21 березня 2017 року м. Київ К/800/39958/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.
Суддів Борисенко І.В.
Юрченко В.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року та постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03 червня 2015 року по справі № 803/850/15-а за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -
Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 000002313 від 16.04.2015 року.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 03 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 27.02.2015 року по 09.03.2015 року відповідно до наказу Ківерцівської ОДПІ №124 від 26.02.2015 року була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні господарської діяльності на спрощеній системі оподаткування за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт №253/17-2810210419 від 16.03.2015 року, яким встановлено порушення позивачем пункту 293.8 статті 293 ПК України, в результаті чого донараховано єдиного податку на суму 1381300,38 грн. та зобов'язано перейти на сплату інших податків і зборів.
На підставі вказаного акту перевірки Ківерцівською ОДПІ 16.04.2015 року сформовано податкове повідомлення-рішення № 000002313, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: єдиний податок з фізичних осіб на суму 1726625,47 грн., з яких 1381300,38 грн. - за основним платежем та 345325,09 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до пункту 292.1 статті 292 ПК України доходом платника єдиного податку є: для фізичної особи-підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті.
Згідно наявних в матеріалах справи доказів судами встановлено, що позивачем за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року оприбутковано дохід в сумі 999000,00 грн. у відповідності до вимог чинного законодавства, що підтверджується копією податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця від 17.02.2015 року.
Як вірно зазначено судами, для перевірки дотримання позивачем гранично допустимого обсягу виручки у період перебування на спрощеній системі оподаткування, службові особи контролюючого органу на підставі первинних документів повинні були встановити факт реалізації товарів та обсяг отриманого платником доходу від такої реалізації.
Однак, в акті перевірки факту отримання доходу від реалізації товару в обсязі 10207669,19 грн. не встановлено, оскільки інвентаризація залишків товарно-матеріальних цінностей не проводилась.
Таким чином, є обґрунтованим висновок судів про те, що факт отримання позивачем доходу в обсязі, що перевищує гранично допустимі межі для платника єдиного податку, відповідачем жодними документальними доказами не підтверджено.
Також, судами дано вірну оцінку доводам позивача щодо незаконності проведеної перевірки.
Так, пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 71-VIII встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:
- з 01 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;
- з 01 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.
Отже, обмеження стосовно проведення перевірок (в частині їх проведення виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України) стосуються лише фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній рік. Фізичні особи-підприємці, у яких обсяг доходів перевищує 20 мільйонів гривень за попередній рік, не підпадають під ці обмеження. Тобто, визначальним у даному випадку є обсяг доходів за попередній рік.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії податкової декларації позивача за 2014 рік, сума загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження господарської діяльності за 2014 рік, становить 999000,00 грн., тобто, менше 20 мільйонів.
Крім того, відповідно до пункту 8 розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня - червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.
Судами встановлено, що позивач будь-яких заяв щодо проведення перевірки не подавав. Також, матеріали справи не містять доказів того, що перевірку проведено згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.
Оскільки перевірка проводилась з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні господарської діяльності на спрощеній системі оподаткування на підставі службової записки начальника відділу оподаткування фізичних осіб відповідно до наказу № 124 від 26.02.2015 року, суди дійшли вірного висновку про відсутність підстав для проведення перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.
Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області відхилити.
Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року та постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03 червня 2015 року по справі № 803/850/15-а залишити без змін.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий підписГолубєва Г.К.
Судді підпис Борисенко І.В.
підпис Юрченко В.П.