодо торгівлі нафтопродуктами через мережу АЗС оптом, відповідно не кожен факт продажу пального на АЗС є роздрібним.
Згідно з пунктом 22 статті 1 розділу 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Отже, для того щоб визначити будь-яку фізичну особу, якій здійснюється відпуск нафтопродуктів через мережу АЗС, як кінцевого споживача необхідно встановити, що придбані нафтопродукти фізична особа придбаває для особистих потреб, та їх придбання не пов'язане з підприємницькою діяльністю та виконанням ним обов'язків найманого працівника.
Згідно з пунктом 1 статті 698 Цивільного кодексу України за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його.
Відповідно до статті 52 Господарського кодексу України кваліфікуючою ознакою некомерційного господарювання є відсутність мети одержання прибутку.
Приписами статті 42 Господарського кодексу України встановлено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
З урахуванням наведеного, продаж нафтопродуктів суб'єктам господарювання для їх використання у підприємницькій діяльності не може тлумачитись як роздрібна торгівля нафтопродуктами.
У справі встановлено, що у графі 4 Додатках 6 «Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» декларацій акцизного податку за січень-грудень 2015 року позивач не задекларував вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі споживачам незалежно від форми розрахунків для їх комерційного використання.
Згідно акта перевірки СДПІ з ОВП у місті Львові МГУ ДФС від 04.07.2016 № 203/28-06-14-00/37821544, ТОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» не нараховувало акцизний податок на відпуск нафтопродуктів та скрапленого газу з автозаправних станцій та/або автомобільних газозаправних станцій при здійсненні розрахункових операцій та відпуску нафтопродуктів при застосуванні талонів та паливних карток, смарт-карток, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо та ін.
Тому, згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивачу було нараховано акцизний податок за операціями з відпуску нафтопродуктів та скрапленого газу з автозаправних станцій та/або автомобільних газозаправних станцій при здійсненні розрахункових операцій із застосуванням талонів та паливних карток, смарт-карток, відомостей на відпуск нафтопродуктів, а не за готівку, що також підтверджується даними Z-звітів РРО за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, договорами поставки нафтопродуктів, договорами купівлі-продажу ПМП з використанням смарт-карток на АЗС, картками рахунку 3611 за 2015 рік.
Згідно матеріалів справи, ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» (постачальником, продавцем) та контрагентами ПАТ «Міжнародна акціонерна авіаційна компанія «Урга», ДП «Кіровоградтепло», ТзОВ «Торговий дім «Ден Хім», ПП «Сучасні технології нагрівання плюс», ТзОВ «Рейкард Хотел Менеджмент», ТзОВ «Кіровоградвторма» виробничо-заготівельна фірма, ТзОВ «Імідж Лайн», ТзОВ «Батьківщина-Агро», ПАТ «Кіровоградолія», ТзОВ «Кіровоградвуглепостач», ТзОВ «Агроресурс», ТзОВ «Арістей КР», ТзОВ «Арсі Транс», ТзОВ «Бєлтранс», ТзОВ «Виробниче підприємство «Дніпропластавтомат», ТзОВ «Імперія-Агро» (покупці) укладались договори поставки нафтопродуктів №19-ШК/117 від 19.01.2015 року, №Ш04022 від 05.01.2015 року, №С14175 від 21.01.2015 року, №С14058 від 12.01.2015 року, №Ш04169 від 12.01.2015 року, №Ш25083 від 29.01.2015 року та договори купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням смарт-карт на АЗС №С25021 від 27.12.2013 року, №25020 від 27.12.2013 року, №С25019 від 27.12.2013 року, №С25018 від 27.12.2013 року, №С25017 від 27.12.2013 року, №С25146 від 03.06.2015 року з додатком, №С25147 від 04.06.2015 року з додатком, №С25151 від 23.07.2015 року, №С092312 від 05.05.2015 з доповненням та додатком, №С21384 від 31.07.2015 з доповненням, що також підтверджується актами приймання-передачі та картками рахунка 3611 за 2015 рік по вказаних контрагентах, з яких вбачається факт здійснення оплати за товар (ПММ), її дату та дату видаткової накладної, яка підтверджує перехід права власності на товар (т. 2, а.с. 202-249, т. 3, а.с. 1-53).
Відповідно до умов договорів купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів продавець зобов'язувався передати у власність покупця через АЗС (АЗК), що розміщені на території України, з використанням смарт-карт паливно-мастильні матеріали, а покупець зобов'язався приймати у власність ПММ та оплати їх вартість. Товар за цими договорами постачається частинами на умовах EXW (Інкотермс 2000) франко-термінали АЗС, шляхом вибірки покупцем ПММ з АЗС. Датою поставки ПММ вважається дата, що вказана в чеку з РОS-терміналу, або спеціальній відомості. Відпуск ПММ покупцю здійснюється на підставі пред'явлення смарт-карти оператору АЗС з використанням РОS-терміналу шляхом заправки ПММ транспортних засобів покупця в кількості та асортименті, обраних покупцем самостійно в межах добового (місячного) ліміту ПММ, встановленого на смарт-карті.
За умовами договорів поставки нафтопродуктів постачальник зобов'язався поставити покупцю нафтопродукти в асортименті (товар), а покупець прийняти від постачальника та оплатити його вартість. Після погодження сторонами асортименту, кількості та ціни товару (товарної партії) шляхом підписання відповідного додатку, постачальник надає за видатковою накладною покупцю картку (и) на пальне "WOG" встановленої форми відповідного номіналу. Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної на товар. Термін дії карток на пальне вказується у видатковій накладній і погоджується шляхом підписання видаткової накладної на товар. У випадку якщо термін дії карток на пальне не вказаний у видатковій накладній, то термін дії карток на пальне становить 1 календарний рік від дати видаткової накладної. Товар постачається покупцю по-частково (товарними партіями) на умовах FCA (Інкотермс 2010) - завантажено в автомобільний транспорт покупця з резервуарів автозаправних станцій (АЗС) постачальника. Датою поставки товару є дата отримання оператором АЗС картки на пальне від клієнта.
Аналіз договорів купівлі-продажу та поставки нафтопродуктів дає підстави для висновку про здійснення позивачем продажу ПММ шляхом передачі покупцям карток на пальне, талонів та смарт-карток, на підставі яких покупці в подальшому отримували ПММ на АЗС. Згідно умов договорів поставки нафтопродуктів право власності на ПММ переходить до покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної на товар. З вищевказаних договорів вбачається, що фактичне придбання ПММ покупцями відбулося в момент отримання карток на пальне, талонів та смарт-карток, а на АЗС здійснювався фізичний відпуск пального, дата якого не співпадала з датою переходу права власності на ПММ.
Таким чином, аналізуючи подані позивачем документи, суд першої інстанції правильно вважав, що ТОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» згідно вищезазначених договорів було реалізовано своїм контрагентам оптову партію нафтопродуктів, відпуск яких за умовами поставки здійснювався по довірчим документам через АЗС.
Позивачем не заперечується факт здійснення через мережу АЗС саме роздрібного продажу (відпуску) нафтопродуктів кінцевому споживачу, проте, виникнення об'єкту оподаткування акцизним податком пов'язане з наявністю передбачених підпунктом 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 ПК України умов, а саме: здійснення операції продажу товару кінцевому споживачу для його особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідно до вищезазначених договорів позивач реалізував нафтопродукти шляхом оптової торгівлі, відпуск яких за умовами поставки здійснюється по довірчим документам через АЗС.
Порядок відпуску нафтопродуктів на АЗС врегульовано Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за № 805/15496).
Відповідно до пункту 10.3 даної Інструкції відпуск нафтопродуктів здійснюється: 1) за готівку; 2) за відомостями; 3) за талонами; 4) за платіжними картками.
Пунктом 216.9 статті 216 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - є дата надходження оплати за проданий товар.
Згідно із статтею 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
З урахуванням вищевказаних висновків щодо сутності операцій суб'єктів господарювання, їх різновиду, кваліфікуючих ознак кінцевих споживачів та об'єкта оподаткування акцизним податком з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами, - сам по собі відпуск нафтопродуктів через мережу АЗС за талонами, смарт - картками, відомостями та іншими документами на відпуск пального не завжди є операцією з реалізації нафтопродуктів.
При відпуску нафтопродуктів через мережу АЗС провадяться операції з продажу пального як кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання, що є об'єктом оподаткування акцизним податком з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами, так і суб'єктам господарювання з метою комерційного або виробничого використання, що не є об'єктом оподаткування даним податком.
Апелянт, посилаючись на Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 року, зазначає про те, що законодавець визначив, що через мережу АЗС здійснюється саме роздрібний продаж нафтопродуктів, а не оптовий, оскільки відпуск пального відбувається через паливно-, масло- та газороздавальні колонки кінцевому споживачу. У зв'язку з тим, що через мережу АЗС технологічно забезпечується відпуск нафтопродуктів споживачам через вмонтовані паливо та газороздавальні колонки, то така діяльність належить до сфери роздрібної торгівлі.
Проте, судом першої інстанції вірно вказано, що виникнення об'єкту оподаткування акцизним податком пов'язане з наявністю передбачених підпунктом 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України умов, а саме здійснення операції продажу товару кінцевому споживачу для його особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків.
Таким чином, трактування діяльності АЗС як таке, що здійснює виключно роздрібний продаж нафтопродуктів, тільки для некомерційного використання унеможливлює застосування наведеного вище порядку визначення податкового зобов'язання з акцизного податку. Крім того, вказані Правила регулюють саме порядок роздрібної торгівлі нафтопродуктами та не регулюють правовідносин з їх оптового продажу.
Здійснення роздрібного продажу нафтопродуктами через мережу АЗС не позбавляє позивача права здійснювати оптовий продаж нафтопродуктів для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання.
Крім того, у період, який перевірявся, пункт 14.1.212 статті 14 ПК України діяв у такій редакції: «реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування».
І лише 24.12.2015 року абзац другий підпункту 14.1.212 ст. 14 ПК України замінено двома абзацами такого змісту: «Реалізація пального для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання.
Реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших об'єктах громадського харчування, а також фізичний відпуск з автозаправної станції та/або автомобільної газозаправної станції товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, незалежно від форми розрахунків».
Аналіз вказаних змін до Податкового кодексу України дає підстави для висновку про розмежування законодавцем до 01.01.2016 року порядку сплати акцизного податку з операцій роздрібної торгівлі ПММ та фактичного відпуску ПММ на АЗС суб'єктам господарювання з метою комерційного або виробничого використання.
Таким чином, висновки контролюючого органу, наведені в акті перевірки № 203/28-06-14-00/37821544 від 04.07.2016 року суперечать нормам податкового законодавства, що регулюють порядок нарахування та сплати акцизного податку, зокрема підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 та пункту 216.9 статті 216 ПК України.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача № 0000401402 від 18.07.2016 року.
Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,
апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року у справі № 803/1123/16 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.О. Большакова
Судді В.В. Гуляк
І.В. Глушко
Повиний текст виготовлено 21 березня 2017 року.