20 березня 2017 року м. Київ К/800/3179/17
Суддя Вищого адміністративного суду України Л.Я. Гончар, розглянувши матеріали касаційної скарги Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року у справі № 804/443/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування рішення, -
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 лютого 2017 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху. Заявник усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом.
Вивчивши зміст оскаржуваних судових рішень та доводи касаційної скарги, суддя-доповідач встановила наступне.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 10 серпня 2015 року № 0011731706, яким позивачу нараховано штрафні санкції на загальну суму 3659,56 грн.
Судами під час судового розгляду встановлено, що за період з жовтня 2013 року по червень 2015 року позивачем помилково перераховано суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (надалі - ЄСВ) не на рахунок для сплати ЄСВ фізичних осіб-підприємців, а на рахунок, призначений для сплати ЄСВ на заробітну плату найманих працівників, нарахованого роботодавцями на суми заробітної плати, винагород за договорами цивільно-правового характеру, допомоги по тимчасовій непрацездатності в загальній сумі 8826,37 грн. Сплата вказаних сум ЄСВ за означений період здійснена позивачем у строки, встановлені чинним законодавством.
Самостійно виявивши помилку щодо перерахування ЄСВ на невірний рахунок, позивач звернувся до відповідача з заявами від 02 та 09 липня 2015 року, в яких просив контролюючий орган перевести помилково перераховані кошти з рахунків щодо сплати ЄСВ на заробітну плату найманих працівників на рахунки щодо сплати ЄСВ фізичних осіб-підприємців.
Листом відповідача від 04 серпня 2015 року позивачу повідомлено про те, що кошти в сумі 8826,37 грн. на підставі заяв позивача від 02 та 09 липня 2015 року зараховано за призначенням 21 липня 2015 року.
10 серпня 2015 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким позивачу нараховані штрафні санкції на загальну суму 3659,56 грн., у тому числі штраф у розмірі 760,77 грн. (20% з 01 січня 2015 року) за період з 21 січня 2014 року до 21 липня 2015 року, штраф у розмірі 760,77 грн. (20% з 01 січня 2015 року) за період з 21 січня 2015 року до 21 липня 2015 року, пеня розмірі 2396,52 грн. (0,1% суми недоїмки).
Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернувся до суду.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 10 серпня 2015 року № 0011731706, яким позивачу нараховано штрафні санкції на загальну суму 3659,56 грн.
Приймаючи такі рішення, суди, з посиланням, серед іншого, на норми Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449, та Порядку зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України 09 вересня 2013 року № 450, виходили з того, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в межах встановленого строку має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, і такі дії платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання не можуть бути підставою для застосування штрафних фінансових санкцій та нарахування пені, оскільки відповідні грошові зобов'язання перераховані позивачем на єдиний казначейський рахунок. Таким чином, помилкове визначення розрахункового рахунку в платіжному дорученні під час сплати грошового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання, а відтак і для застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені. У свою чергу, позивач повідомив відповідача про помилкове зарахування ЄСВ на інший розрахунковий рахунок, призначений для сплати ЄСВ на заробітну плату найманих працівників у строк, встановлений законодавством для сплати даного виду збору; при виявленні помилкового направлення коштів на інший рахунок вжив всіх залежних від нього заходів для перерахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на вірний рахунок, натомість контролюючий орган не вчинив у встановлений строк необхідних дій для такого перерахування, тому накладення штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасне перерахування сум єдиного внеску на позивача є неправомірним.
У поданій касаційній скарзі заявник, із посиланнями на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати зазначені судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).
Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, які відповідають судовій практиці Вищого адміністративного суду України у цій категорії справ, ця касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.
Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року у справі № 804/443/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування рішення.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом із доданими до скарги матеріалами направити заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Суддя Л.Я. Гончар