22 березня 2017 року м. Київ К/800/25041/16
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Вербицької О.В., Маринчак Н.Є.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Калинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області
на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року
та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року
у справі № 802/44/16-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Макарді»
до Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області , Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області,
Управління Державної казначейської служби України у Хмільницькому районі та м. Хмільнику Вінницької області
про визнання бездіяльності протиправною та стягнення пені,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Макарді» (далі - Товариство) звернулось в суд з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (правонаступник - Калинівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області), Управління Державної казначейської служби України у Хмільницькому районі та м. Хмільнику Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення пені.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, яка полягає у несвоєчасному поданні органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновків про суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Товариству за квітень, травень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 року та за січень 2015 року.
Стягнуто з державного бюджету України на користь Товариства пеню, нараховану на суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість, в сумі 61 361, 60 грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на користь Товариства судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 378, 00 грн.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області на користь Товариства судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 378, 00 грн.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року в задоволенні апеляційної скарги Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області відмовлено повністю.
Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області задоволено частково.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області судових витрат по сплаті судового збору в сумі 1 378, 00 грн. та Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області на користь Товариства судових витрат по сплаті судового збору в сумі 1 378, 00 грн. скасовано.
В цій частині прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області на користь Товариства судових витрат по сплаті судового збору в сумі 1 378, 00 грн. відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на користь Товариства судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 756, 00 грн.
В іншій частині постанову суду залишено без змін.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Калинівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області подала касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відхилення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковий органом за результатами проведених перевірок заявлених даних у деклараціях за квітень, травень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 року та січень 2015 року контролюючим органом відповідно складено довідки від 23 червня 2014 року (по перевірці декларації за квітень 2014 року), від 16 липня 2014 року (за травень 2014 року), від 20 жовтня 2014 року (за серпень 2014 року), від 28 листопад 2014 року (за вересень 2014 року), від 18 грудня 2014 року (за жовтень 2014 року), від 27 січня 2015 року (за листопад 2014 року), від 23 лютого 2015 року (за грудень 2014 року), від 22 квітня 2015 року (за січень 2015 року), якими не встановлено порушень при формуванні позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Висновки до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету по деклараціях контролюючим органом подано: за квітень 2014 року 23 вересня 2014 року; за травень 2014 року 23 вересня 2014 року; за серпень 2014 року 26 грудня 2014 року; за вересень 2014 року подано 29 грудня 2015 року; за жовтень 2014 року 23 червня 2015 року; за листопад 2014 року 28 квітня 2015 року; за грудень 2014 року 25 червня 2015 року; за січень 2015 року 30 вересня 2015 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили із того, що податковим органом не дотримано вимог статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) щодо строків подання органу, що здійснює казначейське обслуговування коштів, висновків із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Колегія суддів погоджується із таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодування з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків визначений статтею 200 ПК України.
Згідно з пунктом 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Відповідно до підпунктів 200.10, 200.12 статті 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. Контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Згідно з пунктом 200.13 статті 200 ПК України на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.
З аналізу даних норм слідує, що контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Податковим органом у порушення зазначених вище положень законодавства своєчасно не було надано органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку, що вказує на недотримання положень ПК України.
Відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Оскільки у визначений законодавством строк податковим органом не подано висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, до органу, що здійснює казначейське обслуговування коштів, суди попередніх інстанцій дійшли юридично правильного висновку про нарахування на суму такої заборгованості пені у розмірі 61 361, 00 грн.
Податковий орган не спростовує правильності обрахованого судами попередніх інстанцій розміру пені за прострочення бюджетних відшкодувань з податку на додану вартість.
В касаційній скарзі Калинівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області вказувала на те, що несвоєчасна сплата позивачу сум бюджетного відшкодування відбулась у зв'язку із листуванням із Головним управлінням Державної фіскальної служби у Вінницькій області. Разом з тим, вказана обставина не може бути свідченням обґрунтованості несвоєчасного подання висновків до органу, що здійснює казначейське обслуговування коштів, адже чинне законодавство не містить положень, які б надавали право податковому органу через застосування внутрішніх процедур не дотримуватись положень статті 200 ПК України.
Також колегія суддів акцентує увагу на тому, що згідно з позицією Верховного Суду України, що висловлена в постанові від 03 червня 2014 року № 21-131а14, неподання органом державної податкової служби після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв'язку з цим заборгованості бюджету з податку на додану вартість не позбавляє платника податку права пред'явити вимоги про стягнення зазначеної пені.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли юридично правильного висновку про необхідність задоволення позовних вимог. Колегія суддів також погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем судові витрати в сумі 2756,00 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області.
Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судом першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
За наведених обставин підстави для скасування рішення суду першої, в частині, що залишена без змін рішенням суду апеляційної інстанції, та рішення суду апеляційної інстанції відсутні.
Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України уразі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
З огляду на реорганізацію Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне замінити її правонаступником - Калинівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області.
Керуючись статтями 55, 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Допустити заміну Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області її правонаступником - Калинівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області.
Касаційну скаргу Калинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області відхилити, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року в нескасованій частині та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, що передбачені статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді О.А. Веденяпін О.В. Вербицька
Н.Є. Маринчак