ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
Іменем України
"14" березня 2017 р. м. Київ № К/800/32610/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Борисенко І.В., Голубєвої Г.К., розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Кама»
на постановуОкружного адміністративного суду міста Києва від 15.10.2013
та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014
у справі №826/15008/13-а
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Кама»
доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.10.2013 у даній справі, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014, відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Кама» визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001012290,0001022290 від 20.06.2013.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в яких просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
З урахуванням відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем у період з 23.05.2013 по 04.06.2013 проведено документальну планову перевірку ТОВ «Компанія «КАМА» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 10.06.2013 №1/22-90/19358158 про порушення позивачем вимог:
пп.пп. 14.1.27 та 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 , п.138.2 , п. 138.4 та п. 138.8 ст. 138 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення показників у рядку 05.1 Декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» в 4 кварталі 2011 року на суму 593487 грн.
п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України за результатами взаємовідносин з ТОВ «Укрзерногруп», що призвело до завищення суми податкового кредиту з ПДВ на 289714 грн. за листопад 2011 року.
На підставі названого акту відповідачем прийняті податкове повідомлення-рішення від 20.06.2013 №0001022290, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача зі сплати податку на прибуток приватних підприємств у сумі 136502 грн.; та №0001012290, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача зі сплати податку на додану вартість у сумі 455032 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з правомірності здійснених податковим органом донарахувань.
Разом з тим Вищий адміністративний суд України вважає зазначені висновки судів попередніх інстанцій такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору та оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд вживає передбачені законом заходи для витребування належних доказів із власної ініціативи.
Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі. Дотримання цього принципу вимагає від суду, який розглядає адміністративну справу, встановлення фактичних обставин справи, навіть якщо на них немає посилання сторін в їх доводах чи запереченнях, з витребуванням відповідних доказів в тому числі із власної ініціативи, що обумовлюється публічним характером спору в адміністративній справі.
Під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).
Оскаржувані рішення судів вказаним вимогам не відповідають.
Вирішуючи спір по суті, попередні судові інстанції, посилаючись на положення Податкового кодексу України, дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
Поза увагою судів залишено те, що наслідки у податковому обліку платника податків створюють не самі по собі правочини, а вчинювані таким платником господарські операції, тобто дії або події, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Розглядаючи спір про правомірність формування платником податку податкового кредиту, суди повинні надати належну правову оцінку усім доказам та обставинам, що стосуються предмету доказування, в їх сукупному зв'язку один з одним, з'ясувати характер та зміст спірних операцій позивача з його контрагентами, дослідити договори укладені з останніми, а також усі укладені на їх реалізацію первинні документи, пов'язані з їх виконанням та які належить складати залежно від певного виду господарської операції, і на підставі цього зробити вмотивований висновок про достовірність чи не достовірність даних, вказаних в первинних документах, або про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства чи навпаки, наявності обов'язкових реквізитів в них, а також про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, встановити наявність зв'язку між фактом придбання товарів/робіт/послуг з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання цих товарів у господарській діяльності.
Проте, розглядаючи епізод по правомірності формування податкового кредиту за листопад 2011 року, судами першої та апеляційної інстанцій судами не досліджувалось питання фактичного здійснення позивачем господарських операцій з його контрагентом - ТОВ «Укрзерногруп» з урахуванням відповідних первинних бухгалтерських документів. Жодних висновків щодо суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, достовірності чи не достовірності даних, вказаних в первинних документах, або про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства чи навпаки, суди не зробили, а лише обмежились наведенням мотивів дублюючим акт перевірки та посиланнями на акти перевірок ТОВ «Укрзерногруп» та його контрагентів по ланцюгу постачання.
Окрім того, суди, оцінюючи висновки податкового органу про нікчемність правочинів, укладених позивачем з контрагентом, не врахували те, що факт нікчемності правочинів або визнання їх такими, що не відповідають закону, в тому числі вимогам ст. ст. 203, 215, 228, Цивільного кодексу України, має бути визнаний недійсним в судовому порядку.
В той же час, як вбачається з матеріалів справи, підставою для донарахування податковим органом спірної суми податку на додану вартість стали також висновки податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту у вересні 2012 року на 74311 грн. по операціям з ТОВ «Західний сокооцтовий завод» та ТОВ «Агропродукти», внаслідок його формування на підставі факсокопій податкових накладних, виданих цими постачальниками.
Однак, суди попередніх інстанцій обставину, яка стала підставою для нарахування податковим органом податку на додану вартість за результатом проведення у вересні 2012 року операцій з ТОВ «Західний сокооцтовий завод» та ТОВ «Агропродукти», взагалі не досліджували та не оцінювали, що виключає можливість перевірки касаційним судом правильності судових актів у цій частині.
Мотивом для донарахування позивачу податку на прибуток стали висновки податкового органу про наявність відхилень між задекларованими сумами витрат і даними первинних документів, синтетичних та аналітичних реєстрів бухгалтерського обліку за 4 квартал 2012 року.
Разом з цим, з судових рішень не вбачається встановлення та наведення будь-яких обставин з цього порушення з посиланням на наявні у матеріалах справи докази, виходячи з яких був зроблений висновок про наявність відхилень, беручи до уваги, що в матеріалах справи відсутні усі докази на які суди послались, досліджуючи назване порушення, що свідчить про те, що судами не встановлено, чи підтверджуються відповідні обставини та факти належними засобами та у передбачений чинним законодавством спосіб.
Вказані обставини залишилися поза межами дослідження судів, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків в цілому по суті спору.
Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, що входять до предмета доказування, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та(або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Кама» задовольнити частково.
2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.10.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
3. Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.П.Юрченко
Судді Г.К.Голубєва
І.В.Борисенко