21 березня 2017 року м. Київ К/800/32547/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Заїки М.М.,
суддів Загороднього А.Ф.,
Черпака Ю.К.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 29 жовтня 2012 року та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Феодосійського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання дій неправомірними, зобов'язання визнати довідку недійсною та відшкодування моральної шкоди,
встановила:
ОСОБА_2 звернувся до Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Феодосійського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, в якому просив: визнати неправомірними дії старшого дільничного інспектора Феодосійського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим (далі по тексту - Феодосійське МВ ГУ МВС України в АРК) ОСОБА_3 щодо виготовлення та видачі довідки про постійне місце проживання позивача; визнати довідку від 16 серпня 2001 року Феодосійського МВ ГУ МВС України в АРК щодо місця проживання та реєстрації позивача недійсною; стягнути з Феодосійського МВ ГУ МВС України в АРК моральну шкоду в розмірі 1000 грн.
Постановою Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 29 жовтня 2012 року частково задоволено позов ОСОБА_2, а саме: визнані протиправними дії старшого дільничного інспектора міліції Феодосійського МВ ГУ МВС України в АРК ОСОБА_3 щодо видачі довідки від 16 серпня 2001 року про місце проживання ОСОБА_2 В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 29 жовтня 2012 року у вказаній справі скасовано та прийнято нову постанову про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 визнані протиправними дії старшого дільничного інспектора міліції Феодосійського МВ ГУ МВС України в АРК ОСОБА_3 щодо виготовлення та видачі довідки від 16 серпня 2001 року про місце проживання ОСОБА_2 В решті позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а в справі прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 липня 2013 року суддею ОСОБА_5 було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 листопада 2016 року касаційна скарга № К/800/32547/13 ОСОБА_2 на постанову Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 29 жовтня 2012 року та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року у вказаній справ у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_5 була розподілена на розгляд судді-доповідачу Заїці М.М.
Перевіривши доводи викладені в касаційній скарзі та рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Феодосійського місцевого суду від 15 лютого 2002 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 07 серпня 2002 року, ОСОБА_2 визнано таким, що в тратив право на житлову площу в квартирі АДРЕСА_1.
У вказаних рішеннях встановлено, що ОСОБА_2 не проживає на спірній житловій площі більше 6 місяців, що підтверджується поясненнями свідків та довідкою виданою 16 серпня 2001 року старшим дільничним інспектором міліції Феодосійського МВ ГУ МВС України в АРК ОСОБА_3 Вказана довідка містила інформацію, що під час перевірки паспортного режиму за адресою: м. Феодосія, вул. Сейсмична, 27 встановлено, що за даною адресою з 1998 року проживає ОСОБА_2, 1963 року народження, який згідно з інформацією адресного бюро міста Феодосії зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.
Вважаючи дії старшого дільничного інспектора міліції Феодосійського МВ ГУ МВС України в АРК ОСОБА_3 з виготовлення та видачі довідки від 16 серпня 2001 року незаконними позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та законних інтересів.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в період перебування ОСОБА_3 на службі в Феодосійському міському відділі Головного управління МВС України в АР Крим на посаді старшого дільничного інспектора міліції він виконував усне доручення свого керівництва щодо виконання окремого доручення судді Феодосійського міського суду АР Крим ОСОБА_4 з встановлення місця знаходження громадянина ОСОБА_2, який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1. Для виконання доручення ОСОБА_3 вийшов на місце вірогідного перебування ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2. При перевірці дільничним інспектором даних відомостей ОСОБА_6 знаходився дома. Про ці обставини і було повідомлено суддю ОСОБА_4 та видано спірну довідку про місце фактичного проживання ОСОБА_2
Судом апеляційної інстанції встановлено, що на час видачі спірної довідки від 16 серпня 2001 року діяла Інструкція з організації роботи дільничного інспектора міліції, яка затверджена наказом МВС України від 14 жовтня 1999 року №802 (далі - Інструкція).
У відповідності з п.п.3.4.3. пункту 3.4 зазначеної Інструкції дільничний інспектор з метою подання допомоги громадянам, посадовим особам, підприємствам, установам і громадським об'єднанням у здійсненні їх прав і законних інтересів в межах своєї компетенції відповідно до кримінально-процесуального законодавства виконує ухвали судів, постанови суддів і письмові доручення прокурорів, слідчих по справах і матеріалах, які знаходяться в їх провадженні, та надає сприяння при провадженні ними окремих процесуальних дій.
Згідно з пунктом 4.12 Інструкції дільничний інспектор з метою виконання покладених на нього обов'язків має право проводити передбачені кримінально-процесуальним законодавством дій по справах, які знаходяться в його провадженні, а також по окремих письмових дорученнях прокурорів, слідчих, органів дізнання, постанов суддів і ухвал судів.
Таким чином, з урахуванням того, що ОСОБА_3 перебуваючи на службі в Феодосійському МВ ГУ МВС України в АР Крим на посаді старшого дільничного інспектора міліції виконував усне доручення свого керівництва щодо встановлення місця знаходження ОСОБА_2, а відповідно до Інструкції дільничний інспектор міліції має право сприяти при провадженні окремих процесуальних дій лише на підставі вимог кримінально-процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку щодо протиправності дій ОСОБА_3 з виготовлення та видачі довідки від 16 серпня 2001 року про місце проживання позивача.
Крім того, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що позивачем не вказано у позовній заяві та не надано суду жодних пояснень з приводу того, в чому полягає моральна шкода, яка, на думку позивача, нанесена йому діями відповідача, а також не додано жодних доказів в обґрунтування розміру заявленої до відшкодування моральної шкоди, а тому позовні вимоги в цій частині обґрунтовано були залишені без задоволення.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає. Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року необхідно залишити без змін, оскільки вона є законною та обґрунтованою та постановленою з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Феодосійського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання дій неправомірними, зобов'язання визнати довідку недійсною та відшкодування моральної шкоди - без змін.
Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий М.М. Заїка
Судді А.Ф. Загородній
Ю.К. Черпак