02 березня 2017 року м. Київ К/800/22023/16
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Донця О.Є.,
суддів: Мороза В.Ф.,
Черпіцької Л.Т.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Запорізької області Ільїна Юрія Валентиновича на постанову Приазовського районного суду Запорізької області від 25.05.2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Запорізької області Ільїна Юрія Валентиновича про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
У травні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Приазовського районного суду Запорізької області з позовом до Старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Запорізької області Ільїна Юрія Валентиновича про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Постановою Приазовського районного суду Запорізької області від 25.05.2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 було задоволено. Скасовано постанову Старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Запорізької області Ільїна Ю.В. від 11.05.2016 року № 000047(01)06 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_3 Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за статтею 48 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрито.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2016 року апеляційну скаргу Старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Запорізької області Ільїна Ю.В. було залишено без задоволення, а постанову Приазовського районного суду Запорізької області від 25.05.2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2016 року - без змін.
У касаційній скарзі Старший державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Запорізької області Ільїн Ю.В., не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Приазовського районного суду Запорізької області від 25.05.2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2016 року та ухвалити нову постанову, якою відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог.
Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, рішення судів першої та апеляційної інстанції щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 27.04.2016 року по 12.05.2016 року посадовими особами Державної екологічної інспекції у Запорізькій області було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Товариства з додатковою відповідальністю «Приазовський сирзавод». За результатами перевірки було складено акт перевірки, в якому зазначено, зокрема, що підприємство здійснювало самовільний забір з підземного водоносного горизонту свердловинами № 1, № 2 без дозволу на спеціальне водокористування у період з 01.01.2016 року по 01.03.2016 року, що є порушенням пункту 9 частини 1 статті 44 Водного кодексу України.
Відповідно до дозволів на спеціальне водокористування № Укр 5801/Зап від 19.12.2011 року та № 0828/Зап від 02.03.2016 року, Товариство з додатковою відповідальністю «Приазовський сирзавод» мало право на спеціальне водокористування в період з 19.12.2011 року по 31.12.2015 року та починаючи з 02.03.2016 року по 01.03.2019 року.
Отже, в період з 01.01.2016 року по 01.03.2016 року у Товариства з додатковою відповідальністю «Приазовський сирзавод» був відсутній дозвіл на спеціальне водокористування, але підприємство здійснювало забір води.
Відповідно до статті 48 Кодексу України про адміністративні правопорушення, самовільне захоплення водних об'єктів або самовільне водокористування, переуступка права водокористування, а також укладення інших угод, які в прямій чи прихованій формі порушують право державної власності на води, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За незаконний забір Товариством з додатковою відповідальністю «Приазовський сирзавод» води з підземного водоносного горизонту свердловинами № 1, № 2 без дозволу на спеціальне водокористування у період з 01.01.2016 року по 01.03.2016 року Старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Запорізької області Ільїним Ю.В. 11.05.2016 року була винесена постанова № 000047(01)06 про накладення адміністративного стягнення на директора Товариства з додатковою відповідальністю «Приазовський сирзавод» ОСОБА_3 у виді штрафу в сумі 85,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 48 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно із статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
При цьому, в положеннях Кодексу України про адміністративні правопорушення не міститься визначення триваючого правопорушення.
Разом з тим, відповідно до висновків, викладених у листі Міністерства юстиції України від 01.12.2003 року № 22-34-1465, триваючим правопорушенням є такі, що пов'язані з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою (наприклад, проживання без паспорта, самовільне будівництво будинків або споруд тощо), припиняються або виконанням регламентованих обов'язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності.
Оскільки, Товариство з додатковою відповідальністю «Приазовський сирзавод», відповідно до дозволів на спеціальне водокористування № Укр 5801/Зап від 19.12.2011 року та № 0828/Зап від 02.03.2016 року, мало право на спеціальне водокористування в період з 19.12.2011 року по 31.12.2015 року та починаючи з 02.03.2016 року по 01.03.2019 року, у період з 01.01.2016 року по 01.03.2016 року Товариство з додатковою відповідальністю «Приазовський сирзавод» здійснювало незаконний забір води з підземного водоносного горизонту свердловинами № 1, № 2 без дозволу на спеціальне водокористування.
Після отримання 02.03.2016 року дозволу на спеціальне водокористування № 0828/Зап, Товариство з додатковою відповідальністю «Приазовський сирзавод» припинило вчиняти правопорушення, тобто на момент його виявлення уповноваженим органом, правопорушення вже не тривало.
Враховуючи вищевикладені обставини, адміністративне стягнення за незаконний забір води Товариством з додатковою відповідальністю «Приазовський сирзавод» з підземного водоносного горизонту свердловинами № 1, № 2 без дозволу на спеціальне водокористування у період з 01.01.2016 року по 01.03.2016 року могло бути накладено лише протягом двох місяців з дня вчинення правопорушення, тобто до 01.05.2016 року. Отже, адміністративне стягнення накладене на позивача постановою від 11.05.2016 року № 000047(01)06 було накладено поза межами строків встановлених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до пункту 7 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за обставин закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку, скасувавши постанову Старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Запорізької області Ільїна Ю.В. від 11.05.2016 року № 000047(01)06 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_3 та закривши справу про адміністративне правопорушення відносно позивача за статтею 48 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 157, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу Старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Запорізької області Ільїна Юрія Валентиновича - залишити без задоволення, а постанову Приазовського районного суду Запорізької області від 25.05.2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Запорізької області Ільїна Юрія Валентиновича про скасування постанови про адміністративне правопорушення - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: О.Є. Донець
В.Ф. Мороз
Л.Т. Черпіцька