Справа № 2а-9745/09/2270/15
Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К.
Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.
16 березня 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О.
за участю:
секретаря судового засідання: Шемчук Ю.А.,
представника позивача Остафійчук О.О.
представника відповідача Ткачук М.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Пакт" м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Пакт" м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області до Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В листопаді 2009 року позивач - ПП "Пакт" звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000492342/0 від 13.04.2009 року, № 0000492342/1 від 04.06.2009 року, № 0000492342/2 від 20.08.2009 року, № 0000492342/3 від 29.10.2009 року, якими ПП "Пакт" визначено суму податкового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в сумі 256449 грн., (із врахуванням штрафних санкцій), № 0000482342/0 від 13.04.2009 року, № 0000482342/1 від 04.06.2009 року, № 0000482342/2 від 20.08.2009 року, № 0000482342/3 від 29.10.2009 року, якими ПП "Пакт" визначено суму податкового зобов'язання за платежем з податку на прибуток в сумі 180176 грн., (із врахуванням штрафних санкцій), № 0009932342/3 від 29.10.2009 року яким ПП "Пакт" донараховані штрафні санкції за платежем з податку на додану вартість в сумі 8044,50 грн.
Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 05.12.2016 року у задоволенні вказаного позову відмовив.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, в свою чергу представник відповідача заперечив проти апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, виходячи з наступного.
Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що протягом 12.02.2009 року - 25.03.2009 року Камянець-Подільською ОДПІ проведена планова виїзна перевірка ПП «Пакт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.12.2008р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.12.2008р., по результатам якої складено Акт перевірки № 689/234/21332137 від 01.04.2009р. (Т.1, а.с.73-122).
Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого виявлено заниження податку на додану вартість; пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток підприємств.
За результатами перевірки Кам'янець-Подільською державною податковою інспекцією Хмельницької області складено акт від 01.04.2009 №689/234/21332137 та прийнято податкові повідомлення - рішення:
- від 13.04.2009 №0000492342/0, від 04.06.2009 №0000492342/1, від 20.08.2009 №0000492342/2, від 29.10.2009 №0000492342/3 про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 256449,00грн., у тому числі 176329,00грн. за основним платежем та 80120,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
- від 13.04.2009 №0000482342/0, від 04.06.2009 №0000482342/1, від 20.08.2009 №0000482342/2, від 29.10.2009 №0000482342/3 про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств на суму 180176,00грн., у тому числі 119854,00грн. за основним платежем та 60322,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
- від 29.10.2009 №0009932342/3 про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 8044,50грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями ПК України , прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Згідно з матеріалами справи, фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугували наступні обставини.
Так, зазначеною перевіркою було встановлено, що в грудні 2007 року позивач придбав в ТзОВ «Електротерм» приміщення по вул. Гагаріна в м.Кам'янець-Подільський загальною вартістю 482670 грн., в т.ч. ПДВ 80445 грн.; придбані приміщення вартістю 402225 грн. віднесені до основних фондів 1 групи, що відображено на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку: Д-т бухгалтерського рахунку 103 «Будинки та споруди»; К-т бухгалтерського рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».
Також було встановлено, що відповідно до отриманої на запит відповідача довідки Міжрайонного бюро технічної інвентаризації і реєстрації прав власності на нерухоме майно Камянець-Подільської міської ради (згідно якої придбані приміщення за позивачем не зареєстровані) визначити тип майна, підстави власності - неможливо.
В грудні 2008 року у відомості «Розрахунок амортизації основних засобів» вартість основних виробничих фондів 1 групи позивачем зменшено на суму залишкової вартості вказаного приміщення в розмірі 370999 грн. 53 коп. та збільшено на цю суму вартість основних невиробничих фондів 1 групи.
Станом на 01.01.2009р. за даними регістрів обліку ПП «Пакт» спірні приміщення включено до складу невиробничих основних фондів із залишковою вартістю 370999 грн. 53 коп.
Отже, враховуючи зазначені обставини відповідач прийшов до висновку, що позивачем, в порушення вимог п.8.1.4 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» нараховувалися амортизаційні відрахування на об'єкт нерухомості по вул. Гагаріна в м. Кам'янець-Подільський, який не використовується в господарській діяльності підприємства, що також є порушенням пп.8.4.5. п.8.4 ст.8 вказаного Закону відповідно до яких, у разі виведення з експлуатації окремого об'єкта основних фондів групи 1 або передачі його до складу невиробничих фондів за рішенням платника податку балансова вартість такого об'єкта для цілей амортизації прирівнюється до нуля і амортизаційні відрахування не нараховуються.
Таким чином, позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за грудень 2007 року суму 80445 грн. згідно податкової накладної ТзОВ «Електротерм» № 63 від 13.12.2007р.
Із врахуванням наведеного, в грудні 2008 року позивачем занижено податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 80445 грн. з операцій, які розглядаються для цілей оподаткування як поставка основних фондів, а саме - переведення основних фондів до складу невиробничих фондів.
Крім зазначеного, податковим органом також поставлено під сумнів реальність здійснення господарських операцій позивача із його контрагентом, а саме правовідносин з ТзОВ «Беллона ІК».
За результатами отриманих матеріалів зустрічних перевірок з'ясовано, що бухгалтерському рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» рахується кредиторська заборгованість по розрахунках з ТзОВ «Беллона ІК» в сумі 575301 грн. 06 коп., яка виникла в результаті придбання кабельної продукції (кабель Кг 3*95+1*35 в кількості 2 км, кабель Кг 3*35+1*16 в кількості 2 км, кабель Кг 3*6+1*4 в кількості 3,594 км) на підставі накладної № 12/12-2 від 12.12.2007р.
У зв'язку з наведеним позивачем до складу валових витрат включено суму 479417 грн. 55 коп., а до податкового кредиту за грудень 2007 року - суму ПДВ у розмірі 95883 грн. 51 коп. згідно податкової накладної № 12/12-2 від 12.12.2007р. (Т.1, а.с.47, 48).
Відповідно до отриманої від податкових органів інформації контрагентом ТзОВ «Беллона ІК» декларація з ПДВ за грудень 2007 року не подавалася; провести зустрічну перевірку вказаного підприємства неможливо через перебування керівника підприємства в розшуку; місцезнаходження підприємства не встановлено; останнє звітність не подає. Також згідно даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видом діяльності вказаного підприємства є оптова торгівля цукром, шоколадними та кондитерськими виробами.
Згідно з поясненнями ОСОБА_4 він був засновником та директором ТзОВ «Беллона ІК», 14.11.2007р. ним подано заяву про виведення його зі складу учасників товариства, свою частку разом документами фінансової звітності, податкового та бухгалтерського обліку він передав ОСОБА_5, з 26.11.2007р. проведено перереєстрацію статутних документів ТзОВ «Беллона ІК» із зміною місцезнаходження підприємства. Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_5 вона будь-якого відношення до вказаного підприємства не має, перереєстрація підприємства здійснена на її втрачений паспорт.
Окрім цього, 14.02.2008р. анульовано свідоцтво платника ПДВ вказаного контрагента (Т.1, а.с.98-99, 113-156).
Таким чином, податкова накладна № 12/12-2 від 12.12.2007р., накладна № 12/12-2 від 12.12.2007р. не мають юридичної сили і доказовості у зв'язку з тим, що вказані документи містять інформацію, яка не відповідає дійсності.
ТзОВ «Беллона ІК» податкової звітності не подавало, суму податкових зобов'язань не задекларувало і не сплатило до бюджету; при цьому Законом України «Про податок на додану вартість» встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету сум ПДВ та відшкодуванням такого податку.
На підставі зазначеного контролюючий орган прийшов до висновку про нереальність здійснення господарських операцій ПП "Пакт" з ТзОВ «Беллона ІК», та як наслідок протиправності включення позивачем вказаних сум до податкового кредиту.
Таким чином, з метою перевірки правомірності дій податкової інспекції стосовно винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень необхідно встановити наявність або відсутність порушень з боку позивача, чинного на момент вказаних правовідносин, законодавства, що регулює порядок та умови сплати ПДВ та його відшкодування.
Стосовно нараховування позивачем, амортизаційних відрахувань на об'єкт нерухомості по вул. Гагаріна в м. Кам'янець-Подільський та безпідставного включення до сум податкового кредиту суми 80445 грн. згідно податкової накладної ТзОВ «Електротерм» № 63 від 13.12.2007 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до 01 січня 2011 року визначались Законом України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року.
Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Таким чином, обов'язковою умовою для зарахування витрат на придбання товарів до сум податкового кредиту є використання таких товарів, майна у безпосередній господарській діяльності, тобто знаходження їх в основному виробничому фонді.
Згідно з матеріалами справи, витрати на придбання приміщень в ТзОВ «Електротерм» по вул. Гагаріна в м. Кам'янець-Подільський у розмірі 402225 грн. дійсно віднесені позивачем до основних фондів 1 групи та відображені на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку.
Відповідно до довідок ПП «Пакт» вказаний об'єкт нерухомості (незавершене будівництво) придбаний з метою використання у господарській діяльності підприємства (під офісні приміщення), з дати придбання він віднесений до основних виробничих фондів 1 групи, власник цього об'єкту не приймав будь-яких рішень про переведення цього об'єкта з основних виробничих фонді 1 групи до невиробничих фондів (Т.2, а.с.250-251, 260-261).
Аналіз наданих позивачем декларації з податку на прибуток підприємства за 2008 рік та Розрахунку амортизації за IV квартал 2008 року свідчить, що підприємством не відображалося в податковій звітності переведення основних фондів в невиробничі, оскільки залишкова вартість основних фондів групи 1 з нормою амортизації 2 відсотки складає 4777729 грн. (Т.2, а.с.297-310).
Відповідно до частини 1 пункту 4.9 статті 4 цього Закону якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1-за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.
При цьому, будь-яких рішень власника приміщень про переведення придбаних приміщень з основних фондів до невиробничих відповідачем не представлено.
Натомість, податковим органом надано регістр обліку позивача (розрахунку амортизації), відповідно до якого спірні приміщення значаться в розділі невиробничих основних засобів (Т.2, а.с.288). Разом з тим, наданий документ не можна вважати безспірним доказом переведення таких фондів, оскільки таке переведення проводиться на підставі відповідних комісійних актів; також наданий документ не засвідчений підписами посадових осіб підприємства.
З урахуванням наведеного, висновок податкового органу про передачу окремого об'єкта основних фондів групи 1 до складу невиробничих фондів за рішенням платника податку не відповідає фактичним обставинам справи.
Також колегія суддів, вважає за необхідне зазначити, що дане питання досліджувалося в Львівським апеляційним адміністративним судом у постанові від 08.04.2012 року, який дійшов аналогічного висновку стосовно зазначеного.
При цьому, Вищий адміністративний суд України скасовуючи вказану постанову Львівського апеляційного адміністративного суду та направляючи справу на новий розгляд надав оцінку правомірності дій податкового органу стосовно винесення податкових повідомлень рішень та зазначив наступне.
Так, ВАСУ зазначив, що позивачем фактично не було включено до складу податкового кредиту в грудні 2007 року суму ПДВ у розмірі 80445,00грн. згідно податкової накладної від Товариства з обмеженою відповідальністю «Електротерм» від 13.12.2007 №63, що підтверджується Реєстром отриманих податкових накладних.
На основі вказаних обставин справи та зазначеного Вищий адміністративний суд України прийшов до висновку, що висновки податкового органу стосовно безпідставного включення позивачем до сум податкового кредиту суми 80445 грн. згідно податкової накладної ТзОВ «Електротерм» № 63 від 13.12.2007 року є помилковими, а прийняті на основі них податкові повідомлення-рішення протиправними.
Статтею 227 КАС України визначено підстави для скасування судових рішень з направленням справи для продовження розгляду або на новий розгляд.
Відповідно до п.5 статті 227 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.
Отже, враховуючи те, що висновками, рішення Вищого адміністративного суду України, яким скасовано рішення першої та апеляційної інстанції та направлено справу на новий розгляд встановлено відсутність порушень позивачем вимог законодавства під час правовідносин з ТОВ «Електротерм», колегія суддів вважає даний факт доведеним.
Разом з тим, Вищий адміністративний суд України в у своїй ухвалі зазначив, що з метою підтвердження реальності господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Беллона ІК» , необхідно надатиналежну оцінку обставинам справи щодо реальності вчинення спірних господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Беллона ІК».
З метою дослідження фактичного придбання товару судам необхідно було аналізувати умови договорів з контрагентом, досліджувати первинні бухгалтерські документи, складені під час здійснення господарських операцій, їх відповідність вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», з'ясовувати порядок та вартість поставки товарів відповідно до умов договорів, мету придбання таких товарів, економічну доцільність придбання товарів у контрагента.
З огляду на обставини, якими відповідач обґрунтовує позицію щодо безтоварності господарських операцій та направленість взаємовідносин між позивачем та контрагентом на безпідставне формування податкового кредиту з метою заниження податкових зобов'язань, суди повинні були з'ясувати наявність чи відсутність у позивача необхідності придбавати товари у зазначеного контрагента, реальне виконання умов договорів поставки.
Судами першої та апеляційної інстанцій не перевірено належним чином доводи відповідача щодо заперечення засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «Беллона ІК» ОСОБА_5 факту здійснення господарської діяльності, не з'ясовано обставин справи щодо наявності/відсутності у ОСОБА_6 права підписувати первинні документи від імені товариства.
Таким чином, надаючи правову оцінку правовідносинам ПП "Пакт" та ТОВ «Беллона ІК» та враховуючи висновки ухвали Вищого адміністративного суду України від 13.04.2016 року. колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.
У відповідності з п.п. 7.5.1. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
У відповідності з п.п 7.4.4 пп 7.4 цієї ж статті Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Відповідно до п.п. 7.2.6. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Згідно із п.п.7.4.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
При цьому п. 1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.
Згідно з п.10.2 ст.10 цього Закону платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.
Правом видачі податкової накладної користується виключно платник податку на додану вартість, зареєстрований як такий на підставі ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість».
Суб'єкт господарської діяльності, з яким позивач мав взаємовідносини, був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарської операції (Т.2, а.с.111-112, 150-155, 156), через що мав право надавати покупцю відповідну податкову накладну.
Подальша відсутність контрагента за юридичною адресою, анулювання його свідоцтва платника податку на додану вартість (після проведення спірної господарської операції) сама по собі не призводить до недійсності всіх угод, укладених такою особою, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.
Крім цього, до видів господарської діяльності ТзОВ «Беллона ІК», які вказані у статутних документах та визначені у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, належать оптова торгівля відходами та брухтом, інші види оптової торгівлі, оптова торгівля паливом (Т.2, а.с.111-112, 128).
Також слід звернути увагу суду на те, що недотримання ТОВ "Беллона ІК" податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього товариства, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.
Крім того, загальним принципом юридичної відповідальності є вина в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.
Чинним законодавством на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в тому числі дотримання ними вимог податкового закону. Кожен платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Відтак, позивач не може нести відповідальність за діяльність своїх контрагентів.
Водночас позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентами (контрагентами контрагентів позивача), в тому числі ненарахування і несплата податкових зобов'язань останніми, може свідчити про порушення права особи мирно володіти своїм майном, закріпленого у Першому Протоколі від 20.03.1952 року до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, яка є частиною національного законодавства. Зокрема, стаття 1 названого Протоколу так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".
Невиконання контрагентом свого зобов'язання зокрема зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення позивача як платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Свою правову позицію з цього приводу неодноразово висловлював Європейський суд з прав людини. Зокрема в рішенні від 09.01.2007 року (справа "Інтерсплав проти України") ним було констатовано, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.
Такий висновок було повторно підтверджено у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.03.2010 року у справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", відповідно до якого у разі виявлення податковим органом невиконання постачальником своїх обов'язків як платника податку на додану вартість, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Втім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.
Аналогічно у рішенні від 22.01.2009 року (справа "БУЛВЕС" АД проти Болгарії") Європейський суд з прав людини зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.
Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків, тобто добросовісний платник податків немає зазнавати негативних наслідків через порушення допущені його контрагентом.
Вказана правова позиція підтверджується і судовою практикою Верховного Суду України (постанови від 22.10.2010 року та 31.01.2011 року).
Крім того, як вже зазначалося, з урахуванням приписів п. 201.1, 201.6, 201.8 ст. 201 ПК України покупець має право на включення ПДВ до складу податкового кредиту за звітній податковий період в разі видачі йому контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкової накладної з реквізитами, визначеним законом.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Облік грунтується наряду з іншими принципами на принципі превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності а не лише виходячи з юридичної форм (абз.8 ст.4. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Згідно із ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів ( п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88).
Згідно з матеріалами справи, на підтвердження реальності господарських операцій та використання підприємством придбаних високовольтних силових кабелів у власній господарській діяльності позивачем надано зокрема, накладна № 12/12-2 від 12.12.2007 р. (а.с. 122), податкова накладна № 12/12-2 від 12.12.2007 р. (а.с. 121), товарно-транспортна накладна (а.с. 178), довідка № 575 від 31.10.2011 р. про необхідність та призначення використання силового кабелю (т.2 а.с. 261), Акт про списання матеріалів від 26.02.2009 р. (т.2, а.с. 100- 101).
Крім того, на момент здійснення господарської операції з придбання силового кабелю у ТОВ «Беллона ІК», товариство було зареєстроване як платник податку на додану вартість в Єдиному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців містилась інформація про керівника, яким була підписана накладна 12/12-2 від 12.12.2007 року та податкова накладна.
При цьому, жодних підстав для виникнення у позивача сумнівів щодо недобросовісності ТОВ "Беллона ІК" у підприємства та відповідно можливості дізнатись, що в майбутньому будуть виявленні контролюючим органом факти щодо недобросовісності контрагента згідно з матеріалів справи не було, доказів протилежного не представлено і податковим органом водночас як і належних доказів обізнаності позивача щодо діяльності контрагента, зокрема щодо створення його з протиправною метою і несплати ним податків, наявності зговору на викрадення коштів державного бюджету шляхом безпідставного формування податкового кредиту та валових витрат тощо, відсутні докази про встановлення таких фактів у рішеннях інших судів тощо.
Таким чином, відповідність вказаних первинних документів вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку свідчить про правомірність дій позивача щодо формування податкової звітності з ПДВ на підставі вказаних документів.
Матеріалами справи та нормами чинного податкового законодавства підтверджено правомірність включення позивачем сум до податкового кредиту та валових витрат, а також безпідставність визначення податкових зобов'язань з ПДВ і податку на прибуток підприємств.
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, податковий орган неправомірно заперечує фактичне здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом та стверджує про безпідставність формування позивачем податкового кредиту по цих операціях, оскільки право позивача на такий кредит підтверджується податковими накладними та сукупністю інших наданих первинних документів.
На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, не правильно застосував норми матеріального права, у зв'язку із чим, ухвалив рішення, яке підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції вирішив скасувати її та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог, з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Приватного підприємства "Пакт" м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області задовольнити повністю.
Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємство "Пакт" м.Кам'янець-Подільський Хмельницької області до Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті Камянець-Подільською об'єднаною державною податковою інспекцією Хмельницької області:
- № 0000492342/0 від 13.04.2009р., № 0000492342/1 від 04.06.2009р., № 0000492342/2 від 20.08.2009р., № 0000492342/3 від 29.10.2009р. про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 256449 грн., з яких 176329 грн. за основним платежем та 80120 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
- № 0000482342/0 від 13.04.2009р., № 0000482342/1 від 04.06.2009р., № 0000482342/2 від 20.08.2009р., № 0000482342/3 від 29.10.2009р. про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств на суму 180176 грн., з яких 119854 грн. за основним платежем та 60322 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
- № 0009932342/3 від 29.10.2009р. про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 8044 грн. 50 коп., з яких 8044 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 21 березня 2017 року.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.