"15" березня 2017 р. м. Київ К/800/28734/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Загороднього А.Ф., Цвіркуна Ю.І.,
секретар судового засідання Корецький І.О.,
за участю: представника позивача: Даниліка Ф.Я.,
представника відповідача: Сахарчука А.А.,
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області
на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23 січня 2015 року
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2015 року
у справі № 803/6/15-а(876/2068/15)
за позовом Ківерцівської районної спілки споживчих товариств
до Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області
про визнання протиправним та скасування рішення,
Ківерцівська районна спілка споживчих товариств (далі - Райспоживспілка) звернулась в суд із позовом до Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області (далі - Інспекція) про визнання протиправним та скасування рішення від 19 грудня 2014 року № 2 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 23 січня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2015 року, адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Інспекції від 19 грудня 2014 року за № 2 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У письмових запереченнях на касаційну скаргу Райспоживспілка просила її залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.
На підставі наявної у матеріалах справи копії статуту позивача суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що Ківерцівська райспоживспілка об'єднує на добровільних засадах Ківерцівське сільське споживче товариство, Ківерцівське міське споживче товариство, Цуманське споживче товариство, Олицьке споживче товариство та споживче товариство «Колос», які є її членами і виконують вимоги її статуту.
В чинному статуті позивача розмір статутного капіталу та часток засновників (учасників) в статутному капіталі не визначені.
Інспекцією проведено камеральну перевірку податкової звітності з єдиного податку за І квартал 2014 року, І півріччя 2014 року, за результатами якої складено акт від 17 вересня 2014 року №1852/1501/01744275. згідно з яким позивачем порушено вимоги підпункту 291.5.5 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України, оскільки не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків.
У зв'язку із наведеним, Інспекція зобов'язала Райспоживспілку повернути свідоцтво платника єдиного податку та з 1 січня 2015 року перейти на сплату інших податків.
19 грудня 2014 року Інспекцією прийнято рішення №2 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку та перехід на загальну систему оподаткування з 1 січня 2015 року.
Скасовуючи вказане рішення та задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили із того, що у відповідача були відсутні підстави для прийняття оспорюваного рішення, адже статутний фонд позивача не сформований, а відтак відсутні підстави вважати, що позивачем порушено вимоги підпункту 291.5.5 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України.
Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.
Пунктом 291.3 статті 291 Податкового кодексу України передбачено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Згідно із підпунктом 291.5.5 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків.
Частиною 4 статті 9 Закону України «Про споживчу кооперацію» визначено, що власність спілок споживчих товариств створюється з майна, переданого їх членами, коштів, одержаних від господарської діяльності підприємств і організацій спілки, реалізації цінних паперів та іншої діяльності.
Аналіз наведених норм підтверджує висновок про те, що при визначені права перебування особи на спрощеній системі оподаткування положення Податкового кодексу України мають на меті з'ясування статусу осіб, які є платниками податків.
Разом з тим, матеріали справи не містять належних доказів, які б засвідчили про ту обставину, що Ківерцівське сільське споживче товариство, Ківерцівське міське споживче товариство, Цуманське споживче товариство, Олицьке споживче товариство та споживче товариство «Колос» не є платниками єдиного податку.
Встановлення вказаної обставини, входить до предмету доказування для вирішення вказаної справи відповідно до статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суди попередніх інстанцій наведеному оцінки не надали, не вжили заходів з метою з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору.
Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.
Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України уразі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
З огляду на реорганізацію Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області, Вищий адміністративний суд України, вважає за необхідне замінити її правонаступником - Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби України у Волинській області.
Керуючись статтями 55, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
Замінити Ківерцівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області її правонаступником - Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби України у Волинській області.
Касаційну скаргу Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області (Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Волинській області) задовольнити частково.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23 січня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді О.А. Веденяпін
А.Ф. Загородній
Ю.І. Цвіркун
