ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
Іменем України
14.03.2017 м. Київ № К/800/29270/16
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Борисенко І.В., Голубєвої Г.К, розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС
на постановуЗапорізького окружного адміністративного суду від 23.04.2015
та ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016
у справі №808/1246/15
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжнафтопродуктгруп»
доСпеціалізованої державної податкової інспекції обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.04.2015 у даній справі, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016, задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжнафтопродуктгруп» та скасувано податкове повідомлення-рішення № 0000234200 від 19.09.2014, прийняте Спеціалізованою Державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про застосування штрафних санкції у розмірі 531733,09 грн.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 31.07.2014 ТОВ «Запоріжнафтопродуктгруп» подано до податкової інспекції уточнюючій розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість в зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2014 року з узгодженою сумою податкового зобов'язання в розмірі 5481829 грн., граничний термін сплати якої 31.07.2014.
Частку нарахованої суми узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість за травень 2014 року у сумі 114455 грн. сплачено 31.07.2014 (платіжне доручення №4905 від 31.07.2014), 50043,13 грн. зараховано з переплати (платіжне доручення №10749 від 08.01.2014).тьСтаном на 31.07.2014 сума податкового боргу склала 5481785,87 грн., в тому числі податкового зобов'язання у сумі 5317330,87 грн. та штрафу, самостійно нарахованого платником 164455 грн. ТОВ «Запоріжнафтопродуктгруп» самостійно сплачено штрафні санкції у розмірі 3 процентів на несплачену суму податку на додану вартість за травень 2014 року, що також не заперечується відповідачем.
Позивачем 04.08.2014 подано уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість за червень 2014 року, яким задекларовано від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду в сумі 7201350 грн., в тому числі від'ємне значення різниці поточного звітного періоду у зменшення податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 5481829 грн.; від'ємне значення, зарахованого до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 1719521 грн.
Суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за травень 2014 року в розмірі 5317330,87 грн. зараховано 04.08.2014 з від'ємного значення різниці поточного звітного періоду у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість з поданого уточнюючого розрахунку за червень 2014 року.
Відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питання своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету за період з 31.07.2014 по 04.08.2014, за результатами якої 08.08.2014 складено акт перевірки №255/28-04-42/37221323, яким встановлено порушення абз.1, п. «а» абз. 3 п. 50.1. ст. 50 Податкового кодексу України у зв'язку з несвоєчасною сплатою підприємством податкового зобов'язання згідно уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість за травень 2014 року в розмірі 531733,87 грн. із затримкою 4 календарних днів, граничний строк сплати якого настав 31.07.2014.
За результатами виявлених порушень прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.09.2014 №0000234200, яким застосовано штрафну (фінансово) санкцію за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 10% у сумі 531733,09 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що при самостійному нарахуванні суми податкових зобов'язань інші штрафи, передбачені Податковим Кодексом України не застосовуються.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 пункту 50.1 статті 50 Податкового Кодексу України, в разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Згідно частини 3 пункту 50.1 статті 50 Податкового Кодексу України платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.
Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.
Відповідно до пункту 120.2 статті 120 Податкового Кодексу України невиконання платником податків вимог, передбачених абзацами 3-5 пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати).
При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань інші штрафи, передбачені цією главою Кодексу, не застосовуються.
Враховуючи вимоги наведених норм, з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, а також приймаючи до уваги, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини, судова колегія касаційної інстанції погоджується з їх висновками, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову, що, в свою чергу, є підставою, відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України, для залишення ухвалених судами рішень без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС відхилити, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23.04.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016 залишити без змін.
2. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.П.Юрченко
Судді І.В.Борисенко
Г.К.Голубєва