17 березня 2017 року м. Київ №К/800/5268/17
Суддя-доповідач Вищого адміністративного суду України Стрелець Т.Г., перевіривши матеріали касаційної скарги Київської міської митниці ДФС
на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2017 року
у справі №826/2815/16
за позовом Приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи»
до Київської міської митниці ДФС
про визнання протиправними дій та скасування рішень, -
Приватне акціонерне товариство «Індустріальні та дистрибуційні системи» звернулося до суду з адміністративним позовом до Київської міської митниці ДФС України про визнання протиправними дій та скасування рішень.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2016 року адміністративний позов задоволено частково.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2017 року апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2016 року у справі №826/2815/16 повернуто апелянту.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, Київська міська митниця ДФС звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2017 року.
Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).
З оскаржуваного судового рішення вбачається, що Київська міська митниця ДФС звернулася до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2016 року.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2016 року вказана апеляційна скарга Київської міської митниці ДФС залишена без руху та надано строк тривалістю тридцять днів з моменту отримання копії даної ухвали, протягом якого апелянт має право усунути зазначені недоліки.
Вказана ухвала суду була отримана уповноваженим представником апелянта 28.12.2016 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2017 року відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, продовжено апелянту строк на виконання вимог ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2016 року до 25 січня 2017 року.
27 січня 2017 року від апелянта надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції, яка діяла на момент подання позову до суду першої інстанції, ставка судового збору за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано юридичною особою, складала 1 розмір мінімальної заробітної плати.
Положеннями частини першої зазначеної статті передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої Законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з частиною першою статті 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
З наведеного вбачається, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи.
Тобто, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи. Водночас якщо ці бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.
Зазначена позиція відповідає постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2015 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір".
Враховуючи вищенаведене, заявлене клопотання про відстрочення сплати судового збору судом апеляційної інстанції залишено без задоволення та, відповідно, повернуто апеляційну скаргу.
Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, такий висновок суду апеляційної інстанції відповідає обставинам справи та положенням статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій передбачено, що до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.
Приписами частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України вказано, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
Оскільки доводи скаржника не спростовують висновки суду апеляційної інстанції та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи у зв'язку із ненаведенням підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми матеріального або процесуального права, ця касаційна скарга є необґрунтованою.
За таких обставин у відкритті касаційного провадження за даною касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись частинами 5, 6 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Київської міської митниці ДФС на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2017 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними дій та скасування рішень.
Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя
Вищого адміністративного суду України Т.Г. Стрелець