17 березня 2017 року м. Київ К/800/7843/17
Суддя Вищого адміністративного суду України Іваненко Я.Л., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління житлово-комунального господарства Тернопільської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання до вчинення дій,
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року скасовано постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог. Визнано відмову Управління житлово-комунального господарства Тернопільської обласної державної адміністрації в наданні ОСОБА_2 запитуваної інформації неправомірною. Зобов'язано Управління житлово-комунального господарства Тернопільської обласної державної адміністрації повторно розглянути інформаційний запит ОСОБА_1 від 31 березня 2016 року (вхідний № 01-10/379) і надати відповідь по суті запиту. Стягнуто з бюджетних асигнувань Тернопільської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 44,00 грн. судових витрат. Стягнуто з бюджетних асигнувань Тернопільської обласної державної адміністрації в дохід Державного бюджету України 606,32 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині розподілу судових витрат та в цій частині прийняти нове рішення про задоволення вимог щодо розподілу судових витрат в повному обсязі, а також стягнути на користь позивача понесені матеріальні збитки в розмірі 760, 96 грн. та моральну шкоду в розмірі мінімальної заробітної плати.
В обґрунтування доводів касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував, що до складу звичайних занять позивача, окрім догляду за престарілою особою, входять також і функції домогосподарки, а тому безпідставно не компенсував позивачу відриву від звичайних занять 29 листопада 2016 року та 08 лютого 2017 року і добові за 08 лютого 2017 року. Загальна сума витрат, на думку позивача, пов'язаних з прибуттям до суду, що підлягають компенсації, становить 334,60 грн., а не 44,00 грн. вартості квитка на потяг. Так, згідно наданого позивачем розрахунку, судом апеляційної інстанції не враховано довжину маршруту, затримки у дорозі, пов'язані з напруженим автомобільним рухом, швидкість руху пішохода, з урахуванням затримок для переходу вулиць, та часу, необхідного для придбання квитка у касі та 30-хвилинної посадки у вагон поїзда.
Крім того, за твердженням позивача, в порушення положень статті 93 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції не компенсував позивачу витрати на вчинення дій, пов'язаних з розглядом справи, а саме, за складання позовної заяви та апеляційної скарги. Як зазначено в касаційній скарзі, доказом того, що позовна заява, апеляційна та касаційна скарги були складені позивачем особисто, є відсутність інформації про надання правової допомоги позивачеві. Так, як зазначає позивач, типова вартість складання фахівцем в галузі права позовної заяви, апеляційної, касаційної скарг складає від 200 до 1500 грн. За таких обставин, позивач оцінює свої дії, пов'язані з підготовкою та складанням процесуальних документів, по мінімальному законодавчо встановленому тарифу - МЗП, з урахуванням часових затрат в 1 робочий день, що складає 72,50 грн. за складання позовної заяви, 72,73 грн. за складання апеляційної скарги, 145,45 грн. за складання касаційної скарги.
Окрім того, позивачем зазначено, що сума 760,96 грн. не є судовими витратами по відношенню до даної справи, як помилково зазначив суд апеляційної інстанції, а є матеріальними збитками, які позивач понесла внаслідок неправомірної діяльності відповідача шляхом сплати судового збору в розмірі 606,32 грн. та 2 грн. комісії банку у справі №819/198/16 та судового збору в розмірі 76,32 грн. у справі №819/2775/14-а, в яких також оскаржувалися рішення відповідача. Тому дані витрати є матеріальними збитками і мають бути відшкодовані в рамках даної справи.
Також, судом апеляційної інстанції залишено поза увагою позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, що виразилася у душевних стражданнях позивача.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат у відповідності до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України та у зв'язку з вирішенням спору на користь ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції стягнув з бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача 44,00 грн. понесених нею і належним чином підтверджених витрат, пов'язаних з переїздом до суду для участі в судовому засіданні.
Що стосується решти судових витрат, заявлених позивачем, то суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для їх відшкодування за відсутності їх належного документального підтвердження. У задоволенні вимог про відшкодування матеріальних збитків у вигляді судового збору, сплаченого позивачем у справах №819/198/16 та №819/2775/14-а, судом апеляційної інстанції було відмовлено, оскільки такі не стосуються даної справи.
Доводи, викладені позивачем у касаційній скарзі, перевірялись судом апеляційної інстанції під час розгляду справи і їм надана належна правова оцінка.
Висновки апеляційного суду узгоджуються з вимогами матеріального та процесуального законодавства, відповідають дійсним обставинам справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).
Касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки викладені в ній обставини і зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про те, що судом апеляційної інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, а зазначені в касаційній скарзі доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Керуючись пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління житлово-комунального господарства Тернопільської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання до вчинення дій.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Я.Л. Іваненко